ВС нагадав: провадження у вчиненні кримінального проступку, пов'язаного із домашнім насильством - не може було закрите у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення, якщо обвинувачений мав можливість захищатися від обвинувачення (ВС ККС № 738/543/21 від 22.12.2021 р.)

Факт пов’язаності кримінального правопорушення із домашнім насильством - відповідно до актуальних змін внесених Законом України “Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами” від 06 грудня 2017 року № 2227-VIII (далі - Закон № 2227-VIII), Закону України Про запобігання та протидію домашньому насильству від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII (далі - Закон № 2229-VIII) і правової позиції, викладеної в постанові ОП ККС ВС від 12 лютого 2020 року (справа № 453/225/19), фактично означає неможливість закриття кримінального провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення.

Фабула судового акту: Чоловіка було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК (умисне легке тілесне ушкодження), та призначено йому покарання у виді громадських робіт на строк 160 годин. Так, він, перебуваючи у приміщенні житлового будинку, на ґрунті особистих неприязних відносин із колишньою співмешканкою (потерпілою), умисно завдав останній одного удару кулаком в ділянку нижньої щелепи, чотирьох ударів кулаком в ділянку лівого плечового суглоба, спричинивши потерпілій легкі тілесні ушкодження.

Однак, апеляційний суд - скасував вирок районного суду та закрив кримінальне провадження щодо нього на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК Україниу зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Водночас, прокурор звернувся із касаційною скаргою, де вказуючи на істотне порушення вимог КП закону, вважав необґрунтованим висновок про можливість закриття кримінального провадження щодо засудженого на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення. Прокурор наголошує на тому, що засудженому було пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, пов'язаного з домашнім насильством та він мав можливість захищатися від такого обвинувачення.

ВС ККС, погоджуючись із доводами касаційної скарги прокурора, нагадав про наступне:

Статтею 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством.

Щодо вказаного питання ОП ККС ВС сформулювала висновки ще в постанові від 12 лютого 2020 року (справа № 453/225/19, провадження № 51-4000кмо19), згідно з якими: кримінальним правопорушенням, пов`язаним із домашнім насильством, необхідно вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність у діянні хоча б одного з елементів (ознак), перелічених у ст. 1 Закону № 2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій статті (частині статті) КК як ознаки основного або кваліфікованого складу кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Встановлена у п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК заборона закриття кримінального провадження поширюється на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, пов`язане із домашнім насильством, за умови, що слідчі органи пред`явили особі таке обвинувачення і вона мала можливість захищатися від нього.

Водночас згідно з п. 17 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Крім того, Законом № 2227-VІІІ доповнено ч. 1 ст. 67 КК пунктом 6-1, відповідно до якого, обставиною, що обтяжує покарання є вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.

Отже у цій справі: Згідно з обвинувальним актом, засуджений обвинувачувався у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, а саме в умисному спричиненні легкого тілесного ушкодження колишній співмешканці - потерпілій. Зокрема, було визнано обставиною, яка обтяжує покарання, вчинення кримінального правопорушення стосовно особи, з якою обвинувачений перебував у сімейних або близьких відносинах. Він мав можливість захищатися від цього обвинувачення. За таких обставин відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження щодо не можна було закрити у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Апеляційний суд взагалі не обґрунтував свого твердження про те, що вчинений кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК, не пов`язаний з домашнім насильством. Наведене свідчить про невідповідність ухвали суду апеляційної інстанції вимогам ст. 370 КПК.

Аналізуйте судовий акт: Злочинні дії одного із батьків стосовно іншого, що призвели до смерті потерпілого унеможливлюють застосування амністії винної особи з підстав наявності неповнолітньої дитини (ВС/ККС у справі № 522/20208/15-к від 12.11.2019);

Ознакою щирого каяття є намагання в повному обсязі відшкодувати завдані злочином збитки (Полонський райсуд Хмельницької області № 681/1701/19 від 26.03.2020);

Якщо потерпілий загинув безпосередньо не від удару, а від падіння внаслідок удару, то злочин слід кваліфікувати як вбивство через необережність, а не як тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть (ВС/ККС, № 750/3256/17 від 15.08.2019р.);

За домашнє насильство – обмеження волі. Але чи є це достатнім? (Арцизський райсуд Одеської області № 492/1227/19 від 12.11.2019).

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Постанова

іменем України

22 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 738/543/21

провадження № 51-4676км21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі :

головуючого Ковтуновича М. І.,

суддів Анісімова Г. М., Луганського Ю. М.,

за участю:

секретаря судового засідання Лагоди І. О.,

прокурора Вараниці В. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 07 липня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021275370000040, за обвинуваченням

ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Митрофанівка Новгородківського району Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Менського районного суду Чернігівської області від 28 квітня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, та призначено йому покарання у виді громадських робіт на строк 160 годин.

Вироком районного суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він07 квітня 2021 року приблизно о 19: 00, перебуваючи у приміщенні житлового будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті особистих неприязних відносин із колишньою співмешканкою ОСОБА_2 , умисно завдав останній одного удару кулаком в ділянку нижньої щелепи, чотирьох ударів кулаком в ділянку лівого плечового суглоба, спричинивши потерпілій легкі тілесні ушкодження.

Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 07 липня 2021 року скасував вирок районного суду та закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з відмовою потерпілої ОСОБА_2 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, указуючи на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 07 липня 2021 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Свої доводи сторона обвинувачення мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, не врахувавши вимог Закону України Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами від 06 грудня 2017 року № 2227-VIII (далі - Закон № 2227-VIII), Закону України Про запобігання та протидію домашньому насильству від 07 грудня 2017 року № 2229-VIII (далі - Закон № 2229-VIII) і правової позиції, викладеної в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12 лютого 2020 року (справа № 453/225/19), дійшов необґрунтованого висновку про можливість закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення.

Прокурор наголошує на тому, що ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством та він мав можливість захищатися від такого обвинувачення.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор Вараниця В. М. у судовому засіданні виклав доводи на підтримання касаційної скарги.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Статтею 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством.

Питання щодо можливості закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення щодо кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством при відмові потерпілого від обвинувачення було предметом розгляду об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.

Положеннями ч. 1 ст. 36 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів визначено, що Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, які визначено процесуальним законом. Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову практику на однакове застосування норм права.

Частиною 6 цієї статті передбачено, що висновки з приводу застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У касаційній скарзі прокурор зазначає про те, що, оскільки ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК, щодо колишньої співмешканки, тобто кримінальний проступок, пов`язаний із домашнім насильством, то відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження щодо нього не можна було закрити у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Також прокурор звертає увагу на те, що обставиною, яка обтяжує покарання, було визнано вчинення кримінального проступку стосовно особи, з якою обвинувачений перебував у сімейних або близьких відносинах, тобто ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального проступку, пов`язаного з домашнім насильством, ця обставина була визнана обтяжуючою і він мав можливість захищатися від цього обвинувачення.

Щодо вказаного питання об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду сформулювала висновки в постанові від 12 лютого 2020 року (справа № 453/225/19, провадження № 51-4000кмо19), згідно з якими кримінальним правопорушенням, пов`язаним із домашнім насильством, необхідно вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого свідчать про наявність у діянні хоча б одного з елементів (ознак), перелічених у ст. 1 Закону № 2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх в інкримінованій статті (частині статті) КК як ознаки основного або кваліфікованого складу кримінального правопорушення. Встановлена у п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК заборона закриття кримінального провадження поширюється на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, пов`язане із домашнім насильством, за умови, що слідчі органи пред`явили особі таке обвинувачення і вона мала можливість захищатися від нього.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Водночас згідно з п. 17 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Крім того, Законом № 2227-VІІІ доповнено ч. 1 ст. 67 КК пунктом 6-1, відповідно до якого, обставиною, що обтяжує покарання є вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, а саме в умисному спричиненні легкого тілесного ушкодження колишній співмешканці ОСОБА_2 . Зокрема, було визнано обставиною, яка обтяжує покарання, вчинення кримінального правопорушення стосовно особи, з якою обвинувачений перебував у сімейних або близьких відносинах.

Тобто ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального проступку, пов`язаного із домашнім насильством, ця обставина була визнана обтяжуючою, та він мав можливість захищатися від цього обвинувачення.

За таких обставин відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 не можна було закрити у зв`язку з відмовою потерпілої

ОСОБА_2 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, на чому наголошував прокурор під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції і що залишилося поза увагою суду.

Крім того, Чернігівський апеляційний суд взагалі не обґрунтував свого твердження про те, що вчинений ОСОБА_1 кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК, не пов`язаний з домашнім насильством. Наведене свідчить про невідповідність ухвали суду апеляційної інстанції вимогам ст. 370 КПК.

Таким чином, під час розгляду справи суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість постановленого судового рішення, що з урахуванням п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування такого рішення.

Отже, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно врахувати викладене вище, провести судовий розгляд відповідно до вимог КПК, за наслідком чого ухвалити законне, обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 07 липня 2021 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

М. І. Ковтунович Г. М. Анісімов Ю. М. Луганський