В авторському праві діє презумпції авторства, тому спростувати її повинен відповідач, тобто особа, яка на думку автора, порушила його авторські права (ВС/КЦС, справа № 761/12823/16-ц,04.12.19)

Фабула судового акта: Позивачка звернулась до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Міжнародний Медіа Центр «СТБ» (СТБ, відповідач) про захист авторського права, мотивуючи позовну заяву тим, що вона розмістила у колонці авторських рецептів рецепт з фотографією морозива, що підтверджено датою розміщення на цьому сайті. В подальшому позивачка виявила зазначену фотографію морозива у статті на сайті телеканалу СТБ за відсутності без будь-якого посилання на її авторство. Згоди на опублікування фото вона не надавала, договору про використання об’єктів своєї інтелектуальної власності з СТБ вона не укладала.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у позові було відмовлено. Постанова мотивована тим, що посилання позивача на дати розміщення її фотографій не підтверджують саме її авторство, оскільки підпису або іншого доказу щодо її особи, як автора фотографій немає, у зв’язку із чим не підлягає застосуванню презумпція авторства.

У касаційній скарзі позивачка, зокрема, вказала, що відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» особа, яка має авторське право, для зазначення про своє право може використовувати знак охорони авторського права, який складається з таких елементів: латинська літера «С», обведена колом; ім’я особи, яка має авторське право; рік першої публікації твору. Таким чином, дата опублікування (розміщення на сайті) є одним з елементів підтвердження авторства.

ВС/КЦС не прийняв у цій справі остаточного рішення, втім, скаргу задовольнив частково, - попереднї судові рішення скасував, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Як видно з Єдиного реєстру судових рішень України, результати нового розгляду в ньому відсутні.

Однак висновки ВС/КЦС варті того, що їх довести до широкого загалу, а саме.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать виключне право на використання твору та виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Використання твору без дозволу суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, за яке згідно з п. "г" ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачена можливість стягнення з порушника авторських прав компенсації.

Вирішуючи справи щодо захисту авторських прав, суди повинні виходити з того, що за закріпленим у цивільному процесуальному законодавстві принципом доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права, факт його порушення відповідачем або загрозу такого порушення, розмір шкоди (за винятком вимоги щодо виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою і діями відповідача; відповідач, який заперечує проти позову, зобов'язаний довести відсутність порушень авторський прав, дотримання ним вимог Закону України «Про авторське право і суміжні права» при використанні об'єкта авторського права, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди.

Згідно з ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 442 ЦК України твір вважається опублікованим (випущеним у світ), якщо він будь-яким способом повідомлений невизначеному колу осіб, у тому числі виданий, публічно виконаний, публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню, відображений у загальнодоступних електронних системах інформації. Ніхто не має права опублікувати твір без згоди автора, крім випадків, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Отже, з урахуванням дії в авторському праві презумпції авторства, спростувати іі повинен відповідач, тобто особа, яка на думку автора, порушила її авторські права, і така особа не повинна доводити презумпцію авторства, оскільки зазначене презюмується.

Обгрунтовуючи направлення справи на новий розгляд, ВС/КЦС звернув увагу на те, що позивачка не надала достатніх доказів на підтвердження її авторства фотографії морозива та нею не доведено того, що у статті було використано твір, автором якого вона є, а суд не перевірив наявність інших елементів знаку охорони авторського права щодо підтвердження авторства позивача. Що стосується відповідача, то за висновком суду, ним не було надано доказів на спростування авторства позивачки, чи доказів, які б свідчили про правомірне використання ним спірної фотографії.

Аналізуйте судовий акт: Продаж без дозволу правовласника продукції, на упаковці якої відтворено зображення головних персонажів творів, порушує майнові авторські права на ці твори та є підставою для стягнення відповідної компенсації (справа № 918/30/17, 12. 12.17)

Здійснивши продаж товарів із мальованими зображеннями, автором яких є позивач, і які розміщені на відповідному інтернет-ресурсі, відповідачі порушили авторські права. (ВС/КЦС, справа № 369/508/16-ц, 26.04.18)

Чи потрібно витребувати дані про власника веб-сайту через суд? (Дніпровський райсуд м. Києва у рішенні від 12 червня 2019 р. у справі № 752/17699/18)

Постанова

Іменем України

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 761/12823/16-ц

провадження № 61-46042св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватне акціонерне товариство «Міжнародний Медіа Центр «СТБ»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 березня 2018 року у складі судді Малинникова О. Ф. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 17 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Міжнародний Медіа Центр «СТБ» (далі - ПрАТ «ММЦ «СТБ») про захист авторського права.

Позовна заява мотивована тим, що вона як автор блогу ІНФОРМАЦІЯ_1 розмістила ІНФОРМАЦІЯ_2 у колонці авторських рецептів рецепт з фотографією морозива «ІНФОРМАЦІЯ_3», що підтверджено датою розміщення на цьому сайті. Крім того, фотографію морозива «ІНФОРМАЦІЯ_3» вона розмістила в соціальній мережі Інстаграм.

ІНФОРМАЦІЯ_4 вона виявила зазначену фотографію морозива «ІНФОРМАЦІЯ_3» у статті «ІНФОРМАЦІЯ_5 » на сайті телеканалу СТБ без будь-якого посилань на її авторство.

Оскільки посилання на її авторство не було, згоди на опублікування фото вона не надавала, договору про використання об`єктів своєї інтелектуальної власності з ПрАТ «ММЦ «СТБ» не укладено, вона звернулась із запитом до офіційної групи програми «Все буде добре» на СТБ у Фейсбуці, а також відправила це звернення ОСОБА_3 , на яке остання відповіла, що всі права на передачу має ПрАТ «ММЦ «СТБ».

Відповідач проігнорував її звернення у соціальній мережі.

Після опублікування нею на своїй сторінці у мережі Фейсбук та у мережі Інстаграм скріншоту про незаконне використанння телеканалом СТБ належного їй як автору фото, наступного дня це фото морозива видалили. Жодних вибачень, відповіді чи коментарів від відповідача після цього не надходило.

На претензію адвоката до голови правління ПрАТ «ММЦ «СТБ» про порушення її авторського права надійшла відповідь від директора юридичного департаменту про те, що за наслідками розгляду претензії не вдалося встановити факт розміщення фотографії із зображенням зеленого морозива на інтернет-сайті stb.ua.

На запит до голови правління ПрАТ «ММЦ «СТБ» з повторно направленою претензією їй відповіли про відсутність правових підстав для розгляду листа по суті, оскільки їм не вдалося встановити факт розміщення фото зеленого морозива на вказаному сайті.

Посилаючись на те, що нею доведений факт порушення авторського права шляхом подачі фотографії морозива «ІНФОРМАЦІЯ_3», автором якого вона є, як «ІНФОРМАЦІЯ_5 », ОСОБА_1 просила суд: визнати використання ПрАТ «ММЦ «СТБ» її фотографії «ІНФОРМАЦІЯ_3» незаконним та таким, що видане за «ІНФОРМАЦІЯ_5 », що грубо порушує її авторські права; стягнути з відповідача грошову компенсацію за незаконне використання зазначених об`єктів її авторського права у розмірі 25 000 грн та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 березня 2018 року у позові ОСОБА_1 до ПрАТ «ММЦ «СТБ» про захист авторського права відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що первинним суб`єктом авторського права є автор твору, за відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Проте позивач не надала належних і допустимих доказів її авторства фотографії морозива «ІНФОРМАЦІЯ_3» та нею не доведено того, що у статті «ІНФОРМАЦІЯ_5 » ІНФОРМАЦІЯ_4 було використано твір, автором якого вона є.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 17 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 березня 2018 року залишено без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 березня 2018 року залишено без змін.

Пастанова апеляційного суду мотивована тим, що посилання позивача на дати розміщення її фотографій у вересні 2013 року не підтверджують саме її авторство, оскільки підпису або іншого доказу щодо її особи, як автора фотографій немає, у зв`язку із чим не підлягає застосуванню презумпція авторства.

Доводи позивача щодо дати оприлюднення фотографій та наявності у позивача фотокамери марки Canon DIGITAL IXUS 95 IS, на яку нею робились майже усі фотографії з рецептів, розміщених на сайті у період з 02 липня 2012 року до 02 листопада 2013 року та обробка цих фотографій за допомогою того самого програмного забезпечення Adobe Photoshop CS3 Windows, що і спірна фотографія, не приймаються до уваги, оскільки в суді першої інстанції вказані докази не були предметом дослідження, експертиза щодо оригінальності фотографічного твору не проводилась.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 761/12823/16-ц з Шевченківського районного суду м. Києва.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «ММЦ «СТБ» про захист авторського права призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зазначив, що дата розміщення ОСОБА_1 фотографії у вересні 2013 року не підтверджує саме її авторства, оскільки підпису або іншого доказу щодо її особи, як автора фото немає, у зв`язку із чим не підлягає застосуванню презумпція авторства. Проте суд не звернув увагу суду на те, що відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» особа, яка має авторське право, для зазначення про своє право може використовувати знак охорони авторського права, який складається з таких елементів: латинська літера «С», обведена колом, - (зображення знака не наводиться); ім`я особи, яка має авторське право; рік першої публікації твору.

Судами попередніх інстанцій не взято до уваги докази та твердження, які надавались для підтвердження авторства позивача на спірну фотографію. Судами було встановлено лише факт відсутності знаку копірайту -латинської літери С, обведеної колом, але не було враховано, що інші елементи, які підтверджують авторство були і є досі присутні на її сайті. Є ім`я автора, зазначено дату опублікування (оприлюднення) спірної фотографії, а внизу на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначено:«Всі фотографії і тексти захищені авторським правом. Використання без згоди адміністрації заборонено».

Таким чином, дата опублікування (розміщення на сайті) є одним з елементів підтвердження авторства.

Щоб довести авторство ОСОБА_1 як доказ до суду подавались роздруківки з веб-архіву (безкоштовний сервіс для пошуку архівних копій сайтів, за допомогою якого можна перевірити зовнішній вигляд і зміст сторінки в мережі Інтернет на конкретну дату), де нею було виявлено, що спірна фотографія протягом тривалого часу містилась на сервері у відповідача, оскільки відображалась на сторінці сайту. Якщо спірна фотографія на сервері відповідача була б відсутня, то в такому випадку у веб-архіві відображався б лише текст сторінки сайту без фотографії. Інформацію з веб-архіва можна використовувати як для цілей ознайомлення, так і для збирання доказів у випадку порушення авторських та суміжних прав.

Також ОСОБА_1 надавався компакт-диск із відеозаписом, на якому зафіксовано усі зазначені твердження щодо обгрунтування позовних вимог.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Телеканал СТБ», яке є правонаступником ПрАТ «ММЦ «СТБ»,подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.

У матеріалах справи відсутні докази, необхідні для встановлення авторства позивача на спірну фотографію, у тому числі оригінал або примірник твору, на якому ОСОБА_1 зазначена, як автор.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, зазначила, що вона є автором блогу ІНФОРМАЦІЯ_1 (автор текстів, фотограф, кулінар).

На зазначеному сайті вона розміщує рецепти різних кухонь з поетапним супроводженням фотографіями приготування страв. Всі фотографії під час приготування страви вона робить самостійно. Також на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 є колонка з стравами її авторства - «ІНФОРМАЦІЯ_6», де всі рецепти страв та фотографії є лише її, авторськими.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у колонці авторських рецептів вона розмістила рецепт з фотографією морозива «ІНФОРМАЦІЯ_3», що підтверджується датою розміщення на цьому сайті. Крім того, фотографію морозива «ІНФОРМАЦІЯ_3» вона розмістила в соціальній мережі Інстаграм.

ІНФОРМАЦІЯ_4 нею була виявлена фотографія морозива «ІНФОРМАЦІЯ_3» у статті «ІНФОРМАЦІЯ_5 » на сайті телеканалу СТБ без будь-якого посилання на її авторство, що вважає незаконним та таким, що видане за «ІНФОРМАЦІЯ_5 », у зв`язку з чим просила стягнути з відповідача компенсацію за порушення авторських прав у розмірі 25 000 грн.

Подані позивачем докази суди відхилили, пославшись на те, що вони не підтверджують її авторство.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною другою статті 54 Конституції України кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Відповідно до частини першої статті 2 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів термін «Літературні і художні твори» охоплює всі твори в галузі літератури, науки і мистецтва, яким би способом і в якій би

формі вони не були виражені, зокрема фотографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним фотографії; твори прикладного мистецтва; ілюстрації, географічні карти, плани, ескізи і пластичні твори, що відносяться до географії, топографії, архітектури або наукам.

За законодавством країн Союзу зберігається право визначати термін охорони фотографічних творів і творів прикладного мистецтва, охоронюваних у якості художніх творів; проте цей термін не може бути менший двадцяти п`яти років від часу створення такого твору (частина четверта статті 7 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів).

У частинах першій, другій статті 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Частина перша статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» відносить до об`єктів авторського права твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема фотографічні твори.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» первинним суб`єктом, якому належить авторське право, є автор твору.

За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору (стаття 421 ЦК України).

Частиною третьою статті 426 ЦК України передбачено, що використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до статті 435 ЦК України суб`єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Статтею 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать виключне право на використання твору та виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» публічним сповіщенням (доведенням до загального відома) є передача за згодою суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 Закону України «Про авторське право і суміжні права», та їх майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39-41 цього Закону, з урахуванням умов використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтями 21-25, 42, 43 Закону.

Захист особистих немайнових і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством (статті 50, 51 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Тлумачення вказаних положень законодавства дає підстави для висновку, що використання твору без дозволу суб`єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, за яке згідно з пунктом "г" частини другої статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачена можливість стягнення з порушника авторських прав компенсації.

Порушником авторських і (або) суміжних прав можуть бути будь-які учасники цивільних відносин, що визначені в статті 2 ЦК України, які своїми діями (бездіяльністю) порушують особисті немайнові і (або) майнові права суб`єктів авторських прав і (або) суміжних прав.

Вирішуючи справи щодо захисту авторських прав, суди повинні виходити з того, що за закріпленим у цивільному процесуальному законодавстві принципом доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права, факт його порушення відповідачем або загрозу такого порушення, розмір шкоди (за винятком вимоги щодо виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою і діями відповідача; відповідач, який заперечує проти позову, зобов`язаний довести відсутність порушень авторський прав, дотримання ним вимог Закону України «Про авторське право і суміжні права» при використанні об`єкта авторського права, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди.

Компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб`єкта авторського права і (або) суміжних прав і не залежить від розміру заподіяних збитків.

Згідно з статтею 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» первинним суб`єктом, якому належить авторське право, є автор твору.

За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Особа, яка має авторське право (автор твору чи будь-яка інша особа, якій на законних підставах передано авторське майнове право на цей твір), для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права. Цей знак складається з таких елементів: латинська літера "c", обведена колом; ім`я особи, яка має авторське право; рік першої публікації твору.

Знак охорони авторського права проставляється на оригіналі і кожному примірнику твору.

Суб`єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.

Аналогічні положення визначені статями 433 435 437 ЦК України.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» судам роз`яснено, що авторське право виникає в силу факту створення інтелектуальною творчою працею автора або співавторів твору науки, літератури і мистецтва. Твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої об`єктивної форми з урахуванням суті твору (зокрема, письмової форми, електронної форми, речової форми). Якщо не доведено інше, результат інтелектуальної діяльності вважається створеним творчою працею.

Відповідно до частин першої, третьої статті 442 ЦК України твір вважається опублікованим (випущеним у світ), якщо він будь-яким способом повідомлений невизначеному колу осіб, у тому числі виданий, публічно виконаний, публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню, відображений у загальнодоступних електронних системах інформації.

Ніхто не має права опублікувати твір без згоди автора, крім випадків, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Встановивши, що ОСОБА_1 не надала достатніх доказів на підтвердження її авторства фотографії морозива «ІНФОРМАЦІЯ_3» та нею не доведено того, що у статті «ІНФОРМАЦІЯ_5 » ІНФОРМАЦІЯ_4 було використано твір, автором якого вона є, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зазначених вимог закону не врахував, не перевірив наявність інших елементів знаку охорони авторського права щодо підтвердження авторства позивача, не надав належну правову оцінку наданим ОСОБА_1 доказам.

Суди не звернули уваги на те, що відповідачем не надано доказів на спростування авторства ОСОБА_1 , чи доказів, які б свідчили про правомірне використання ним спірної фотографії.

Отже, з урахуванням дії в авторському праві презумпції авторства, її спростувати повинен відповідач, тобто особа, яка на думку автора, порушила її авторські права, і така особа не повинна доводити презумпцію авторства, оскільки зазначене презюмується.

Суди відмовили в позові саме з тих підстав, що ОСОБА_1 не довела, що вона є автором твору, хоча належної правової оцінки наданим нею доказам авторства не надали.

При новому розгляді суди повинні мати на увазі, що для виникнення та здійснення авторського права не потрібна реєстрація твору чи якесь інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких формальностей.

Таким чином, у порушення статей 89 263-264 382 ЦПК України суди на зазначені вище положення закону уваги не звернули, не з`ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, і дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суди належним чином не встановили правовідносини, які виникли між сторонами, не дослідили надані сторонами докази, тому суд касаційної інстанції у силу своїх процесуальних повноважень не може ухвалити власне судове рішення.

За таких обставин оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Ураховуючи скасування судових рішень, беручи до уваги вимоги статті 141 ЦПК України, з товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал СТБ» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, у розмірі 2 204,80 грн.

Керуючись статтями 400 409 411 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 17 вересня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Телеканал СТБ» на користь ОСОБА_1 2 204,80 грн (дві тисячі двісті чотири грн 80 коп.) на відшкодування сплаченого за подання касаційної скарги судового збору.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б . І. Гулько

Г. В. Кривцова

Р. А. Лідовець