Законодавством не передбачене збереження права користування житлом за особою, яка хоч і правомірно вселилась у будинок, але на час розгляду справи перестала бути членом сім'ї власника (ВС/КЦС,справа № 357/7940/16-ц, 27.02.19)

Фабула судового акта: Рішенням суду іншої інстанції позов власника будинку про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення було задоволено. Суд мотивував рішення тим, що відповідач, не будучи членом її сім'ї позивача, відмовляється добровільно виселитися, з будинку позивача, внаслідок чого порушує право власності і чинить власнику будинку перешкоди в користуванні нерухомим майном.

Втім, апеляційний суд зазначене рішення скасував, в позові відмовив оскільки відповідач проживає у спірному будинку як колишній член сім'ї власника житла, тому підстави для його виселення відсутні.

Але Верховний Суд у складі колегії Касаційного цивільного суду визнав законним і обґрунтованим саме рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що цивільним законодавством не передбачене збереження права користування житлом за відповідачем, який хоч і правомірно вселився у спірний будинок, але його право припинилося, оскільки на час розгляду справи він перестав бути членом сім'ї власника.

Суд врахував, що відповідач свого часу перебував у шлюбі дочкою позивача, яка померла, а також той факт, що сторони не пов'язані спільним побутом і не мають взаємних прав та обов'язків.

Отже відповідач проживав у спірному будинку в якості члена сім'ї (чоловік померлої дочки позивача) і набув право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом.

Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов'язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна. Відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2017 року в справі № 734/387/15-ц.

Аналізуйте судовий акт: Одинока мати, колишній член сім’ї військовослужбовця, не може бути виселена із гуртожитку без надання іншого жилого приміщення (ВС/КЦС, справа № 493/1942/15-ц, 26.06.18)

Встановлення факту сумісного проживання без шлюбу та факту перебування на утриманні не породжують право особи на пенсію у звязку із втратою годувальника (ВССУ, справа № 668/11395/15-ц від 15.03.17р.)

Члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у цьому будинку (квартирі), користують жилим приміщенням нарівні з власником (справа № 463/3711/16-ц, 23.11.17)

Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє членів сім'ї такого власника права користування займаним приміщенням (справа № 598/1718/16-ц, 09.11.17)

Постанова

Іменем України

27 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 357/7940/16-ц

провадження № 61-25704св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Київської області від 21 березня 2017 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагєєва В. О., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення.

Вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником будинку АДРЕСА_1

У вказаному домоволодінні зареєстрований та проживає ОСОБА_4 - чоловік її дочки ОСОБА_5, яка ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла.

Зазначала, що відповідач чинить їй перешкоди у користуванні житлом і добровільно відмовляється звільнити його.

Ураховуючи наведене, просила виселити ОСОБА_4 з належного їй будинку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Виселено ОСОБА_4 з будинку АДРЕСА_1

Суд мотивував рішення тим, що відповідач чинить ОСОБА_3 - власнику указаного будинку перешкоди в його користуванні, він не є членом її сім'ї, відмовляється добровільно виселитися, внаслідок чого порушує право власності позивача.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Київської області від 21 березня 2017 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_3 у задоволенні позову.

Суд зробив висновок про те, що оскільки відповідач проживає у спірному будинку як колишній член сім'ї власника житла, тому наявні підстави для його виселення.

Короткий зміст доводів касаційної скарги

До суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_3, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вважає, що апеляційний суд безпідставно не врахував, що цивільним законодавством не передбачене збереження права користування житлом за відповідачем, який хоч і правомірно вселився у спірний будинок, але його право припинилося, оскільки на час розгляду справи він перестав бути членом сім'ї власника.

Своїми неправомірними діями відповідач чинить їй перешкоди у вільному користуванні жилим приміщенням.

Крім того, ОСОБА_4 забезпечений іншим житлом, де проживає його мати (адреса: квартира АДРЕСА_2).

Від ОСОБА_4 надійшло заперечення, у якому він просить касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Справу № 357/7940/16-ц передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п'яти суддів.

Позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.

Суди встановили, що ОСОБА_3 є власником будинку АДРЕСА_1

Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім'ї та реєстрацію від 01 березня 2016 року № 62, виданої комунальним підприємством Білоцерківської міської ради Київської області «Житлово-експлуатаційна контора № 6», за вищевказною адресою зареєстровані: ОСОБА_3 (власник), ОСОБА_7 (дочка), ОСОБА_8 (онук) та ОСОБА_4, який перебував у шлюбі зі ОСОБА_9 (дочкою позивача), яка ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла.

Сторони не пов'язані спільним побутом і не мають взаємних прав та обов'язків.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач чинить позивачу, як власнику домоволодіння, перешкоди у користуванні ним, він не є членом її сім'ї та відмовляється добровільно звільнити будинок.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд зробив висновок про недоведеність тієї обставини, що відповідач, який є чоловіком померлої дочки позивача, був вселений у спірне приміщення з порушенням вимог житлового законодавства та чинить дії, передбачені частиною першою статті 116 ЖК УРСР.

Однак із висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна з огляду на таке.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша стаття 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов'язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.

Відповідач проживав у спірному будинку в якості члена сім'ї (чоловік померлої дочки ОСОБА_3.) і набув право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом.

Відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Суди встановили, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку.

Відповідач спільним побутом із позивачем не пов'язаний, тому його право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі частини другої статті 406 ЦК України.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 15 травня 2017 року в справі № 734/387/15-ц.

Ураховуючи вищенаведене, колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову.

Під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення апеляційного суду Київської області від 21 березня 2017 року і залишає в силі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2017 року відповідно до статті 413 ЦПК України.

Керуючись статтями 400 413 416 417 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 21 березня 2017 року скасувати.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2017 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. П. Курило