21.12.2017 | Автор: Веб-ресурс "Протокол" Задати питання автору
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

ВССУ: Виявляється, що виконавець перед тим як продати з торгів квартиру боржника - чоловіка повинен перевірити чи не перебуває ця квартира у спільній сумісній власності із жінкою боржника! (ВССУ від 29 листопада 2017р. у справі № 489/4802/15-ц)

Фабула судового акту: Очевидная дурь и последовательное игнорирование судами прав кредитора продолжается. В споре имеет место очень вольное применение презумпции общей совместной собственности супругов, которая противоречит другим статьям и принципам законодательства. Так предметом спора была незаконная продажа квартиры с торгов, которую суд по иску жены отменил, на основании того что квартира являлась общей совместной собственностью супругов, хотя и была зарегистрирована на мужа.  Естественно жена не давала согласия на отчуждение спорной квартиры, как и не собиралась в иной способ возвращать долги мужа кредитору.  

Наверное, суд мотивировал такое решение нежеланием выбрасывать жену должника на улицу из-за долгов мужа. Но так или иначе подобные решения даже с житейской точки зрения НЕ являются справедливыми.   Так как в данном случае квартира трёхкомнатная! А не  одно- или двухкомнатная. И для того, чтобы вернуть долг, супруги могли продать трёхкомнатную квартиру, переехать в однокомнатную и ВЫПОЛНИТЬ РЕШЕНИЯ СУДА.   Но в  нашем обществе непринято так делать…

Следует также добавить, что с таким подходом судов к взысканию за бесспорные долги имущества супругов, решения судов  практически не будут выполняться даже с реформированной исполнительной службой. На практике всегда любое имущество будет совместным и никто согласия на его продажу давать НЕ будет. А дальше, без официальных доходов, как мы уже писали много раз у должника ездящего по доверенности  на литовском  лексусе  - СТАТУС НИЩЕБРОДА.

Хоча ми і не згодні, проаналізуємо висновок ВССУ у цій справі. Суд підкреслив, що сам по собі факт реєстрації квартири на боржника, ще не означає, що ця квартира належить лише боржнику – чоловіку, а не і іншій особі на праві спільної сумісної власності. Виявляється, що виконавець повинен якимось чином це перевіряти, і при встановленні таких обставин на підставі ч. 6 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» (попередня редакція, зараз не діє) звертатися до суду із поданням про визначення розміру частки боржник у квартирі.  І тільки така частка, а не уся квартира  потім може бути продана з  торгів. Звісно, якщо ця частка кому-небудь знадобиться. При цьому суд проігнорував той факт, що жінка боржника весь час знала про борги чоловіка, при виконавче провадження, проте не втручалася у процес і не заявляла виконавцю про свої права на спірну квартиру.

Відкритими залишаться питання: чи є безспірний борг чоловіка присуджений рішенням суду спільним боргом подружжя?  Ми переконані, що у випадку реєстрації майна на боржника такий борг повинен стягуватися за рахунок спільного сумісного  майна подружжя до того моменту, коли відмінний від боржника співвласник не визначить в установленому порядку свою частку у такому майні. Або принаймні письмово не заявить про це виконавцю.

Насамкінець є очевидним , що сьогодні проблема спільної сумісної власності подружжя не буде остаточно та однозначно вирішено в судах і потребує більше детальної регламентації в законах.   

Аналізуйте судовий акт: Оформлення права власності на новозабудову в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до спільної сумісної власності подружжя (№ 6-2921цс17 від 15.11.2017р.)

Квартира зареєстрована на чоловіка проте придбана у шлюбі все одно не може бути продана з торгів без згоди дружини оскільки є спільної сумісної власністю (ВССУ від 20 січня 2016 р. у справі №6-26388ск15)

Виконавче провадження: "Послідовність" у правових позиціях - головна риса роботи ВСУ (справа № 6-708цс17 від 12.07.2017)

При порушенні черговості при зверненні стягнення на майно САМЕ боржнику слід довести, що у державного виконавця була інформація про інше майно (Апеляційний суд Житомирської області від 8 лютого 2017р. у справі №296/610/16-ц)

Акт та постанова д/в про передачу стягувачу нереалізованого на торгах майна оскаржуються шляхом подання позову на підставі ст. 293 ЦК України, а не позову про недійсність правочину із підстав ст.203, 215 ЦК України (ВСУ, № 6-1655цс16, 16.11. 2016р.)

Електронні торги із реалізації нерухомого майна не повинні проводитись, якщо звіт про оцінку цього майна, який дійсний 6 місяців, втратив чинність (ВСУ від 6 квітня 2016 р. у справі № 3-242гс16)

 

  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року                                                                                                                                                      м. Київ  

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючогоЄвтушенко О.І., суддів:  Завгородньої І.М., Мазур Л.М., Мостової Г.І., Попович О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, ОСОБА_7 про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення торгів, акту про реалізацію нерухомого майна, свідоцтва про право власності на майно, визнання права власності на Ѕ частину квартири, за касаційними скаргами представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та представника Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції - Сидорової Наталії Володимирівни на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 08 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а:

        У липні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - Ленінський ВДВС Миколаївського МУЮ), державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, ОСОБА_7 про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення торгів, акту про реалізацію нерухомого майна, свідоцтва про право власності на майно.

         На обґрунтування своїх вимог позивач посилалася на те, що вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_10, з яким вона перебуває у шлюбі, є співвласниками трикімнатної квартири АДРЕСА_1. Іншого житла вона немає.

         У березні 2015 року Ленінським ВДВС Миколаївського МУЮ в рахунок погашення її чоловіком ОСОБА_10 заборгованості в сумі 363 866 грн 65 коп. за зведеним виконавчим провадженням № 26792642 на електронних торгах було реалізовано належну їм на праві спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_1, переможцем яких стала ОСОБА_7

          Посилаючись на те, що при продажу нерухомого майна були порушені її права як співвласника Ѕ квартири, що є спільним майном подружжя, квартиру було реалізовано без виділу частки боржника у виконавчому провадженні, продаж спірного майна суперечить вимогам ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» просила позов задовольнити.

          Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

           Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 08 лютого             2016 року рішення суду першої інстанції скасовано у частині відмови                         у визнанні недійсними електронних торгів, протоколу проведення торгів, акту про реалізацію нерухомого майна, свідоцтва про право власності на майно, ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову.

           Визнано недійсними електронні торги, проведені 10 березня 2015 року Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України з продажу квартири АДРЕСА_1.

          Визнано недійсним протокол № 59730 проведення електронних торгів від 10 березня 2015 року та акт про реалізацію нерухомого майна з електронних торгів, складений державним виконавцем Сидоровою Н. В. та затверджений начальником Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Павлюком П. М. щодо продажу цієї квартири.

         Визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру, видане на ім'я ОСОБА_7

          В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

          У касаційних скаргах заявники просять оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

          Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

        Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню з огляду на таке.

        Судами встановлено, що ОСОБА_10 згідно із договором купівлі-продажу від 9 жовтня 1996 року є власником квартири АДРЕСА_1.

         10 грудня 2012 року державним виконавцем  Ленінського ВДВС Миколаївського МУЮ в рахунок погашення ОСОБА_10 заборгованості в сумі 363 866 грн 65 коп. за зведеним виконавчим провадженням № 26792642 складено акт опису й арешту майна, до якого включено  квартиру АДРЕСА_1.

            10 березня 2015 року ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України   проведено електронні торги з реалізації спірної квартири за ціною 422700 грн., переможцем яких стала ОСОБА_7

          На підставі вказаних документів, якими оформлені  електронні торги, приватним нотаріусом Сіряковою О.В. 10 квітня 2015 року на ім'я  переможця ОСОБА_7 видано свідоцтво про право власності на спірну квартиру.

           Обґрунтовуючи підстави позову, ОСОБА_6 посилалась на те, що з 02 липня 1988 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з                      ОСОБА_10 Спірна квартира є спільним сумісним майном подружжя, оскільки була придбана у 1996 року під час шлюбу з відповідачем. Тому відчуження належної їй частки в квартирі на електронних торгах без її згоди є порушенням її права як співвласника вказаного майна. Реалізація спірної квартири без виділу частки боржника у виконавчому провадженні суперечить вимогам ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження».

          За змістом приписів ч. 1 ст. 3 ЦПК Українист. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

         Відповідно до ст. 366 ЦК України кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом. У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов'язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

         У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно (ч. 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

           Відповідно до ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі, якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

         Виходячи з ч. 1 ст. 22 КпШС у редакції, чинній на час придбання спірної квартири, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

         Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд, встановивши, що спірна квартира є спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_10 як така, що придбана ними у період шлюбу, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відчуження належної позивачу частки у квартирі на електронних торгах без її згоди є порушенням  права останньої як співвласника вказаного майна.

         Такі висновки апеляційного суду ґрунтуються на законі та узгоджуються з матеріалами справи.

         Доводи касаційних скарг про те, що позивач не повідомила державного виконавця про своє право на частку у спірній квартирі - безпідставні, оскільки в силу вимог ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, законодавець наділяє правом звернутися до суду із поданням для визначення частки боржника у спільному майні безпосередньо самого державного виконавця, яке останнім не було реалізовано у встановленому законом порядку. Натомість державний виконавець обмежився лише констатацією того факту, що спірна квартира зареєстрована лише на боржника                     ОСОБА_10 Проте сам по собі факт реєстрації спірного майна на ім'я одного з подружжя не означає, що воно належить лише тій особі, на ім'я якої воно зареєстровано, оскільки відповідно до ст. 22 КпШС у редакції, чинній на час придбання спірної квартири, таке майно є спільною сумісною власністю подружжя.

         Інші доводи касаційних скарг висновків апеляційного суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам                       ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

        Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни або скасування не встановлено.

        Відповідно до ст. 337 ЦПК України, розглянувши касаційну скаргу на рішення суду, суд касаційної інстанції відхиляє скаргу і залишає рішення суду без змін.

       Керуючись ст. ст. 336337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ:

у х в а л и л а:

        Касаційні скарги представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 та представника Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції - Сидорової Наталії Володимирівни відхилити.

        Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 08 лютого 2016 року залишити без змін.  

        Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: О.І. Євтушенко І.М. Завгородня Л.М. Мазур Г.І. Мостова О.В. Попович

13
Подобається
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення