Жінка, яка виховує сама дитину, для отримання додаткової відпустки має надати копії свідоцтва про народження дитини, про розірвання шлюбу та документ, який підтверджує неучасть батька у вихованні дитини (ВССУ, № 658/4102/14-ц, 01.11.17)

Фабула судового акта: В цій судові справі Колегія суддів судової палати у цивільних справах ВССУ залишила без змін рішення апеляційного суду, яким частково був задоволений позов про стягнення з роботодавця компенсації за невикористану додаткову відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що був мотивований нормами ст. 19 Закону України «Про відпустки», а семе, - позивачка, як мати, яка виховує дитину без батька, має право на щорічну додаткову оплачувану відпустку, проте при звільненні з роботи відповідач не виплатив їй компенсацію за невикористані дні такої відпустки.

Як зазначив суд, чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які слід пред'явити жінці, яка виховує дитину без батька, для отримання додаткової соціальної відпустки, тому підтвердження позивачкою факту самостійного виховання дитини без батька на час трудових правовідносин сторін може підтверджуватись і сукупністю обставин та документів.

В цьому контексті такими доказами суд визнав довідку комунального про те, що позивачка разом зі своїм сином зареєстровані у відповідному будинку. У декларації за 2013 рік, особовій картці та автобіографії позивачки вказано, що вона не одружена, має склад сім'ї - сина.

Згідно з довідкою загальноосвітньої школи батько сина позивачки не бере участі у вихованні сина, не приходить на батьківські збори, не цікавиться навчанням та поведінкою сина, не спілкується з вчителями та класними керівниками протягом декількох років, із записів у журналі із сім'єю не проживає.

З приводу цієї справи доречно нагадати, що ідповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки» жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.

Визначення «одинокої матері» наведено у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 № 9 та п. 5 ч. 12 ст. 10 Закону України «Про відпустки». Так, одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

Оскільки п. 5 ч. 12 ст. 10 Закону України «Про відпустки» визначає одиноку матір як таку, яка виховує дитину без батька, факт утримання (аліменти) для надання відпустки значення не має.

Отже, системний аналіз вищенаведених положень дає підстави для висновку, що право на додаткову відпустку мають такі одинокі матері: жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі і розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів, і жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена).

Одним із документів для підтвердження того, що батько не бере участі у вихованні дитини, можуть бути: рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав, рішення органів опіки та піклування або суду щодо участі батька у вихованні дитини, ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів, тощо.

Крім того, підтвердженням відсутності участі батька у вихованні дитини може бути акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи будь-якою іншою комісією, утвореною на підприємстві, в установі, організації, а також довідка зі школи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з вчителями, не забирає дитину додому, не бере участі в батьківських зборах) тощо.

Отже, розлучена жінка, яка дійсно виховує сама дитину (без батька), для отримання додаткової соціальної відпустки має надати копію свідоцтва про народження дитини, копію свідоцтва про розірвання шлюбу та документ, який підтверджував би те, що батько не бере участі у вихованні дитини.

Аналізуйте судовий акт: ВП ВС: Невиконання підприємством, яке звільнило вагітну жінку, обов'язку по її працевлаштуванню обумовлює обов'язок надати на цьому або іншому підприємстві роботу і виплати їй середньої заробітної плати (ВП ВС, № 759/19440/15-ц, 16.05.18)

ВС/КАС: Якщо малолітні діти позбавленні належного материнського піклування, військовослужбовець-чоловік має право на соціальну відпустку по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку (справа К/9901/3766/18 , 14.02.18)

Законодавство не передбачає строк позовної давності для стягнення працівником заборгованості із заробітної плати (ВСУ від 26 жовтня 2016р. у справі № 6-1395цс16)

Захист трудових прав працівників (щодо належного оформлення позовної заяви та доданих до неї документів)

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

СитнікО.М., Карпенко С.О., Мазур Л.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Малокаховської сільської ради Каховського району Херсонської області про стягнення компенсації за невикористану додаткову відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Малокаховської сільської ради Каховського району Херсонської області на рішення апеляційного суду Херсонської області від 06 березня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки» вона, як мати, яка виховує дитину без батька, має право на щорічну додаткову оплачувану відпустку, проте при звільненні з роботи відповідач не виплатив їй компенсацію за невикористані дні такої відпустки.

Просила стягнути з відповідача 2 064 грн 44 коп. компенсації за невикористану додаткову відпустку, 20 811 грн 60 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 11 208 грн 38 коп. на відшкодування моральної шкоди.

Справа переглядалася судами неодноразово.

Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 24 лютого 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 06 березня 2017 року рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 24 лютого 2015 року у частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасовано, позов задоволено частково. Стягнуто з Малокаховської сільської ради Каховського району Херсонської області на користь ОСОБА_4 50 257 грн 80 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, з утриманням передбачених чинним законодавством обов'язкових платежів.

У касаційній скарзі Малокаховська сільська рада Каховського району Херсонської області, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Із запереченнями на касаційну скаргу звернулася ОСОБА_4

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 з 02 грудня 2013 року працювала у Малокаховській сільській раді Каховського району Херсонської області. 30 травня 2014 року її було звільнено за п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.

02 червня 2014 року ОСОБА_4 письмово зверталася до відповідача про нарахування та виплату компенсації за невикористану соціальну відпустку як матері, яка сама виховує дитину, їй у цьому було відмовлено.

Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розірвано 29 червня 2011 року. За час вказаного шлюбу у ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_6

Відповідно до довідки Комунального підприємства «Комунальне транспортне підприємство» від 04 червня 2014 року № 1889 ОСОБА_4 разом зі своїм сином зареєстровані у будинку АДРЕСА_1. У декларації за 2013 рік, особовій картці та автобіографії позивачки вказано, що вона не одружена, має склад сім'ї - сина ОСОБА_6.

Згідно з довідкою Каховської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 1 Каховської міської ради Херсонської області від 03 квітня 2014 року батько ОСОБА_6 не бере участі у вихованні сина, не приходить на батьківські збори, не цікавиться навчанням та поведінкою сина, не спілкується з вчителями та класними керівниками протягом декількох років, із записів у журналі із сім'єю не проживає.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки» жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

Пункт 5 ч. 12 ст. 10 Закону України «Про відпустки» визначає одиноку матір як таку, яка виховує дитину без батька. При цьому факт утримання (аліменти) для надання відпустки значення не має.

Отже, право на додаткову відпустку мають такі одинокі матері: жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі і розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів, і жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена).

Чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які слід пред'явити жінці, яка виховує дитину без батька, для отримання додаткової соціальної відпустки, тому колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про підтвердження позивачкою факту самостійного виховання дитини без батька на час трудових правовідносин сторін.

Враховуючи, що за період з дня звільнення по 25 березня 2016 року час затримки повного розрахунку з позивачкою становить 454 робочих дня, тому апеляційний суд зробив правильний висновок, що з Малокаховської сільської ради Каховського району Херсонської області на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню середній заробіток у розмірі 50 257,80 грн, який визначено без утримання податків та інших обов'язкових платежів (110,70 грн х 454 робочих дня = 50 257,80 грн).

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків суду вони не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом апеляційної інстанції при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а рішення апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 332 336 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Малокаховської сільської ради Каховського району Херсонської області відхилити.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 06 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів:

Ситнік О.М. Карпенко С.О. Мазур Л.М.