Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, але при цьому не використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян (ВС/КЦС, справа № 323/1862/16-ц,14.02.19)

Фабула судового акта: Приймаючи рішення, яким відповідача зобов'язано прибрати бетонну огорожу, суд виходив з положень ст. 319 ЦК України, якими передбачено, зокрема, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, але при цьому він має додержуватись моральних засад суспільства, не використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, адже власність зобов’язує.

Події, що передували зверненню до суду, характеризуюся наступними обставинами. Позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства». Згідно плану меж земельної ділянки позивача, що є додатком до відповідного державного акту, вона межує, зокрема, із земельною ділянкою відповідача з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства». У 2006 році на цій межі була встановлена спірна огорожа, яка являє собою, за термінологією представника відповідача, європаркан із залізобетонних плит на підпорках.

Як встановлено, земельна ділянка позивача знаходиться нижче земельної ділянки відповідача. При цьому той факт, що висота спірної огорожі (паркан) від рівня земельної ділянки позивача складає 2,8 м, а від рівня земельної ділянки відповідача – від 1,8 до 2,0 м, підтверджується замірами, зробленими представниками виконавчого комітету.

Наведені обставини обумовили висновок суду про те, що наявність цієї огорожі створює позивачеві перешкоди у користуванні належною йому земельною ділянкою, оскільки не відбувається провітрювання земельної ділянки, унаслідок чого овочеві культури гинуть. Суд також врахував, що частина підпорок цієї огорожі порушена та похилена в бік земельної ділянки позивача, у зв’язку з чим існує загроза обвалення огорожі.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду погодився з рішеннями попередніх судових інстанцій, спираючись, зокрема на такому.

Згідно з п. 9 ч.ч. 1,2 ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» огорожі є різновидом малих архітектурних форм та є елементом благоустрою. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

Відповідно до п.п. 1-3 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані утримувати в належному стані об’єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об’єктів територію; дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; не порушувати права і законні інтереси інших суб'єктів благоустрою населених пунктів.

Відповідно до ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається менше незручностей.

Встановлення огорожі на межі між сусідніми землекористувачами регламентується Державними будівельними нормами 360-92 (далі - ДБН 360-92) «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 17 квітня 1992 року № 44.

Будівельними нормами СН 441-72* «Вказівки з проектування огорожі майданчиків і ділянок підприємств, будівель і споруд», які були чинними на час встановлення спірної огорожі, передбачено, що висота огорожі має бути не більше 2 м.

Відповідно до пункту 6. 13 Правил благоустрою міста, мешканцями якого є сторони на об’єктах благоустрою забороняється встановлювати паркан (огорожу) по межі сусідніх ділянок вище 1,8 м від поверхні землі. Паркан (огорожа) не повинен бути суцільним для достатнього провітрювання та освітлення сусідньої ділянки, площа прозору повинна складати не менше 30 % площі паркану (огорожі).

Аналізуйте судовий акт: Утримання внутрішніх мереж водопостачання є обов᾿язком власника квартири, і ухилення від цього обов’язку з наслідками у вигляді шкоди, тягне за собою відповідальність (Апеляційний суд Дніпропетровської області, № 209/151/16-ц від 15.11.16)

Положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на законних підставах, в тому числі, і транспортним засобом на підставі довіреності (ВС/КЦС, № 597/1070/15-ц, 06.06.18)

Шкода заподіяна обваленням фасаду будівлі на автомобіль відшкодовується балансоутримувачем споруди, в даному випадку ОСББ, в повному обсязі ( Апеляційний суд Одеської області у справі 522/21016/15-ц від 20.08.2018 р)

Постанова

Іменем України

14 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 323/1862/16-ц

провадження № 61-44085 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д.Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4;

відповідач - ОСОБА_5;

представник відповідача - ОСОБА_6;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 10 липня 2017 року у складі судді Мінаєва М. М. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 28 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Дашковської А. В., Кримської О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про зобов'язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_2, а відповідач - власником суміжної земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1. На межі їх земельних ділянок зі сторони відповідача встановлена огорожа з бетонних плит. Оскільки рівень належної йому земельної ділянки є нижчим за рівень земельної ділянки, що належить відповідачу, то з його сторони висота вказаної огорожі складає 2,8 м, а зі сторони відповідача - від 1,8 м до 2 м. Наявність цієї огорожі створює йому перешкоди у користуванні належною йому земельною ділянкою, оскільки не відбувається провітрювання земельної ділянки, унаслідок чого овочеві культури гинуть. Крім того, частина підпорок цієї огорожі порушена та похилена в бік його земельної ділянки, у зв’язку з чим існує загроза обвалення огорожі. Зазначав, що згоди на встановлення огорожі він не надавав, вона встановлена за відсутності проектної документації і з порушенням правил добросусідства, визначених у статті 103 ЗК України, статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просив суд зобов'язати відповідача прибрати бетонну огорожу, яка знаходиться на межі земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 10 липня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_5 прибрати огорожу, що знаходиться на межі між належною йому на праві власності земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1), та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_2), яка належить на праві власності ОСОБА_4, та становить собою європаркан із залізобетонних плит на підпорках загальною висотою 2,8 м зі сторони земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 (кадастровий номер НОМЕР_2). Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна огорожа встановлена з порушенням правил добросусідства між землекористувачами, встановлених статтею 103 ЗК України, з порушенням санітарних норм, її висота перевищує 2 м, а частина підпорок вказаної огорожі порушена та похилена в бік земельної ділянки позивача унаслідок чого існує небезпека руйнування спірної огорожі та пошкодження майна позивача. Відповідач, як власник спірної огорожі, зобов?язаний дотримуватись вимог, встановлених правилами благоустрою, та привести належне йому майно у відповідність до чинних вимог благоустрою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 28 серпня 2018 року, апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірна огорожа не відповідає державним будівельним нормам на момент її встановлення та на час розгляду справи судом, оскільки ця огорожа (паркан) є суцільною, вищою за 2 м, встановлена з порушенням правил добросусідства між землекористувачами, встановлених статтею 103 ЗК України. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, але при цьому він має додержуватись моральних засад суспільства, не використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян (стаття 319 ЦК Україна). Відповідач зазначених вимог не дотримується, ігнорує зміни у правилах благоустрою й не приводить своє майно у відповідність з ними.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У вересні 2018 року ОСОБА_5 подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що він не здійснював самочинного будівництва і у цій справі потребують захисту саме його інтереси, як фізичної особи, а позбавлення його власності (огорожі) є необґрунтованим. При цьому посилався на відповідну прецедентну практику Європейського суду з прав людини щодо захисту права власності. Зазначав, що судами не було враховано положень частини другої статті 108 ЗК України про те, що власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати по утриманню споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.

Вказував, що судами помилково застосовано будівельні норми СН 441-72 «Вказівки з проектування огорожі майданчиків і ділянок підприємств, будівель і споруд», оскільки вони не розповсюджуються на фізичних осіб.

Також зазначав, що позивачем не надано доказів того, що його майну та здоров'ю загрожує небезпека у випадку руйнування спірної огорожі.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2018 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 323/1862/16-ц з Оріхівського районного суду Запорізької області.

У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 13 Конституції України власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідності до частин другої та третьої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав, особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб чи завдати шкоди довкіллю. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживанням права в інших формах.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі (частини перша-п?ята статті 319 ЦК України).

Частиною першою статті 375 ЦК України визначено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно з пунктом 9 частини першої, частини другої статті 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» огорожі є різновидом малих архітектурних форм та є елементом благоустрою. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

Відповідно до пунктів 1-3 частини другої статті 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані утримувати в належному стані об?єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об?єктів територію; дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів; не порушувати права і законні інтереси інших суб'єктів благоустрою населених пунктів.

Відповідно до статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається менше незручностей.

Планування окремої земельної ділянки, будівництво на ній будівель та споруд власниками або користувачами здійснюється з урахуванням законних інтересів інших власників або користувачів земельних ділянок, будівель і споруд. Також враховуються містобудівні та планувальні вимоги, обмеження щодо гранично допустимої висоти будинків, мінімально допустимої відстані від об'єктів, які проектуються, до меж земельної ділянки, існуючих будівель, споруд та огорожі.

Встановлення огорожі на межі між сусідніми землекористувачами регламентується Державними будівельними нормами 360-92 (далі - ДБН 360-92) «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 17 квітня 1992 року № 44.

У пункті 3.19 цього зазначених будівельних норм передбачено, що поверховість забудови, граничні розміри житлових будинків, площа забудови, вимоги до господарських будівель, їх складу, огорожі ділянок, благоустрою території встановлюються місцевими правилами забудови в залежності від розміру ділянок, умов інженерного обладнання, інсоляції будинків та територій, інших нормативних вимог, регіональних традицій.

При цьому будівельними нормами СН 441-72* «Вказівки з проектування огорожі майданчиків і ділянок підприємств, будівель і споруд», які були чинними на час встановлення спірної огорожі, передбачено, що висота огорожі має бути не більше 2 м.

Відповідно до пункту 6. 13 Правил благоустрою м. Оріхів Запорізької області, затверджених рішенням Оріхівської міської ради Запорізької області від 14 липня 2016 року № 11, на об?єктах благоустрою забороняється встановлювати паркан (огорожу) по межі сусідніх ділянок вище 1,8 м від поверхні землі. Паркан (огорожа) не повинен бути суцільним для достатнього провітрювання та освітлення сусідньої ділянки, площа прозору повинна складати не менше 30 % площі паркану (огорожі).

Вирішуючи спір, суди, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, врахувавши неведені вище норми матеріального права, дійшли правильного висновку про те, що спірна огорожа не відповідає державним будівельним нормам на момент її встановлення та на час розгляду справи судом, оскільки ця огорожа (паркан) є суцільною, вищою за 2 м, встановлена з порушенням правил добросусідства між землекористувачами, встановлених статтею 103 ЗК України, яка зобов'язує власників та користувачів земельних ділянок обирати такі способи їх використання, за яких власникам, користувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (в тому числі затінення ділянки). Відповідач, як власник спірної огорожі, зобов’язаний дотримуватись вимог, встановлених правилами благоустрою, та привести належне йому майно у відповідність до чинних вимог благоустрою.

Посилання касаційної скарги на порушення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв?язку з позбавленням його власності (огорожі) та недотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника, безпідставні, оскільки відповідач, встановивши огорожу без згоди позивача і з порушенням правил благоустрою, чинить позивачу перешкоди у користуванні належною йому земельною ділянкою. Спір між сторонами триває з 2006 року і відповідача судовими рішеннями вже було зобов?язано привести огорожу у відповідність до державних будівельних норм, що ним не було зроблено. При цьому, усунення перешкод, вчинені позивачу, не є позбавленням права власності.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 10 липня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 28 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді : Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк