У разі невиконання взятих на себе зобов'язань, невведення будинку в експлуатацію, з урахуванням сплати пайових внесків, ефективним способом захисту є визнання майнових прав на об'єкт інвестування (ВС/КЦС, № 760/17864/16-ц, 13.05.19)

Фабула судового акта: Установивши, що позивач повністю сплатила вартість пайового внеску за нерухоме майно, а також ту обставину, що введення об'єкта будівництва в експлуатацію не відбулось у встановлені договором строки, будівництво об'єкта не здійснюється, що ставить під сумнів можливість виконання забудовником своїх зобов'язань за договором, суди дійшли правильного висновку про визнання майнових прав за позивачем на об'єкт інвестування.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, зазначивши, зокрема, що майнове право позивача на набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно у житловому комплексі не визнається обслуговуючим кооперативом, який є забудовником цього житлового комплексу, а тому є порушеним і підлягає поновленню шляхом визнання за позивачем майнових прав на об'єкт інвестування.

ВС/КЦС також нагадав, що відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 6-14-39цс19 та від 27 лютого 2019 року у справі № 6-14-606цс18 у разі невиконання належним чином взятих на себе зобов'язань, а також, відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об'єкт інвестування.

При цьому ВС/КЦС відхилив доводи касаційної скарги обслуговуючого кооператива про те, що позивач може отримати у власність закріплений за нею об'єкт інвестування лише після введення об'єкта будівництва в експлуатацію; позивач отримала лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно; порушення строку введення об'єкта в експлуатацію, може виступати лише підставою для притягнення інвестором забудовника до відповідальності, встановленої договором (сплата неустойки за прострочення виконання зобов'язань), та не може свідчити про порушення, невизнання або оспорювання існуючого у позивача майнового права на об'єкт інвестування.

Аналізуйте судовий акт: Об’єкт нерухомості, придбаний за договором інвестування в будівництво в період спільного проживання сторін без реєстрації шлюбу є об'єктом спільної сумісної власності подружжя (ВС/КЦС,справа № 759/13140/14-ц, 18.09.18)

За змістом договору купівлі-продажу майнових прав немає підстав для визнання за інвестором прав на нерухоме майно (об’єкт інвестування) на підставі статей 331, 392 ЦК України (ВСУ у справі № 6-290цс16 від 16 березня 2016р.)

Неприйняття об’єкта інвестування інвестором у встановлений законом строк є підставою для відкріплення від нього об’єкта інвестування (ВС/КЦС № 752/21249/15-ц від 03.10.2018)

Майнове право – це «ПРАВО ОЧІКУВАННЯ» - обмежене речове право, яке засвідчує правомочність отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому і є складовою частиною майна, як об’єкта цивільних прав. (ВСУ у справі 6-265цс16)

Постанова

Іменем України

13 травня 2019 року

м. Київ

справа № 760/17864/16-ц

провадження № 61-699св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_2 ,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк», Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київреконструкція», Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Наш Дом»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу представника Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Наш Дом» - Панченко Наталії Олександрівни на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 травня 2017 року у складі судді Оксюти Т. Г. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 листопада 2017року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Поливач Л. Д., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» (далі - ПАТ «Західінкомбанк»), Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київреконструкція» (далі - ВАТ «АК «Київреконструкція»), Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Наш Дом» (далі - ОК «ЖБК «Наш Дом») про визнання власником майнових прав на об'єкт інвестування.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що між нею та ТОВ «Західінкомбанк», правонаступником якого є ПАТ «Західінкомбанк», від імені якого діяло ВАТ «АК «Київреконструкція», укладений договір НОМЕР_1 про участь у Фонді фінансування будівництва у житловому комплексі по АДРЕСА_1 . На виконання умов договору нею сплачено повну вартість квартири в розмірі 400 756,50 грн, після чого укладений з Управителем ФФБ договір НОМЕР_1 про уступку майнових прав від 28 листопада 2008 року, відповідно до якого позивач набула майнові права на об'єкт інвестування - двокімнатну квартиру НОМЕР_1, загальною площею 84,20 кв. м , на п'ятому поверсі, що знаходиться у житловому комплексі по АДРЕСА_1 , які Управитель ФФБ набув до умов договору від 24 червня 2005 року № 24/06-05-УМП, укладеного між ТОВ КБ «Західінкомбанк» і ВАТ «АК «Київреконструкція». Відповідно до умов вказаного договору, ВАТ «АК «Київреконструкція» згідно з угодою від 30 травня 2005 року № 30/05 про організацію спорудження об'єкта будівництва за рахунок коштів ФФБ зобов'язане передати позивачу у власність закріплений за нею об'єкт інвестування. Проте об'єкт будівництва ще не готовий до введення в експлуатацію, збудовано «коробку», накрито дахом, встановлені вікна. Під час проведення переговорів з Управителем ФФБ про прострочення терміну введення в експлуатацію об'єкта будівництва стало відомо, що Управитель не тільки не виконав свій обов'язок контролю за будівництвом, а взагалі передав майнові права на об'єкт будівництва іншій організації ОК «ЖБК «Наш Дом».

З урахуванням викладеного, позивач просила визнати її власником майнових прав на об'єкт інвестування в об'єкті будівництва, у вигляді незавершеної будівництвом двокімнатної квартири НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 84,20 кв. м, розташовану на п'ятому поверсі.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 11 травня 2017року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано ОСОБА_2 власником майнових прав на об'єкт інвестування в об'єкті будівництва, у вигляді незавершеної будівництвом двокімнатної квартири НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 84,20 кв. м, розташовану на п'ятому поверсі. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі порушують права позивача на проінвестовану нею квартиру, об'єкт будівництва не введений в експлуатацію до цього часу, будівництво об'єкта не здійснюється, внаслідок чого позивач не набула права власності на квартиру у визначений договором строк, адже відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестори - це суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 22 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що під час розгляду справи підтверджений факт проведеної заміни забудовника з ВАТ АК «Київреконструкція» на нового забудовника ОК ЖБК «Наш Дом», а також є доведеним факт порушення новим забудовником майнових прав, а саме права вимоги позивача відповідно до договору про участь у ФФБ і правил ФФБ.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи

У грудні 2017 року представник ОК «ЖБК «Наш Дом» - Панченко Н. О. подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 листопада 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що позивач може отримати у власність закріплений за нею об'єкт інвестування лише після введення об'єкта будівництва в експлуатацію. Захист майнових прав на новостворене майно, прийняте до експлуатації та оформлене (зареєстроване) на іншу особу, у разі невизнання цією особою прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства, зокрема на підставі статті 392 ЦК України (правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 12 листопада 2014 року у справі № 6-129цс14). Позивач отримала лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно. Порушення строку введення об'єкта в експлуатацію, на яку посилалася позивач, може виступати лише підставою для притягнення інвестором забудовника до відповідальності, встановленої договором (сплата неустойки за прострочення виконання зобов'язань), та не може свідчити про порушення, невизнання або оспорювання існуючого у позивача майнового права на об'єкт інвестування.

У березні 2018 року ОСОБА_2 подала до суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що об'єкт будівництва (об'єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено, а отже, такої речі можливе встановлення будь-яких суб'єктивних майнових, а також зобов'язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Рух справи у суді касаційної інстанції

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ указану справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Судом встановлено, що 24 січня 2006 року між позивачем та ТОВ «Західінкомбанк», правонаступником якого є ПАТ «Західінкомбанк», від імені якого діяло ВАТ «АК «Київреконструкція», укладений договір НОМЕР_1 про участь у Фонді фінансування будівництва.

Відповідно до пункту 1.1 договору, позивач дала свою згоду на участь у ФФБ (Фонд фінансування будівництва), взяла на себе зобов'язання виконувати Правила ФФБ, передала кошти Управителю в довірче управління з метою отримання в сумісну власність об'єкт інвестування - квартиру НОМЕР_1, загальною площею 84,20 кв . м. , яка складається з двох кімнат та знаходиться на п'ятому поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання умов договору, позивачем сплачено грошові кошти Управителю ФФБ на загальну суму 400 756,50 грн, що складає 100 % вартості об'єкта інвестування та підтверджується копіями банківських платіжних квитанцій від 09 лютого 2006 року № 57, від 17 лютого 2006 року № 64, від 11 вересня 2008 року № 1061.

Після повної сплати вартості об'єкту інвестування, що підтверджується свідоцтвом про участь у ФФБ від 09 лютого 2006 року і свідоцтвом про участь у ФФБ від 11 вересня 2008 року, укладено з Управителем ФФБ договір № 213 про уступку майнових прав від 28 листопада 2008 року, відповідно до якого позивач як довіритель набула майнові права на об'єкт інвестування - спірну двокімнатну квартиру, які Управитель ФФБ набув на умовах договору № 24/06-05-УМП, укладеного між ТОВ КБ «Західінкомбанк» і ВАТ «АК «Київреконструкція» від 24 червня 2005 року.

22 вересня 2009 року між ТОВ «КБ «Західінкомбанк», ОК ЖБК «Наш Дом» та ВАТ «АК «Київреконструкція» укладено угоду щодо організації добудови об'єкта будівництва.

За договором передоручення від 31 травня 2010 року ОК «ЖБК «Наш Дом» в особі голови Правління Нечипорука С. В. зобов'язався від імені та за рахунок довірителя ПАТ «Західінкомбанк», зокрема, виконувати функції забудовника згідно з угодою про організацію спорудження об'єктів будівництва за рахунок коштів ФФБ від 30 травня 2005 року № 30/05, укладеною між КБ «Західінкомбанк» ТОВ і ВАТ «АК «Київреконструкція», з урахуванням Угоди щодо організації добудови об'єкта будівництва від 22 вересня 2009 року, укладеної між КБ «Західінкомбанк» ТОВ, ВАТ «АК «Київреконструкція» та ОК «ЖБК «Наш Дом».

Рішенням Київської міської ради від 12 липня 2012 року № 820/8157, передано у власність ОК «ЖБК «Наш Дом» земельну ділянку, загальною площею 1,1528 га, для житлового будівництва по АДРЕСА_1 .

Із листа Київського міського БТІ від 18 листопада 2014 року № 44014 (И-2014) вбачається, що за даними Бюро зазначений будинок не прийнятий в експлуатацію, розпорядження про присвоєння поштової адреси в Бюро не надавалось і загальна кількість квартир не відповідає висновку комплексної державної експертизи.

20 травня 2015 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України зареєструвала повідомлення про зміну даних у дозволі на виконання будівельних робіт за № ІУ 120151400709, за яким змінено замовника будівництва на ОК «ЖБК «Наш Дом», а генерального підрядника на ТОВ «БК «Техносила».

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва від 28 березня 2017 року, відхилено апеляційну скаргу ОК «ЖБК «Наш Дом», рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 21 листопада 2016 року, яким визнано протиправною бездіяльність ОК «ЖБК «Наш Дом» щодо ненадання інформації на адвокатський запит від 20 листопада 2015 року № 124/15 адвоката Тарасенка Т. П. та яким зобов'язано ОК «ЖБК «Наш Дом» надати відповідь на адвокатський запит залишено без змін.

Нормативно-правове обґрунтування

За змістом положень статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, є визнання права.

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема сукупність речей, а також майнові права та обов'язки, при цьому майнові права визнаються речовими правами.

Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За положеннями пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року, прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом статті 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що позивач повністю сплатила вартість пайового внеску за нерухоме майно, а також ту обставину, що введення об'єкта будівництва в експлуатацію не відбулось у встановлені договором строки, будівництво об'єкта не здійснюється, що ставить під сумнів можливість виконання відповідачами своїх зобов'язань за договором, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про визнання майнових прав за позивачем на об'єкт інвестування.

ОК «ЖБК «Наш Дом», будучи забудовником (замовником) житлового комплексу по АДРЕСА_1 , не визнає своїх обов'язків перед ОСОБА_2 , якій належить майнове право - обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно у цьому житловому комплексі, з виконання функцій забудовника, передбачених статтею 19 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», а отже, правильним є висновки судів попередніх інстанцій про те, що майнове право позивача на набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно у житловому комплексі по АДРЕСА_1 не визнається ОК «ЖБК «Наш Дом» (забудовником цього житлового комплексу, що заперечує наявність у нього обов'язків забудовника перед ОСОБА_2 ), а тому є порушеним і підлягає поновленню шляхом визнання за позивачем майнових прав на об'єкт інвестування.

Твердження заявника про те, що згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 12 листопада 2014 року у справі № 6-129цс14 суди не можуть визнати право власності на новостворене нерухоме майно, є безпідставними, оскільки, у цій постанові відмінні позовні вимоги та фактичні обставини, що характеризують зміст правовідносин та впливають на застосування норм матеріального права, зокрема в ній йдеться про визнання права власності на новостворене майно, тоді як у цій справі предметом позовних вимог є майнові права.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 6-14-39цс19 та від 27 лютого 2019 року у справі № 6-14-606цс18 у разі невиконання належним чином взятих на себе зобов'язань, а також, відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об'єкт інвестування.

З урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги, є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника Обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Наш Дом» - Панченко Наталії Олександрівни залишити без задоволення.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 11 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

С. О. Погрібний

Г. І. Усик