З клопотанням про скасування незаконного арешту на майно, крім підозрюваного чи обвинуваченого, може звернутися будь-який власник цього майна, в тому числі, шляхом укладення угоди з адвокатом (ВС/ККС, справа № 490/2167/17, 08.02.18)

Фабула судового акта: Загальновідомою є істина про те, що право підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист включає як право захищатися від підозри чи обвинувачення, так і право на захист особистих і майнових інтересів. Функція захисту виникає одночасно з функцією обвинувачення і здійснюється паралельно з нею на всіх етапах руху кримінальної справи, поки існує обвинувачення. Але в цій справі Колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду продемонструвала біль широке тлумачення питання надання правової допомоги під час досудового слідства.

Отже, ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на майно, що містить сліди злочину та було використане як знаряддя вчинення злочину. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, представники власників майна оскаржили його в апеляційному порядку. Однак ухвалами апеляційного суду було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за цими скаргами з тих підстав, що у розумінні п. 10 ст. 393 КПК України, представник заявника (адвокати) не є суб'єктом апеляційного оскарження вказаної ухвали слідчого судді та повернуто апеляційну скаргу на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України.

ВС/ККС скасував вказані ухвали апеляційного суду, пославшись на те, що в частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. Право на таку допомогу - це гарантована Конституцією України можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги. За своїм змістом це право загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають, у тому числі, з кримінальних.

Із клопотанням про скасування незаконного арешту, крім підозрюваного чи обвинуваченого, може звернутися будь-який власник такого майна. Водночас, виходячи із системного аналізу статей 170, 173, 174 КПК України в редакції Закону від 10 листопада 2015 року та видів адвокатської діяльності, визначених у ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокати, надаючи правову допомогу власникам майна, фактично здійснюють захист прав і законних інтересів третьої особи, на майно якої накладено арешт.

Незважаючи на те, що статусу підозрюваних не набули, рішення слідчого судді щодо накладення арешту на майно, яке тимчасово вилучене в ході проведення обшуку у них, обмежує їх права і дає право на захист своїх прав та законних інтересів як особисто, так і шляхом укладення угоди з адвокатом, який має право в інтересах довірителя вчиняти певні процесуальні дії, зокрема оскаржувати судові рішення, що стосуються прав та законних інтересів довірителя.

Аналізуйте судовий акт: Арешт майна підозрюваного за клопотанням потерпілого через скасування відмови суду першої інстанції судом апеляційної інстанції (Апеляційний суд Кіровоградської області від 19 грудня 2017р.)

КОНКУРС: Арешт тимчасово вилученого майна без повідомлення власника про розгляд: судове свавілля? (огляд ухвал судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюка О.А. від 10.05.2016 та від 02.09.2016 у справах № 201/6635/16-к і № 201/12426/16-к)

Арешт спадкоємного нерухомого майна з метою забезпечення позову в рамках кримінального провадження

Постанова

Іменем України

8 лютого 2018 року

м. Київ

Провадження № 51-1053 км 18

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого - Кравченка С.І.,

суддів: Білик Н.В., Ємця О.П.,

при секретарі Остафійчук К.В.,

за участю прокурора Матюшевої І.В.

розглянувши у судовому засіданні касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на ухвали Апеляційного суду Миколаївської області від 21 липня 2017 року,

встановила:

В провадженні СУ ГУ НП в Миколаївській області знаходиться кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

08.07.2017 року, відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_3 та вилучено майно.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 липня 2017 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП в Миколаївській області про накладення арешту на майно, що містить сліди злочину та було використане як знаряддя вчинення злочину.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, представники ОСОБА_3 та ОСОБА_6 оскаржили його в апеляційному порядку.

Ухвалами Апеляційного суду Миколаївської області від 21 липня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргами представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_7 та представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 з тих підстав, що у розумінні п. 10 ст. 393 КПК України, представник заявника не є суб'єктом апеляційного оскарження вказаної ухвали слідчого судді та повернуто апеляційну скаргу на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України.

Як вбачається зі змісту касаційних скарг адвокати ОСОБА_4 та ОСОБА_8 порушують питання про скасування ухвал апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Наголошують, у порушення вимог закону, безпідставно відмовлено у відкритті апеляційного провадження на ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно. Стверджують, що, як представники, мали право на оскарження ухвали слідчого судді.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційні доводи, перевіривши матеріали провадження та наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вони підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Конституція України гарантує права і свободи людини та громадянина (частина друга статті 22), які не можуть бути обмежені за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками (частина друга статті 24). Права і свободи є основним елементом правового статусу людини та громадянина. Діставши закріплення в Конституції України, права і свободи визначають міру можливої поведінки людини та громадянина, відображають певні межі цих прав і свобод, можливість користуватися благами для задоволення своїх інтересів.

З метою забезпечення реалізації закріплених прав і свобод людини та громадянина Конституція України встановлює відповідні правові гарантії. Зокрема, в частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. Право на таку допомогу - це гарантована Конституцією України можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги.

Держава в особі відповідних органів визначає певне коло суб'єктів надання правової допомоги та їх повноваження. Аналіз чинного законодавства України з цього питання дає підстави визначити, зокрема, такий вид суб'єктів надання правової допомоги: адвокатура України - як спеціально уповноважений недержавний професійний правозахисний інститут, однією з функцій якого є захист особи від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах (частина друга статті 59 Конституції України).

Закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис «кожен є вільним у виборі захисника своїх прав» (частина перша статті 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають, у тому числі, із інших правовідносин, а не тільки з кримінальних. Право на захист, зокрема, може бути реалізовано фізичною особою в цивільному, господарському, адміністративному та кримінальному судочинстві.

В результаті перевірки матеріалів було встановлено, що суд відмовив у відкритті апеляційного провадження, пославшись на юридичний статус адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_10 - ОСОБА_11, як представників власників майна, на яке накладено арешт.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій.

Із клопотанням про скасування незаконного арешту, крім підозрюваного чи обвинуваченого, може звернутися будь-який власник такого майна. Згідно зі ст. 41 Основного Закону кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Водночас, виходячи із системного аналізу статей 170 173 174 КПК України в редакції Закону від 10 листопада 2015 року та видів адвокатської діяльності, визначених у ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат ОСОБА_4, надаючи правову допомогу ОСОБА_3 та адвокат ОСОБА_10 - ОСОБА_11, надаючи правову допомогу ОСОБА_1 фактично здійснюють захист прав і законних інтересів третьої особи, на майно якої накладено арешт. Незважаючи на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 статусу підозрюваних не набули, рішення слідчого судді щодо накладення арешту на майно, яке тимчасово вилучене в ході проведення обшуку у них, обмежує їх права і дає право на захист своїх прав та законних інтересів як особисто, так (виходячи з конституційного принципу) і шляхом укладення угоди з адвокатом, який має право в інтересах довірителя вчиняти певні процесуальні дії, зокрема оскаржувати судові рішення, що стосуються прав та законних інтересів довірителя.

За таких обставин ухвали апеляційного суду підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду слід урахувати вищенаведене і постановити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 434 436 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), колегія суддів

ухвалила:

Касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 та представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвали Апеляційного суду Миколаївської області від 21 липня 2017 року, якими відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргами представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_7 та представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

С.І.Кравченко Н.В.Білик О.П.Ємець