Після припинення строку договору оренди, стягненню підлягає неустойка у розмірі подвійної орендної плати, однак, за наявності вини орендаря (ВС у справі № 904/577/20 від 26.07.2021)

Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Фабула судової справи: Що має право вимагати орендар після припинення строку дії договору оренди: орендну плату чи нейстойку у розмірі подвійної орендної плати? У цій спаві ВС роз’яснив правила та підстави застосування ст. 785 ЦК України.

До суду звернулась Укрзалізниця із позовом до Дитячої музикальної школи про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомості.

Крім суми основної заборгованості, позивачем заявлено до відшкодування суму подвійної орендної плати через несвоєчасне повернення об’єкту оренди, а також інфляційні втрати, 3% річних, комунальні витрати.

Суди перших двох інстанцій задовольнили позов, однак, не в повному обсязі. Суди дійшли до висновку, що орендодавець не в праві вимагати одночасно оплати оренди за договором та суми неустойки за несвоєчасне повернення відповідачем майна з оренди, оскільки всупереч положенням статті 61 Конституції України є подвійним притягненням відповідача до відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Не погодившись із рішеннями судів, Укрзалізницею подано касаційну скаргу у частині відмови в задоволенні позовних вимог.

ВС у своїй постанові зазначив, що Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором оренди у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

При цьому, після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за ч. cт. 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

У справі, що розглядається суди встановили факт припинення строку договору оренди та неповернення орендованого майна відповідачем.

З урахуванням зазначеного, ВС зазначив, що після припинення договору оренди користування майном стає неправомірним. Якщо орендар не повертає майно після закінчення строку договору оренди орендодавець вправі звернутися до суду з позовом про стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч.2 ст. 785 ЦК України), в межах розгляду якого орендар вправі спростувати доводи щодо неповернення ним цього майна чи наявності вини у такому неповерненні.

ВС наголосив на тому, що неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст. 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 ЦК України.

Отже, як зазначає ВС, яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, що відбулося у спірних правовідносинах, ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено ч. 2 ст. 785 ЦК України.

З урахуванням того, що наявність вини (умислу або необережності) відповідача стосовно невиконання останнім обов`язку з негайного повернення об`єкта оренди після припинення дії договору, як обов`язкової підстави для притягнення орендаря до відповідальності, передбаченої приписами ч.2 ст. 785 ЦК України, судами, не досліджувалося та не встановлювалося, ВС передав справу на новий розгляд.

Аналізуйте судовий акт: Одночасне стягнення орендної плати за користування майном та неустойки за несвоєчасне повернення майна, після припинення договору оренди, є незаконним (ВС/КГС у справі № 910/11131/19 від 19 квітня 2021).

Підстави для визнання договору недійсним повинні існувати на момент укладення, а не за результатом його виконання (ВС/КГС у справі № 201/8412/18 від 10.03.2021).

Правила виключної підсудності поширюються на БУДЬ-ЯКІ спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов’язані з нерухомим майном, в т. ч. на спір про стягнення заборгованості з орендної плати (ВП/ВС у справі № 911/2390/18 від 16.02.2021)

Систематична несплата орендної плати за землю є підставою для розірвання договору оренди незважаючи на погашення простороченої заборгованості (ВС/КЦС № 383/708/16-ц від 20.06.2019)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/577/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2020 (суддя Татарчук В. О.)

і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2020 (головуючий суддя Вечірко І. О., судді Коваль Л. А., Чередко А. Є.)

у справі № 904/577/20

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Міського комунального закладу культури "Дніпровська дитяча музична школа № 13"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях

про стягнення 442 958,99 грн

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі виробничого структурного підрозділу "Дніпровське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач, АТ "Українська залізниця") звернулося з позовом до Міського комунального закладу культури "Дніпровська дитяча музична школа № 13" (далі - відповідач, МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа № 13") про стягнення заборгованості за договором оренди у сумі 442 958,99грн, з яких: 140 138,84 грн - основна заборгованість, 280 277,68 грн - сума неустойки в подвійному розмірі орендної плати відповідно до приписів частини другої статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), п. 10.13 договору, 6 211,92 грн - заборгованість за договором про відшкодування витрат балансоутримувача, 9 934,97 грн - інфляційні втрати, 6 935,58 грн - 3% річних.

2. Позовна заява мотивована заборгованістю відповідача з орендної плати за укладеним між сторонами договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (в редакції додаткового договору), а також обов`язком відповідача сплатити передбачені умовами договору оренди та нормами законодавства суми за несвоєчасне і неналежне виконання обов`язку щодо сплати орендної плати та обов`язку щодо повернення майна з оренди після припинення дії договору оренди.

Короткий зміст судових рішень

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2020, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа № 13" на користь АТ "Українська залізниця" 140 138,84 грн - основного боргу, 6 211,92 грн - заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача, 9 394,97 грн - інфляційних збитків, 6 935,58 грн - 3 % річних, 2 440,48 грн - витрат по сплаті судового збору. Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення 280 277,68 грн - неустойки в подвійному розмірі орендної плати.

4. Рішення судів, з посиланням на існуючу судову практику Верховного Суду зі спірного питання (у справах № 910/12949/16, № 906/1037/16), мотивовано відсутністю підстав для стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати (з урахуванням нарахованих на цю плату сум 3 % річних та інфляційних втрат) та витрат балансоутримувача одночасно із сумою неустойки за несвоєчасне повернення відповідачем майна з оренди, нарахованої за період з січня по грудень 2019 року, оскільки всупереч положенням статті 61 Конституції України є подвійним притягненням відповідача до відповідальності за одне й те саме правопорушення.

5. Суди вказали, що відповідач фактично не заперечує проти наявності заборгованості за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 у розмірі 140 138,84 грн - основного боргу, 6 211,92 грн - заборгованості за договором про відшкодування витрат балансоутримувача, 9 394,97 грн - інфляційних втрат і 6 935,58 грн - 3% річних і дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. АТ "Українська залізниця" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення і постанову в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 280 277,68 грн неустойки в подвійному розмірі орендної плати відповідно до приписів частини другої статті 785 ЦК України, п. 10.13 договору.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

7. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях неправильно застосували норми матеріального права, зокрема статтю 785 ЦК України без врахування висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм права в подібних правовідносинах, викладених у постановах від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, від 10.04.2018 у справі № 910/9328/17, від 28.08.2018 у справі № 913/155/17, від 14.11.2018 у справі № 924/195/16, від 11.05.2018 у справі № 926/2119/17.

8. Зазначає про наявність виключної правової проблеми, що вбачається у необґрунтованому розповсюджені на умови договору в частині сплати орендної плати до дня фактичного повернення майна за актом приймання-передачі правового режиму юридичної відповідальності.

9. Окрім того скаржник вказує на неоднакове застосування положень частини другої статті 785 ЦК України щодо одночасного стягнення орендної плати та неустойки.

10. Позивач подав також клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке мотивовано наявністю виключної правової проблеми у питанні правильності застосування положень частини другої статті 785 ЦК України та статті 61 Конституції України.

11. У подальшому від АТ "Українська залізниця" повторно надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке обґрунтоване неврахуванням об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 наявності в подібних орендних правовідносинах третьої сторони, правовим наслідком чого є позбавлення її будь-яких грошових коштів за користування орендованим майном поза межами строку дії договору оренди та можливості судового захисту та відсутністю єдиної судової практики у спірних правовідносинах.

Позиція інших учасників справи

12. Відповідач подав відзив, у якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та зазначає, що вжив усіх заходів, щоб здійснити оплату за оренду. Заборгованість з орендної плати утворилась не з вини МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа № 13", а через необґрунтовані відмови органів Державної казначейської служби України у реєстрації додаткових угод до договору оренди. Посилається на те, що за рішенням місцевого господарського суду від 28.07.2020 у цій справі сплачено борг у розмірі 140 138,84 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. 07.07.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області (орендодавець) та МКЗК "Дніпропетровська дитяча музична школа № 13" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-3481-ОД (далі - договір оренди).

14. Умовами договору оренди визначено таке:

- орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно - нежитлове вбудоване приміщення площею 312,8 кв.м, що розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Семафорна, 42, на 3-4 поверсі, що перебуває на балансі ДП "Придніпровська залізниця" (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку/актом оцінки на 09.06.2009 і становить за незалежною оцінкою/залишковою вартістю 1 535 960грн (п. 1.1);

- майно передається в оренду з метою розміщення навчального закладу, що фінансується з міського бюджету (п. 1.2).

- у разі припинення (розірвання) договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити до державного бюджету та балансоутримувачу заборгованість за орендною платою в повному обсязі та санкції (п. 3.12);

- орендар зобов`язаний повно та своєчасно сплачувати орендні платежі (п. 5.2);

- договір укладено строком на 1 рік, що діє з 07.07.2009 до 06.07.2010 включно (п. 10.1).

15. Строк дії договору оренди неодноразово продовжувався, шляхом укладення додаткових угод до договору, а саме: додатковою угодою від 12.07.2010 - по 06.07.2012 включно; додатковою угодою від 17.09.2012 - по 06.07.2013 включно; додатковою угодою від 06.06.2013 - по 06.07.2014 включно; додатковою угодою від 07.07.2014 - по 31.03.2015 включно; додатковою угодою від 31.03.2015 - по 31.07.2015; додатковою угодою від 21.10.2015 - з 01.08.2015 до моменту створення (реєстрації) АТ "Українська залізниця", але не більш ніж по 31.12.2015.

16. Із зведеного переліку майна ДП "Придніпровська залізниця", затвердженого Міністром інфраструктури України 18.08.2015, вбачається що нежитлове вбудоване приміщення площею 312,8кв.м, розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Семафорна, 42 (інвентарний №8100010), включене до статутного капіталу АТ "Укрзалізниця".

17. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 07.06.2017 за АТ "Українська залізниця" зареєстровано право власності на нежитлову прибудову літ. А (1)-8 до житлового будинку літ. А-9, загальною площею 1750,7кв.м, ганки літ. а, а(1), а(2) за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Семафорна, 42.

18. Між АТ "Українська залізниця" (орендодавець) і МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа №13" (орендар) укладено додатковий договір від 18.03.2016 до договору оренди (далі - додатковий договір).

19. За умовами додаткового договору орендодавцем майна, яке є предметом договору оренди, визначено АТ "Українська залізниця".

20. Пункт 3.1 договору оренди викладено у такій редакції: орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995, за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 року становить 7 508,18грн (без ПДВ).

21. Пункт 3.6 договору оренди викладено в редакції: орендна плата 100% перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним. Одержувач коштів структурний підрозділ "Дніпропетровське будівельно-монтажне експлуатаційне управління" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця".

22. Термін дії договору оренди продовжено до 31.03.2016 включно (пункт 6 додаткового договору).

23. Пунктом 9 додаткового договору визначено, що умови цього додаткового договору поширюються на взаємовідносини сторін, що виникли з 01.12.2015.

24. На виконання умов додаткового договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно: нежитлове вбудоване приміщення площею 312,8 кв.м, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Семафорна, 42, на 3-4 поверсі, що підтверджується актом приймання-передачі від 18.03.2016.

25. Додатковим договором від 15.12.2017 до договору оренди сторони внесли зміни до преамбули договору та реквізитів орендодавця, передбачили сплату орендної плати протягом 01.04.2016 - 31.12.2016 без застосування індексу інфляції, визначили строк дії договору по 31.12.2017 включно.

26. Додатковим договором від 07.05.2018 до договору оренди встановлено строк дії договору з 01.04.2018 по 30.06.2018.

27. В матеріалах справи знаходяться копії листів позивача на адресу відповідача від 03.05.2018 № ТУБМЕС-1/07/2265, від 12.12.2018 №ТУБМЕС-1/07/6963 в яких зазначено про припинення з 30.06.2018 терміну дії договору та прохання звільнити орендоване приміщення з поверненням майна за актом прийому-передачі. Вказані листи були отримані орендарем нарочно 04.05.2018 та 13.12.2018 відповідно.

28. 27.06.2018 між АТ "Українська залізниця" (орендодавець) і МКЗК "Дніпровська дитяча музична школа № 13" (орендар) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю до договору оренди №12/02-3481-ОД від 07.07.2009 (далі - договір про відшкодування).

29. Відповідно до п. 1.1 договору про відшкодування, балансоутримувач - АТ "Українська залізниця" здійснює обслуговування майна, що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Семафорна, 42, загальною площею 312,8кв.м. Орендар відшкодовує витрати балансоутримувачу на утримання орендованого майна, експлуатаційні витрати та комунальні послуги пропорційно займаній площі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів скаржника і висновків судів попередніх інстанцій

30. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

31. Скаржник оскаржує рішення місцевого господарського суду і постанову суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про стягнення 280 277,68 грн неустойки, передбаченої нормами частини другої статті 785 ЦК України.

32. Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями ЦК України та статей 283- 291 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

33. Згідно із частиною першою статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

34. Частинами першою та шостою статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

35. У частині першій статті 284 ГК України законодавець як істотні умови договору оренди визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

36. Частиною першою статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, визначений договором.

37. Аналогічні за змістом положення містить частина четверта статті 284 ГК України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

38. Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 ГК України).

39. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються приписами ЦК України щодо регулювання договору найму.

40. Частиною першою статті 785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

41. Згідно з частиною першою статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

42. Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором оренди у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

43. Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

44. Такий правовий висновок викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, до розгляду якої зупинялося провадження у цій справі, яка переглядається, і Суд, з урахуванням приписів частини четвертої статті 300 ГПК України, вважає за необхідне врахувати висновок, викладений у наведеній постанові.

45. Суди встановили, що листами від 03.05.2018 № ТУБМЕС-1/07/2265 та від 12.12.2018 № ТУБМЕС-1/07/6963 позивач повідомив відповідача щодо припинення 30.06.2018 строку дії договору та просив звільнити орендоване приміщення та повернути майно за актом прийому-передачі. Вказані листи були отримані орендарем нарочно 04.05.2018 та 13.12.2018 відповідно.

46. Отже, суди зазначили, що договір оренди є припиненим з 01.07.2018.

47. Як вже зазначалося, відповідно до умов пункту 10.11 договору оренди у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.

48. Суди встановили, що орендар вимоги пункту 10.11 договору оренди не виконав, об`єкт оренди станом на 01.01.2020 не повернув.

49. За змістом статей 610- 612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

50. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України та статті 216 ГК України.

51. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

52. Законодавець у частині першій статті 614 ЦК України визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

53. Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, необхідною є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 зазначеного Кодексу. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої цією нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов`язку. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 914/4238/15, від 24.04.2018 у справі № 910/14032/17 та від 09.09.2019 у справі № 910/16362/18, а також в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

54. Суди попередніх інстанцій дослідили, що відповідно до актів перевірки стану майна на об`єктах виробничого підрозділу "Дніпровське територіальне управління" філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд" АТ "Укрзалізниця" від 05.10.2018, 27.12.2018 та 25.04.2019, 16.10.2019 при огляді майна встановлено, що МКЗК "Дніпропетровська дитяча музична школа №13" займає нежитлове вбудоване приміщення площею 312,80 кв. м, за адресою: м. Дніпро, вул. Семафорна, 42. Термін дії договору оренди №12/02-3481-ОД закінчився 30.06.2018.

55. Таким чином, суди встановили, що орендар вимоги п. 10.11 договору оренди не виконав, об`єкт оренди на час розгляду справи позивачу не повернув. Разом з тим, ураховуючи висновки про обґрунтованість заявленої до стягнення орендної плати (з урахуванням приписів пункту 3.12 договору оренди), суди дійшли висновку, що в разі задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача одночасно неустойки, передбаченої приписами частини другої статті 785 ЦК України, відбудеться стягнення плати за користування об`єктом оренди за період з січня по грудень 2019 року в потрійному розмірі.

56. За вказаних обставин, наявність вини (умислу або необережності) відповідача стосовно невиконання останнім обов`язку з негайного повернення об`єкта оренди після припинення дії договору, як обов`язкової підстави для притягнення орендаря до відповідальності, передбаченої приписами частини другої статті 785 ЦК України, судами, відповідно, не досліджувалося та не встановлювалося.

57. Доводи відповідача стосовно відсутності його протиправної поведінки у правовідносинах, що склалися між сторонами спору, а також твердження позивача щодо наявності підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої приписами частини другої статті 785 ЦК України, які останніми висловлювалися під час вирішення спору, залишилися поза увагою судів попередніх інстанцій.

58. Водночас, Суд зазначає, що після припинення договору оренди користування майном стає неправомірним. Якщо орендар не повертає майно після закінчення строку договору оренди орендодавець вправі звернутися до суду з позовом про стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина друга статті 785 ЦК України), в межах розгляду якого орендар вправі спростувати доводи щодо неповернення ним цього майна чи наявності вини у такому неповерненні.

59. Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

60. Отже, яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, що відбулося у спірних правовідносинах, ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 ЦК України. Подібний правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

61. Вказані висновки не були враховані судами першої і апеляційної інстанцій.

62. У цій частині Суд також вважає за необхідне звернутися до власних висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 904/342/19 (ухваленій після подання касаційної скарги).

63. Стосовно доводів скаржника, викладених у пунктах 8 - 11 цієї постанови, Суд зазначає таке.

64. З метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду (пункт 35 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.10.2020 у справі № 925/965/16).

65. Отже, під час вирішення спору у подібних правовідносинах мають враховуватися саме останні правові висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, і які було враховано Верховним Судом у цій справі.

66. Окрім того, переглядаючи судові рішення у справі № 910/11131/19, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від протилежної правової позиції Верховного Суду (викладеної, зокрема, у постановах від 14.11.2018 у справі № 924/195/16, від 11.05.2018 у справі № 926/2119/17 (на які посилається скаржник у касаційній скарзі)), відповідно до якої зобов`язання орендаря сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється зі спливом строку дії зазначеного договору, оскільки таке припинення пов`язане не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта оренди.

67. При цьому, враховуючи, що об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 не знайшла підстав для відступу від власних правових висновків, викладених в постанові від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17 (та інших позицій колегій суддів), слід вважати, що практика у застосуванні норм частини другої статі 785 ЦК України у подібних правовідносинах наразі є сформованою і сталою, а тому протилежні доводи скаржника також визнаються безпідставними.

68. Щодо клопотань скаржника про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою вирішення виключної правової проблеми та формування єдиної правозастосовчої практики, Верховний Суд зазначає таке.

69. Вказані клопотання мотивовані наявністю виключної правової проблеми, що вбачається: 1) у необґрунтованому розповсюджені на умови договору в частині сплати орендної плати до дня фактичного повернення майна за актом приймання-передачі правового режиму юридичної відповідальності; 2) у неврахуванні об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 наявності в подібних орендних правовідносинах третьої сторони, правовим наслідком чого є позбавлення її будь яких грошових коштів за користування орендованим майном поза межами строку дії договору оренди та можливості судового захисту.

70. Розглянувши ці доводи скаржника, колегія суддів суду касаційної інстанції не вбачає підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, а тому відмовляє у задоволенні поданих клопотань з огляду на таке.

71. Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

72. Згідно з частиною першою статті 303 ГПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

73. Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. Що ж до якісного критерію про виключність правової проблеми, то про нього свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.

74. Клопотання скаржника не містять належного обґрунтування щодо існування правової проблеми у цій справі саме у правозастосуванні відповідних норм права, не доведена відсутність сталої судової практики у відповідних питаннях та наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників, не зазначено про існування різних позицій у застосуванні норм права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

75. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

76. У зв`язку з наведеним ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, а отже їх не можна визнати законними і обґрунтованими.

77. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

78. Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень частини четвертої статті 300, частини третьої статті 310 ГПК України касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції і рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення 280 277,68 грн неустойки скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

79. Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

80. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2020 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2020 у справі № 904/577/20 в частині позовних вимог про стягнення 280 277,68 грн неустойки скасувати.

3. Справу № 904/577/20 в частині позовних вимог про стягнення 280 277,68 грн неустойки направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил

1682
Переглядів
0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
Популярні події
ЕСПЧ
0