Спричинення невстановленою особою тілесних ушкоджень працівникові у той момент, коли він прямував для вирішення питань виробничого характеру, може вважатись нещасним випадком на виробництві (ВС/КЦС, справа № 757/21855/16-ц, 23.07.18)

Фабула судового акта: Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (позивач) просив суд скасувати акт проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за формою Н-1. Позивач стверджував, що зазначені документи не можуть бути підставою для відшкодування шкоди потерпілому, оскільки випадок не є страховим, а є наслідком вчиненого кримінального правопорушення, що несе безпосередньо характер з'ясування особистих стосунків невиробничого характеру, а тому має бути визнаний таким, що не пов'язаний з виробництвом.

Між тим, ця, на перший погляд очевидна справа, була вирішена не на користь позивача, з чим погодився і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду.

При цьому судами був врахований наступний перебіг подій. Потерпілий - начальник Управління охорони здоров'я Державної адміністрації залізничного транспорту України вийшов з приміщення цього управління та попрямував до кабінету головного лікаря лікарні на залізничному транспорті для вирішення виробничих питань. Почувши тупіт ніг та звернення до нього по імені та по батькові, він зупинився і перед обертанням назад отримав удар у нижню щелепу та втратив свідомість. У результаті наведених неправомірних дій він отримав чисельні тілесні ушкодження.

Характерно, що у розпорядженні суду булі наявні свідчення про те, що наведені події пов’язані із конфліктом потерпілого з колишнім працівником, що був звільнений з роботи, після чого він став отримувати телефонні дзвінки з погрозами, що на думку позивача свідчило про наявність особистих стосунків невиробничого характеру.

За висновком суду цей нещасний випадок стався саме у момент виконання потерпілим службових обов'язків, тілесні ушкодження йому завдано у той момент, коли він прямував для вирішення питань виробничого характеру.

Суд касаційної інстанції нагадав, що відповідно до підпунктів 2, 4, 7 пункту 15 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232) обставинами, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов'язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1, є: перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці для виконанням потерпілим трудових (посадових) обов'язків чи завдань роботодавця з моменту прибуття потерпілого на підприємство до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, в тому числі протягом робочого та надурочного часу; виконання завдань відповідно до розпорядження роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні; виконання дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не належать до його трудових (посадових) обов'язків, зокрема із запобігання виникненню аварій або рятування людей та майна підприємства, будь-які дії за дорученням роботодавця.

Аналізуйте судовий акт: Шкода, завдана працівником під час виконання трудових обов'язків, має бути відшкодована юридичною особою, з якою заподіювач перебував у трудових відносинах (ВС/КЦС, справа № 542/684/16-ц, 18.04.18)

ВС/КЦС: Нещасним випадком на виробництві є і виконання дій в інтересах підприємства, запобігання аваріям, рятування людей та майна, будь-які дії за дорученням роботодавця, навіть, участь масових заходах, акціях (ВС/КЦС, № 242/3471/17, 14.11.18)

Встановлено факт перебування позивача у трудових відносинах з підприємством оскільки саме директор цього підприємства організовував трудову діяльність, тоді як підрядник виконує її на власний ризик (ВС/КЦС,№ 350/403/16-ц, 18.01.18)

ВСУ на підставі ст. 233 КЗпП України визначив, що є днем виявлення шкоди заподіяної працівником підприємству з якого починається строк в один рік позовної давності, незважаючи на наявність кримінальної справи

Постанова

Іменем України

23 липня 2018 року

місто Київ

справа № 757/21855/16-ц

провадження № 61-35610св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: ПогрібногоС.О. (суддя-доповідач), СтупакО.В., УсикаГ.І.,

учасники справи:

позивач (заявник) - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця»,

третя особа - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві на рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 лютого 2017 року у складі судді Васильєвої Н. П. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2017 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Панченка М. М., Волошиної В. М.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві (далі - Управління) звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Українська залізниця») про скасування акта проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акта про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1.

Позовна заява обґрунтовувалась тим, що ОСОБА_4 працював на посаді начальника Управління охорони здоров'я Державної адміністрації залізничного транспорту України. 19 січня 2015 року о 8 год. 00 хв., згідно з актом проведення розслідування нещасного випадку від 30 грудня 2015 року форми Н-5, складеного комісією з розслідування нещасного випадку, створеної наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України ПАТ «Українська залізниця» від 20 січня 2015 року, ОСОБА_4 приступив до роботи та займався поточними питаннями, пов'язаними з виконанням своїх посадових обов'язків. У цей же день, після попереднього узгодження за телефоном об 11 год. 45 хв. місця проведення наради з головним лікарем та головним бухгалтером, ОСОБА_4 вийшов з приміщення управління охорони здоров'я ПАТ «Українська залізниця» та попрямував до кабінету головного лікаря Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 2 Філії центр охорони здоров'я ПАТ «Українська залізниця» для вирішення виробничих питань. Почувши тупіт ніг та звернення до нього по імені та по батькові, ОСОБА_4 зупинився і перед обертанням назад отримав удар у нижню щелепу та втратив свідомість. Прийшовши до тями, ОСОБА_4 побачив, що він у зеленці та крові, повернувся до свого кабінету. У результаті наведених неправомірних дій він отримав чисельні тілесні ушкодження. Отже, 26 січня 2016 року комісією складено акти за формами Н-1 та Н-5. За висновками комісії нещасний випадок, що стався з ОСОБА_4, пов'язаний з виробництвом.

Позивач вважав, що нещасний випадок, який стався з ОСОБА_4, не пов'язаний з виробництвом, а зазначені акти складені з порушенням Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232, підлягають скасуванню, вони не можуть бути підставою для відшкодування шкоди потерпілому, так як цей випадок не є страховим, оскільки є наслідком вчиненого кримінального правопорушення, що несе безпосередньо характер з'ясування особистих стосунків невиробничого характеру, а тому має бути визнаний таким, що не пов'язаний з виробництвом. 3 урахуванням викладеного Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві просило суд акт проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за формою Н-1, затверджені 26 січня 2016 року, скасувати.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13 лютого 2017 року у задоволенні позову Управління відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що нещасний випадок стався з ОСОБА_4 у момент виконання ним своїх службових обов'язків. 3 пояснювальної записки ОСОБА_4 випливає, що йога побиття пов'язано зі звільненням у 2014 році головного лікаря Київської клінічної лікарні № 2 на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров'я» ПАТ «Українська залізниця» ОСОБА_5 з роботи у зв'язку із закінченням контракту, що, на його переконання, не відповідає дійсності. Проте після зазначеного звільнення він став отримувати телефонні дзвінки з погрозами і закликами не вчиняти будь-яких дій не в інтересах ОСОБА_5 Нещасний випадок з ОСОБА_4 стався на території Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 2 Філії центр охорони здоров'я ПАТ «Українська залізниця», у приміщенні якої знаходиться його робоче місце, під час виконання ним своїх трудових обов'язків, тобто є таким, що пов'язаний з виробництвом. Отже, обставини і причини настання нещасного випадку з'ясовано з додержанням вимог пунктів 14 та 15 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, тому відсутні підстави для скасування акта проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акта про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1, що стався з ОСОБА_4 Посилання позивача на мотиви вчинення правопорушення як на такі, що носять характер з'ясування особистих стосунків, безпідставні, оскільки належними доказами не підтверджені.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2017 року апеляційну скаргу Управління відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду обґрунтовувалось тим, що нещасний випадок стався з ОСОБА_4 саме у момент виконання ним службових обов'язків, тілесні ушкодження йому завдано у той момент, коли він прямував до головного лікаря для вирішення питань виробничого характеру, що підтверджуються, зокрема, показаннями свідка, яким підтверджено, що цей випадок стався у робочий час на території лікарні. За цим фактом відкрито кримінальне провадження за частиною другою статті 296 КК України. Доводи позивача про те, що мотиви зазначеного правопорушення носять характер з'ясування особистих стосунків, безпідставні, унаслідок чого у потерпілого є усі підстави для відшкодування шкоди за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві, належні та допустимі докази заподіяння ОСОБА_4 невстановленими особами тілесних ушкоджень саме на ґрунті особистих стосунків невиробничого характеру відсутні.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Управління просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтовується тим, що обставини, за яких стався нещасний випадок, несуть безпосередньо характер з'ясування особистих стосунків. Проте оспорювані акти за формою Н-1, Н-5 надають право на відшкодування потерпілому шкоди у разі настання нещасного випадку відповідно до законодавства про загальнообов'язкове соціальне страхування, тому такі акти підлягають скасуванню.

У липні 2017 року ПАТ «Українська залізниця» подало заперечення на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, оспорювані акти за формою Н-1, Н-5 відповідають Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництва. Нещасний випадок стався з ОСОБА_4 під час виконання ним своїх трудових обов'язків на території ПАТ «Українська залізниця» і унаслідок його професійної діяльності.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 липня 2017 року у справі відкрито касаційне провадження.

Зазначену цивільну справу отримано Верховним Судом 12 червня 2018 року.

За змістом правил частини першої та третьої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначено за правилами статті 213 ЦПК України 2004 року, згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним у статті 213 ЦПК України 2004 року, касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено й це підтверджується матеріалами справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до підпунктів 2, 4, 7 пункту 15 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві встановлено, що обставинами, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов'язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1, є: перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці для виконанням потерпілим трудових (посадових) обов'язків чи завдань роботодавця з моменту прибуття потерпілого на підприємство до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, в тому числі протягом робочого та надурочного часу; виконання завдань відповідно до розпорядження роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні; виконання дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не належать до його трудових (посадових) обов'язків, зокрема із запобігання виникненню аварій або рятування людей та майна підприємства, будь-які дії за дорученням роботодавця.

Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що нещасний випадок стався з ОСОБА_4 у момент виконання ним своїх службових обов'язків, на території ПАТ «Українська залізниця», що підтверджується, у тому числі показаннями свідка, іншими письмовими доказами.

Верховний Суд у складі колегії суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що нещасний випадок стався з ОСОБА_4 на території Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 2 Філії центр охорони здоров'я ПАТ «Українська залізниця», у приміщенні якої знаходиться його робоче місце, під час виконання ним своїх трудових обов'язків, тобто є таким, що пов'язаний з виробництвом, а обставини і причини настання нещасного випадку з'ясовано з додержанням вимог пунктів 14 та 15 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків. Отже, відсутні підстави для скасування акта проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акта про нещасний випадок, пов'язаного з виробництвом, за формою Н-1, що стався з ОСОБА_4

Доводи касаційної скарги про те, що мотиви вчинення правопорушення щодо ОСОБА_4 є такими, що носять характер з'ясування особистих стосунків, безпідставні, оскільки належними та допустимими доказами не підтверджені, що є процесуальним обов'язком позивача у справі (статті 10 60 ЦПК України 2004 року).

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції за загальним правилом частини першої статті 400 ЦПК України, оскільки Верховний Суд не вправі встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 410 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 14 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

О.В.Ступак

Г.І.Усик