13.02.2018 | Автор: Олександр Боков
Задати питання автору
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Передбачена п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України підстава розірвання трудового договору з членом виконавчого органу не передбачає попереднього повідомлення, з'ясування вини працівника, доцільності та причини звільнення (справа № 711/5711/16-ц, 07.02.18

Фабула судового акта: Колишній генеральний директор товариства з обмеженою відповідальністю  звернулась до суду із позовом до цього Товариства про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу. Позовні вимоги мотивувала тим, що вона на підставі трудового контракту обіймала посаду генерального директора. Наказом від 30 травня 2016  була звільнена з посади у зв'язку з припиненням повноважень, відповідно до пункту 5 статті 41 КЗпП України. Як зазначала позивач, її звільнення з роботи є незаконним оскільки відповідно до пункту 11 трудового контракту, контракт може бути достроково розірваний одностороннім рішенням Роботодавця, за умови попередження працівника не менше як за 2 місяці до такого розірвання. Не зважаючи на це, відповідачем було звільнено її з роботи без такого попередження.

При задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зробили висновок, що позивача було звільнено із займаної посади з порушенням процедури звільнення - без завчасного повідомлення про звільнення, як передбачено п. 11 контракту. Тому це є підставою для її поновлення на займаній посаді та для виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При цьому суди вважали, що позивач могла бути бути звільнена з ініціативи роботодавця на підставі пункту 5 частини першої статті 41, але у порядку, визначеному пунктом 11 контракту з обов'язковим попереднім завчасним повідомленням не менше як за 2 місяці до моменту звільнення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду з таким висновком не погодився, у задоволенні позовних вимог колишнього керівника до товариства з обмеженою відповідальністю відмовив, зазначивши, зокрема, наступне.

Відповідно до частини 3 статті 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Згідно пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Тлумачення пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України та частини третьої статті 99 ЦК України свідчить, що припинення повноважень члена виконавчого органу може відбутися у будь-який час та з будь-яких підстав. При цьому припинення повноважень члена виконавчого органу гарантується нормами цивільного права для припинення або запобіганню негативного впливу на управлінську діяльність товариства. Необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.

Правовий статус членів колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособового його керівника значно відрізняється від статусу інших працівників, що обумовлено специфікою його трудової діяльності, яка полягає у виконанні ним функцій по управлінню товариством. Таким чином, передбачена пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України підстава розірвання трудового договору не передбачає необхідності попереднього повідомлення про звільнення, з'ясування вини працівника, доцільності та причини звільнення, врахування попередньої роботи та інших позитивних результатів.

Аналізуйте судовий акт: ВССУ: На сумісника поширюються всі, передбачені законодавством про працю, гарантії, тому його звільнення під час перебування на лікарняному є протизаконним (справа № 199/1258/16-ц, 27.09.17)

Звільнення з підстави втрати довіри, передбачає перевірку судом вчинення працівником умисно або необережно дій, які дають власнику підстави для втрати до нього довіри (ВСУ у справі № 6-100цс16 від 20 квітня 2016р.)

ВССУ: Визнання наказу про звільнення незаконним АВТОМАТИЧНО тягне за собою поновлення працівника на роботі та обов'язок роботодавця виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу (справа № 223/30/16-ц від 25.09.2017)

Місячний строк для звернення до суду за вирішенням спору про поновлення на роботі обчислюється не інакше як з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (Справа № 367/6233/14-ц,21.06.17)

Саме звільнена особа зобов’язана надати докази про те, що вона не писала заяву про звільнення, або абсурдне тлумачення принципу змагальності сторін (Шевченківський районний суд м. Києва 23 серпня 2016 р., суддя Піхур О. В.)

Поновлення на роботі у разі звільнення за систематичне невиконанням трудових обов’язків (Постанова Апеляційного суду міста Києва від 20 грудня 2017 року по справі № 761/11982/17)

ВС/КЦС: Якщо в контракті наявний пункт про звільнення керівника за систематичне невиконання фінансових планів підприємства та показників контракту, його робота оцінюється в КОМПЛЕКСІ (справа № 203/6039/15-ц, 23.01.18)

Постанова

Іменем України

7 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 711/5711/16-ц

провадження № 61-535св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого: Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І. (суддя-доповідач),

Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гомельскло-Україна»,

розглянув у письмовому провадженні касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гомельскло-Україна» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 липня 2016 року у складі судді Степаненка О. М., та рішення апеляційного суду Черкаської області від 30 листопада 2016 року у складі суддів: Фетісової Т. Л., Качана О. В., Новікова О. М., та ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 30 листопада 2016 року у складі суддів: Фетісової Т. Л., Качана О. В., Новікова О. М.,

В С Т А Н О В И В :

12 жовтня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу № 711/5711/16-ц призначено до судового розгляду.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК справа № 711/5711/16-ц передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гомельскло-Україна» (далі - ТОВ «Торговий дім «Гомельскло-Україна»), про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу. Позовні вимоги мотивувала тим, що вона на підставі трудового контракту від 22 липня 2015 року обіймала посаду генерального директора ТОВ «Торговий дім «Гомельскло-Україна». Наказом № 10-К від 30 травня 2016 її було звільнено з посади у зв'язку з припиненням повноважень, відповідно до пункту 5 статті 41 КЗпП України. Вважає, що звільнення її з роботи є незаконним так як відповідно до пункту 11 трудового контракту, контракт може бути достроково розірваний одностороннім рішенням Роботодавця, за умови попередження працівника не менше як за 2 місяці до такого розірвання. Не зважаючи на це, відповідачем було звільнено її з роботи без такого попередження.

Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 22 липня 2016 року позов задоволено повністю та скасовано наказ в.о. генерального директора ТОВ «Торговий дім «Гомельскло-Україна» №10-К від 30 травня 2016 про звільнення ОСОБА_2; поновлено ОСОБА_2 на посаді генерального директора ТОВ «Торговий дім «Гомельскло-Україна» із внесенням відповідних даних до трудової книжки, відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29 липня 1993 року; стягнуто з ТОВ «Торговий дім «Гомельскло-Україна» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 травня 2016 року до дня поновлення на роботі. Додатковим рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 11 жовтня 2016 року стягнуто з ТОВ «Торговий дім «Гомельскло-Україна» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 травня 2016 року до дня поновлення на роботі в сумі 87 106 грн 11 коп.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 30 листопада 2016 року апеляційну скаргу ТОВ «Торговий дім «Гомельскло-Україна» задоволено частково. Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 22 липня 2016 року та додаткове рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 11 жовтня 2016 року у змінено шляхом скасування додаткового рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 11 жовтня 2016 року щодо вирішення позовних вимог про компенсацію за час вимушеного прогулу. У задоволенні позовних ОСОБА_2 до ТОВ «Торговий дім «Гомельскло-Україна» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено. У решті рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 22 липня 2016 року залишено без змін.

19 грудня 2016 року ТОВ «Торговий дім «Гомельскло-Україна» звернулося із касаційною скаргою на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 липня 2016 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 30 листопада 2016 року, в якій просить скасувати оскаржені рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про скасування наказу в.о. генерального директора ТОВ «Торговий дім «Гомельскло-Україна» № 10-К від 30 травня 2016 року та поновлення ОСОБА_2 на посаді генерального директора ТОВ «Торговий дім «Гомельскло-Україна» із внесенням відповідних даних до трудової книжки, відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29 липня 1993 року, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами були неправильно застосовані норми матеріального права (пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України та частина третя статті 99 ЦК України). Оскільки одностороннє рішення відповідача про припинення контракту з обов'язковим повідомленням позивача не менше, як за два місяці, є додатковою підставою для розірвання такого контракту. Проте, наявність такої додаткової підстави для розірвання контракту не виключає право роботодавця на застосування інших правових підстав для розірвання контракту передбачених законодавством України про працю, зокрема розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку із припиненням повноважень посадової особи на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.

19 грудня 2016 року ОСОБА_2 звернулася із касаційною скаргою на рішення апеляційного суду Черкаської області від 30 листопада 2016 року, в якій просить оскаржене рішення змінити стягнувши з ТОВ «Торговий дім «Гомельскло-Україна» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 82 639 грн 13 коп. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не застосував до спірних правовідносин положення статті 235 КЗпП України в частині обов'язковості прийняття рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу в разі поновлення на роботі. Вважає необґрунтованим висновок апеляційного суду щодо врахування розміру вихідної допомоги при визначенні суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

26 січня 2017 року ТОВ «Торговий дім «Гомельскло-Україна» подало заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_2, в яких просить відхилити касаційну скаргу ОСОБА_2 Вважає, що суд апеляційної інстанції, врахувавши суми сплаченої вихідної допомоги правомірно визнав безпідставними позовні вимоги про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів приймає аргументи, викладені у касаційній скарзі ТОВ «Торговий дім «Гомельскло-Україна», та відхиляє аргументи, викладені у касаційній скарзі ОСОБА_2, з наступних мотивів.

При задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зробили висновок, що ОСОБА_2 було звільнено із займаної посади з порушенням процедури звільнення - без завчасного повідомлення про звільнення, як передбачено п. 11 контракту. Тому це є підставою для її поновлення на займаній посаді та для виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При цьому суди вважали, що позивач могла бути звільнена з ініціативи роботодавця на підставі пункту 5 частини першої статті 41, але у порядку, визначеному пунктом 11 контракту з обов'язковим попереднім завчасним повідомленням не менше як за 2 місяці до моменту звільнення.

Із такими доводами судів колегія суддів не може погодитись, оскільки вони засновані на неправильному тлумаченні пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України та частини третьої статті 99 ЦК України.

Відповідно до частини 3 статті 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Згідно пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Тлумачення пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України та частини третьої статті 99 ЦК України свідчить, що припинення повноважень члена виконавчого органу може відбутися у будь-який час та з будь-яких підстав. При цьому припинення повноважень члена виконавчого органу гарантується нормами цивільного права для припинення або запобіганню негативного впливу на управлінську діяльність товариства. Необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.

Згідно статті 92 ЦК України дієздатність юридичної особи здійснюється через її органи. Поняття дієздатності є цивілістичним, а отже, формування, зміна та припинення органів юридичної особи регулюються цивільним законодавством. Той факт, що члени колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособовий його керівник перебувають у трудових відносинах із товариством, не встановлює пріоритет трудового регулювання над цивілістичним, оскільки до цих відносин не може застосовуватися модель «роботодавець - працівник», властива трудовим відносинам. Правовий статус членів колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособового його керівника значно відрізняється від статусу інших працівників, що обумовлено специфікою його трудової діяльності, яка полягає у виконанні ним функцій по управлінню товариством.

Таким чином, передбачена пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України підстава розірвання трудового договору не передбачає необхідності попереднього повідомлення про звільнення, з'ясування вини працівника, доцільності та причини звільнення, врахування попередньої роботи та інших позитивних результатів.

Судами встановлено, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Торговий дім «Гомельскло-Україна» № 8 від 25 травня 2016 року, учасники товариства, керуючись частиною третьою статті 99 ЦК України, вирішили припинити повноваження генерального директора ТОВ «Торговий дім «Гомельскло-Україна» ОСОБА_2 з 25 травня 2016 року. Це рішення є чинним та у судовому порядку не оскаржувалося.

Суди в оскаржених рішеннях правильно, повно і всебічно з'ясували обставини справи. Проте неправильно застосували норми матеріального права (частину третю статті 99 ЦК України та пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України). Тому колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржені рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про скасування наказу в.о. генерального директора ТОВ «Торговий дім «Гомельскло-Україна» № 10-К від 30 травня 2016 року та поновлення ОСОБА_2 на посаді генерального директора ТОВ «Торговий дім «Гомельскло-Україна» із внесенням відповідних даних до трудової книжки, відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29 липня 1993 року, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. В іншій частині рішення апеляційного суду Черкаської області від 30 листопада 2016 року залишити без змін.

На підставі частини третьої статті 99 ЦК України, пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гомельскло-Україна» задовольнити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 липня 2016 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 30 листопада 2016 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про скасування наказу в.о. генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гомельскло-Україна» № 10-К від 30 травня 2016 року та поновлення ОСОБА_2 на посаді генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гомельскло-Україна» із внесенням відповідних даних до трудової книжки, відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29 липня 1993 року.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гомельскло-Україна» про скасування наказу в.о. генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гомельскло-Україна» № 10-К від 30 травня 2016 року та поновлення ОСОБА_2 на посаді генерального директора товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гомельскло-Україна» із внесенням відповідних даних до трудової книжки, відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29 липня 1993 року, відмовити.

В іншій частині рішення апеляційного суду Черкаської області від 30 листопада 2016 року залишити без змін.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гомельскло-Україна» (код в ЄДР 36958863, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 62) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 1 322 грн 88 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 липня 2016 року та рішення апеляційного суду Черкаської області від 30 листопада 2016 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                            М. Є. Червинська

Судді:                                                                                       Н. О. Антоненко

В. М. Коротун

В. І. Крат

В. П. Курило

4
Подобається
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення