Суд зазначив підстави незаконного звільнення працівника за п. 2 ст. 40 КЗпП України - невідповідність працівника займаній посаді (ВС/КЦС у справі № 553/1875/16-ц від 13.05.2019 р.)

Фабула судового акту: Адвокатом АО «Аргос» Остапенко Іриною здійснювалося представництво прав та інтересів незаконно звільненого працівника за п. 2 ст. 40 КЗпП України.

Так, Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 13.02.2018 р. позовні вимоги задоволено частково. Поновлено позивачеві строк на звернення до суду як пропущений з поважних причин. Визнано незаконним та скасовано наказ «Про звільнення» із роботи за п. 2 ст. 40 КЗпП України за невідповідність займаній посаді, внаслідок недостатньої кваліфікації, яка перешкоджає продовженню роботи та за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул. Поновлено позивача на посаді стягнуто з роботодавця на користь позивача 167 045,40 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з якого підлягають утриманню податки та інші обов'язкові платежі. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та присудження позивачеві виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 13.05.2019 р. по справі № 553/1875/16-ц вказане рішення було залишене без змін

Судом касаційної інстанції при прийнятті рішення було враховане наступне.

Згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 і п. 2 і 3 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Згода на звільнення має чинність тільки за умови, що вона дана з підстав, зазначених власником у поданні з проханням дати згоду на звільнення. Якщо ж виборний орган первинної профспілкової організації дав згоду з іншої підстави, ніж запитував власник, згода не буде мати чинності.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.

Судом касаційної інстанції було враховане і те, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про незаконність звільнення позивача: згода на звільнення працівника профкомітетом надана виключно з підстав, визначених п. 2 ст. 40 КЗпП України, а не за прогул. Крім того, у справі, яка переглядається, судом апеляційної інстанції правильно застосовані норми матеріального права в частині незаконності звільнення позивача за п. 2 ст. 40 КЗпП України, оскільки після повторної перевірки знань із питань охорони праці, отримавши незадовільний результат, позивач відсторонений від виконання обов'язків, при цьому доказів того, що йому було запропоновано зайняти іншу посаду, функціональні обов'язки якої могли б відповідати його кваліфікації на час проведення перевірки, матеріали справи не містять.

Аналізуйте судовий акт: Незаконним є притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору одночасно за нормами КЗпП і КУпАП (ВС/КАС,справа №814/2156/16, 21.12.18)

Постанова

Іменем України

13 травня 2019 року

м. Київ

справа № 553/1875/16-ц

провадження № 61-20902св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_2 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислового управління «Полтавагазвидобування»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислового управління «Полтавагазвидобування» на постанову Апеляційного суду Полтавської області від 13 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Пікуля В. П., Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислового управління «Полтавагазвидобування» (далі - ПАТ «Укргазвидобування») про поновлення на роботі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що наказ про його звільнення є незаконним, оскільки під час звільнення порушений порядок проведення перевірок знань з питань охорони праці, відповідні навчання не проводилися, одночасно з цим не проводились і повторні заняття, що дає підстави для визнання недійсними результатів такої перевірки та свідчить про безпідставність звільнення на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України. Крім того, звільнення за прогул без поважних причин є незаконним, оскільки 31 березня 2015 року він був відсторонений від роботи до з'ясування питання щодо подальшого перебування його на посаді, а отже, був відсутній на робочому місці з поважних причин.

Посилаючись на викладене, позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ ПАТ «Укргазвидобування» від 07 вересня 2015 року про звільнення його з посади оператора з добування нафти, газу й конденсату (нафтогазопромислу) філії Газопромислового управління «Полтавагазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування» на підставі пунктів 2, 4 статті 40 КЗпП України; поновити його на вказаній посаді та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 08 вересня 2015 року по день ухвалення рішення у справі.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 26 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності та за безпідставністю. Судові витрати зі сплати судового збору віднесено за рахунок держави.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що дії відповідача під час проведення в 2015 році щорічної перевірки знань з питань охорони праці та протипожежної безпеки відповідали чинному законодавству, зокрема Закону України «Про охорону праці»та вимогам Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці. При цьому за результатами такої перевірки позивач як оператор 4 розряду з добування нафти та газу, продемонстрував негативні результати своїх знань та обґрунтовано був відсторонений від роботи, пов'язаної з підвищеною небезпекою, а тому відсутні порушення відповідачем прав позивача, оскільки підприємством були дотримані вимоги трудового законодавства та надана згода профспілкового комітету на звільнення ОСОБА_2 із займаної посади на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 29 березня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким поновлено ОСОБА_2 строк на звернення до суду, оскільки такий строк пропущеного з поважних причин. Виключено з мотивувальної частини рішення вказівку на законність звільнення ОСОБА_2 на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП Українита в цій частині задоволено позовні вимоги. Визнано звільнення ОСОБА_2 на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України незаконним та скасовано в цій частині наказ в.о. директора філії Газопромислового управління «Полтавагазвидобування» ПАТ «Укргазвидобування» від 07 вересня 2015 року. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову у зв'язку із пропуском строку звернення до суду та ухвалюючи в цій частині нове рішення про поновлення ОСОБА_2 строку на звернення до суду, апеляційний суд виходив із того, що позивач звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі 06 жовтня 2015 року, тобто в межах визначеного законом одномісячного строку. Крім того, відповідачем порушений порядок застосування дисциплінарного стягнення за здійснений працівником прогул у розумінні положень статті 149 КЗпП України. При цьому профспілковий комітет надав згоду на звільнення позивача внаслідок неможливості продовження трудових відносин із причин недостатньої кваліфікації на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України, таким чином згода на звільнення працівника профкомітетом була надана виключно з цих підстав.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 грудня 2017 року рішення Апеляційного суду Полтавської області від 29 березня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи рішення апеляційного суду, суд касаційної інстанції виходив із того, що висновок апеляційного суду про можливість визнати обставини пропуску позивачем строку для звернення до суду із позовом про поновлення на роботі, є обґрунтованим. Разом із тим, апеляційний суд, у порушення вимог процесуального закону не врахував, не дав жодної оцінки тому, що після повторної перевірки знань із питань охорони праці, отримавши незадовільний результат, ОСОБА_2 був відсторонений від виконання обов'язків, при цьому доказів того, що йому було запропоновано зайняти іншу посаду, функціональні обов'язки якої могли б відповідати його кваліфікації на час проведення перевірки, матеріали справи не містять.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 13 лютого 2018 року рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 26 грудня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення.Позов ОСОБА_2 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_2 строк на звернення до суду як пропущений з поважних причин. Визнано незаконним та скасовано наказ в.о. директора ГПУ «Полтавагазвидобування» Хай В. В . від 07 вересня 2015 року № 641-П про звільнення ОСОБА_2 із роботи за пунктом 2 статті 40 КЗпП України за невідповідність займаній посаді, внаслідок недостатньої кваліфікації, яка перешкоджає продовженню роботи та за пунктом четвертим статті 40 КЗпП України за прогул. Поновлено ОСОБА_2 на посаді оператора з добування нафти й газу комплексної бригади Абазівської УКПГ Солохівського цеху з видобутку нафти, газу і конденсату (нафтогазопромислу). Стягнуто з ПАТ «Укргазвидобування» на користь ОСОБА_2 167 045,40 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з якого підлягають утриманню податки та інші обов'язкові платежі.Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та присудження ОСОБА_2 виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що звільнення ОСОБА_2 на підставі пункту 2 та пункту 4 статті 40 КЗпП України відбулось із порушенням трудового законодавства.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи

У квітні 2018 року ПАТ «Укргазвидобування» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Полтавської області від 13 лютого 2018 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки розпорядженню в.о. начальника Солохівського ЦВНГК від 31 березня 2015 року № 47/15, яким зобов'язано в.о. майстра комплексної бригади Абазівської УКПГ не допускати ОСОБА_2 до виконання робіт підвищеної небезпеки. Суд апеляційної інстанції помилково прийшов до висновку, що неодноразові звернення ОСОБА_2 до судів із позовними заявами про поновлення на роботі свідчать про зацікавленість позивача в розгляді його позову про поновлення на роботі та вчинення дій у передбачений законом спосіб, з метою захисту своїх трудових прав. Вказане свідчить виключно про зловживання своїми процесуальними правами, використання позивачем методу «каруселі», а не жодним чином на зацікавленості у правосудному вирішенні спору. Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснено особисто судом та суперечить розрахунку самого позивача та відомостям, наданим відповідачем.

У червні 2018 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, згідно з яким відповідачем при прийнятті рішення про застосування дисциплінарного стягнення не було враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу його як працівника.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Судом встановлено, що 12 квітня 2013 року директором Газопромислового управління «Полтавагазвидобування» затверджено Програму проведення первинного (повторного) інструктажу для оператора з добування нафти й газу, з якою позивача було особисто ознайомлено 20 квітня 2013 року.

Розпорядженням начальника Солохівського цеху ВГНК від 05 січня 2015 року № 1/15 затверджений склад комісії з перевірки знань нормативно-правових документів з охорони праці, а також визначено графік проведення перевірки знань у підрозділах.

Програма та тематичний план навчання з охорони праці оператора з добування нафти й газу затверджено керівником підприємства 12 січня 2015 року.

Згідно із затвердженою програмою проведення первинного (повторного) інструктажу для оператора з добування нафти та газу та програмою навчання в лютому 2015 року проведені заняття з охорони праці, з відміткою про присутність на них і позивача.

Відповідно до журналу реєстрації профілактично-виховної роботи, на передодні проведення іспитів, із працівниками додатково обговорено положення Інструкції з охорони праці при виконанні робіт підвищеної небезпеки та наголошено на їх суворому дотриманні.

Проведення перевірки знань із охорони праці у підрозділі в якому працював позивач призначено на 17 березня 2015 року, про що працівники, в тому числі і ОСОБА_2 , ознайомлені під особистий підпис.

17 березня 2015 року під час проведення перевірки знань із питань охорони праці, оператором із добування нафти і газу комплексної бригади УКПГ Абазівка ОСОБА_2 продемонстровані незадовільні результати, що стало підставою для проходження ним додаткових навчань на підставі розпорядження начальника Солохівського цеху ВНГК від 20 березня 2015 року, яким одночасно призначено повторну перевірку знань на 31 березня 2015 року.

Проведення додаткового навчання з позивачем та факти його присутності на останніх підтверджено Журналом реєстрації профілактично-виховної роботи з персоналом в структурному підрозділі УКПГ Абазівка і Картки реєстрації інструктажів та навчання по охороні праці.

Повторною перевіркою знань з питань охорони праці у ОСОБА_2 виявлено незадовільні знання з питань охорони праці та пожежного мінімуму, що підтверджено протоколами комісії з перевірки знань нормативно-правових документів із охорони праці.

Розпорядженням начальника Солохівського ЦВНГК від 31 березня 2015 року зобов'язано виконуючого обов'язки майстра з добування нафти, газу і конденсату комплексної бригади Абазівської УКПГ не допускати оператора з добування нафти і газу ОСОБА_2 до виконання робіт підвищеної небезпеки до з'ясування питання його подальшого перебування на цій посаді.

У період із 02 квітня 2015 року по 28 липня 2015 року позивач перебував на лікарняному, і мав стати до роботи 29 липня 2015 року.

04 серпня 2015 року на засіданні профспілкового комітету підприємства прийнято рішення надати згоду на звільнення ОСОБА_2 на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України у зв'язку із невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації, що перешкоджає продовженню роботи.

Актом комісії у складі працівників підприємства засвідчено відсутність ОСОБА_2 на робочому місці у період із 29 липня по 04 серпня 2015 року.

Наказом від 07 липня 2015 року № 641-П ОСОБА_2 звільнено у зв'язку із невідповідністю займаній посаді, внаслідок недостатньої кваліфікації, яка перешкоджає продовженню цієї роботи на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України, а також за прогул (у тому числі відсутності на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до статті 149 КЗпП Українидо застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

При цьому відповідно до частини першої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Згода на звільнення має чинність тільки за умови, що вона дана з підстав, зазначених власником у поданні з проханням дати згоду на звільнення. Якщо ж виборний орган первинної профспілкової організації дав згоду з іншої підстави, ніж запитував власник, згода не буде мати чинності.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 2 частиною 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.

Частиною 2 статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

При розгляді справ про звільнення за пунктом 2 статті 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, щовідповідачем порушений порядок застосування дисциплінарного стягнення за здійснений працівником прогул у розумінні положень статті 149 КЗпП України, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про незаконність звільнення ОСОБА_2 Згода на звільнення працівника профкомітетом надана виключно з підстав, визначених пунктом 2 статті 40 КЗпП України, а не за прогул.

Крім того, у справі, яка переглядається, судом апеляційної інстанції правильно застосовані норми матеріального права в частині незаконності звільнення позивача за пунктом 2 статті 40 КЗпП України, оскільки після повторної перевірки знань із питань охорони праці, отримавши незадовільний результат, ОСОБА_2 відсторонений від виконання обов'язків, при цьому доказів того, що йому було запропоновано зайняти іншу посаду, функціональні обов'язки якої могли б відповідати його кваліфікації на час проведення перевірки, матеріали справи не містять.

Твердження заявника про те, що суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку про те, що позивач не пропустив строк для звернення до суду із позовом про захист своїх трудових прав, є безпідставними, оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 грудня 2017 року встановлено правильними та обґрунтованими висновки про можливість визнати зазначені ОСОБА_2 обставини поважними причинами пропуску строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України.

Посилання заявника на те, що розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснено особисто судом та суперечить розрахунку самого позивача та відомостям, наданим відповідачем, є необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи убачається, що на неодноразові вимоги апеляційного суду, в зв'язку з чим були відкладені судові засідання, відповідачем розрахунок середньоденного заробітку позивача надано не було, як і табелю робочого часу за останні фактично відпрацьовані ним два місяці, що передували звільненню, а отже, судом правильно здійснений розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі тих доказів, що містилися у матеріалах справи.

Інші доводи, наведені на обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування постановленого у справі судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК Українивиходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Розглядаючи зазначений позов, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислового управління «Полтавагазвидобування»залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Полтавської області від 13 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

С. О. Погрібний

Г. І. Усик