Той факт, що засуджений керував автомобілем на території складу, не звільняв його від необхідності дотримуватися ПДР і від відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху (ВС/ККС, № 554/3796/17, 19.06.19)

Фабула судового акта: За вироком суду особу було визнано винуватим у тому, що він керуючи автомобілем під час руху заднім ходом по пандусу рампи складського приміщення порушив п.п. 10.1., 10.9. Правил дорожнього руху (ПДР), не переконався у безпечності маневру та відсутності перешкод,не скористався допомогою інших осіб і допустив наїзд задньою частиною автомобіля на пішохода, внаслідок чого остання отримала тяжкі тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, забій, гематому та перелом. Цим вироком суду, залишеним без змін апеляційним судом, водія було засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, стягнуто на користь потерпілого 100 000 грн у рахунок відшкодування матеріальної, і моральної шкоди.

Оскаржуючи судові рішення захисник засудженого зазначав, що подія трапилась на пандусі, призначеному для заїзду автотранспорту на склад, де заборонено прохід пішоходів, тобто в місці, котре не є автомобільною дорогою, тому відповідальність за травмування потерпілої має нести особа, відповідальна за техніку безпеки згідно нормативних актів у сфері охорони праці, чого не врахував місцевий суд, який необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про проведення експертизи на предмет встановлення приналежності пандуса, а апеляційний суд не звернув уваги на допущені місцевим судом порушення та не усунув їх.

Втім, Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду з судовими рішеннями погодився і зазначив, зокрема, що відповідно до Закону України «Про дорожній рух» ПДР встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил (п. 1.1.).

Як видно з матеріалів справи, засуджений порушив п.п. 10.1., 10.9. ПДР, що і призвело до події та спричинення потерпілій тілесних ушкоджень. Відповідно до вимог зазначених пунктів ПДР перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Отже, за висновком ВС/ККС, той факт, що засуджений керував автомобілем на території складського приміщення, не звільняв його від необхідності дотримуватися Правил дорожнього руху, і саме порушення останнім п.п. 10.1., 10.9. цих правил призвело до події та спричинення потерпілій тілесних ушкоджень. Посилання захисника на необхідність застосування в цьому кримінальному провадженні нормативно-правових актів у сфері охорони праці є безпідставними.

Аналізуйте судовий акт: За ст. 286 КК України стан алкогольного сп’яніння водія не впливає на кваліфікацію злочину, проте є обтяжуючою обставиною при призначенні покарання і має зазначатись у вироку (ВСУ у справі № 5-368кс(15)16 від 1 грудня 2016р.)

ВС/ККС: Якщо ДТП відбулося внаслідок порушення Правил дорожнього руху потерпілим, який отримав тілесні ушкодженнято, то обвинувачений підлягає виправданню за ст. 286 КК України за недоведеністю (ВС/ККС у справі № 163/1753/17 від 16 жовтня 2019 р.)

Залишення злочинцем місця ДТП та ненадання допомоги потерпілому, який згодом загинув, не вважаються тяжкими наслідками, які обтяжують покарання відповідно до ст. ст. 135 та 286 КК України (ВС/ККС, № 566/606/15-к від 20 червня 2018 р.)

Постанова

Іменем України

19 червня 2019 року

м. Київ

справа № 554/3796/17

провадження № 51-411км19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Матієк Т.В.,

суддів Мазура М.В., Могильного О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,

прокурора Кулаківського К.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Балабанова Л.К. на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 21 березня 2018 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року

у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017170040000228, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Грякове Чутівського району Полтавської області, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.

Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини

За вищевказаним вироком ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК

до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» його звільнено

від відбування основного та додаткового покарань.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відповідно 6000 грн, 100 000 грн

і 3500 грн у рахунок відшкодування матеріальної, моральної шкоди і витрат

на правову допомогу.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 18 січня 2017 року близько 16:15, керуючи автомобілем Volkswagen Caddy, д.н.з. НОМЕР_1

на території відділення № 1 ТОВ «Нова пошта» на вул. Європейській, 225

у м. Полтаві, під час руху заднім ходом по пандусу рампи складського приміщення на вул. Ветеринарній, 22, в порушення пунктів 10.1., 10.9. Правил дорожнього руху (далі - ПДР) не переконався у безпечності маневру та відсутності перешкод,

не скористався допомогою інших осіб і допустив наїзд задньою частиною автомобіля на пішохода ОСОБА_2 , внаслідок чого остання отримала тяжкі тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, забій, гематому та перелом.

Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційні скарги прокурора та захисника Балабанова Л.К. - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування вищезазначених судових рішень та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК. На обґрунтування такого прохання зазначає, що ДТП трапилася на пандусі, призначеному для заїзду автотранспорту на склад, де заборонено прохід пішоходів, тобто в місці, котре не є автомобільною дорогою. Тому захисник вважає, що відповідальність за травмування потерпілої має нести особа, відповідальна за техніку безпеки згідно нормативних актів

у сфері охорони праці, чого не врахував місцевий суд, який необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про проведення експертизи на предмет встановлення приналежності пандуса, а апеляційний суд не звернув уваги

допущені місцевим судом порушення та не усунув їх.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника, просив оскаржені судові рішення залишити без змін.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення

у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено

в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того

чи іншого доказу.

При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження,

на що посилається захисник у касаційній скарзі, не може бути предметом перегляду в касаційному суді.

Висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, місцевий суд дійшов відповідно

до вимог ст. 370 КПК на підставі об`єктивно з`ясованих обставин,

які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно з положеннями ст. 94 КПК.

Такі висновки місцевий суд обґрунтував, зокрема, показаннями, даними в суді обвинуваченим ОСОБА_1 , який не заперечував факту наїзду на потерпілу під час руху на автомобілі заднім ходом, показаннями потерпілої ОСОБА_2 , свідка

ОСОБА _3 щодо обставин ДТП, даними протоколів слідчих дій, висновків судових експертиз, відеозаписом ДТП та іншими письмовими доказами.

Визнавши зазначені докази достовірними, допустимими, а в сукупності - достатніми, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину і правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 286 КК.

Суд обґрунтовано поклав в основу вироку висновок судової автотехнічної експертизи від 31 січня 2017 року № 43, згідно якого порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 10.1., 10.9. ПДР знаходиться у причинному зв`язку із настанням ДТП.

Доводи захисника про те, що пандус на складській території не є автомобільною дорогою, а тому ОСОБА_1 на момент ДТП не являвся учасником дорожнього руху були предметом перевірки апеляційного суду, який, спростовуючи зазначене, вказав, що ПДР відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил (п. 1.1.).

Отже, те, що ОСОБА_1 керував автомобілем на території складського приміщення, не звільняло його від необхідності дотримуватися ПДР, і саме порушення останнім пунктів 10.1., 10.9. цих правил призвело до ДТП та спричинення потерпілій тілесних ушкоджень. Тому посилання захисника на необхідність застосування в цьому кримінальному провадженні нормативно-правових актів у сфері охорони праці

є безпідставними.

Усупереч доводам захисника місцевий суд у порядку ст. 350 КПК розглянув його клопотання про призначення судової дорожньо-технічної експертизи

і обґрунтовано відмовив у його задоволенні, навівши в ухвалі мотиви свого рішення (а.п. 208-209). Сторона захисту не була позбавлена можливості відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК заявити відповідне клопотання перед апеляційним судом, однак таким правом не скористалася (а.п. 248-251, 260-261).

Суд апеляційної інстанції з дотриманням положень ст. 405 КПК розглянув апеляційну скаргу захисника, доводи якої є аналогічними доводам, наведеним

у касаційній скарзі, і дійшов до вірного висновку, що вирок місцевого суду відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є обґрунтованим та вмотивованим. З такими висновками погоджується і суд касаційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що при розгляді цього кримінального провадження суди першої та апеляційної інстанцій не допустили істотних порушень норм процесуального права і правильно застосували норми матеріального закону. Вирок суду відповідає положенням статей 370 374 КПК, а ухвала апеляційного суду - вимогам ст. 419 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив :

Вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 21 березня 2018 року

та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а касаційну скаргу захисника Балабанова Л.К. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню

не підлягає.

Судді :

Т .В. Матієк М.В. Мазур О.П. Могильний