Фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється не за рахунок споживачів, а за кошти суб`єктів господарювання-постачальників газу; коштів бюджету; інших незаборонених джерел (ВС/КЦС, № 214/5776/17,24.10.19)

Фабула судового акта: Перемогою тридцяти двох позивачів закінчилась судова справа про покладення на ПАТ «Криворіжгаз» зобов’язання забезпечити встановлення за рахунок відповідача індивідуальних лічильників газу у багатокравртирному будинку. Як встановлено судами, З січня 2017 року відповідач почав здійснювати облік спожитого газу споживачам, у квартирах яких відсутні індивідуальні лічильники, за показниками загальнобудинкового лічильника, встановленого самим постачальником газу з власної ініціативи на весь багатоквартирний будинок.

Загальнобудинковий вузол обліку природного газу був встановлений відповідачем, однак договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку між балансоутримувачем будинку, відповідачем та мешканцями будинку врегульовані не були.

У серпні 2017 року позивачами були проведені загальні збори співвласників багатоквартирного будинку, на яких вони прийняли рішення щодо ініціювання звернення власників квартир, які не обладнані індивідуальними лічильниками газу, до ПАТ «Криворіжгаз» із заявами про забезпечення та встановлення індивідуальних лічильників газу за рахунок ПАТ «Криворіжгаз» на підставі статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу". Проте, 01 вересня 2017 року відповідач своїм листом повідомив споживачів, що фінансування робіт із встановлення індивідуальних лічильників газу у квартирах будинку не передбачено.

Розглянувши касаційну скаргу відповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу без погодження із позивачем та нарахування вартості спожитого газу на підставі показників загальнобудинкового вузла обліку газу порушують права позивачів, оскільки в процесі обліку спожитого газу не відображається фактичне споживання газу кожним окремо споживачем багатоквартирного будинку, у квартирі якого відсутній лічильник, що призводить до нарахування вартості споживання газу, який насправді не використовувався споживачами.

Вирішуючи питання про те, за чий рахунок повинно проводитися фінансування робіт з оснащення лічильниками газу, суд керувався нормою ч.1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», згідно з якою фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Таким чином, саме на відповідача покладений обов`язок встановлення лічильників газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов`язку на споживачів є неправомірним.

ВС/КЦС також нагадав, що саме такі висновки щодо застосування вказаних норм права узгоджуються з правовим висновком, викладенім у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року справа № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18).

Аналізуйте судовий акт: Саме на газорозподільну організацію покладений обов’язок встановлення лічильників газу для населення і вона має вживати заходів з фінансування цих робіт; покладання такого обов’язку на споживачів-неправомірне (ВП/ВС,№ 214/2435/17, 07.11.18)

Суд: Комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за окремими винятками, до числа яких не віднесено наявність у споживачів заборгованості за надані послуги (Чернігівський ваеляційний суд,№ 751/2004/19,14.06.19)

Факт втручання споживача в роботу приладів обліку електроенергії у разі невизнання цього споживачем обов’язково має бути підтверджений експертизою (ВС/КЦС, справа № 336/6535/16-ц, 11.07.18)

Проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту засобів обліку води,результати вимірювань яких використовуються для розрахунків, повинні здійснюватись за рахунок підприємства, що надають послуги (ВС/КЦС,№ 235/499/17,15.07.19)

Постанова

Іменем України

24 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 214/5776/17

провадження № 61-13554св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 відповідач - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», в особі представника Мартинової Наталії Юріївни , на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 лютого 2019 року у складі судді Гриня Н.Г., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 червня 2019 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32. звернулись до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» (далі - ПАТ «Криворіжгаз»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», про визнання права на забезпечення та встановлення споживачам в квартирах індивідуальних газових лічильників у порядку захисту прав споживачів.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 № 2500 «Про затвердження Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам» між позивачами, кожним окремо, та ПАТ «Криворіжгаз» були укладені типові договори постачання природного газу споживачам. Доказом факту приєднання усіх споживачів до типового договору розподілу природного газу є щомісячне споживання ними природного газу та здійснення щомісячної сплати рахунків за спожитий газ.

Позивачі виконували усі умови вказаного договору, регулярно та у повному обсязі сплачуючи за отримані послуги з газопостачання.

З січня 2017 року ПАТ «Криворіжгаз» почало здійснювати облік спожитого газу споживачам, у квартирах яких відсутні індивідуальні лічильники, за показниками загальнобудинкового лічильника, встановленого самим постачальником газу з власної ініціативи на весь багатоквартирний будинок.

Загальнобудинковий вузол обліку природного газу встановлений за ініціативою ПАТ «Криворіжгаз», однак договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі-квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку не врегульовані між балансоутримувачем будинку ТОВ «Житлосервіс-КР», відповідачем ПАТ «Криворіжгаз» та мешканцями будинку.

У серпні 2017 року позивачами були проведені загальні збори співвласників багатоквартирного будинку, на яких прийняли рішення щодо ініціювання звернення власників квартир, які не обладнані індивідуальними лічильниками газу, до ПАТ «Криворіжгаз» із заявами про забезпечення та встановлення індивідуальних лічильників газу за рахунок ПАТ «Криворіжгаз» на підставі статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (далі - Закон України № 3533-VI).

Проте, 01 вересня 2017 року ПАТ «Криворіжгаз»повідомлено листом споживачів, що не передбачено фінансування робіт із встановлення індивідуальних лічильників газу у квартирах будинку АДРЕСА_1 .

Вважали, що такі дії відповідача є неправомірними, оскільки їм як споживачам було відмовлено у забезпеченні та встановленні індивідуальних газових лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз», що є порушення положень Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

На підставі викладеного позивачі просили визнати незаконним встановлений ПАТ «Криворіжгаз» режим нарахування об`ємів спожитого природного газу згідно із показаннями загальнобудинкового прибору обліку газу; зобов`язати ПАТ «Криворіжгаз» з 25 січня 2017 року поновити побутовим споживачам природного газу режим нарахування природного газу відповідно до Норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 203; визнати за ними право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз»; визнати, що ПАТ «Криворіжгаз» відповідно до статті 6 Закону України № 3533-VI зобов`язане за свій рахунок у термін до 01 січня 2018 року здійснити встановлення в їхніх квартирах індивідуальних газових лічильників як побутовим споживачам.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 лютого 2019 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним встановлений ПАТ «Криворіжгаз» режим нарахування об`ємів спожитого природного газу згідно показань загальнобудинкового прибору обліку газу для побутових споживачів природного газу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_6 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_7 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_8 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_9 ), ОСОБА_9 ( АДРЕСА_10 ), ОСОБА_10 ( АДРЕСА_11 ), ОСОБА_11 ( АДРЕСА_12 ), ОСОБА_12 ( АДРЕСА_13 ), ОСОБА_13 ( АДРЕСА_14 ), ОСОБА_35 ( АДРЕСА_15 ), ОСОБА_14 ( АДРЕСА_16 ), ОСОБА_15 ( АДРЕСА_17 ), ОСОБА_16 ( АДРЕСА_18 ), ОСОБА_36 ( АДРЕСА_19 ), ОСОБА_18 АДРЕСА_20 ), ОСОБА_19 ( АДРЕСА_21 ), ОСОБА_20 ( АДРЕСА_22 ), ОСОБА_21 ( АДРЕСА_23 ), ОСОБА_22 ( АДРЕСА_24 ), ОСОБА_23 ( АДРЕСА_25 ), ОСОБА_24 ( АДРЕСА_26 ), ОСОБА_25 ( АДРЕСА_27 ), ОСОБА_26 ( АДРЕСА_28 ), ОСОБА_27 ( АДРЕСА_29 ), ОСОБА_28 ( АДРЕСА_30 ), ОСОБА_29 ( АДРЕСА_31 ), ОСОБА_30 ( АДРЕСА_32 ), ОСОБА_31 ( АДРЕСА_33 ), ОСОБА_32 ( АДРЕСА_34 ).

Зобов`язано ПАТ «Криворіжгаз» поновити побутовим споживачам природного газу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_6 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_7 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_8 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_9 ), ОСОБА_9 ( АДРЕСА_10 ), ОСОБА_10 ( АДРЕСА_11 ), ОСОБА_11 ( АДРЕСА_12 ), ОСОБА_12 ( АДРЕСА_13 ), ОСОБА_13 ( АДРЕСА_14 ), ОСОБА_35 ( АДРЕСА_15 ), ОСОБА_14 ( АДРЕСА_16 ), ОСОБА_15 ( АДРЕСА_17 ), ОСОБА_16 ( АДРЕСА_18 ), ОСОБА_17 ( АДРЕСА_19 ), ОСОБА_18 ( АДРЕСА_20 ), ОСОБА_19 ( АДРЕСА_21 ), ОСОБА_20 ( АДРЕСА_22 ), ОСОБА_21 ( АДРЕСА_23 ), ОСОБА_22 ( АДРЕСА_24 ), ОСОБА_23 ( АДРЕСА_25 ), ОСОБА_24 ( АДРЕСА_26 ), ОСОБА_25 ( АДРЕСА_27 ), ОСОБА_26 ( АДРЕСА_28 ), ОСОБА_27 ( АДРЕСА_29 ), ОСОБА_28 ( АДРЕСА_30 ), ОСОБА_29 ( АДРЕСА_31 ), ОСОБА_30 ( АДРЕСА_32 ), ОСОБА_31 ( АДРЕСА_33 ), ОСОБА_32 ( АДРЕСА_34 ) режим нарахування природного газу відповідно до Норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників.

Визнано за побутовими споживачами природного газу позивачами право на забезпечення індивідуальними лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз».

Зобов`язано ПАТ «Криворіжгаз» за свій рахунок в строк до 01 січня 2021 року здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників побутовим споживачам ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_39 ( АДРЕСА_6 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_7 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_8 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_9 ), ОСОБА_9 ( АДРЕСА_10 ), ОСОБА_10 ( АДРЕСА_11 ), ОСОБА_11 ( АДРЕСА_12 ), ОСОБА_12 ( АДРЕСА_13 ), ОСОБА_13 ( АДРЕСА_14 ), ОСОБА_35 ( АДРЕСА_15 ), ОСОБА_14 ( АДРЕСА_16 ), ОСОБА_15 ( АДРЕСА_17 ), ОСОБА_16 ( АДРЕСА_18 ), ОСОБА_17 ( АДРЕСА_19 ), ОСОБА_18 ( АДРЕСА_20 ), ОСОБА_19 ( АДРЕСА_21 ), ОСОБА_20 ( АДРЕСА_22 ), ОСОБА_21 ( АДРЕСА_23 ), ОСОБА_22 ( АДРЕСА_24 ), ОСОБА_23 ( АДРЕСА_25 ), ОСОБА_24 ( АДРЕСА_26 ), ОСОБА_25 ( АДРЕСА_27 ), ОСОБА_26 ( АДРЕСА_28 ), ОСОБА_27 ( АДРЕСА_29 ), ОСОБА_28 ( АДРЕСА_30 ), ОСОБА_29 ( АДРЕСА_31 ), ОСОБА_30 ( АДРЕСА_32 ), ОСОБА_31 ( АДРЕСА_33 ), ОСОБА_32. ( АДРЕСА_34 ).

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що визначення обсягів спожитого позивачами газу з показників загальнобудинкового лічильника проводилось з порушенням встановленого законом порядку та порушувалися права позивачів, як споживачів послуг, в порівнянні із іншими споживачами, в квартирах яких встановлені індивідуальні прилади обліку газу.

Оскільки позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачами, та, відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», зобов`язаний забезпечити встановлення індивідуальних лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, у строк до 01 січня 2021 року.

Визнаючи незаконним встановлений ПАТ «Криворіжгаз» режим нарахування об`ємів спожитого природного газу згідно із показаннями загальнобудинкового прибору обліку газу для побутових споживачів природного газу та зобов`язуючи ПАТ «Криворіжгаз» поновити побутовим споживачам природного режим нарахування природного газу відносно норм споживання природного газу населенням у разі відсутності індивідуальних газових лічильників, суд першої інстанції виходив з того, що опломбування загальнобудинкового вузла обліку газу відбувалось без присутності споживача, про що свідчать Акт пломбування комерційного вузла обліку газу від 08 грудня 2016 року, яке відбувалось за відсутності споживачів в порушення вимог пункту 1 Глави 4 Розділу Х, пункту 7 Глави 7 Розділу Х Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС).\

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 червня 2019 року апеляційну скаргу позивачів задоволено частково, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» залишено без задоволення.

Рішення місцевого суду в частині розміру судових витрат, стягнутих з відповідача на користь держави, змінено та збільшено цей розмір з 20 480 грн до 81 920 грн.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції. При цьому зазначив, що задоволення вимог позивачів буде відповідати зазначеній державній політиці у сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивачів з отримання послуги по газопостачанню; встановлення позивачам індивідуальних лічильників забезпечить оплату кожним з них саме того об`єму газу, який ним спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства, як справедливість.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У липні 2019 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», в особі представника Мартинової Н. Ю. , подало до Верховного Суду, касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасуватирішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Касаційна скарга мотивована, крім іншого, тим, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що право позивачів, як споживачів, на забезпечення та встановлення лічильників природного газу за рахунок суб`єкта господарювання, що здійснює розподіл природного газу, визнано та закріплено положеннями закону із визначення чіткого строку, до якого має бути встановлено лічильники, а саме до 01 січня 2021 року. Отже, оскільки на час розгляду справи зазначений строк не сплив, тому право споживачів на забезпечення лічильниками газу не порушено.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

06 вересня 2019 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16., ОСОБА_17., ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32. є власниками квартир, або зареєстровані та постійно проживають у будинку АДРЕСА_1 та є споживачами послуг з газопостачання за вказаною адресою.

Цей будинок знаходиться в управлінні ТОВ «Житлосервіс-КР».

З січня 2017 року ПАТ «Криворіжгаз» почало здійснювати облік спожитого газу споживачам у яких в квартирах відсутні індивідуальні лічильники, за показниками загальнобудинкового лічильника.

Загальнобудинковий вузол обліку природного газу встановлений за ініціативою ПАТ «Криворіжгаз», однак договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі-квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку не врегульовані між балансоутримувачем будинку ТОВ «Житлосервіс-КР», відповідачем ПАТ «Криворіжгаз» та мешканцями будинку.

В серпні 2017 року позивачі, що мешкають в квартирах будинку АДРЕСА_1 , звернулись до ПАТ «Криворіжгаз» з заявою про встановлення індивідуальних приладів обліку газу (лічильників).

На зазначену заяву ПАТ «Криворіжгаз» у своєму листі від 01 вересня 2017 року повідомило про те, що фінансування робіт зі встановлення індивідуальних лічильників газу у кожній квартирі будинку АДРЕСА_1 , за кошти ПАТ «Криворіжгаз» планом не передбачено та запропоновано врегулювати відносини щодо встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу.

Установлено, що згідно із Актом пломбування комерційного вузла обліку газу № 9763 від 08 грудня 2016 року у будинку АДРЕСА_1 було встановлено загальнобудинковий вузол обліку газу, який було введено в експлуатацію з 01.01.2017 року. Цей Акт не містить підпису представників споживача.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16 квітня 2015 року № 1274 про видачу ліцензії на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ, ПАТ «Криворіжгаз» видано ліцензію на господарську діяльність з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території м. Кривого Рогу (крім житлового масиву «Інгулець» Інгулецького району в м. Кривому Розі) та Криворізького району Дніпропетровської області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні ПАТ «Криворіжгаз».

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

За змістом статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Відповідно до пунктів 3, 4, 7 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Як зазначено в преамбулі Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 1875-IV), який був чинним на час звернення позивачів до суду з цим позовом та розгляду справи в судах, цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.

Як наведено у статті 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - це житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Тарифи на газопостачання відносяться до першої групи.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (частини перша, друга статті 20 цього Закону).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Як зазначено у частині першій статті 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій.

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС Оператор ГРМ - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Установлено, що ПАТ «Криворіжгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», є оператором ГРМ.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно з положеннями статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу», газорозподільні підприємства зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року (відповідно до абзацу четвертого підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 6 зі змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу», - тільки для приготування їжі - з 01 січня 2021 року.)

Позивачі є споживачами природного газу, а відповідач - оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.

Відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 Типового договору цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Установлено, що позивачі приєдналися до вказаного Типового договору, оскільки щомісячно споживають природний газ та щомісячно сплачують рахунки за спожитий природний газ.

Згідно з пунктом 2.1 цього Типового договору ПАТ «Криворіжгаз» взяло на себе зобов`язання постачати природний газ споживачам в необхідних об`ємах (обсягах), а вони взяли на себе зобов`язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

У частині першій статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За положеннями постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 28 грудня 2011 року № 150 «Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу» (з 2011 року по 31 травня 2017 року) до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб. м природного газу.

Згідно з додатком № 1 до вказаної постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1000 куб. м природного газу, які становили 6,96 грн, а згідно з додатком № 1 до постанови від 27 вересня 2016 року № 1625 у структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 куб. м становлять 25,20 грн.

Ураховуючи викладене, оскільки позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачами, та відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» забезпечити встановлення індивідуальних лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі.

У разі не встановлення населенню лічильників газу суб`єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Балансоутримувач (управитель) не може відмовити оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок оператора ГРМ.

Однак, відмова відповідача встановити індивідуальні лічильники позивачам суперечить вимогам законодавства, порушує права позивачів. З урахуванням вимог статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» волевиявлення позивачів на встановлення індивідуальних лічильників газу не може бути порушеним.

Відповідно до пункту 4 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620 (в редакції чинній на момент виникнення спору), встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку.

Власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов`язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі не врегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.

Суди встановили, що загальнобудинковий вузол обліку природного газу був встановлений за ініціативою ПАТ «Криворіжгаз», однак договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку не врегульовані між балансоутримувачем будинку та відповідачем.

ПАТ «Криворіжгаз» не уклав договору з окремими побутовими споживачами (власниками квартир, не обладнаних квартирними лічильниками газу) на зняття показань будинкового вузла обліку. Також не було складено акт балансового розмежування зі схемою та акт зняття первинних показників лічильника та введення лічильника в експлуатацію.

Установлено, що згідно з Актом пломбування комерційного вузла обліку газу № 9763 у будинку АДРЕСА_1 встановлено загальнобудинковий вузол обліку газу, однак акт не містить підписів позивачів.

Оскільки між ПАТ «Криворіжгаз» та ТОВ «Житлосервіс-КР» не було укладено акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, то не була визначена межа балансової належності (точка приймання-передачі природного газу) та точка вимірювання відносно будинку АДРЕСА_1 та місце встановлення приладу обліку.

Згідно із пунктом 1 Глави 4 Розділу Х Кодексу ГРС первинне обстеження вузла обліку на можливість його використання як комерційного здійснюється представниками Оператора ГРМ перед пуском природного газу (що здійснюється в рамках заходів з приєднання до ГРМ, або реконструкції комерційного вузла обліку, або переукладання договору) у точці вимірювання з новим споживачем в присутності безпосереднього споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу).

Відповідно до пункту 7 Глави 7 Розділу Х Кодексу ГРС одразу після встановлення повіреного ЗВТ (або його повірки на місці встановлення) Оператор ГРМ забезпечує пломбування встановленого (повіреного на місці) ЗВТ та складає акт про пломбування, який має бути підписаний споживачем. Перед пломбуванням ЗВТ Оператор ГРМ має право за власний рахунок та з використанням еталонних або зразкових (контрольних) ЗВТ перевірити похибку вимірювання встановленого ЗВТ та/або всього комерційного ВОГ.

Проте, у порушення вказаних норм, опломбування загальнобудинкового вузла обліку газу відбувалось без присутності позивачів, про що свідчить Акт пломбування комерційного вузла обліку газу від 08 грудня 2016 року, який складався за відсутності представників позивачів та не містить їх підпису.

Отже, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановивши факт незаконного встановлення загальнобудинкового лічильника газу ПАТ «Криворіжгаз» на АДРЕСА_35 , дійшов обґрунтованого висновку про незаконність нарахування ПАТ «Криворіжгаз» об`ємів спожитого природного газу позивачам на підставі показань загальнобудинкового лічильника газу.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу без погодження із позивачем та нарахування вартості спожитого газу на підставі показників загальнобудинкового вузла обліку газу порушують права позивачів, оскільки в процесі обліку спожитого газу не відображається фактичне споживання газу кожним окремо споживачем багатоквартирного будинку, у квартирі якого відсутній лічильник, що призводить до нарахування вартості споживання газу, який насправді не використовувався споживачами.

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов вірного висновку про те, що задоволення вимог позивачів буде відповідати зазначеній державній політиці у сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивачів з отримання послуги по газопостачанню; встановлення позивачам індивідуальних лічильників забезпечить оплату кожним з них саме того об`єму газу, який ним спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства, як справедливість.

Вирішуючи питання про те, за чий рахунок повинно проводитися фінансування робіт з оснащення лічильниками газу, суди правильно керувалися частиною першою статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», згідно з якою фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів першої, у незміненій частині, та апеляційної інстанцій про те, що саме на відповідача покладений обов`язок встановлення лічильників газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов`язку на споживачів є неправомірним. Разом з тим, відповідач не вживав жодних заходів для фінансування таких робіт за рахунок будь-якого бюджету.

Такі висновки щодо застосування вказаних норм права відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року справа № 214/2435/17 (провадження № 14-347цс18).

Доводи касаційної скарги про те, що право позивачів, як споживачів, на забезпечення та встановлення лічильників природного газу за рахунок суб`єкта господарювання, що здійснює розподіл природного газу визнано та закріплено положеннями закону із визначення чіткого строку, до якого має бути встановлено лічильники, оскільки цей строк не настав, то право споживачів на забезпечення лічильниками газу не порушено, безпідставні та спростовуються вищевказаними встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та нормами права, які вірно застосовані.

Інші доводи касаційної скарги, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Верховний Суд встановив, що оскаржені судові рішення судів першої, у незміненій частині, та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої, у незміненій частині, та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», в особі представника Мартинової Наталії Юріївни , залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 лютого 2019 року, у незміненій частині, та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

В. П. Курило