При укладенні договору про надання банківського сейфа без відповідальності банку опис цінностей, що зберігаються в ньому, не здійснюється, а банк відповідає тільки за зовнішню недоторканість сейфу (ВС/КЦС,№ 372/4948/15-ц,10.04.19)

Фабула судового акта: Клієнт банку звернувся до суду з позовом до останнього про відшкодування майнових збитків та моральної шкоди, завданої у зв'язку із неналежним виконанням умов договору на користування індивідуальним сейфом. Позовна заява мотивована тим, що 13 травня 2015 року між позивачем та банк було укладено договір щодо користування індивідуальним сейфом, відповідно до умов якого банк надав, а останній орендував індивідуальний сейф у депозитному сховищі банку для зберігання у ньому цінностей та документів. У подальшому позивачем було поміщено до цього сейфу кошти у розмірі 46 650,00 доларів США та 3 250,00 євро. 22 липня 2015 року позивачем було виявлено, що невстановлена особа таємно заволоділа належними йому грошовими коштами, після чого з місця скоєння злочину зникла.

З урахуванням викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду в розмірі 1 190 640,00 грн, моральну шкоду - 100 000,00 грн, завдану у зв'язку із неналежним виконанням умов договору на користування індивідуальним сейфом.

Рішенням районного суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду відмовлено у задоволенні позову з огляду на відсутність належних та допустимих доказів зберігання позивачем в індивідуальному сейфі грошових коштів у зазначеному позивачем розмірі.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду з висновками попередніх судових інстанцій погодився, зазначивши, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що в орендованому позивачем індивідуальному сейфі знаходились грошові кошти у розмірі 1 190 640 грн, а подані позивачем докази на підтвердження факту завдання йому збитків та їх розміру не є належними доказами у розумінні статей 57, 58, 59 ЦПК України 2004 року.

В постанові ВС/КЦС відсутній аналіз доказів, наданих позивачем, але вони досить ретельно були досліджені судами першої та апеляційної інстанцій. Серед них, зокрема, є показання ряду свідків, що підтвердили наявність у позивача коштів, джерела їх погодження, і його намір зберігати їх у банківському сейфі. Допитаний у справі начальник відділення банка підтвердив, що особисто запропонував позивачу послугу банку у вигляді надання в оренду банківського сейфу, про що із позивачем був укладений відповідний договір. Він бачив, що позивач перевіряв та перераховував певну суму грошей в касі банку, після чого свідок провів його до депозитарію банку, де і залишив останнього на певний час. Одразу ж після виявлення відсутності в сейфі грошей, позивач звернувся із відповідною заявою до районного управління ГУ МВС України, який розпочав кримінальне провадження, що було внесене до ЄРДР. Станом на день розгляду позову досудове розслідування тривало. Згідно висновку експерта за наслідками проведення трасологічної експертизи у вказаному кримінальному провадженні накладний замок надано на дослідження у справному стані. На наданому замку є сліди дії сторонніх предметів. Але встановити факт відмикання ними замка як кінцевий результат не виявилось можливим, оскільки вони могли утворитися як у положенні «замкнено», так і у положенні «відімкнено».

Втім, наведені докази не вплинули на негативні для позивача висновки судів, а саме. З аналізу положень укладеного між позивачем та відповідачем договору вбачається, що цей договір відноситься до договору про надання індивідуального банківського сейфа, що не охороняється банком (ст. 971 ЦК України).

Згідно ст. 971 ЦК України до договору про надання особі банківського сейфа без відповідальності банку за вміст сейфа застосовуються положення цього Кодексу про майновий найм (оренду).

Протягом строку користування сейфом з травня 2015 року Позивач не вказував на наявні в нього претензії щодо недоліків отриманого в користування індивідуального сейфу. У зв’язку з чим, відповідач свої зобов’язання щодо передачі позивачеві в користування індивідуального сейфу належної якості повністю виконав. Тобто, за укладеним договором позивач не є поклажодавцем, а відповідач не приймав від позивача документи та цінності на зберігання за описом, а тільки надав позивачу в тимчасове платне користування (оренду) конкретно визначений сейф в приміщенні сховища банка.

Аналізуйте судовий акт: Відповідальність за зберігання картки та коду доступу до рахунку лежить на володільцю картки, тому дозвіл на її використання сторонньою особою унеможливлює відповідальність банка (Апеляц. суд Черкаської області, справа № 22-ц/793/1897/16, 21.09.16)

Доводи про те, що кредитний ліміт встановлений на платіжну карту відповідача після досягнення повноліття не мають значення, оскільки сам договір був укладений до набуття клієнтом повної цивільної дієздатності (№ 289/1996/16-ц, 12.04.18)

До робіт, що виконуються працівниками, з якими укладається договір про повну матеріальну відповідальність, відносяться роботи з прийому на зберігання, обробці, зберіганню, відпуску матеріальних цінностей (ВС/КЦС, № 491/961/16-ц, 25.10.18)

Прийняття власником автостоянки на зберігання автомобіля підтверджене перепусткою та фіскальним чеком про оплату послуги зберігання, що свідчить про укладення договору і є підставою для відповідальності зберігача (№ 750/2411/17, 07.02.18)

Постанова

Іменем України

10 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 372/4948/15-ц

провадження № 61-31032св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Крата В. І., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

представники позивача:ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Банк Січ»,

представники відповідача:Слободянюк Олена Володимирівна, Щока Юрій Юрійович, Клименко ОлександрВіталійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 липня 2017 року в складі судді Потабенко Л. В. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 03 жовтня 2017 року в складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагєєва В. О., Яворського М. А.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Банк Січ» (далі - ПАТ «Банк Січ») про відшкодування майнових збитків та моральної шкоди, завданої у зв'язку із неналежним виконанням умов договору на користування індивідуальним сейфом.

Позовна заява мотивована тим, що 13 травня 2015 року між ПАТ «Банк Січ» та ОСОБА_3 було укладено договір щодо користування індивідуальним сейфом № 250, відповідно до умов якого банк надав, а останній орендував індивідуальний сейф НОМЕР_1 у депозитному сховищі банку для зберігання у ньому цінностей та документів. У подальшому позивачем було поміщено до указаного сейфу кошти у розмірі 46 650,00 доларів США та 3 250,00 євро. 22 липня 2015 року позивачем було виявлено, що невстановлена особа таємно заволоділа належними йому грошовими коштами, після чого з місця скоєння злочину зникла.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_3 просив суд стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду в розмірі 1 190 640,00 грн, моральну шкоду - 100 000,00 грн, завдану у зв'язку із неналежним виконанням умов договору на користування індивідуальним сейфом.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 13 липня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 03 жовтня 2017 року, відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із відсутності належних та допустимих доказів зберігання позивачем в індивідуальному сейфі грошових коштів у зазначеному позивачем розмірі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2017 рокуОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та задовольнити позовні вимоги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2019 року дану цивільну справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У листопаді 2017 року ПАТ «Банк Січ» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначило, що судові рішення є законними і обґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 13 травня 2015 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Банк Січ» було укладено договір на користування індивідуальним сейфом НОМЕР_1.

Відповідно до пункту 1.1 указаного договору, банк надав, а позивач орендував індивідуальний сейф НОМЕР_1 у депозитному сховищі банку для зберігання в ньому цінностей та документів, строком з 13 травня 2015 року до 12 червня 2015 року.

Згідно з пунктом 2.4 указаного договору банк зобов'язаний надавати наймачу індивідуальний сейф у належному стані та забезпечити умови для зберігання речей наймача; забезпечити наймачу вільний доступ до своїх речей при умові дотримання ним правил користування індивідуальним сейфом; забезпечити неможливість відкриття сейфа без участі наймача, крім випадків, передбачених пунктом 2.3.4 цього договору (рішення слідчих, судових або інших державних органів, які мають на це право, оформлене у відповідності з чинним законодавством України, або через шість місяців від дня закінчення строку, визначеного в пункті 1.1 цього договору, якщо наймач не з'явився до банку).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що банк гарантує наймачу недоторканність вмісту сейфа третіми особами, крім випадків, передбачених цим договором та законодавством України. Банк не несе відповідальності за вміст сейфа наймача, а також по зобов'язаннях наймача перед третіми особами.

Згідно з пунктом 7.2 указаного договору підписанням цього договору наймач беззастережно засвідчує, що на момент такого підписання наймач ознайомився з усіма положеннями загальних умов, правилами користування, тарифами, повністю розуміє їхній зміст та беззастережно погоджується з ними.

13 травня 2015 року ОСОБА_3 та ПАТ «Банк Січ» уклали акт прийому-передачі у тимчасове користування ключів від індивідуального сейфа НОМЕР_1 у кількості 2 штук та індивідуального сейфу НОМЕР_1.

13 липня 2015 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Банк Січ» укладено договір про внесення змін № 250/02 до договору № 250 на користування індивідуальним сейфом, відповідно до умов якого банк надав, а наймач прийняв у користування індивідуальний сейф НОМЕР_1 у депозитному сховищі банку для зберігання у ньому цінностей та документів на строк з 15 липня 2015 року до 13 серпня 2015 року включно.

Пунктом 3.8 Положення про порядок надання в тимчасове користування індивідуальних сейфів фізичним та юридичним особам для зберігання цінностей та документів у ПАТ «Банк Січ» (далі - Положення) передбачено, що працівник зобов'язаний перевірити строк користування індивідуальним сейфом згідно з договором і сплату вартості послуг за користування індивідуальним сейфом; перевірити номер індивідуального сейфа та номер ключів з номерами, зазначеними у договорі; зробити запис про відвідування користувачем, довіреною особою користувача (за її наявності) сховища для індивідуальних сейфів у Картці реєстрації відкриття користувачем індивідуальних сейфів з відміткою про дату відвідування та підписом користувача.

Уповноважений працівник супроводжує користувача, довірену особу користувача (за її наявності), користувача та користувача 2 (за його наявності) до сховища та разом з користувачем, довіреною особою користувача (за її наявності), користувачем та користвачем 2 (за його наявності), відкриває і закриває замки індивідуального сейфу.

У зв'язку з анонімністю зберігання цінностей і документів Уповноважений працівник не може бути безпосередньо присутнім при вкладенні або вилученні цінностей користувачем, довіреною особою користувача (за її наявності) або користувачем разом користувачем 2 (за його наявності) з індивідуального сейфу, а перебуває у сховищі депозитарію.

Згідно з пунктом 4.1 Положення відповідальність за збереження ключів від індивідуальних сейфів несе уповноважений працівник.

Відповідно до Правил користування індивідуальним сейфом у ПАТ «Банк Січ» перший ключ (у кількості 2 шт.) передається клієнту на весь період оренди.

Другий ключ - майстер-ключ, який знаходиться виключно у уповноваженої особи банку (особа, яка відповідає за роботу депозитарію) та використовується спільно із ключем клієнта для відкриття індивідуального сейфу.

Згідно з карткою реєстрації договорів про зберігання користувачами цінностей і документів у індивідуальних сейфах ПАТ «Банк Січ», зроблено відмітки про дні відкриття користувачем або його довіреною особою індивідуального сейфа:

13 травня 2015 року, 22 травня 2015 року, 22 липня 2015 року.

Постановою слідчого відділу Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві від 28 липня 2015 року ОСОБА_3 визнано потерпілим у кримінальному провадженні за ознаками складу злочину, передбаченого частиною п'ятою статті 185 КК України, відомості про яке містяться у Єдиному реєстрі досудових розслідувань

№ 12015100040010944, відкритим за заявою ОСОБА_3, який 22 липня 2015 року виявив відсутність власних грошових коштів у розмірі 46 650,00 доларів США та 3 250,00 євро, які зберігав у індивідуальному сейфі Лівобережного відділення ПАТ «Банк Січ» за адресою: м. Київ, вул. Р. Окіпної, 8.

Згідно з висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 16 жовтня 2015 року № 62/тр за наслідками проведення трасологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12015100040010944, накладний замок надано на дослідження у справному стані. На даному замку є сліди дії сторонніх предметів, але встановити факт відмикання ними замка як кінцевий результат не виявилось можливим, оскільки вони могли утворитися як у положенні «замкнено», так і у положенні «відімкнено».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 526 610 611 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Зі змісту договору на користування індивідуальним сейфом вбачається, що банк звільняється від відповідальності за вміст індивідуального сейфу, яким користується клієнт.

Відповідно до статті 971 ЦК України до договору про надання особі банківського сейфа без відповідальності банку за вміст сейфа застосовується положення цього Кодексу про майновий найм (оренду).

Згідно зі статтями 780 906 ЦК України шкода, завдана у зв'язку з користуванням річчю, відшкодовується наймодавцем, якщо буде встановлено, що це сталося внаслідок особливих властивостей або недоліків речі, про наявність яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати. Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Статтями 10 60 ЦПК України 2004 року встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статей 57 58 59 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 212 ЦПК України 2004 року), з урахуванням встановлених обставин і вимог (статей 10 60 ЦПК України 2004 року), враховуючи те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що в орендованому позивачем індивідуальному сейфі знаходились грошові кошти у розмірі 1 190 640 грн, а подані позивачем докази на підтвердження факту завдання йому збитків та їх розміру не є належними доказами у розумінні статей 57 58 59 ЦПК України 2004 року, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову за недоведеністю.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 03 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В . М.Коротун

В. І.Крат

В . П.Курило