ТОВ не звільнило директора. Ефективним і таким, що не суперечить закону, у цьому випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України (ВС/КЦС,№ 201/1384/16-ц, 25.11.19)

Фабула судового акта: Позивач в цій справі перебував у трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ, відповідач), працюючи на посаді генерального директора. З 2012 року діяльність ТОВ не ведеться. На ім'я загальних зборів учасників ТОВ позивачем направлялалсь заява про звільнення його з займаної посади за власним бажанням, але позачергові збори учасників визнані такими, що не відбулись через відсутність кворуму для прийняття рішень. Зазначені обставини позивач вважав порушенням його трудових прав, тому звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов`язати ТОВ звільнити його з посади генерального директора на підставі ст. 38 КЗпП України (з ініціативи працівника).

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено. Судові рішення мотивовані, зокрема, наявністю об`єктивних причин непроведення загальних заборів учасників ТОВ внаслідок смерті його учасника, якому належало понад 79 % статутного капіталу товариства, спорів з приводу його спадщини між спадкоємцями, тим фактом, що після подання позивачем заяви про звільнення, він продовжив виконувати свої посадові обов`язки, що підтверджено відомостями з податкових органів.

Апеляційний суд також додатково зазначив, що у ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, далі - ЦПК України 2004 року), а також у КЗпП України не передбачено такого способу захисту своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, як зобов`язання звільнити з займаної посади. У справі, що переглядається, вирішення питання про звільнення з посади генерального директора товариства, яке діє в порядку, передбаченому статутом, урегульовано підпунктом «в» пункту 12.3 цього статуту, зокрема відкликання (звільнення) членів виконавчого органу (генерального директора) відноситься до виключної компетенції зборів учасників товариства. Водночас позивач не позбавлений можливості звернутися до суду за захистом своїх прав у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, зокрема, що оскільки згідно зі статутом ТОВ вирішення питання про звільнення керівника відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства позивач, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, обрав неналежний, неефективний та не передбачений законом спосіб захисту порушених прав.

Згідно з частиною першою статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У пункті 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України 2004 року передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

У пункті 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Отже, ефективним і таким, що не суперечить закону, у цьому випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин між генеральним директором ТОВ та цим товариством на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Аналізуйте судовий акт: Суд повинен з’ясувати чи було в момент видачі наказу про звільнення волевиявлення працівника, що оскаржив своє звільнення (ВС/КАС, справа №821/761/17, 11.07.18)

Передбачена п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України підстава розірвання трудового договору з членом виконавчого органу не передбачає попереднього повідомлення, з'ясування вини працівника, доцільності та причини звільнення (справа № 711/5711/16-ц, 07.02.18

Умовою звільнення на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є відсутність працівника на роботі протягом чотирьох місяців підряд, але вихід працівника хоча б на один день перериває обчислення цього строку (ВССУ, справа N 6-12110св15, 17.06.15 р.)

ВС/КЦС:Позивач уклав контракт під час дії особливого періоду, який не скасовано, тому у відповідача не було законних підстав для звільнення позивача з роботи у зв`язку із вступом на військову службу (ВС/КЦС, справа № 537/430/18,12.09.19)

Постанова

Іменем України

25 листопада 2019 року

місто Київ

справа № 201/1384/16-ц

провадження № 61-32336св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Південно-східне регіональне виробниче об`єднання «Цветмет», ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Метал»,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2017 року у складі судді Демидової С. О. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

І . ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у лютому 2016 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-східне регіональне виробниче об`єднання «Цветмет» (далі - ТОВ «ПСРВО «Цветмет», товариство), Товариства з обмеженою відповідальністю «Метал» (далі - ТОВ «Метал»), у якому з урахуванням уточнень просив зобов`язати ТОВ «ПСРВО «Цветмет» звільнити ОСОБА_1 з посади генерального директора ТОВ «ПСРВО «Цветмет» на підставі статті 38 КЗпП України (з ініціативи працівника) у встановленому порядку.

Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що з 2007 року він перебуває у трудових відносинах з ТОВ «ПСРВО «Цветмет», працюючи на посаді генерального директора. З 2012 року діяльність на підприємстві не ведеться. На ім`я загальних зборів учасників товариства 06 жовтня 2015 року позивачем направлено заяву про звільнення його з займаної посади за власним бажанням. Заплановані на 20 жовтня 2015 року позачергові збори учасників визнані такими, що не відбулись через відсутність кворуму для прийняття рішень. Зазначене ОСОБА_1 вважає порушенням його трудових прав.

Стислий виклад заперечень інших учасників справи

ТОВ «Метал» позовні вимоги не визнало, заперечувало проти їх задоволення, посилаючись на неможливість звільнення генерального директора товариства без призначення нового, оскільки наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб відомостей про юридичну особу без зазначення його директора є неможливим.

ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, заперечувала проти їх задоволення, посилаючись на те, що вирішення питання про звільнення з посади директора ТОВ «ПСРВО «Цветмет» можливе виключно на загальних зборах товариства, призначення та проведення яких унеможливлюється відсутністю кворуму внаслідок смерті ОСОБА_2 , частка в статутному капіталі якого становить 79, 17 %, та невирішеним спором між його спадкоємцями. У квітні 2017 року призначено проведення загальних зборів, на вирішення яких, у тому числі, поставлено питання про звільнення з посади ОСОБА_1

ОСОБА_4 надала заяву про розгляд справ без її участі, зазначивши про безпідставність позову.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Враховуючи наявність об`єктивних причин непроведення загальних заборів учасників ТОВ «ПСРВО «Цветмет» внаслідок смерті його учасника, якому належало понад 79 % статутного капіталу товариства, спорів з приводу його спадщини між спадкоємцями, після подання позивачем заяви про звільнення, він продовжив виконувати свої посадові обов`язки, що підтверджено відомостями з податкових органів, суд першої інстанції зробив висновок про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог. Судом першої інстанції також враховано, що загальні збори учасників ТОВ «ПСРВО «Цветмет», на яких, у тому числі, розглядатиметься питання про розірвання трудового договору з генеральним директором ОСОБА_1 , призначені на 10 квітня 2017 року.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що у ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-ІV, далі - ЦПК України 2004 року), а також у КЗпП України не передбачено такого способу захисту своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, як зобов`язання звільнити з займаної посади. У справі, що переглядається, вирішення питання про звільнення з посади генерального директора товариства, яке діє в порядку, передбаченому статутом, урегульовано підпунктом «в» пункту 12.3 цього статуту, зокрема відкликання (звільнення) членів виконавчого органу (генерального директора) відноситься до виключної компетенції зборів учасників товариства. Водночас позивач не позбавлений можливості звернутися до суду за захистом своїх прав у спосіб, передбачений чинним законодавством.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку у жовтні 2017 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2017 року.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що суд першої інстанції ухвалив рішення не на підставі норм матеріального права, а на підставі події, яка має настати у майбутньому, зокрема проведення загальних зборів товариства, на яких мало вирішуватись питання про звільнення ОСОБА_1 . На переконання заявника, суд апеляційної інстанції не усунув недоліків рішення суду першої інстанції та дійшов помилкового висновку про обрання неналежного способу захисту порушених прав.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Зазначену цивільну справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України.

За змістом правил частини першої та третьої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначено за правилами статті 213 ЦПК України 2004 року, згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним у статті 213 ЦПК України 2004 року, касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у трудових правовідносинах з ТОВ «ПСРВО «Цветмет», працюючи на посаді генерального директора.

06 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до учасників товариства із заявою про звільнення за власним бажанням. Заплановані на 20 жовтня 2015 року позачергові збори учасників ТОВ «ПСРВО «Цветмет» визнані такими, що не відбулись через відсутність кворуму для прийняття рішень.

Згідно зі змінами до статуту ТОВ «ПСРВО «Цветмет» частки учасників у статутному капіталі товариства становлять: ОСОБА_2 - 79,17%, ТОВ «Метал» - 20, 83 %. Вищим органом товариства є збори учасників. Збори учасників вважаються правомочними, якщо на них присутні учасники, які володіють у сукупності більш, ніж 60 % голосів.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановами державного нотаріуса Першої дніпровської державної нотаріальної контори Заносієнко Н. М. спадкоємцям після смерті ОСОБА_2 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтв про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .

З відомостей, наданих ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, встановлено, що станом на 15 серпня 2016 року відповідно до даних інформаційної системи «Податковий блок» по платнику податків ТОВ «ПСРВО «Цветмет» податковий борг за грошовими зобов`язаннями, надходження яких контролює ДПІ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська, відсутній. Всіх найманих працівників звільнено 30 вересня 2015 року. Фінансові звіти товариства до ДПІ надані за підписом ОСОБА_1 .

Пунктом 12.3 статуту ТОВ «ПСРВО «Цветмет» визначено, що до компетенції зборів учасників належить призначення та відкликання членів виконавчого органу. Це питання відноситься до виключної компетенції Загальних зборів учасників товариства та не можуть бути передані ними до компетенції виконавчого органу товариства.

Відповідно до пункту 12.4 статуту виконавчим органом товариства є колегіальний (дирекція). Дирекцію очолює генеральний директор, який обирається зборами учасників. Правомочними збори учасників вважаються, якщо на них присутні учасники, які володіють у сукупності більше, ніж 60 % голосів.

Судом першої інстанції також встановлено, що загальні збори учасників ТОВ «ПСРВО «Цветмет», на яких, у тому числі, буде розглянуте питання про розірвання трудового договору з генеральним директором ОСОБА_1 , призначені на 10 квітня 2017 року. Також встановлено, що ОСОБА_3 належить 39, 585 % статутного капіталу на підставі судового рішення.

Оцінка аргументів, викладених у касаційних скаргах

Відповідно до статті 1 ЦПК України 2004 року завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У пункті 1 частини першої 15 ЦПК України 2004 року передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Відповідно до уточненої позовної заяви ОСОБА_1 він просить суд зобов`язати ТОВ «ПСРВО «Цветмет» звільнити його із посади генерального директора товариства на підставі статті 38 КЗпП України.

В оцінці належності обраного способу захисту Верховний Суд врахував, шо згідно зі статутом ТОВ «ПСРВО «Цветмет» вирішення питання про звільнення керівника відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства.

Зважаючи на наведене, Верховний Суд зробив висновок, що позивач обрав неналежний, неефективний та не передбачений законом спосіб захисту порушених прав, виходячи із встановлених фактичних обставин справи.

Враховуючи, що позов обґрунтовувався тим, що трудові відносини не можуть бути припинені із позивачем у зв`язку з відсутністю кворуму на загальних зборах, то зобов`язання товариства звільнити ОСОБА_1 з посади генерального директора не призведе до поновлення порушених прав, оскільки, як визнають сторони, невирішення такого питання загальними зборами ТОВ «ПСРВО «Цветмет» зумовлене об`єктивними причинами, зокрема, відсутністю кворуму внаслідок смерті учасника товариства, якому належало 79, 17%, а також наявністю спору між спадкоємцями з приводу спадщини у вигляді частки у товаристві.

Відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між ОСОБА_1 та ТОВ «ПСРВО «Цветмет», Верховний Суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у цьому випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «ПСРВО «Цветмет» на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

Враховуючи, що під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 скористався своїм правом та змінив позовні вимоги, просив зобов`язати товариство звільнити його із займаної посади, Верховний Суд зробив висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову з урахуванням меж розгляду справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають. Інші доводи заявника спрямовані на зміну оцінки доказів, здійсненої судами, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції та не може бути здійснене цим судом під час перегляду оскаржуваних судових рішень.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко