Смерть одного з подружжя в результаті нещасного випадку на виробництві є підставою для відшкодування роботодавцем іншому з подружжя моральної шкоди (ВС/КЦС, 210/1036/17,03.12.18)

Фабула судового акта: В цій справі позивачка звернулась до приватного підприємства з позовом про відшкодування моральної шкоди у розмірі 883 200 грн, завданої смертю чоловіка в результаті нещасного випадку на виробництві. Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, користь позивачки стягнуто моральну шкоду в розмірі 80 000 грн.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду розглядав цю справу у зв’язку з касаційною скаргою відповідача, який, по-перше, зазначав, що не є належним відповідачем у справі, а по-друге, вважає необґрунтованим розміром стягнутої моральної шкоди. Відповідач стверджує, що оскільки відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування моральної шкоди покладається на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, він і є належним відповідачем.

ВС/КЦС скаргу відхилив, залишивши судові рішення без змін. При цьому суд зазначив, що смерть одного з подружжя в результаті нещасного випадку на виробництві є підставою для звернення іншого з подружжя з позовом про відшкодування моральної шкоди. Відповідачем за позовом в такому випадку є особа, з якою один з подружжя, що помер, перебував у трудових відносинах.

Стосовно аргументів касаційної скарги про те, що позивач не підтвердила достатніми та допустимими доказами факт заподіяння їй моральних страждань та розмір завданої їй моральної шкоди, ВС/КЦС вказав на їх безпідставність, «оскільки смерть рідної людини - це не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин».

Щодо твердження про залучення у справі неналежного відповідача суд зауважив, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не регулює правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю на виробництві.

Згідно ч. 1 статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган (ч. 2 ст. 153 КЗпП України). Ст. 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ч. 1 ст. 1167 ЦК України). Ч. 2 ст. 1168 ЦК України визначає, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, наявні правові підстави для відшкодування відповідачем моральної шкоди позивачу, з урахуванням глибини та тривалості її моральних страждань, яких вона зазнала внаслідок смерті чоловіка. При визначенні моральної шкоди суд виходив із засад розумності і справедливості.

Аналізуйте судовий акт: Моральна шкода, завдана споживачеві внаслідок недоліків (дефекту) продукції відшкодовується відповідно до закону незалежно від того, чи є вони небезпечними для життя і здоров’я людей (ВС/КЦС, справа № 490/8831/15-ц, 28.09.18)

Моральна шкода заподіяна особі внаслідок бездіяльності прокуратури стягується цією особою на підставі ст. 1172, а не ст. 1176 ЦК України (ВСУ у справі № 6-501цс17 від 22 червня 2017р.)

Підставою для стягнення моральної шкоди є делікт, за порушення договору моральна шкода не стягується, в тому числі і при порушенні прав споживачів (ВСУ у справі № 6-1575цс16 від 9 листопада 2016р.)

З урахуванням справедливості та розумності до суб'єктів, яким компенсується моральна шкода внаслідок смерті потерпілого, потрібно віднести зачатих дітей, але народжених після смерті потерпілого (ВС/КЦС, № 212/2362/16-ц, 04.04.18)

Постанова

Іменем України

03 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 210/1036/17

провадження № 61-29802св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: АнтоненкоН. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - приватне підприємство «Восход»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного підприємства «Восход» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 серпня 2017 року в складі судді Хлистуненко О. В. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до приватного підприємства «Восход» (далі - ПП «Восход») про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що її чоловік ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з відповідачем. ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання своїх обов'язків він загинув.

У зв'язку зі смертю чоловіка їй завдано моральну шкоду, пов'язану з втратою близької людини, на її утриманні залишилося троє дітей, чоловік був опорою сім'ї, втрата близької людини істотно вплинула на її подальше життя. Розмір моральної шкоди позивач оцінює у 883 200 грн, які просила стягнути з відповідача на її користь.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 серпня 2017 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з ПП «Восход» на користь ОСОБА_4 80 тис. грн моральної шкоди без утримання податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з ПП «Восход» на користь держави 640 грн судового збору.

Рішення районного суду мотивовано тим, що позивачу завдано моральної шкоди, яка пов'язана зі смертю її чоловіка ОСОБА_5, який перебував у трудових відносинах з ПП «Восход» та загинув в результаті нещасного випадку на виробництві.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2017 року рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 09 серпня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним й обґрунтованим, ґрунтується на повному і об'єктивному встановленні всіх обставин справи.

У касаційній скарзі, поданій 28 листопада 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПП «Восход» просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2017 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними та необґрунтованими, ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ПП «Восход» є неналежним відповідачем у справі, оскільки відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування моральної шкоди покладається на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області. Крім того, відповідач не погоджується з розміром стягнутої моральної шкоди, вважає його необґрунтованим.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК Українисудом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

29 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

На час розгляду справи Верховним Судом заперечення/відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди встановили, що ОСОБА_4 є дружиною ОСОБА_5, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Відповідно до акта проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02 квітня 2004 року форми Н-5, 21 березня 2004 року приблизно о 17 год. 30 хв. на ОСОБА_5, який виконував завдання майстра на перевозку скрапу автомобілем БелАЗ, під час вантаження здійснив наїзд автомобіль БелАЗ № 817, водій якого - ОСОБА_8 не вимкнув двигун та не встановив під колеса прокатні упори. В наслідок нещасного випадку настала смерть ОСОБА_5 Причиною настання нещасного випадку визначено невиконання водієм ОСОБА_8 вимог безпеки при експлуатації транспортних засобів; майстром ОСОБА_9 посадової інструкції майстра; механіком ОСОБА_10 посадової інструкції механіка технологічного транспорту.

На підставі проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 21 березня 2004 року складено акт № 17 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 02 квітня 2004 року форми Н-1, яким установлено, що винними у нещасному випадку, що стався з ОСОБА_5 є водій ПП «Восход» БелАЗа ОСОБА_8, майстер ПП «Восход» ОСОБА_9, механік ПП «Восход» ОСОБА_10

Вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 20 жовтня 2004 року ОСОБА_8 визнано винним у скоєнні злочину передбаченого частиною другою статті 286 КК України (кримінальна справа № 1-518/04).

Згідно частини першої статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган (частина друга статті 153 КЗпП України).

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у: 1) фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (частина перша статті 1167 ЦК України).

Частина друга статті 1168 ЦК України визначає, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, правильним є висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, що нещасний випадок стався під час перебування ОСОБА_5 у трудових відносинах з ПП «Восход», а отже, наявні правові підстави для відшкодування відповідачем моральної шкоди позивачу, з урахуванням глибини та тривалості її моральних страждань, яких вона зазнала внаслідок смерті чоловіка. При визначенні моральної шкоди суд виходив із засад розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Аргументи касаційної скарги про те, що позивач не підтвердила достатніми та допустимими доказами факт заподіяння їй моральних страждань та розмір завданої їй моральної шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки смерть рідної людини - це не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання. При цьому розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не регулює правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю на виробництві, тому доводи касаційної скарги в цій частині, є необґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів та ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судами з додержанням норм процесуального права. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства «Восход» залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.І. Крат