Для відшкодування збитків за незаконне вилучення (добування) об'єктів тваринного світу не має значення чи повернута незаконно вилучена (добута) риба у середовище свого перебування, чи ні (ВС/КЦС, справа № 541/307/17, 10.01.19)

Фабула судового акта: Судова справа, яка пропонується увазі читачів, напевно, буде цікавою тим, чиїм хобі, а, можливо, і промислом, є рибалка або полювання. Отже, Державна екологічна інспекція звернулася з позовом до громадянина про відшкодування збитків у сумі 2 142 грн., завданих державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, оскільки стосовно нього за порушення Правил любительського і спортивного рибальства судом була винесена постанова про визнання винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті. 85 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 476 грн з конфіскацією знаряддя лову.

Рішенням міськрайонного суду у задоволенні позову відмовлено з огляду на те, що розмір збитків, заподіяних рибному господарству не встановлено, питання про їх стягнення під час розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення судом не вирішувалося. Крім того, суд першої інстанції як на підставу для відмови у позові послався на той факт, що уся виловлена риба була випущена у р. Хорол.

Втім, рішенням апеляційного суду апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції задоволено, - рішення суду першої інстанції скасоване, а позов – задоволено, з чим погодився і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду.

Постанова ВС/КЦС мотивована наступними судженнями та приписами чинного законодавства.

У Законі України «Про тваринний світ» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що:

об'єктами тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону, є: дикі тварини - хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі (абзац другий частини першої статті 3);

громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу (абзац п'ятий частини другої статті 10);

відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи, винні в незаконному вилученні об'єктів тваринного світу з природного середовища (абзац четвертий частини другої статті 63).

Постановою КМ України від 21 листопада 2011 року № 1209 затверджені такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів.

Отже, тлумачення вказаних норм свідчить, що для відшкодування збитків за незаконне вилучення (добування) об'єктів тваринного світу не має значення чи повернута незаконно вилучена (добута) риба у середовище свого перебування, чи ні.

Аналізуйте судовий акт: Збитки як відповідальність за шкоду природному середовищу і збитки у вигляді відновлювальної вартості є різними сумами та можуть стягуватись окремо за знищення дерев та інших зелених насаджень (Постанова ВГСУ №36/394)

У зелених зонах міст не допускається розміщення будівель та споруд, що призначені не для відпочинку, занять спортом та обслуговування лісового господарства; передача їх у приватну власність є незаконною (ВС/КЦС, № 761/1554/13-ц, 28.03.18)

Несвоєчасне отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин з вини відповідного державного органу звільняє підприємство від відповідальності (ВГСУ, справа № 908/2051/16, 26.09.17)

Постанова

Іменем України

10 січня 2019 року

м. Київ

справа № 541/307/17

провадження № 61-30797св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - Державна екологічна інспекція у Полтавській області,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 05 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Лобова О. А., Хіль Л. М., Мартєва С. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року Державна екологічна інспекція у Полтавській області звернулася з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27 травня 2016 року державним інспектором охорони навколишнього природного середовища Полтавської області був затриманий громадянин ОСОБА_4 за порушення Правил любительського і спортивного рибальства. 27 травня 2016 року було складено протокол № 003694 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 85 КУпАП. 29 червня 2016 року Миргородським міськрайонним судом Полтавської області була винесена постанова про визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті. 85 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 476 грн з конфіскацією знаряддя лову та без конфіскації незаконно виловленої риби. Внаслідок вчиненого адміністративного правопорушення державі заподіяні збитки у сумі 2 142 грн.

Позивач просив позов задовольнити та стягнути з відповідача 2 142 грн завданих збитків.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02 червня 2017 року в складі судді: Городівського О. А. у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що судом при вирішенні справи про адміністративне правопорушення встановлено вину ОСОБА_4 у тому, що він порушив правила рибальства. Розмір збитків, заподіяних рибному господарству або іншій особі внаслідок такого порушення постановою суду не встановлено, питання про їх стягнення під час розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення судом не вирішувалося. Крім того, суд першої інстанції як на підставу для відмови у позові послався на той факт, що уся виловлена ОСОБА_4 риба була випущена у р. Хорол.

Додатковим рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27 липня 2017 стягнуто з Державної екологічної інспекції у Полтавській області на користь держави судовий збір в сумі 1 600 грн.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 05 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Полтавській області задоволено. Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02 червня 2017 року скасоване. Позов Державної екологічної інспекції у Полтавській області до ОСОБА_4 про відшкодування збитків завданих державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища задоволено та стягнуто з ОСОБА_4 2 142 грн збитків, завданих державі. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновок суду першої інстанції про те, що повернення незаконно добутої ОСОБА_4 риби у річку є підставою для звільнення його від матеріальної відповідальності, є помилковим. Для відшкодування збитків за вилучення (добування) риби із середовища її перебування не має значення чи повернута незаконно вилучена (добута) риба у середовище свого перебування, чи ні. Факт завдання ОСОБА_4 збитків рибному господарству України у розмірі 2 142 грн підтверджений протоколом № 003694 про адміністративне правопорушення, описом № 01 знарядь незаконного добування (заготівлі) природних ресурсів складеним при вилученні у ОСОБА_4 сітки. Постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 червня 2016 року та постановою Апеляційного суду Полтавської області від 19 серпня 2016 року, якими ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною четвертою статті 85 КУпАП України. Судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлений факт незаконного добування ОСОБА_4 риби, а також винність його дій.

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу на рішення апеляційного суду Полтавської області від 05 жовтня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржене рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилався на те, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що шкода тваринному світу не заподіяна, оскільки живу рибу було випущено в річку.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У січні 2018 року Державна екологічна інспекція у Полтавській області через представника Телятник Р. П. надіслала заперечення на касаційну скаргу, в яких просить відхилити касаційну скаргу і залишити оскаржене рішення без змін. Заперечення мотивовані тим, що касаційна скарга є необґрунтованою. Акцентується увага на тому, що незаконний вилов риби є заподіяння збитків.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Апеляційний суд встановив, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення №003694 щодо ОСОБА_4 від 27 травня 2016 року, складеного Державною екологічною інспекцією у Полтавській області, 27 травня 2016 року о 05 годин 30 хвилин ОСОБА_4 на річці Хорол поблизу с. Рибальське Миргородського району проводив вилов риби забороненим знаряддям сіткою і зловив 11 линів, 2 щуки, 1 карася, 2 краснопірки, чим порушив пункт 3.15 Правил любительського та спортивного рибальства, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України № 19 від 15 лютого 1999 року.

Постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 червня 2016 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Полтавської області від 19 серпня 2016 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 85 КУпАП та накладено адміністративне стягнення. Тобто, судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлений факт незаконного добування ОСОБА_4 риби, а також винність його дій.

Апеляційний суд встановив, що відповідно до розрахунку шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів, складеного держінспектором з ОНПС Полтавської області Костенко О., розмір заподіяної шкоди становить 2 142 грн. 30 травня 2016 року Державною екологічною інспекцією у Полтавській області на адресу ОСОБА_4 направлено претензію для добровільної сплати збитків. 02 червня 2016 року ОСОБА_4 отримав вказану претензію, про що в графі «особисто» є його підпис.

Апеляційний суд встановив, що факт завдання ОСОБА_4 шкоди рибному господарству України у розмірі 2 142 грн підтверджений протоколом № 003694 про адміністративне правопорушення, описом № 01 знарядь незаконного добування (заготівлі) природних ресурсів складеним при вилученні у ОСОБА_4 сітки.

Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення) вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно статті 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

У Законі України «Про тваринний світ» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що:

об'єктами тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону, є: дикі тварини - хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі (абзац другий частини першої статті 3);

громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу (абзац п'ятий частини другої статті 10);

відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи, винні в незаконному вилученні об'єктів тваринного світу з природного середовища (абзац четвертий частини другої статті 63).

Постановою КМ України від 21 листопада 2011 року № 1209 затверджені такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що для відшкодування збитків за незаконне вилучення (добування) об'єктів тваринного світу не має значення чи повернута незаконно вилучена (добута) риба у середовище свого перебування, чи ні.

За таких обставин апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про задоволення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 05 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н.О. Антоненко

В.І. Журавель