Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами, до яких суд не відніс «витратну накладну» (ВС/КЦС, справа № 362/2159/15-ц, 10.10.18)

Фабула судового акта: Інформація, що міститься в цьому судовому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду може бути корисною для споживачів, що вдались до захисту своїх прав.

Отже, позивач просив: розірвати укладений між ним та двома відповідачами (ФОП) договір купівлі-продажу меблів, стягнути з відповідачів сплачені за товар кошти в сумі 33 147 грн., неустойку за необмін товару в сумі 148 498 грн та 25 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Позов він мотивував тим, що після монтування і встановлення вказаних меблів ним було виявлено суттєві дефекти, що унеможливлювали експлуатацію, у зв'язку з чим він звернувся до відповідачів з вимогою про заміну товару на інший належної якості. Деякі деталі меблів були замінені, однак вони також мали дефекти, що призвели до неможливості користуватись придбаним товаром. Але відповідачі відмовляються повернути кошти за товар без пояснення причин.

В якості доказу придбання товару позивач надав витратну накладну з печаткою меблевого салону, що, як зазначив апеляційний суд, не містить даних, підтверджуючих існування між позивачем та відповідачами будь-яких зобов'язальних правовідносин. Інших доказів на підтвердження заявлених позовних вимог позивач до суду не надав.

Верховний Суд, залишаючи в силі рішення суду апеляційної інстанціі про відмову у задоволенні позову, зауважив, що відповідно до ч. 1 та 3 ст. 698 ЦК України до відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Тлумачення статті частини 3 статті 698 ЦК України дозволяє зробити висновок, що: законодавець встановив пріоритет ЦК України в регулюванні договору роздрібної купівлі-продажу; у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.

У п. 7 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ).

Під час продажу товару продавець зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу (абзац 2 ч. 11 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Нажаль Верховний Суд залишив поза увагою саме поняття «витратної накладної», в тому числі, в контексті Закону України «Про захист прав споживачів», і не дав відповіді на те, чи відноситься такий документ до категорії «інших документів», що підтверджують вчинення правочину.

У зв’язку з цим варто нагадати, що в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012 зазначається наступне – «… підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10)».

Аналізуйте судовий акт: ВССУ: Істотне порушення вимог до якості товару (недоліки, що не можна усунути; їх усунення є затратним; що виявилися неодноразово) дає право відмовитися від договору і вимагати повернення грошей або заміни товару (справа № 756/1792/16-ц, 08.11.17)

Якщо покупець, маючи реальну можливість виявити очевидні дефекти товару, не скористався цим правом до передання йому товару, то тягар доведення коли саме вони виникли, покладається на покупця (ВС/КЦС,№ 215/46/16-ц, 28.02.18)

Підставою для стягнення моральної шкоди є делікт, за порушення договору моральна шкода не стягується, в тому числі і при порушенні прав споживачів (ВСУ у справі № 6-1575цс16 від 9 листопада 2016р.)

Позивачі у справах про захист їхніх прав звільнені від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» не лише в суді першої інстанції, а і на наступних стадіях цивільного процессу (ВС/ВП, № 761/24881/16-ц,21.03.18)

Енергопостачальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну споживачу або його майну в розмірі і порядку, що визначені законодавством (ВС/КЦС,справа № 456/232/17, 21.03.18)

Постанова

Іменем України

10 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 362/2159/15-ц

провадження № 61-28712св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І.(суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 фізична особа-підприємець ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, підписану представником ОСОБА_4, на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2016 року у складі судді: Корнієнка С. В. та постанову апеляційного суду Київської області від 14 березня 2018 року у складі суддів: Таргонія Д. О., Голуб С. А., Приходька К. П.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення коштів.

Позовна заява обґрунтована тим, що 24 жовтня 2014 року в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1, власником якого є ФОП ОСОБА_2, він придбав меблі загальною вартістю 2135 доларів США, а саме: комод на 5 ящиків (горіх) 1 шт. - 215 доларів США; Емілі ліжко 1,8 (горіх, лак) 1 шт. - 815 доларів США; Емілі тумба при ліжкова (горіх, лак) 2 шт. - 250 доларів США; Емілі шафа 4Д (горіх, лак) 1 шт. - 855 доларів США. При цьому, за придбані меблі позивач сплатив 08 грудня 2014 року ФОП ОСОБА_2 - 1 100 доларів США, а виробнику меблів - ФОП ОСОБА_3 - 1035 доларів США.

09 грудня 2014 року меблі були доставлені йому додому. Однак, відразу після монтування і встановлення позивачем було виявлено суттєві дефекти меблів, що унеможливлювали їх експлуатацію, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідачів з вимогою про заміну товару на інший належної якості. Деякі деталі меблів були замінені, однак вони також мали дефекти, що призвели до неможливості користуватись придбаним товаром. 25 грудня 2014 року позивач відмовився від придбаних меблів, але відповідачі відмовляються повернути кошти за товар без пояснення причин.

На підставі викладеного, позивач, неодноразово уточнюючи позовні вимоги, просив: розірвати укладений між ним та відповідачем ФОП ОСОБА_2 договір купівлі-продажу меблів, стягнути з ФОП ОСОБА_2 сплачені за товар кошти в сумі 33 147 грн., неустойку за необмін товару в сумі 148 498 грн та 25 000 грн на відшкодування моральної шкоди, а також судові витрати в сумі 8 500,80 грн за проведення експертного дослідження меблів.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти за сплачений з дефектами товар в сумі 33147 грн, на відшкодування моральної шкоди 8 000 грн та судові витрати в сумі 8 500,80 грн, а всього 49 647,80 грн. Зобов'язано ОСОБА_1 при умові сплати ФОП ОСОБА_2 коштів за сплачений з дефектами товар повернути їй: комод, код 18675, ліжку моделі «Емілі»1.8, код 28687; тумбу при ліжкових, моделі «Емілі», код 38687, у кількості 2 шт.; шафи чотирьохдверні, моделі «Емелі», код 48687. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1 929,20 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведені обставини придбання у ФОП ОСОБА_2 товарів неналежної якості та з істотними недоліками.

Постановою апеляційного суду Київської області від 14 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 задоволено. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2016 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що надані позивачем докази є недостатніми для доведення обґрунтованості його вимог. Витратна накладна № 1419 з печаткою меблевого салону «ІНФОРМАЦІЯ_2» ПП ОСОБА_3, АДРЕСА_2, не є належним доказом оскільки не містить даних, підтверджуючих існування між позивачем та ФОП ОСОБА_2 будь-яких зобов'язальних правовідносин. Даних про наявність відносин зобов'язального характеру між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 матеріали справи також не містять. Інших доказів на підтвердження заявлених позовних вимог ОСОБА_1 до суду не надав.

У травні 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, що підписана представником ОСОБА_4, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду Київської області від 14 березня 2018 року, а рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2016 року в частині відмови позовних вимог щодо неустойки скасувати, стягнути неустойку в розмірі 148 498 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції просить залишити без змін. При цьому посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що: договір був укладений; споживач має право вимагати сплати неустойки в розмірі одного відсотка вартості товару за кожен день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк.

Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Апеляційний суд встановив, що відповідно до витратної накладної № 1419 постачальник Joss company поставив ОСОБА_1 наступні меблі: комод на 5 ящиків (горіх) 1 шт.; Емілі ліжка 1,8 (горіх, лак) 1 шт.; Емілі тумби приліжкової (горіх, лак) 2 шт.; Емілі шафи 4Д (горіх, лак) 1 шт.

Апеляційний суд встановив, що витратна накладна № 1419 з печаткою меблевого салону «ІНФОРМАЦІЯ_2» ПП ОСОБА_3, АДРЕСА_2 не містить даних, підтверджуючих існування між позивачем та ФОП ОСОБА_2 будь-яких зобов'язальних правовідносин. Даних про наявність відносин зобов'язального характеру між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 матеріали справи також не містять. Інших доказів на підтвердження заявлених позовних вимог ОСОБА_1 до суду не надав.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 698 ЦК України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Тлумачення статті частини 3 статті 698 ЦК України дозволяє зробити висновок, що: законодавець встановив пріоритет ЦК України в регулюванні договору роздрібної купівлі-продажу; у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.

У пункті 7 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ).

Під час продажу товару продавець зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу (абзац 2 частини одинадцятої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановивши, що позивачем не доведено існування будь-яких зобов'язальних правовідносин між ним та ФОП ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції, зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова ухвалена без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_4, залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Київської області від 14 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель