Паркінг має призначення для задоволення потреб його власника у зберіганні автотранспорту, тому паркомісце призначене саме для цього, а не для зберігання будь-яких речей (ВС/КЦС, справа № 756/14845/15-ц,08.05.19)

Фабула судового акта: Розглянувши цю справу, суди установили, що позивачеві на праві приватної власності належить машиномісце. 01 листопада 2012 року між ним та ТОВ «Управ-Дом» (відповідач) було укладено договір на технічне обслуговування підземної автостоянки (паркінгу). 28 липня 2015 року представник позивача звернувся із заявою до директора вказаного ТОВ, у якій зазначив, що позивач, мав намір встановити ролети, у зв’язку з чим 25 червня 2015 року працівники з установки обладнання привезли ролети для установки їх у машиномісці, проте охорона паркінгу їх не пропустила. Як вважав позивач, зазначені дії порушують його право власності, тому вимагав негайно припинити перешкоджати його правам, а навпаки, - сприяти йому у встановлені ролетів, надати указівку охороні пропустити робітників для встановлення ролетів.

Оскільки бажаного результату позивач не досягнув, він звернувся до суду, але рішенням районного суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, в задоволенні позову було відмовлено.

При цьому суди виходили із того, що паркінг має призначення для задоволення потреб його власника у зберіганні його майна, а саме автотранспорту, тому паркомісце призначене лише для того, щоб там зберігався автомобіль, а не будь-які речі, як того бажає позивач.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду з такими висновками погодився, аргументуючи своє рішення наступними приписами законодавства і судженнями.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до примітки пункту 6.46 ДБН В.2.3-15:2007 «Автостоянки й гаражі для легкових автомобілів» у підземних гаражах поділ машиномісць перегородками не допускається. Згідно з додатком Б до ДБН В.2.3-15:2007 «Автостоянки й гаражі для легкових автомобілів» машиномісце (на автостоянці чи в гаражі) - це площа, необхідна для встановлення одного автомобіля, яка складається з площі горизонтальної проекції нерухомого екіпажа з додаванням розривів наближення (захисних зон) до сусідніх екіпажів або будь-яких перешкод.

Отже суди попередніх інстанцій, встановивши, що паркомісце призначене лише для зберігання автомобіля, а не для зберігання речей, як того бажає позивач, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність порушення прав позивача у користуванні його власністю зі сторони відповідача, у зв`язку з чим у задоволенні позову відмовлено.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КЦС: При укладенні договору про надання банківського сейфа без відповідальності банку опис цінностей, що зберігаються в ньому, не здійснюється, а банк відповідає тільки за зовнішню недоторканість сейфу (ВС/КЦС,№ 372/4948/15-ц,10.04.19)

ВС/КЦС: Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, але при цьому не використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян (ВС/КЦС, справа № 323/1862/16-ц,14.02.19)

Положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на законних підставах, в тому числі, і транспортним засобом на підставі довіреності (ВС/КЦС, № 597/1070/15-ц, 06.06.18)

Постанова

Іменем України

08 травня 2019 року

м. Київ

справа № 756/14845/15-ц

провадження № 61-8931св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Курило В. П., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представники позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Управ-Дом»,

представник відповідача - Варакута Ганна Геннадіївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2017 року в складі суддіЯценко Н. О. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року в складі колегії суддів: Українець Л. Д., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Управ-Дом» (далі - ТОВ «Управ-Дом») про припинення порушення права власності та покладення зобов`язання.

Позовна заява мотивована тим, що йому на праві власності належить машиномісце АДРЕСА_1 .

01 листопада 2012 року він уклав з ТОВ «Управ-дом» договір № 88 на технічне обслуговування свого машиномісця, за що щомісячно вносить відповідну плату.

Бажаючи облаштувати стаціонарну шафу у машиномісці шляхом встановлення алюмінієвої захисної ролети, що не є реконструкцією його приватної власності і не потребує жодних дозволів чи погоджень, він замовив установку ролети.

25 червня 2015 року працівники привезли ролети для установки їх у машиномісці, проте охорона паркінгу за особистою вказівкою директора ТОВ «Управ-Дом» їх до паркінгу не пустила.

28 листопада 2015 року представник позивача звернувся з заявою до відповідача з вимогою негайно припинити порушення права власності ОСОБА_1 , припинити перешкоджати та навпаки, сприяти йому у встановлені ролетів та віддати вказівку охороні пропустити робітників для їх встановлення.

ТОВ «Управ-Дом» відмовилось виконати вимоги та в своїй відповіді на указану заяву зазначило, що наміри ОСОБА_1 встановити ролети по периметру належного машиномісця № 88, не відповідають нормам чинного законодавства, яке регулює питання будівництва та експлуатації підземних паркінгів.

Позивач вважав такі дії порушенням зі сторони ТОВ «Управ-Дом» його права приватної власності, а саме - права користування ним своїм машиномісцем №-88, оскільки встановити ролети він бажає у машиномісці, яке належить йому на праві власності, і це є не місце загального користування співвласників, якими є в`їзди, виїзди, проїзди всередині паркінгу і тому не може зачіпати прав інших власників.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд: зобов`язати відповідача припинити порушення права приватної власності ОСОБА_1 на його машиномісце АДРЕСА_1 та надати йому безперешкодний доступ для облаштування у своєму машиномісці № 88 стаціонарної шафи; зобов`язати відповідача не вчиняти будь-які дії, що можуть призвести до порушення права приватної власності ОСОБА_1 на його машиномісце АДРЕСА_1 у подальшому.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що паркінг має призначення для задоволення потреб його власника у зберіганні його майна, а саме автотранспорту, тому паркомісце призначене лише для того, щоб там зберігався автомобіль, а не будь-які речі, як того бажає позивач.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, а висновки не відповідають дійсним обставинам справи. Крім того, судами не застосовано закон, який підлягав до застосування та неправильно застосовано частину сьому статті 319 ЦК України.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У квітні 2018 року ТОВ «Управ-Дом»подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить машиномісце АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва на право власності від 07 липня 2012 року.

01 листопада 2012 року між ТОВ «Управ-Дом» та ОСОБА_1 укладено договір № 88 на технічне обслуговування підземної автостоянки (паркінгу).

28 липня 2015 року представник ОСОБА_1 звернувся із заявою до директора ТОВ «Управ-Дом» у якій зазначив, що ОСОБА_1 , мав намір встановити ролети, проте 25 червня 2015 року працівники з установки обладнання привезли ролети для установки їх у машиномісці № 88, однак охорона паркінгу їх не пропустила. Зазначені дії порушують його право власності, тому вимагав негайно припинити порушення права власності ОСОБА_1 , припинити перешкоджати, а навпаки, сприяти йому у встановлені ролетів, віддати указівку охороні пропустити робітників для встановлення ролетів.

У відповіді від 10 серпня 2015 року № 532 ТОВ «Управ-Дом» зазначено, що у підземному паркінгу здійснюється пропускний режим, доступ на територію паркінгу стороннім особам обмежено.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Згідно з частинами першою, другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до примітки пункту 6.46 ДБН В.2.3-15:2007 «Автостоянки й гаражі для легкових автомобілів» у підземних гаражах поділ машиномісць перегородками не допускається.

Згідно з додатком Б до ДБН В.2.3-15:2007 «Автостоянки й гаражі для легкових автомобілів» машиномісце (на автостоянці чи в гаражі) - це площа, необхідна для встановлення одного автомобіля, яка складається з площі горизонтальної проекції нерухомого екіпажа з додаванням розривів наближення (захисних зон) до сусідніх екіпажів або будь-яких перешкод.

Суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши, що паркомісце призначене лише для зберігання автомобіля, а не для зберігання речей, як того бажає позивач, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність порушення прав позивача у користуванні його власністю зі сторони відповідача, у зв`язку з чим у задоволенні позову відмовлено.

Доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскільки зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 13 грудня 2017 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді : В. М. Коротун

В . П. Курило

М . Є. Червинська