Усунення перешкод в користуванні приміщенням шляхом його звільнення та видачі ключів від замків дверей є допустимим способом захисту, оскільки відновлює становище, яке існувало до порушення (ВС/КЦС, справа № 545/3728/16-ц, 15.08.18)

Фабула судового акта: В цій справі саме Верховний Суд захистив права позивача, скасував рішення районного суду та постанову апеляційного суду, а позов про усунення перешкод у користуванні задовольнив, зобов'язавши відповідача вчинити дії по усуненню перешкод в користуванні приміщенням літньої кухні шляхом звільнення приміщень та видачі позивачу ключів від замка (замків) дверей кухні.

Звертаючись до суду з мим позовом позивачка посилалась на те, що відповідач (співвласники на підставі рішення суду) самовільно змінив замки на дверях, зайняв літню кухню та на свій розсуд користується належною їй частиною, чим порушує її права, позбавляє можливості провести переобладнання та в подальшому зареєструвати право власності. Таким чином відповідач систематично порушує її право власності на частину спірного житлового будинку.

Невдаючись до аналізу доказової бази в цій справі, - не проживання сторін у будинку, заперечення відповідача щодо наявності у нього ключів, відомості про проживання з дозволу відповідача в літній кухні інших людей, все ж заслуговують на увагу теоретичні висновки суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, зокрема, зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Згідно ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права або інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення. Цей спосіб пов'язаний з застосуванням певних заходів, спрямованих на відновлення порушеного суб'єктивного права особи у тому стані, в якому воно існувало до його порушення. Тобто, для того, щоб подати цей позов необхідно, щоб суб'єктивне право не було припинене, і його можна було відновити шляхом усунення наслідків правопорушення. Цей спосіб захисту може знаходити свій прояв у вимогах про усунення перешкод у здійсненні права спільної власності між співвласниками.

При відмові у задоволенні позовних вимог суди попереднії інстанцій не врахували, що співвласник майна має право вимагати усунення перешкод шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення. У зв'язку із цим порушене право позивача підлягає захисту в обраний нею спосіб.

Справедливо зазначити, що в цій справі суддя В.І. Крат виклав окрему думку, зазначивши, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у залученні мешканців в якості співвідповідачів. У зв'язку із цим підстави для зобов'язання саме відповідача усунути перешкоди відсутні, а тому касаційну скаргу слід було задовольнити частково, оскаржені рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аналізуйте судовий акт:

У добросовісного набувача майно може бути витребувано тільки шляхом подання віндикаційного позову, а не за правилами реституції, тому спосіб захисту прав – визнання договору недійсним є неправильним (ВСУ від 30 листопада 2016р., № 6-2069цс16)

Кондикція - це позадоговірний зобов’язальний спосіб захисту права власності, який може бути застосований самостійно на підставі ст. 1212 ЦК України шляхом подання кондикційного позову (Постанова ВСУ у справі № 6-3090 цс15 від 02 березня 2016р.)

«Визнати правовстановлюючий документ таким, що втратив чинність» - такий спосіб захисту права законом не передбачено (ВГСУ від 09 листопада 2016р. у справі № 922/1044/16)

Постанова

Іменем України

15 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 545/3728/16-ц

провадження № 61-9958св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Крата В. І. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

третя особа - ОСОБА_4,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 17 листопада 2017 року у складі судді: Путрі О. Г. та постанову апеляційного суду Полтавської області від 20 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Карпушина Г. Л., Кузнєцової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі рішення Полтавського райсуду від 25 серпня 2010 року є співвласниками домоволодіння, що розташоване в АДРЕСА_1.

На підставі цього судового рішення, право власності на приміщення літньої кухні визнано за відповідачем та позивачем, зокрема, за позивачем визнано право власності на частину приміщення літньої кухні, загальною площею 25.9 кв.м. Проте відповідач по справі, самовільно змінивши замки на дверях, зайняв літню кухню та на свій розсуд користується належною їй частиною, чим порушує її права, позбавляє можливості провести переобладнання та в подальшому зареєструвати право власності. Водночас відповідач у зв'язку з виконанням рішення суду через виконавчу службу стягує з неї та брата ОСОБА_4 кошти за різницю вартості часток, хоча сам же цими частками і користується.

Просила суд зобов'язати відповідача ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні приміщенням літньої кухні, шляхом звільнення приміщень та видачі ключів від замка (замків) дверей кухні.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 17 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивоване тим, що позивач не довела, що саме відповідач чинить їй перешкоди у користуванні приміщенням літньої кухні.

Постановою апеляційного суду Полтавської області від 20 грудня 2017 року рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 17 листопада 2017 року залишене без змін. Постанова мотивована недоведеністю позивачем, що саме ОСОБА_3 створює їй перешкоди у користуванні приміщенням літньої кухні.

У січні 2018 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 17 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 20 грудня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржені рішення і прийняти нове про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не надали правової оцінки тому, що ОСОБА_3 чинить їй перешкоди у користуванні приміщенням літньою кухні, про що свідчать її неодноразові звернення до правоохоронних органів. Вказує, що суд безпідставно відмовив у залученні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як співвідповідачів, а також відхилив клопотання ОСОБА_4 про залучення доказів.

Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

У травні 2018 року ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить задовольнити касаційну скаргу. Відзив мотивований незаконністю та необґрунтованістю оскаржених рішень.

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2018 року справа призначена до судового розгляду.

Колегія суддів приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що згідно рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 25 серпня 2010 року, яке набрало законної сили, співвласниками домоволодіння, що розташоване в АДРЕСА_1 Полтавського району Полтавської області, є позивач ОСОБА_2, відповідач ОСОБА_3 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4, а саме, за ОСОБА_4 визнано право власності в порядку спадкування за законом на 42/100 домоволодіння, за ОСОБА_2 - на 40/100 домоволодіння, в тому числі на частину приміщення літньої кухні, загальною площею 25.9 кв.м. та ОСОБА_3 - на 18/100 домоволодіння, в тому числі на частину приміщення літньої кухні, загальною площею 15.8 кв.м.

При відмові у задоволенні позову суди зробили висновок, що недоведеність позовних вимог в частині створення перешкод у користуванні власністю саме відповідачем ОСОБА_3, оскільки він не проживає та не користується приміщенням літньої кухні, заперечує наявність у нього ключів, а у вказаному приміщенні проживають інші особи до яких не пред'явлені позовні вимоги і які не залучені до розгляду справи.

Колегія суддів не погоджується із цими висновками судів з таких підстав.

Звертаючись до суду з указаним позовом ОСОБА_2 указувала на те, що відповідач ОСОБА_3 самовільно змінив замки на дверях, зайняв літню кухню та на свій розсуд користується належною їй частиною, чим порушує її права, позбавляє можливості провести переобладнання та в подальшому зареєструвати право власності. Таким чином відповідач систематично порушує її право власності на частину спірного житлового будинку.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї (1952 року) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено і в статті 41 Конституції України, в якій гарантовано право кожному володіти, користуватись та розпоряджатись своєю приватною власністю, набутою у порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини першої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Відповідно до змісту частини четвертої цієї статті якщо порядок володіння та користування спільним майном відповідно до часток співвласників у праві спільної часткової власності визначений рішенням суду, він є обов'язковим і для особи, яка згодом придбає у праві спільної часткової власності на це майно.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права або інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення. Цей спосіб пов'язаний з застосуванням певних заходів, спрямованих на відновлення порушеного суб'єктивного права особи у тому стані, в якому воно існувало до його порушення. Тобто, для того, щоб подати цей позов необхідно, щоб суб'єктивне право не було припинене, і його можна було відновити шляхом усунення наслідків правопорушення. Цей спосіб захисту може знаходити свій прояв у вимогах про усунення перешкод у здійсненні права спільної власності між співвласниками.

При відмові у задоволенні позовних вимог суди не врахували, що співвласник майна має право вимагати усунення перешкод шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення. У зв'язку із цим порушене право позивача підлягає захисту в обраний нею спосіб.

Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу задовольнити, оскаржені рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 17 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 20 грудня 2017 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про усунення перешкод у користуванні задовольнити.

Зобов'язати відповідача ОСОБА_3 вчинити дії по усуненню перешкод в користуванні приміщенням літньої кухні загальною площею 27,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, Полтавська область шляхом звільнення приміщень та видачі ОСОБА_2 ключів від замка (замків) дверей кухні.

З моменту прийняття постанови рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 17 листопада 2017 року та постанова апеляційного суду Полтавської області від 20 грудня 2017 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. І. Крат

В. П. Курило