ВС не має право вирішувати питання застосування норм матеріального права у спірних правовідносинах, якщо є прямі підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд (ВС/ОП КЦС справа № 176/585/17 )

Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube
Оскільки скаржник обґрунтовує свою касаційну скаргу, зокрема, тим, що суд апеляційної інстанції не повідомив його про відкладення розгляду справи, розглянув справу без його участі, і ця обставина підтверджується матеріалами справи, тому, ВС/ОП КЦС не міг вирішити питання застосування норм матеріального права у спірних правовідносинах, бо вимушений обов’язково скасувати постанову суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд.

Фабула судового акту: Позивач у розглядуваній справі мав намір визнати окремий пункт кредитного договору недійсним. Позов обґрунтований тим, що вимога банку, викладена у пункті цього договору, стосовно сплати щомісячної винагороди від суми виданого кредиту, не відповідає вимогам закону і підлягає визнанню недійсною, оскільки є несправедливою та містить умови про зміни у витратах. Він вказував, що строк позовної давності ним пропущено не було, тому що про порушення його прав він дізнався лише на початку 2017 року.

Суд першої інстанції відмовив йому у задоволені позову: мотивовано тим, що до заявлених позивачем вимог мають бути застосовані наслідки спливу позовної давності, про які було заявлено банком, крім того ж оспорюваний пункт договору не містить у собі несправедливих умов, які б могли тягнути за собою визнання його недійсним, оскільки позивач, підписавши договір, свідомо погодився на всі умови, які передбачені його змістом.

Суд апеляційної інстанції хоча і скасував рішення першої інстанції, але відмовив у задоволені позову з інших правових підстав, мов: позовні вимоги є необґрунтованими (не має доказів несправедливості, а волевиявлення позивача при укладенні договору було вільним, свідомим, направленим на реальне настання правових наслідків і договір добровільно виконувався), а тому не підлягають застосуванню наслідки спливу позовної давності.

Позивач подав касаційну скаргу. Він обґрунтовував, що порушення все ж таки було, і пункт слід визнати недійсним, а позовна давність за його позовними вимогами не пропущена.

Колегія суддів Третьої судової палати КЦС ВС передала справу на розгляд до Об’єднаної палати КЦС ВС – у зв’язку із неоднозначністю висновків ВС КЦС у аналогічних справах щодо позовної давності спірних правовідносин.

Так - у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 302/946/17, від 08 квітня 2020 року у справі № 466/2053/17 в аналогічних правовідносинах, зроблено висновок, про пропущення позивачем позовної давності (на них апелював відповідач), а у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 травня 2018 року у справі № 333/865/16-ц, зазначено, що оскільки договором кредиту передбачено сплату комісії щомісячними фіксованими платежами - позивачем не пропущено строк звернення до суду з позовом про зобов`язання банку здійснити перерахунок заборгованості за 3-річний період щодо конкретних щомісячних платежів.

Однак, на що особливо варто звернути увагу – у касаційній скарзі скаржник наводив доводи про те, що суд апеляційної інстанції провів розгляд справи без участі позивача, належним чином не повідомивши його про призначення справи до розгляду. Так, матеріалами справи підтверджується, що розгляд справи судом апеляційної інстанції, призначений на 11 грудня 2018 року на 09 год. 20 хв., про час і місце проведення якого скаржник був повідомлений належним чином – втім с/з не відбулося через перебування судді у відпустці. Наступне судове засідання було призначено судом апеляційної інстанції на 14 грудня 2018 року на 09 год. 20 хв. В матеріалах справи міститься лише розписка представника відповідача про повідомлення щодо відкладення розгляду справи на 14 грудня 2018 року на 09 год. 20 хв. Докази повідомлення скаржника про відкладення розгляду судом апеляційної інстанції про відкладення - в матеріалах справи відсутні. Відповідно це засідання і розгляд справи було проведено без участі скаржника.

Отже, у цій справі: Апелюючи на пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України про те що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою, ОП КЦС ВС зазначила:

“Оскільки скаржник обґрунтовує свою касаційну скаргу, зокрема, тим, що суд апеляційної інстанції не повідомив його про розгляд справи й розглянув справу без його участі, і ця обставина підтверджується матеріалами справи, то оскаржена постанова суду апеляційної інстанції підлягає обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Встановивши обставини, які є обов`язковою підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду позбавлений можливості вирішити питання застосування норм матеріального права у спірних правовідносинах.”

Аналізуйте судовий акт: Чи можна залишити без розгляду позов з підстав неявки позивача на стадії підготовчого провадження? Відповідь надав Верховний Суд (ВС/КЦС у справі № 598/2250/19 від 10.02.2021).

Нецензурна лайка в процесуальних документах розцінюється судом як зловживання правами та карається штрафом! (Ухвала Київського апеляційного суду у справі № 758/3884/17 від 28.01.2020 р.);

ВП/ВС: «Електронний суд» - єдиний засіб направлення процесуальних документів в електронному вигляді до судів! Надсилання таких документів електронною поштою з використанням КЕП протирічить закону (ВП/ВС у справі № 9901/335/20 від 10.02.2021);

Зловживання правом чи захист прав? Чи може залишення позову без розгляду бути зловживанням та підставою для стягнення судових витрат?(ВС/КЦС у справі №521/3011/18 від 14.01,2021 р.).

Постанова

Іменем України

12 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 176/585/17

провадження № 61-2122сво19

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого (судді-доповідача) - Синельникова Є. В.,

суддів: Висоцької В. С., Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

Фаловської І. М.,Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 нарішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області, у складі судді Волчек Н. Ю., від 18 грудня

2017 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В., від 14 грудня 2018 року.

Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі -

ПАТ КБ «ПриватБанк», банк) про захист прав споживачів та визнання окремого пункту кредитного договору недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що 07 листопада 2006 року між ним та банком був укладений кредитний договір № DNJ0GК00000092, згідно умов якого йому було надано кредит у розмірі 9 тис. доларів США строком

до 08 листопада 2021 року зі сплатою 1 % на місяць. Позивач вважав, що вимога банку, викладена у пункті 1.1 кредитного договору стосовно сплати щомісячної винагороди у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту, не відповідає вимогам закону і підлягає визнанню недійсною, оскільки є несправедливою та містить умови про зміни у витратах. Також вважав, що строк позовної давності ним пропущено не було у зв`язку з тим, що про порушення його прав він дізнався лише на початку 2017 року.

Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсними положення, викладені у пункті 1.1 кредитного договору від 07 листопада 2006 року № DNJ0GК00000092 стосовно сплати щомісячної винагороди у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту, укладеного між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк»; зобов`язати ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок заборгованості з урахуванням щомісячно сплаченої суми комісії.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області

від 18 грудня 2017 року відмовлено в задоволенні позовних вимог

ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача та визнання окремого пункту кредитного договору недійсним.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що до заявлених позивачем вимог мають бути застосовані наслідки спливу позовної давності, про які було заявлено банком, але ж оспорюваний пункт договору не містить у собі несправедливих умов, які б могли тягнути за собою визнання його недійсним, оскільки позивач, підписавши договір, свідомо погодився на всі умови, які передбачені його змістом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2018 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 18 грудня

2017 року скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про захист прав споживачів та визнання окремого пункту кредитного договору недійсним відмовлено з інших правових підстав.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому не підлягають застосуванню наслідки спливу позовної давності, про які заявлено банком, і у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв`язку з недоведеністю. При цьому суд апеляційної інстанції виходив із відсутності доказів несправедливості умов кредитного договору, зазначивши, що волевиявлення позивача під час укладання кредитного договору було вільним, свідомим, направленим на реальне настання правових наслідків та повністю відповідало його внутрішній волі, що узгоджується з вимогами статті 203 ЦК України, а умови договору добровільно виконувались позивачем.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкових висновків про те, що позовні вимоги є необґрунтованими. ОСОБА_1 вважає, що позовна давність за його позовними вимогами не пропущена, оскільки ані сам факт укладання договору, ані його виконання не свідчать про те, що особа в момент укладання і виконання договору знала про порушення її прав. ОСОБА_1 вказує і на нікчемність умови кредитного договору стосовно сплати щомісячної винагороди. Також касаійна скарга містить доводи про те, що суд апеляційної інстанції провів розгляд справи без участі позивача, належним чином не повідомивши його про призначення справи до розгляду.

У визначений судом строк відзиву на касаційну скаргу не надходило

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

27 січня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2021 року справу № 176/585/17 прийнято до розгляду та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

07 листопада 2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір № DNJ0GК00000092.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного кредитного договору банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом: надання готівкою через касу на строк з 07 листопада 2006 року по 08 листопада 2021 року включно

у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 9 тис. доларів США на придбання нерухомості, а також у розмірі 1 215 доларів США на сплату страхових платежів зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,2 % від суми виданого кредиту, відсотків за дострокове погашення кредиту згідно з пунктом 3.11 цього договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно пункту 6.2 договору.

При укладенні договору сторони домовилися про порядок погашення заборгованості за цим договором, яке здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 126,98 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.

Кредитний договір був підписаний позивачем 07 листопада 2006 року та виконувався протягом тривалого часу.

Підстави передачі справи на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду посилалась на те, що є підстави вважати положення пункту 1.1 кредитного договору від 07 листопада 2006 року № DNJ0GК00000092 стосовно сплати щомісячної винагороди нікчемними.

Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, враховуючи те, що договором кредиту передбачено сплату винагороди у розмірі 0,2 % щомісячними фіксованими платежами у період із 21 до 28 числа кожного місяця, вважала, що позовна давність за вимогами позивача про застосування наслідків нікчемного правочину шляхом зобов`язання банку здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Аналогічний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 травня 2018 року у справі № 333/865/16-ц, де зазначено, що договором кредиту передбачено сплату комісії щомісячними фіксованими платежами, а тому позовна давність за вимогами позивача про застосування наслідків нікчемного правочину шляхом зобов`язання банку здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Позивачем не пропущено строк звернення до суду з позовом про зобов`язання банку здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором за трирічний період (стаття 257 ЦК України), починаючи з 19 лютого 2013 року і до моменту подання позову 19 лютого 2016 року, і навпаки, пропущено строк позовної давності за такими вимогами позову за період, що передував трирічному терміну перед зверненням до суду з цим позовом, тобто до 19 лютого 2013 року.

Разом із тим, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 302/946/17, від 08 квітня 2020 року у справі № 466/2053/17 в аналогічних правовідносинах, зроблено правовий висновок про те, що у частині позовних вимог про застосування наслідків недійсності положень кредитного договору, які є нікчемними, слід відмовити у зв`язку з пропуском позивачем позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у справі.

Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не погодилась із таким висновком колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду щодо позовної давності до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину у випадку, якщо спірними умовами договору передбачено обов`язок боржника сплачувати на користь банку винагороду щомісячними платежами, та вважає за необхідне відступити від вказаного висновку.

З урахуванням зазначеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що вирішення вказаного правового питання викликає необхідність формування єдиної правозастосовної практики, що підлягає вирішенню Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, та застосовані норми права

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

У частині другій статті 403 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов наступних висновків.

За містом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За змістом частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною другою статті 128 ЦПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

У випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки (частина перша статті 130 ЦПК України).

За змістом статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ОСОБА_1 зазначив, що його не було повідомлено про дату та час розгляду справи судом апеляційної інстанції, що мало наслідком порушення його прав на участь у судовому засіданні, надання пояснень, позбавлення можливості захистити свої інтереси.

Матеріалами справи підтверджується, що розгляд справи судом апеляційної інстанції, призначений на 11 грудня 2018 року на 09 год. 20 хв., про час і місце проведення якого ОСОБА_1 був повідомлений належним чином, не відбувся у зв`язку з відсутністю складу суду через перебування судді Красвітної Т. П. у відпустці. Наступне судове засідання призначено судом апеляційної інстанції на 14 грудня 2018 року на 09 год. 20 хв. В матерілах справи міститься лише розписка представника відповідача про повідомлення щодо відкладення розгляду справи на 14 грудня 2018 року на 09 год. 20 хв. Докази повідомлення ОСОБА_1 про відкладення розгляду судом апеляційної інстанції справи на 14 грудня 2018 року на 09 год. 20 хв. в матеріалах справи відсутні.

Розгляд справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції проведений 14 грудня 2018 року судом апеляційної інстанції у відкритому судовому засіданні без участі позивача, лише за участі представника ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Оскільки ОСОБА_1 обґрунтовує свою касаційну скаргу, зокрема, тим, що суд апеляційної інстанції не повідомив його про розгляд справи й розглянув справу без його участі, і ця обставина підтверджується матеріалами справи, то оскаржена постанова суду апеляційної інстанції підлягає обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Встановивши обставини, які є обов`язковою підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду позбавлений можливості вирішити питання застсоування норм матеріального права у спірних правовідносинах.

Керуючись статтями 400, 402, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2018 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: В. С. Висоцька

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

І. М. Фаловська

М. Є. Червинська

2296
Переглядів
0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні події
ЕСПЧ
0