Незазначення місця розташування земельної ділянки є порушенням порядку звернення та підставою для відмови в її наданні у зв'язку з фактичною відсутністю, тобто невизначеністю (справа № 369/3184/14-а, 23.01.18)

Фабула судового акта: Рішенням сесії сільської ради громадянину відмовлено в задоволенні клопотання щодо передачі безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовним розміром 0,25 га та в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що стало підставою для звернення заявника до суду з вказаним адміністративним позовом. При цьому позивач просив скасувати вказане рішення і зобов'язати винести на засідання чергової сесії сільської ради та розглянути подане ним клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в межах села.

Суд першої інстанції, з позицією якого погодився і суд апеляційної інстанції, відмовив в задоволенні позову, оскільки до свого клопотання про передачу у власність земельної ділянки позивач додав графічні матеріали без конкретного зазначення місця розташування земельної ділянки.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про відповідність законодавству цих судових рішень, а саме.

Системний аналіз норм права, що містяться у статтях 116, 118, 122 Земельного Кодексу України дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в законі органи приймають одне з відповідних рішень. При цьому, зазначення на карті бажаного місця розташування земельної ділянки має значення для надання об'єктивної оцінки та відповідні на клопотання заявника, оскільки пошук такої ділянки до повноважень ради не віднесено.

У зв’язку з цією справою варто зауважити, що шанси отримати земельну ділянку збільшаться, якщо громадянин спочатку звернеться до територіального органу Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) та замовить вказані вище графічні матеріали - викопіювання з кадастрової карти або плану. Розміри плати та види послуг, які надаються Держземагенством, встановлені постановою КМУ від 1 серпня 2011 року № 835 «Деякі питання надання Державним агентством земельних ресурсів та його територіальними органами адміністративних послуг».

Як свідчать фахівці, не виключається і виготовлення таких матеріалів в приватній фірмі або самому - за допомогою Публічної кадастрової карти.

Аналізуйте судовий акт: Захищено права учасника АТО: суд скасував відмову у наданні дозволу на відведення з/д ОСГ у власність та зобов’язав сільраду такий дозвіл надати (Великобагачанський районний суд Полтавської області від 02 липня 2016 р., суддя Хоролець В. В.)

Суд має право зобовязати орган земресурсів видаати дозвіл на розроблення документації із землеустрою про відведення з/д, хоча це і є виключною компетенцією цього органу (ВАСУ від 19 травня 2016р.)

Державний акт на право власності на з/д виданий на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування залишається недійсним і при вчиненні на ньому відмітки про перехід права власності на підставі правочину (ВСУ від 16 березня 2016р.)

Оскарження розпоряджень та рішень щодо питань відведення земельних ділянок відбувається за правилами адмінсудочинства, а не будь-якого іншого (ВСУ від 7 червня 2016 року у справі № 820/3507/15)

ВАСУ: Якщо орган архітектури та містобудування НЕ навів законних підстав для відмови, суд має право зобов’язати цей орган видати заявнику містобудівні умови та обмеження (ВАСУ від 28 листопада 2017р. у справі № 826/20832/14)

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2018 справа № 369/3184/14-а провадження № К/9901/1876/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Гатненська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області

розглянувши в порядку письмового провадження в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області у складі судді Волчак А.Я. від 22 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Літвіна Н.М., Ганечка О.М., Хрімлі О.Г. від 14 серпня 2014 року, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області щодо прийняття рішення від 11 жовтня 2013 року 25-ї сесії 6-го скликання №29 «Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1» про відмову у передачі безоплатно у власність земельної ділянки, відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в межах с.Гатне Києво-Святошинського району Київської області; скасування вказаного рішення; зобов'язання винести на засідання чергової сесії Гатненської сільської ради та розглянути подане ОСОБА_1 клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в межах с.Гатне Києво-Святошинського району Київської області.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року, в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове - про задоволення адміністративного позову повністю. Зазначає, що на розгляд відповідача подавав клопотання з графічними матеріалами у відповідності до наявної у вільному доступі інформації щодо незайнятих земельних ділянок. Проте, з рішення суду першої інстанції не вбачається дослідження графічних матеріалів, а факти встановлені лише на підставі заперечень відповідача, який не довів свою позицію належними доказами.

В запереченнях на касаційну скаргу Гатненська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін через те, що до клопотання про передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд позивачем додано графічні матеріали без конкретного зазначення місця розташування земельної ділянки, що віднесено земельним законодавством до обов'язку громадянина. Незазначення місця розташування є порушенням порядку звернення та підставою для відмови в наданні земельної ділянки у зв'язку з її фактичною відсутністю, тобто невизначеністю.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 23 серпня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області з клопотанням та доданими матеріалами для реалізації права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки, а саме: визначення та виділення йому у власність земельної ділянки без її погодження, орієнтовною площею 0,25 га, в межах села Гатне, Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням 25-ї сесії шостого скликання від 11 жовтня 2013 року № 29 Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_1, який проживає в АДРЕСА_1, відмовлено в задоволенні клопотання щодо передачі безоплатно у власність земельної ділянки без визначення ним на графічних матеріалах бажаного місця розташування земельної ділянки, орієнтовним розміром 0,25 га та в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність через невиконання обов"язку додавання до клопотання графічних матеріалів з визначення бажаного місця розташування земельної ділянки та відсутність у доданих графічних матеріалах позначення бажаного місця розташування земельної ділянки.

Не погоджуючись з рішенням ради, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення про розгляд клопотання позивача від 11 жовтня 2013 року № 29 прийняте правомірно.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно із положеннями частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (частина сьома статті 118 ЗК України).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частина восьма статті 118 ЗК України).

В частині сьомій статті 118 ЗК України зазначено, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частинами десятою та одинадцятою статті 118 ЗК України встановлено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

У подальшому були внесені зміни до цієї статті, які направлені на спрощення процедури відведення земельних ділянок у власність, зокрема запроваджено принцип мовчазної згоди на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки у випадку бездіяльності суб'єкта владних повноважень, внаслідок якої протягом місяця не розглянута заява про надання дозволу на виготовлення проектної документації, заявник має право здійснити замовлення проекту відведення земельної ділянки.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень. При цьому, зазначення на карті бажаного місця розташування земельної ділянки має значення для надання об'єктивної оцінки та відповідні на клопотання заявника, оскільки пошук такої ділянки до повноважень ради не віднесено.

Між тим, як вбачається з графічних матеріалів, доданих позивачем до клопотання, та дослідженими судами попередніх інстанцій, вони не можуть вважатися такими, що містять місце розташування бажаної земельної ділянки, оскільки містять графічні межі території села Гатне, до складу якої входять окремі земельні ділянки, а не конкретно визначена земельна ділянка, яку позивач прагне отримати у власність.

Окрім того, підтвердженням цьому є невідповідність зазначеної площі бажаної земельної ділянки у розмірі 0,25 га в аспекті доданої до клопотання графічної схеми.

Таким чином, правова підстава відмови у задоволенні заяви, викладена у прийнятому рішенні Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, що є предметом оскарження у справі, повністю узгоджується з приписами частини сьомої статті 118 ЗК України.

За таких обставин, твердження позивача про невідповідність рішення відповідача про відмову у виділенні та передачі у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку вимогам чинного законодавства на момент його прийняття не доведені належними та допустимими доказами.

Посилання позивача на те, що на розгляд відповідача подано графічні матеріали у відповідності до наявної у вільному доступі інформації щодо незайнятих земельних ділянок, спростовуються матеріалами справи, а саме, доводами, які викладені в рішенні суду першої інстанції (а.с.28) та суду апеляційної інстанції (а.с. 62). В свою чергу, незазначення місця розташування є порушенням порядку звернення та відповідно підставою для відмови в наданні земельної ділянки через її фактичну відсутність.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відмову у визнанні протиправним та скасуванні рішення 25-ї сесії 6-го скликання Гатненської сільської ради від 11 жовтня 2013 року №29 «Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1» про виділення та дачу дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в межах с.Гатне Києво-Святошинського району Київської області.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

судді М.М. Гімон

Л.Л. Мороз