Самовільно побудована будівля, яка несе потенціальну загрозу, ПІДЛЯГАЄ до знесення (ВС/КЦС № 388/314/15-ц від 26.06.2019)

Фабула судового акту: Цікаве рішення про те, як спір про приватизацію земельної ділянки перетворився на знесення будівлі позивача…

У даній справі громадянка звернулась до суду із позовною заявою про визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж з власником суміжної земельної ділянки, оскільки останній відмовився від підписання акту встановлення меж земельної ділянки.

Натомість відповідач за цим позовом (суміжний землекористувач) подав до суду зустрічний позов у якому просив усунути перешкоди у користуванні будинком шляхом знесення самовільно побудованої споруди, оскільки позивач за первісним позовом, відступивши на 1 м. від його межі, самочинно, у порушення будівельних, санітарних і протипожежних правил побудувала господарське приміщення, чим чинить йому перешкоди у користуванні власним будинком. Крім того, унаслідок такого самочинного будівництва, здійсненого позивачем без дотримання протипожежних правил, його будинок було відключено від газопостачання, отже остання зобов`язана за власний рахунок знести таку самочинну споруду.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні як первісного так и зустрічного позовів відмовлено.

Однак апеляційний суд за апеляціями учасників справи задовольнив обидва позови.

Зазначене рішення було скасовано ВССУ та справу направлено на новий апеляційний розгляд за наслідками якого у задоволення первісного позову відмовлено та задоволено зустрічний позов виходячи із того, що порушення протипожежних вимог несе в собі потенційну загрозу життю, здоров`ю та майну позивача за зустрічним позовом та це порушення має бути усунуто.

Усунення зазначеного порушення можливе лише за умови перенесення стіни самочинно збудованої господарської будівлі на визначену нормами відстань - 8 метрів. Здійснення такого перенесення не можливо шляхом перебудови.

Згадане рішення апеляційного суду позивачем за первісним позовом було оскаржено до Касаційного цивільного суду із тих підстав, що апеляційний суд при новому розгляді не врахував вказівки суду касаційної інстанції та не з`ясував чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень; чи можлива перебудова об`єкта та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови; яку саме й якого розміру господарську будівлю зведено позивачем; яким чином її будівництво порушило права суміжного землекористувача; суд взагалі не дослідив наявності можливості перебудови такої будівлі та не перевірив чи вирішувалось таке питання між сторонами у добровільному порядку.

Водночас у касаційній скарзі було зазначено, що апеляційним суд порушено положення ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» оскільки суд перебрав на себе повноваження органів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, до компетенції яких належить питання щодо можливості чи не можливості перебудови самочинно збудованої будівлі та звернення до суду з позовом про знесення такої будівлі.

Переглядаючи вказану справу та аналізуючи матеріали справи КЦС вказав, що у матеріалах справи наявний висновок експерта відповідно до якого узаконення самовільно побудованої будівлі можливо здійснити при умові згоди сусідів. При цьому тому відстань між самобудом нею та сусідським житловим будинком не відповідає вимогам ДБН. Існування самобуду унеможливлює цільове використання газопостачання суміжним землекористувачем через невідповідність димової труби державним будівельним нормам, що підтверджуються документально та фактичними замірами.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 статті 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил

Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

Таким чином апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що оскільки порушення протипожежних вимог несе в собі потенційну загрозу життю, здоров`ю та майну сумісного землекористувача таке порушення має бути усунуто. Водночас усунення зазначеного порушення можливе лише за умови перенесення стіни самочинно збудованої господарської будівлі на визначену нормами відстань. Здійснення такого перенесення не можливо шляхом перебудови.

Зі змісту висновку експерта вбачається, що на час проведення експертизи експерту не було надано ні проектну документацію на будівництво господарської споруди, ні дозволу на виконання будівельних робіт, виданого органом державного архітектурно-будівельного контролю, а отже ця господарська споруда визначається, як самовільна забудова що порушує статті 26, 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а тому підлягає до знесення.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КЦС: Узаконення прибудови до будинку напряму через суд неможливе, лише після звернення до компетентного органу, при цьому стаття 376 ЦК України не застосовується (ВС/КЦС у справі № 306/2140/17 від 18 квітня 2019р.)

ВС/КЦС: Самобуд не підлягає виділу чи поділу на підставі ст. ст. 364, 367 ЦК України бо НЕ є нерухомим майном (ВС/КЦС у справі № 750/4445/17 від 04 квітня 2019 р.)

Знесення об’єкта самовільного будівництва можливо лише у разі порушення прав інших осіб (ВС/КЦС № 458/1173/14-ц від 16.01.2019)

Об'єкт незавершенного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначивши право на його частину за кожною зі сторін (ВС/КЦС,справа № 525/511/16-ц, 03.12.18)

Визнання права на введення в експлуатацію самочинно побудованої прибудови у судовому порядку не допускається (№ 127/18746/15-ц від 07.02.2018)

Визнання права власності на об’єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено (справа № 6-159цс15, 27.05.2015)

Постанова

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 388/314/15-ц

провадження № 61-14879св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 (за первісним позовом); ОСОБА_2 (за зустрічним позовом),

відповідачі: ОСОБА_2 , (за первісним позовом); ОСОБА_1 (за зустрічним позовом), Долинська міська рада Кіровоградської області,

треті особи: Комунальне підприємство госпрозрахункове землевпорядне бюро при Долинській міській раді Кіровоградської області, Державна архітектурно-будівельна інспекція України

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Кіселика С. А., Черненко В. В., Гайсюка О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Долинської міської ради Кіровоградської області, треті особи: Комунальне підприємство госпрозрахункове землевпорядне бюро при Долинській міській раді Кіровоградської області, Державна архітектурно-будівельна інспекція України, про визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж з власником суміжної земельної ділянки та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що за договором купівлі-продажу від 02 листопада 2012 року, укладеним із ОСОБА_3 , вона придбала жилий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 . З метою отримання у приватну власність земельної ділянки, на якій розташовано вказаний будинок та яка перебуває у її користуванні, 10 липня 2014 року вона звернулася до Долинської міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Отримавши такий дозвіл, звернулася до суміжного землекористувача, відповідача ОСОБА_2 , з метою узгодження та встановленні меж земельної ділянки шляхом підписання відповідного акта, проте він відмовився від підписання такого акта, у зв`язку з чим їй було відмовлено і Долинською міською радою Кіровоградської області у затвердженні технічної документації.

З урахуванням наведеного та зазначаючи, що її незаконно позбавлено права на приватизацію земельної ділянки, яка перебуває у її користуванні, ОСОБА_1 просила позов задовольнити у повному обсязі.

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом знесення самовільно побудованої споруди.

Позовні вимоги мотивував тим, що він є власником жилого будинку АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 730,5 кв. м, а ОСОБА_1 є землекористувачем суміжної земельної ділянки, на якій у 2014 році, відступивши на 1 м від його межі, самочинно, у порушення будівельних, санітарних і протипожежних правил побудувала господарське приміщення, чим чинить йому перешкоди у користуванні власним будинком. Крім того, унаслідок такого самочинного будівництва, здійсненого ОСОБА_1 без дотримання протипожежних правил, його будинок було відключено від газопостачання, отже остання зобов`язана за власний рахунок знести таку самочинну споруду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 23 липня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову мотивовано тим, що вимоги про визнання права на приватизацію земельної ділянки без погодження меж з власником суміжної земельної ділянки є передчасними, оскільки з вимогою затвердити технічну документацію із землеустрою до Долинської міської ради Кіровоградської області позивач не зверталася у зв`язку з чим це питання органом місцевого самоврядування не вирішувалось.

Водночас відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що знесення самочинного будівництва, у тому числі зведеного без проекту, є крайнім заходом і можливе лише тоді, коли використані усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2016 року рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 23 липня 2015 року скасовано.

Первісний позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право на приватизацію земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), загальною площею 0,0725 га, розташованої по АДРЕСА_1 , та зобов`язано Долинську міську раду Кіровоградської області затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж вказаної земельної ділянки в натурі без погодження із власником суміжної земельної ділянки ОСОБА_2

Зобов`язано ОСОБА_1 знести самовільно побудовану господарську будівлю, орієнтовно довжиною 8,5 м, шириною 5,5 м, висотою 5,8 м, яка розташована на відстані 1 м від межі будинку із надвірними спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2016 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Долинської міської ради Кіровоградської області про знесення самовільно побудованої господарської споруди.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що порушено права позивача з первісним позовом на приватизацію земельної ділянки, яка перебуває у її користуванні. Ухвалюючи рішення про задоволення зустрічних позовних вимог апеляційний суд виходив з того, що відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 через самочинне зведення господарської будівлі чинить ОСОБА_2 перешкоди у користуванні і розпорядженні належною йому нерухомістю, а саме житловим будинком.

Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 листопада 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 серпня 2017 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом знесення самовільно побудованої споруди скасовано, справу у цій частині направлено на новий апеляційний розгляд.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині зустрічних позовних вимог та ухвалюючи в цій частині рішення про задоволення позову не з`ясував, яку саме й якого розміру господарську будівлю зведено позивачем, яким чином її будівництво порушило права суміжного землекористувача ОСОБА_2 ; взагалі не дослідив наявності можливості перебудови такої будівлі та не перевірив, чи вирішувалося таке питання між сторонами у добровільному порядку, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про задоволення зустрічного позову у вказаній частині.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 23 липня 2015 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасовано.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 знести самовільно побудовану нею господарську будівлю, орієнтовно розміром: довжиною - 8,5 м, шириною - 5,5 м, висотою - 5,8 м, яка розташована на відстані 1 м від межі по АДРЕСА_1.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки порушення протипожежних вимог несе в собі потенційну загрозу життю, здоров`ю та майну ОСОБА_2 , це порушення має бути усунуто.

Усунення зазначеного порушення можливе лише за умови перенесення стіни самочинно збудованої господарської будівлі на визначену нормами відстань - 8 метрів. Здійснення такого перенесення не можливо шляхом перебудови.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У лютому 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у зустрічному позові залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд при новому розгляді не врахував вказівки суду касаційної інстанції та не з`ясував чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень; чи можлива перебудова об`єкта та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови; апеляційний суд не з`ясував, яку саме й якого розміру господарську будівлю зведено позивачем; яким чином її будівництво порушило права суміжного землекористувача ОСОБА_2 ; суд взагалі не дослідив наявності можливості перебудови такої будівлі та не перевірив чи вирішувалось таке питання між сторонами у добровільному порядку.

Водночас заявник зазначила, що апеляційний суд порушив положення стаття 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Ухвалюючи рішення про знесення будівлі, апеляційний суд перебрав на себе повноваження органів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, до компетенції яких належить питання щодо можливості чи не можливості перебудови самочинно збудованої будівлі та звернення до суду з позовом про знесення такої будівлі.

На думку заявника висновки апеляційного суду ґрунтуються виключно на припущеннях.

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

У травні 2018 року ОСОБА_2 на адресу Верховного Суду засобом поштового зв`язку надіслано відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому посилаючись на правильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - залишити без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції постановлено з правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Фактичні обставини справи встановлені судами

Судами встановлено, що 02 листопада 2012 року ОСОБА_1 придбано житловий будинок із надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 . Також, у її користуванні перебуває земельна ділянка, яка розташована за цією ж адресою, на якій у 2014 році позивач за первісним позовом відступивши 1 метр від межі із суміжною земельною ділянкою, власником якої є відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 , на відстані двох метрів від будівлі, що йому належить, самовільно з порушенням санітарних і протипожежних норм та правил побудувала господарське приміщення.

Крім того, зведенням спірної будівлі позивачем створено зону вітрового підпору, що призвела до зворотної тяги в домоволодінні відповідача.

Зі змісту висновку експерта 1859,1860 судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 22 червня 2016 року, проведеної Кіровоградським відділенням Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України вбачається, що господарська споруда, орієнтовно розміром довжиною 8,5 м, шириною 5,50 м, висотою 5,8 м, яка розташована на відстані 1 м від межі по АДРЕСА_1 визначено, як самовільно побудована, що є порушенням статей 26, 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Дане порушення можливо усунити, а саме узаконити дану господарську будівлю, що можливо здійснити при умові згоди сусідів. Господарська споруда, за адресою АДРЕСА_1 , відноситься до ІІІ ступеня вогнестійкості, тому відстань між нею та сусідським житловим будинком повинна бути 8 метрів. При проведенні експертизи було встановлено, що відстань від господарської споруди по АДРЕСА_1 до житлового будинку по АДРЕСА_1 дорівнює 2 м, що є порушенням ДБН 360-92 * пункт 3.25.

На час проведення експертизи не можливе цільове використання ОСОБА_2 газопостачання в його будинку через невідповідність димової труби державним будівельним нормам, що підтверджуються документально та фактичними замірами. При огляді димової труби належної ОСОБА_2 було встановлено порушення норм ДБН 360-92 * пункту 3.25, а саме, власником домоволодіння АДРЕСА_1 від конструкції стіни домової труби до межі з домоволодінням по АДРЕСА_1 дорівнює 0,25 м, що є порушенням державних будівельних норм.

Також у цьому висновку зазначено, що для вирішення питання із газопостачання ОСОБА_2 необхідно підняти оголовок димової труби у відповідності із проектом газопостачання. Для вирішення питання відстані від димової труби до межі, то необхідно перенести трубу на відстань 1 м від межі, або вирішити питання з перенесенням її в інше місце. Також встановлено, що з боку обох власників сусідських домоволодінь за адресами АДРЕСА_1 існують порушення державних будівельних норм. Вирішити питання володіння існуючими будівлями можливо тільки зі згоди сторін, для чого обом власникам необхідно вирішити питання з відводу атмосферних вод з належних їм будівель. Можливо запропонувати ОСОБА_1 переробити конфігурацію даху, яка б задовольняла вимоги обох сусідів. Для можливості збільшення освітлення в помешканні літньої кухні ОСОБА_2 можливо збільшити існуючий віконний отвір з боку його двору.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Абзацом 3 пункту 3.25* Державно-будівельних норм України (ДБН) 360-92* «Містобудування. Планування міських та сільських поселень» передбачено, що для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Згідно ДБН В. 1.2.-12-2008 «Будівництво в умовах ущільненої забудови. Вимоги безпеки» якими встановлюються вимоги безпеки під час нового будівництва, реконструкції і технічного переоснащення об`єктів в умовах ущільненої забудови і охоплюють безпеку прилеглої забудови і території, безпеки об`єкта, що будується, безпечність виробничого процесу з виконання будівельно-монтажних робіт: наявність умов ущільненої забудови при будівництві об`єкта визначається в передбаченому «Акті вибору майданчика» (або «Акті обстеження майданчика» у випадку реконструкції об`єкта на існуючому майданчику); характер і зона взаємного впливу об`єкта, що будується та існуючих прилеглих об`єктів визначається в проектно-кошторисній документації об`єкта з врахуванням результатів інженерних вишукувань, матеріалів обстеження існуючих об`єктів та передбачених у ПОБ рішень щодо методів будівництва, а фактичний вплив відстежується засобами моніторингу.

Додаток - Б п 2.1 Умови ущільненої забудови передбачає умови будівництва на забудованій території міста (селища) або діючого підприємства, за яких має місце принаймні один із таких чинників: зведення об`єкта будівництва в притул до існуючих будівель, споруд, інженерних комунікацій; ризик негативного техногенного впливу будівництва на прилеглу забудову або об`єкти благоустрою, внаслідок якого там може виникнути загроза життю або здоров`ю людей чи заподіяння матеріальних втрат; ризик негативного впливу об`єкта будівництва або робіт з його зведення на основи, фундаменти та несучі конструкції прилеглих об`єктів або на інженерні комунікації через створення додаткових напружень в активній зоні їх основ, порушення структури ґрунтів основ, зміну установчих гідро-геодезичних умов на прилеглій території та під будівлями.

Статтею 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю) - щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності. Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва. Орган державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, веде єдиний реєстр отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, повернених декларацій та відмов у видачі таких дозволів і сертифікатів, який формується на підставі інформації, поданої органами державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил

Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд, визначився правильно з характером спірних правовідносин, встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, надав належну оцінку наданим сторонами доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення зустрічного позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині зустрічного позову та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог у цій частині, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що оскільки порушення протипожежних вимог несе в собі потенційну загрозу життю, здоров`ю та майну ОСОБА_2 таке порушення має бути усунуто. Водночас усунення зазначеного порушення можливе лише за умови перенесення стіни самочинно збудованої господарської будівлі на визначену нормами відстань, 8 метрів. Здійснення такого перенесення не можливо шляхом перебудови.

Зі змісту висновку експерта вбачається, що на час проведення експертизи експерту не було надано ні проектну документацію на будівництво господарської споруди, ні дозволу на виконання будівельних робіт, виданого органом державного архітектурно-будівельного контролю, а отже ця господарська споруда визначається, як самовільна забудова що порушує статті 26, 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Доводи касаційної скарги заявника ОСОБА_1 про те, що апеляційний суд при новому розгляді справи не врахував висновків суду касаційної інстанції, є необґрунтованими, оскільки апеляційним судом зауважено, що позивач за первісним позовом будь-яких пропозицій щодо врегулювання спору та варіантів усунення порушень без знесення будівлі не надала, в судове засідання не з`явилась. Такі доводи були предметом перевірки у суді апеляційної інстанції і цим доводам була надана належна оцінка.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що у висновку експертизи не зазначено, що спірна будівля підлягає знесенню, натомість ці висновки носять рекомендаційний характер, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки апеляційний суд дослідив висновки експертизи, проведеної в межах цієї справи надав їм оцінку разом з іншими наданими сторонами доказами у їх сукупності та зауважив, що усунити перешкоди у користуванні власністю позивачеві за зустрічним позовом можливо лише шляхом знесення спірної будівлі, оскільки порушення протипожежних вимог несе в собі потенційну загрозу життю, здоров`ю та майну ОСОБА_2 .

Наведені у касаційній скарзі доводи ОСОБА_1 зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК Українисуд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді