02.05.2017 | Автор: Олександр Боков
Задати питання автору
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Оператори телекомунікацій повинні забезпечувати схоронність відомостей щодо споживача, у тому числі, щодо отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання, і несуть відповідальність за це (ВССУ, справа № 6-42901св12, 27.03.13)

Фабула судового акту:  Справа розглядалась касаційним судом ще 2013 році, але за своїм змістом вони є досить цікавою і незвичайною, тому заслуговує на увагу. Громадянка (позивачка) є користувачем  стартового пакету мобільного зв'язку закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем.» (відповідач) і, відповідно, - споживачем телекомунікаційних послуг цього оператора, який зобов'язаний забезпечити схоронність відомостей про надані послуги.

Згодом вона дізналася про те, що оператором без її згоди та відома зроблена деталізація її телефонних дзвінків (номери, дата, час, тривалість, тип, серійний номер, азимут, адреса базової станції) за певний період і ці відомості стали відомі її чоловікові, дозволивши останньому дізнатись про окремі обставини з особистого життя позивачки, що призвело до неприязних стосунків із ним, а згодом і до розірвання шлюбу.

Предметом позову став захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди. При цьому позивачка посилалась  на те, що через такі неправомірні дії з незбереження конфіденційної інформації та порушення таємниці її особистого життя вона зазнала душевних страждань та моральних переживань, тому на підставі ст. ст. 31, 32 Конституції України, Закону України «Про телекомунікації» позивачка просила суд стягнути із ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» на її користь 250 тис грн компенсації.

Суди першої та другої інстанцій в позові відмовили, пославшись на відсутність  підтверджень вини ПАТ «Київстар» у порушенні договірних зобов'язань. Втім ВССУ з таким рішенням не погодився, судові рішення скасував, зазначивши, зокрема, таке. 

Частиною 1 ст. 34 Закону України «Про телекомунікації» встановлено, що оператори,  провайдери телекомунікацій повинні забезпечувати і нести відповідальність за  схоронність відомостей щодо споживача, отриманих при укладенні договору,  наданих телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо.  Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про телекомунікації» оператори телекомунікацій зобов'язані вживати заходів для недопущення несанкціонованого доступу до телекомунікаційних мереж та інформації, що передається цими мережами.

А встановлені судом апеляційної інстанції обставини про те, що наявна в матеріалах справи роздруківка телефонних розмов позивачки не походить з інформаційних джерел ПАТ «Київстар» та не була отримана з його систем, не можуть свідчити про відсутність його вини у порушенні договірних зобов'язань, а лише підтверджують реальний випадок невжиття оператором технічних та організаційних заходів із збереження інформації про надані послуги і таємниці телефонних розмов позивачки, а також дійсне допущення несанкціонованого доступу до телекомунікаційних мереж та інформації, що передається цими мережами.

Встановлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, ЦК України покладає саме на неї обов'язок довести відсутність своєї вини, а цього відповідач не довів.

Довідка: ВССУ передав справу  на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Нажаль, інформації про результати цього розгляду відсутні, що не зменшує вагомість висновків касаційного суду. 

Аналізуйте судовий акт: При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, що порушують права інших осіб. У разі недодержання цього правила суд може зобов'язати припинити зловживання своїми правами (ВССУ, справа № 360/108/15-ц, ухвала від 26.10.16 р.)

Суд не визнав порушення закону в діях банку, що передав персональні дані клієнта-боржника товариству, що спеціалізується на колекторській діяльності (ВССУ у справі № 473/2644/15-ц, від 26 жовтня 2016 р.)

В яких випадках висновку експерта достатньо для визнання особи недієздатною ( ВСУ від 19 жовтня 2016 року №6-384цс16)

 

                                                                                                                   

 

                                                                                                                   У Х В А Л А

                                                                                                           ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

27 березня 2013 року                                                                                                                                                                                     м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,          

суддів:                                              Євтушенко О.І.,              Журавель В.І.,

                                                                                  Іваненко Ю.Г.,                                 Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства «Київстар», Міністерства внутрішніх справ України, Державного казначейства України, третя особа - головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів, про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 08 вересня 2011 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 19 вересня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2007 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Київстар» (далі - ПАТ «Київстар»), Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), Державного казначейства України (далі - ДК України), третя особа - головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів, про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог вказувала, що в серпні 2005 року придбала стартовий пакет мобільного зв'язку закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем.» (далі - ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.») та стала споживачем телекомунікаційних послуг цього оператора, який зобов'язаний забезпечити схоронність відомостей про надані послуги.

У липні 2006 року вона дізналася про те, що оператором без її згоди та відома зроблена деталізація її телефонних дзвінків (номери, дата, час, тривалість, тип, серійний номер, азимут, адреса базової станції) за період з 10 червня 2006 року до 7 липня 2006 року, яка стала відомою її чоловікові та дала можливість з'ясувати її місцезнаходження і окремі обставини з особистого життя позивачки, що призвело до неприязних стосунків із ним, а згодом і до розірвання шлюбу.

Посилаючись на те, що через такі неправомірні дії з незбереження конфіденційної інформації та порушення таємниці її особистого життя ОСОБА_4 зазнала душевних страждань та моральних переживань, тому на підставі ст. ст. 31, 32 Конституції України, Закону України «Про телекомунікації» позивачка просила суд стягнути із ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» на її користь 250 тис грн компенсації завданої моральної шкоди.

Судами справа розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від  08 вересня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду міста Києва від 19 вересня 2012 року, в позові відмовлено.

На обґрунтування касаційної скарги представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Скаржник посилається на те, що апеляційним судом порушено норми  ч. 4 ст. 338 ЦПК України, оскільки не виконано і не враховано висновки та мотиви суду касаційної інстанції, за якими попереднє судове рішення в даній справі було скасоване.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в позові, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із відсутності підтверджень вини ПАТ «Київстар» у порушенні договірних зобов'язань, що стосуються збереження інформації про надані позивачці телекомунікаційні послуги.

Проте повністю погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна.

Судами встановлено, що у 2005 році ОСОБА_4 придбала стартовий пакет «Base» компанії стільникового зв'язку ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.», правонаступником якого є ПАТ «Київстар» та стала споживачем телекомунікаційних послуг.

Інформація із деталізацією телефонних дзвінків ОСОБА_4 (номери, дата, час, тривалість, тип, серійний номер, азимут, адреса базової станції) за період із 10 червня 2006 року по 07 липня 2006 року стала відомою її чоловікові шляхом вкидання до поштової скриньки, що призвело до розірвання шлюбу.

Згідно із ст. 9 Закону України «Про телекомунікації» охорона таємниці телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються технічними засобами телекомунікацій, та інформаційна безпека телекомунікаційних мереж гарантуються Конституцією та законами України. Зняття інформації з телекомунікаційних мереж заборонене, крім випадків, передбачених законом. Оператори, провайдери телекомунікацій зобов'язані вживати відповідно до законодавства технічних та організаційних заходів із захисту телекомунікаційних мереж, засобів телекомунікацій, інформації з обмеженим доступом про організацію телекомунікаційних мереж та інформації, що передається цими мережами.

Частиною 1 ст. 34 Закону України «Про телекомунікації» оператори,      провайдери телекомунікацій повинні забезпечувати і нести відповідальність за  схоронність відомостей щодо споживача, отриманих при укладенні договору,  наданих телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про телекомунікації» оператори телекомунікацій зобов'язані вживати заходів для недопущення несанкціонованого доступу до телекомунікаційних мереж та інформації, що передається цими мережами.

Згідно із ч. 4 ст. 39 Закону України «Про телекомунікації» оператори  телекомунікацій зобов'язані за власні кошти встановлювати на своїх телекомунікаційних мережах технічні засоби, необхідні для здійснення уповноваженими органами оперативно-розшукових заходів, і забезпечувати функціонування цих технічних засобів, а також у межах своїх повноважень сприяти проведенню оперативно-розшукових заходів та недопущенню розголошення організаційних і тактичних прийомів їх проведення. Оператори телекомунікацій зобов'язані забезпечувати захист зазначених технічних засобів від несанкціонованого доступу.

Однак апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вказаних вимог закону не врахував та не спростувавши факт здійснення деталізації телефонних дзвінків позивачки без її згоди, залишив поза увагою те, що саме ПАТ «Київстар» повинен забезпечити і несе відповідальність за схоронність відомостей щодо наданих телекомунікаційних послуг ОСОБА_4

При цьому, встановлені судом апеляційної інстанції обставини про те, що наявна в матеріалах справи роздруківка телефонних розмов позивачки не походить з інформаційних джерел ПАТ «Київстар» та не була отримана з його систем, не можуть свідчити про відсутність його вини у порушенні договірних зобов'язань перед ОСОБА_4, а лише підтверджують реальний випадок невжиття оператором технічних та організаційних заходів із збереження інформації про надані послуги і таємниці телефонних розмов позивачки, а також дійсне допущення несанкціонованого доступу до телекомунікаційних мереж та інформації, що передається цими мережами.

Згідно з ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.

Скасовуючи ухвалу апеляційного суду міста Києва від 01 грудня                2011 року, суд касаційної інстанції в своїй ухвалі зазначив про необхідність спростування ПАТ «Київстар» своєї вини у порушенні договірних зобов'язань та мотивування свого рішення в цій частині, через те, що за загальним правилом відповідальність у цивільному праві ґрунтується на принципі вини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа.

Аналіз положень ст. 614 ЦК України дає підстави для висновку про те, що, встановлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, ЦК України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини.

Однак, вбачається, що поза увагою залишено вимоги ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 червня 2012 року, оскільки, маючи факт несанкціонованого доступу до зазначених технічних засобів, суд не встановив чи вжило ПАТ «Київстар» всіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов'язання щодо їх захисту.

Поряд з цим, висновок суду касаційної інстанції про безпідставність посилання на інформацію органів внутрішніх справ та Служби безпеки України апеляційним судом знову таки проігноровано.  

Таким чином, оскільки ухвала апеляційного суду міста Києва від   01 грудня 2011 року з цих підстав вже скасовувалося і справа передавалася на новий розгляд, а при повторному вирішенні справи суд своїх визначених законом процесуальних обов'язків не виконав, не врахував висновків і мотивів суду касаційної інстанції, з яких було скасовано попереднє судове рішення, неповно з'ясував усі обставини справи, що стосуються підтверджень відсутності вини ПАТ «Київстар» у порушенні зобов'язання, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у  х  в  а  л  и  л  а:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду міста Києва від 19 вересня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

         Головуючий    П.О. Гвоздик         Судді:    О.І. Євтушенко В.І. Журавель   Ю.Г. Іваненко О.М. Ситнік

 
5
Подобається
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення