У разі призначення працівника виконуючим обов'язки за вакантною посадою оплата провадиться за цією посадою (ВС/КЦС, справа № 755/19954/15-ц, 30.01.19)

Фабула судового акта: Відповідним наказом по Товариству з обмеженою відповідальнім (ТОВ, відповідач) позивача було прийнято на роботу на посаду заступника генерального директора, а на виконання протоколу загальних зборів учасників ТОВ - призначено виконуючим обов'язки генерального директора з окладом згідно штатного розкладу у зв'язку з звільненням з цієї посади попереднього директора. В подальшому наказом ТОВ з позивачем припинено трудовий договір із та звільнено його на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Як видно з матеріалів справи, позивач обіймав посаду заступника генерального директора ТОВ з 16 липня 2012 року по 19 січня 2015 року,а в період із 01 серпня 2012 року по 23 січня 2013 року - виконував обов'язки генерального директора ТОВ. Оплата праці за вказаний період проводилась відповідно до штатного розпису за окладом заступника генерального директора в розмірі 18 500,00 грн, а не окладом генерального директора в розмірі 120 480,00 грн.

Саме тому позивач просив стягнути з ТОВ суму недоплаченої йому заробітної плати, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати з урахуванням індексу інфляції.

Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом позов був задоволений, - стягнуто з ТОВ невиплачену заробітну плату за період із 01 серпня 2012 року по 23 січня 2013 року у сумі 576 850,00 грн та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у сумі 447 010,54 грн, а всього 1 023 860,54 грн.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, розглянувши касаційну скаргу ТОВ, відхилив її, залишив судові рішення без змін. При цьому колегія суддів зазначила, що порядок оформлення та оплати праці тимчасового замісництва регулюється роз'ясненням Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 грудня 1965 року № 30/39 «Про порядок оплати тимчасового заступництва», затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 грудня 1965 року № 820/39 (зі змінами та доповненнями, внесеними від 11 грудня 1986 року № 521/30-18). Ці нормативні акти законодавства СРСР є чинними на території України відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР».

Відповідно до цього абзацу четвертого пункт 2 цього нормативно-правового акту, у разі призначення працівника виконуючим обов'язки за вакантною посадою оплата провадиться за цією посадою.

Що стосується інших складових стягнутої з ТОВ грошової суми, суд зауважив, що компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати провадиться підприємством згідно зі статтею 34 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІП та Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», у разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток. Компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податку й обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення компенсації.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КЦС: Звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, не обмежується будь-яким строком (ВС/КЦС,справа № 134/1781/16-ц, 05.12.18)

Місячний строк для звернення до суду за вирішенням спору про поновлення на роботі обчислюється не інакше як з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (Справа № 367/6233/14-ц,21.06.17)

Суд повинен з’ясувати чи було в момент видачі наказу про звільнення волевиявлення працівника, що оскаржив своє звільнення (ВС/КАС, справа №821/761/17, 11.07.18)

Саме звільнена особа зобов’язана надати докази про те, що вона не писала заяву про звільнення, або абсурдне тлумачення принципу змагальності сторін (Шевченківський районний суд м. Києва 23 серпня 2016 р., суддя Піхур О. В.)

Постанова

Іменем України

30 січня 2019 року

м. Київ

справа № 755/19954/15-ц

провадження № 61-5382св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укррейл Лоджистік»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррейл Лоджистік» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 29 листопада 2017року у складі судді Астахова О. О. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 17 січня 2018року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Українець Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррейл Лоджистік» (далі - ТОВ «Укррейл Лоджистік») про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 16 липня 2012 року по 19 січня 2015 року він обіймав посаду заступника генерального директора ТОВ «Укррейл Лоджистік». У період із 01 серпня 2012 року по 23 січня 2013 року він виконував обов'язки генерального директора вказаного товариства. Оплата праці за вказаний період проводилась відповідно до штатного розпису за окладом заступника генерального директора в розмірі 18 500,00 грн, а не окладом генерального директора в розмірі 120 480,00 грн. Позивач просив стягнути з ТОВ «Укррейл Лоджистік» суму недоплаченої йому заробітної плати, яка становить 576 850,00 грн, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, яка з урахуванням індексу інфляції у 2013, 2014 та 9 місяців 2015 року складає 447 010,54 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача 1 023 860,54 грн заборгованості із заробітної плати та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ТОВ «Укррейл Лоджистік» на користь ОСОБА_4 невиплачену заробітну плату за період із 01 серпня 2012 року по 23 січня 2013 року у сумі 576 850,00 грн та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у сумі 447 010,54 грн, а всього 1 023 860,54 грн. Вирішено питання судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем порушені права ОСОБА_4 на отримання при звільненні належних до виплати йому сум заробітної плати у розмірі посадового окладу генерального директора товариства згідно зі штатним розкладом ТОВ «Укррейл Лоджистікс» на 2012 рік, за період із 01 серпня 2012 року по 24 січня 2013 року.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 17 січня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У січні 2018 року ТОВ «Укррейл Лоджистікс» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 17 січня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що обмеження кількості та періодичності змін до штатного розпису протягом року законодавством не передбачено. Будь-які зміни, що стосуються штатного розпису, здійснюються на підставі наказу по підприємству. У разі виплати заробітної плати ОСОБА_4 собі в розмірі 120 480,00 грн, у той період, на це б одразу звернули увагу учасники товариства. Відповідальність за несвоєчасну або взагалі невиплату заробітної плати покладається чинними нормативно - правовими актами України саме на керівника - ОСОБА_4 А отже, судами проігноровано та не надано правової оцінки діям позивача з невиплати собі повного розміру заробітної плати не лише в період виконання обов'язків керівника підприємства, а й пізніше, коли на нього не одноразово покладалися обов'язки керівника підприємства.

У березні 2018 року ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, згідно з яким касаційна скарга ТОВ «Укррейл Лоджистікс» не містить підстав для скасування судових рішень, є копією апеляційної скарги відповідача та складається лише з цитування окремих пунктів Кодексу законів про працю та інших законів.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2018 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

13 серпня 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду заяву про розгляд справи за його участю.

Підстави для задоволення клопотання відсутні, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК Україниу суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Разом із тим, як зазначено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Судом встановлено, що наказом від 16 липня 2012 року № 14 ОСОБА_4 прийнятий на роботу до ТОВ «Укррейл Лоджистікс» на посаду заступника генерального директора.

Відповідно до протоколу від 31 липня 2012 року № 4 загальних зборів учасників ТОВ «Укррейл Лоджистікс» ОСОБА_4 призначено виконуючим обов'язки Генерального директора товариства з окладом згідно штатного розкладу у зв'язку з звільненням з цієї посади ОСОБА_5 за власним бажанням. Доручено ОСОБА_4, як в.о. генерального директора товариства (з правом передоручення наданих повноважень іншим особам) внести відповідні зміни до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також здійснити всі інші необхідні дії, що виникають у зв'язку з прийняттям рішення про зміни в органах управління товариства.

Відповідно до наказу ТОВ «Укррейл Лоджистікс» від 01 серпня 2012 року № 16-к, ОСОБА_4 приступив до виконання виконуючого обов'язки генерального директора товариства з 01 серпня 2012 року на підставі протоколу від 31 липня 2012 року № 4 Загальних зборів учасників товариства. Пунктом 1.2 вказаного протоколу ОСОБА_4 призначено виконуючим обов'язки генерального директора товариства з окладом згідно штатного розкладу.

Штатним розкладом ТОВ «Укррейл Лоджистікс» на 2012 рік, який введеного в дію з 16 липня 2012 року та штатного розкладу введеного в дію з 25 вересня 2012 року та 01 листопада 2012 року, встановлено посадовий оклад генерального директора у розмірі 120 480,00 грн, заступника генерального директора - 18 500,00 грн.

Відповідно до протоколу від 24 січня 2013 року № 6 загальних зборів учасників ТОВ «Укррейл Лоджистікс», ОСОБА_4 звільнено від виконання обов'язків генерального директора товариства 24 січня 2013 року за його згодою та затверджено його переведення на посаду заступника генерального директора товариства за його згодою.

Наказом ТОВ «Укррейл Лоджистікс» від 19 січня 2015 року № 1-к припинено трудовий договір із ОСОБА_4 за посадою заступника генерального директора товариства та звільнено його на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням

27-28 жовтня 2015 року Державною інспекцією України з питань праці на ТОВ «Укррейл Лоджистікс» проведена перевірка додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове соціальне страхування. Відповідно до акта № 26-150/111 перевіркою виявлені порушення. Зокрема встановлено, що усупереч статті 94 КЗпП України заробітна плата ОСОБА_4 не виплачувалась за виконану ним роботу. Згідно з наданих для перевірки штатних розкладів від 16 липня, 25 вересня та 01 листопада 2012 року, посадовий оклад генерального директора встановлений у розмірі 120 480,00 грн. Водночас ОСОБА_4 за серпень 2012 року-січень 2013 року посадовий оклад нараховувався у розмірі 18 500,00 грн, що підтверджується наданими для перевірки його розрахунковими листками за вказаний період.

Нормативно-правове обґрунтування

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок оформлення та оплати праці тимчасового замісництва регулюється роз'ясненням Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 грудня 1965 року № 30/39 «Про порядок оплати тимчасового заступництва», затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 грудня 1965 року № 820/39 (зі змінами та доповненнями, внесеними від 11 грудня 1986 року № 521/30-18). Ці нормативні акти законодавства СРСР є чинними на території України відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР».

У разі призначення працівника виконуючим обов'язки за вакантною посадою оплата провадиться за цією посадою (абзац четвертий пункт 2 роз'яснення Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 грудня 1965 року № 30/39 «Про порядок оплати тимчасового заступництва», затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 грудня 1965 року № 820/39 (зі змінами та доповненнями, внесеними від 11 грудня 1986 року № 521/30-18).

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України «Про оплату праці».

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.

Компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати провадиться підприємством згідно зі статтею 34 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІП та Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», у разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток. Компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податку й обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення компенсації.

У справах, пов'язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв'язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що індексація заробітної плати провадиться в період між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» і тих положень Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 1998 року № 663, котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 105 відсотків (величину порога індексації). За наявності зазначених умов у тому ж порядку індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши факт призначення та виконання ОСОБА_4 обов'язків генерального директора ТОВ «Укррейл Лоджистікс», суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача різниці між виплаченою ОСОБА_4 заробітною платою за посадою заступника генерального директора і окладом згідно зі штатним розписом генерального директора товариства, затвердженого на 2012 рік. При цьому безпідставними є твердження відповідача про те, що призначення ОСОБА_4 виконуючим обов'язки генерального директора згідно з рішенням загальних зборів учасників від 31 липня 2012 року не є підставою для нарахування йому заробітної плати за окладом генерального директора, оскільки це суперечить положенням трудового законодавства, яке передбачає, що у разі призначення працівника виконуючим обов'язки за вакантною посадою оплата провадиться за цією посадою.

Враховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку про стягнення з ТОВ «Укррейл Лоджистік» на користь ОСОБА_4 невиплаченої заробітної плати за період із 01 серпня 2012 року по 23 січня 2013 року у сумі 576 850,00 грн, а також компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у сумі 447 010,54 грн.

З урахуванням того, що доводи касаційної скарги, є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_4 про розгляд справи у судовому засіданні за його участю залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррейл Лоджистік»залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 29 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 17 січня 2018року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

С.О. Погрібний

Г. І. Усик