Отримання власником земельної ділянки грошей від орендаря в якості плати не може свідчити про схвалення ним цього оспореного договору (ВССУ у справі № 395/466/15-ц, 14.12.16)

Фабула судового акта: Посилаючись на те, що власник земельної ділянки не підписував договір оренди цієї ділянки , тобто волевиявлення на укладення договору не виявляв і цим договором порушені його майнові права, які підлягають поновленню, прокурор просив визнати цей договір недійсним та скасувати його державну реєстрацію, зобов'язати орендаря звільнити та повернути власнику цю земельну ділянку.

Рішенням районного суду в задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що власник схвалив оспорюваний договір оренди, оскільки приймав від відповідача орендну плату.

Рішенням апеляційного суду це судове рішення було скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову, з чим погодився і касаційний суд.

Суд ви визнав недійсним вказаний договір оренди земельної ділянки та скасував його державну реєстрацію, а також зобов'язав орендаря звільнити і повернути шляхом складання акту прийому-передачі земельну ділянку.

Цю судову справу не можна назвати унікальною, якби не висновок апеляційного та касаційного судів про те, що отримання власником земельної ділянки грошей від орендаря в якості компенсацій за її використання не може свідчити про схвалення власником вказаного договору оренди. Нажаль, аргументів на користь саме такого висновку суди не навели, але послались на наступні приписи чинного законодавства:

- згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

- відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим лише у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Аналізуйте судовий акт: ВСУ: Підписання цивільно-правової угоди від імені родича, який схвалював цю угоду, але без належного оформлених повноважень підписанта, тягне за собою ії недійсність і не може вважатись перевищенням повноважень (Справа № 6-2612цс15, 25.05.16)

ВСУ: Недобросовісність та нерозумність контрагента є обов’язковими підставами для визнання договору недійсним при відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності юр. особи (ВСУ у справі № 3-537гс17 від 12 липня 2017р.)

Договір оренди землі вважається поновленим, якщо місцева рада не надала орендарю в лист – заперечення в місячний строк після закінчення строку його дії цього договору (ВГСУ від 30 березня 2017р. у справі № 904/8338/16)

Відчуження земельної ділянки на підставі державного акту визнаного судом недійсним із проставленням відмітки про таке відчуження не змінює суті такого державного акта як недійсного (Постанова господарської та цивільної палати ВСУ, справа № 6-142

Державний акт на право власності на з/д виданий на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування залишається недійсним і при вчиненні на ньому відмітки про перехід права власності на підставі правочину (ВСУ від 16 березня 2016р.)

Орендодавець (орган місцевого самоврядування) після закінчення строку дії договору оренди землі має право відмовити орендарю в поновленні такого договору (Одеський апеляційний господар. суд, судді Бойко Л. І., Величко Т. А., Таран С. )

У х в а л а

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

СтупакО.В., Леванчука А.О., Ситнік О.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом прокурора Новомиргородського району Кіровоградської області в інтересах ОСОБА_4 до Фермерського господарства «Інсайт», треті особи: відділ Держземагенства у Новомиргородському районі Кіровоградської області, реєстраційна служба Новомиргородського районного управління юстиції у Кіровоградській області, Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області, про визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки, за касаційною скаргою Фермерського господарства «Інсайт» на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 14 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року прокурор Новомиргородського району діючи в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що вироком Новомиргородського районного суду від 06 лютого 2015 року встановлено, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 6, 53 га на території Рубаномістівської сільської ради за межами с. Трояново. Водночас ОСОБА_5 не являючись з 27 січня 2012 року ні керівником, ні підписантом Фермерського господарства «Інсайт» (далі - ФГ «Інсайт»), не будучи офіційно уповноваженою на підписання договору особою, від імені ФГ «Інсайт», а також від імені ОСОБА_4 підписав договір оренди земельної ділянки № 3, укладений нібито між орендодавцем ОСОБА_4 та ФГ «Інсайт» щодо земельної ділянки площею 6,53 га, належної ОСОБА_4 Цей договір зареєстровано у відділі Держкомзему 21 червня 2012 року.

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 оспорюваний договір не підписував, волевиявлення на укладення цього договору не виявляв і цим договором порушені його майнові права, які підлягають поновленню, прокурор просив визнати цей договір недійсним та скасувати його державну реєстрацію, зобов'язати ФГ «Інсайт» звільнити та повернути ОСОБА_4 земельну ділянку площею 6, 53 га.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 16 березня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 14 червня 2016 року рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 16 березня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки № 3 укладений між ОСОБА_4 та ФГ «Інсайт», який зареєстрований відділом Держкомзему у Новомиргородському районні 21 червня 2012 року, про що у Державному Реєстрі земель вчинено запис № 352380004001480 та скасовано державну реєстрацію цього договору.

Зобов'язано ФГ «Інсайт» звільнити і повернути шляхом складання акту прийому-передачі ОСОБА_4 земельну ділянку розміром 6, 53 га вартістю 100 225 грн.

Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ФГ «Інсайт» просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим лише у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 6, 53 га, кадастровий № НОМЕР_1, яка розташована на території Рубаномістівської сільської ради Новомиргородського району за межами с. Трояново, що підтверджено державним актом від 16 березня 2011 року серія НОМЕР_2.

Згідно договору оренди земельної ділянки № 3, зареєстрованого відділом Держкомзему у Новомиргородському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21 червня 2012 року № 352380004001480, зазначена земельна ділянка передана ОСОБА_4 в оренду на 10 років ФГ «Інсайт».

Вироком Новомиргородського районного суду від 06 лютого 2015 року, який набрав законної сили, встановлено, що ОСОБА_5 не являючись з 27 січня 2012 року ні керівником, ні підписантом ФГ «Інсайт», вніс 14 травня 2012 року до зазначеного договору оренди земельної ділянки № 3 недостовірні дані про те, що він є головою ФГ «Інсайт» та підписав цей договір як голова вказаного фермерського господарства.

Крім того, він підробив підпис в цьому договорі в графі орендодавець від імені ОСОБА_4 Зазначене підтверджено і висновком експерта № 689 судово-почеркознавчої експертизи від 18 квітня 2014 року.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_4 схвалив оспорюваний договір оренди, оскільки приймав від відповідача орендну плату.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 212 303 304 ЦПК України, правильно виходив із того, що отримання грошей від ФГ «Інсайт» в якості компенсацій за використання земельної ділянки не може свідчити про схвалення ОСОБА_4 вказаного договору оренди.

Крім того, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки ОСОБА_4 оспорюваний договір не підписував, волевиявлення на вчинення цього договору не виявляв, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 203 ЦК, то є підстави для визнання такого договору недійсним.

Апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи в касаційному порядку не передбачено.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Фермерського господарства «Інсайт» відхилити.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 14 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.В. Ступак

А.О. Леванчук

О.М. Ситнік