29.03.2018 | Автор: Олександр Боков
Задати питання автору
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Офіційний документ повинен відповідати вимогам, встановленим у примітці до ст. 358 КК України, зокрема, складання та використання вказаного документу має спричиняти наслідки правового характеру (ВС/ККС,справа № 461/7315/15-к,01.03.18)

Фабула судового акта: Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду залишив без зміни вирок суду першої інстанції про визнання невинуватими осіб у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України, яким їх виправдано у зв’язку з недоведеністю наявності у їх діях складів кримінальних правопорушень.

Верховний суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що протокол загальних зборів власників квартир будинків, а саме він був підроблений директором Товариства з обмеженою відповідальністю (забудовник) за для отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, не є офіційним, оскільки не відповідає вимогам, встановленим у примітці до ст. 358 КК.

Суд зазначив, що в даному випадку складання та використання вказаного протоколу не спричинило наслідків правового характеру, оскільки згідно п. 2.2 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх складу та змісту, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року № 109, що діяв на час вчинення виправданими інкримінованого їм діяння, згода власників суміжних об'єктів нерухомості для отримання містобудівних умов та обмежень не вимагалась.

Крім того, викладена у протоколі інформація (щодо присутніх на зборах мешканців будинку, згоди або незгоди з будівництвом, оцінкою, продажем квартир) не здатна була спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов'язків, оскільки за змістом  ст. 315 ЦПК така інформація не належить до  фактів, що мають юридичне значення.

Виходячи з норми, що міститься в примітці до ст. 358 КК України,  при встановленні ознак офіційного документа як предмета злочину слід керуватися такими критеріями: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер - підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов'язків.

Невідповідність документа хоча б одному з наведених критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним.

У зв’язку з цією справою варто нагадати, що ВС України неодноразово досліджував це питання. Наприклад, у справі № 5-50кс15, постанова 09.07.15 ВСУ зазначав, що  документи, які  містять інформацію, яка посвідчує факти, здатні спричинити наслідки правового характеру, наприклад, реалізацію особою її прав, є офіційними документами, і можуть бути предметом службового підроблення.

У справі № 5-10кс13 ВСУ зазначав, що нормативне визначення службового підроблення визнає офіційними документами ті з них, що складаються і видаються службовими особами від імені органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності, які посвідчують певні факти і події, що мають правове значення.

Аналізуйте судовий акт: «Визнати правовстановлюючий документ таким, що втратив чинність» - такий спосіб захисту права законом не передбачено (ВГСУ від 09 листопада 2016р. у справі № 922/1044/16)

ВС/КСЦ: Матеріали перевірки, проведеної правоохоронними органами, не є належними доказами підтвердження договору позики, а розрахунок заборгованості проводиться за курсом НБУ на день ухвалення судом рішення (справа № 303/5407/15-ц, 30.01.18)

ВССУ: Для підтвердження права одинокої матері на додаткову відпустку має бути пред'явлений будь-який офіційно та засвідчений документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини (справа б/н, 01.06.16)

Забудовнику скасували містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки оскільки ним були надані недостовірні відомості та порушена прибережна захисна смуга великої річки (Київський апеляційний адміністративний суд, справа №826/2706/15)

ВГСУ: Неповідомлення балансоутримувача будинку про проведення установчих зборів по створенню ОСББ не може бути підставою для визнання таких зборів нелегітимними (справа № 910/17485/16, 06.06.17)

 

 

Постанова

Іменем України

01 березня 2018 року                  м. Київ

справа № 461/7315/15-к    провадження №51-984 км 18

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду:

головуючого        Щепоткіної В. В.,  суддів          Остапука В. І., Кишакевича Л. Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання Буланова О. П.,

прокурора                                        Ємця І. І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Яворського С. М., який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 02 червня 2017 року   у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014140090004361, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у с. Сороки-Львівські Пустомитівського району Львівської області, зареєстрованого на АДРЕСА_1 раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянки України, котра народилась та проживає у АДРЕСА_2, раніше не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він   19 лютого 2013 року, обіймаючи посаду директора ПП «Піраміда», будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями,   за попередньою змовою з ОСОБА_3 з метою використання при отриманні наказу № 299 Департаменту містобудування ЛМР «Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво    ПП «Піраміда» готелю з вбудованими приміщеннями ресторану та фізкультурно-оздоровчого центру на АДРЕСА_3» склав завідомо неправдивий офіційний документ, а саме протокол № 68 від 19 лютого 2013 року загальних зборів власників квартир будинків на АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4, внісши в нього завідомо неправдиві відомості про те, що власники квартир погоджуються продати квартири ПП «Піраміда» по домовленості, надати можливість зробити експертну оцінку квартир ПП «Піраміда», власники квартир на АДРЕСА_3, №№ 1, 4, 4а, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 16 та квартир на АДРЕСА_4 №№ 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9   не заперечують проти будівництва готелю на АДРЕСА_3 у місті Львові, що   не відповідає дійсності, оскільки на вищевказаних зборах таких рішень    не приймалось, учасники зборів заперечували щодо будівництва готелю,  а з вказаним протоколом ознайомились лише у 2015 році.

01 серпня 2013 року ОСОБА_1, перебуваючи у приміщенні Львівської міської ради на пл. Ринок, 1 у м. Львові, діючи умисно, подав у Департамент містобудування Львівської міської ради пакет документів, серед яких був завідомо підроблений протокол № 68 від 19 лютого 2013 року загальних зборів власників квартир будинків на АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4,  який був врахований при прийнятті наказу № 299 Департаменту містобудування ЛМР «Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво  ПП «Піраміда» готелю з вбудованими приміщеннями ресторану та фізкультурно-оздоровчого центру на АДРЕСА_3».

ОСОБА_2 обвинувачувалась у тому, що вона 19 лютого 2013 року, обіймаючи посаду директора ЛКП «Центральне», будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями, за попередньою змовою з ОСОБА_1 з метою використання при отриманні наказу № 299 Департаменту містобудування ЛМР «Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво ПП «Піраміда» готелю з вбудованими приміщеннями ресторану та фізкультурно-оздоровчого центру на АДРЕСА_3» склала завідомо неправдивий офіційний документ, а саме протокол № 68 від  19 лютого 2013 року загальних зборів власників квартир будинків на АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4, внісши в нього завідомо неправдиві відомості про те, що власники квартир погоджуються продати квартири ПП «Піраміда» по домовленості, надати можливість зробити експертну оцінку квартир ПП «Піраміда», власники квартир на АДРЕСА_3, №№ 1, 4, 4а, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 16 та квартир на АДРЕСА_4 №№ 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 не заперечують проти будівництва готелю на АДРЕСА_3 у місті Львові, що не відповідає дійсності, оскільки на вищевказаних зборах таких рішень не приймалось, учасники зборів заперечували щодо будівництва готелю, а з вказаним протоколом ознайомились лише у 2015 році.

Вироком Галицького районного суду міста Львова від 05 лютого 2016 року   ОСОБА_1 визнано невинуватим у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28  ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК, та виправдано у зв'язку з недоведеністю наявності   у його діях складів кримінальних правопорушень; ОСОБА_2 визнано невинуватою у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК,  та виправдано у зв'язку з недоведеністю наявності у її діях складу кримінального правопорушення. Прийняте рішення щодо речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 02 червня 2017 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор Яворський С. М., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 скасувати й призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що в матеріалах кримінального провадження наявні достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за якими їм висунуте обвинувачення. Тому, не застосувавши щодо виправданих положення   ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 та ч. 4 ст. 358 КК, на думку прокурора, суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність. Апеляційний суд доводів апеляційної скарги прокурора належним чином не перевірив та необґрунтовано залишив вирок суду першої інстанції без зміни, чим істотно порушив вимоги ст. 419 КПК. Крім того, всупереч вимогам ч. 4 ст. 401 КПК апеляційний розгляд проведено без участі виправданої ОСОБА_2              

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Ємець І. І. касаційну скаргу прокурора підтримав частково. Просив скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з підстав невідповідності її вимогам ч. 4 ст. 401 та ст. 419 КПК та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку  і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого    у вчиненні кримінального правопорушення.

Обов'язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.

Відповідно до приписів ст. 433 КПК суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Він перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість при перегляді судових рішень виходить з фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

За встановлених місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження, а також виходячи з досліджених в судовому засіданні доказів, висновок суду про недоведеність наявності у діях ОСОБА_1 і ОСОБА_2 складу інкримінованих їм злочинів колегія суддів вважає правильним.

Так, предметом злочинів, передбачених ст. 366 і ст. 358 КК, є офіційний документ. Згідно примітки до ст. 358 КК під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Тому, при встановленні ознак офіційного документа як предмета злочину слід керуватися такими критеріями: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер - підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов'язків.

Невідповідність документа хоча б одному з наведених критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним.

Дослідивши в судовому засіданні докази кримінального провадження, зокрема протокол загальних зборів власників квартир будинків по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 від 19 лютого 2013 року № 68, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказаний документ не є офіційним, оскільки не відповідає вимогам, встановленим у примітці до ст. 358 КК.

Такий висновок суду достатньо мотивований й ґрунтуються на даних, які були належним чином перевірені в судовому засіданні та змістовно наведені у вироку.

В даному випадку складання та використання вказаного протоколу не спричинило наслідків правового характеру, оскільки згідно п. 2.2 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх складу та змісту, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року № 109, що діяв на час вчинення виправданими інкримінованого їм діяння, згода власників суміжних об'єктів нерухомості для отримання містобудівних умов та обмежень не вимагалась.

Крім того, викладена у протоколі інформація (щодо присутніх на зборах мешканців будинку, згоди або незгоди з будівництвом, оцінкою, продажем квартир) не здатна була спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов'язків, оскільки за змістом  ст. 315 ЦПК така інформація не належить до  фактів, що мають юридичне значення.

Доводи прокурора про те, що протокол загальних зборів власників квартир можна вважати попереднім договором купівлі-продажу квартир є безпідставними, оскільки у ньому відсутні істотні умови договору, а також не дотримано відповідної форми, яка встановлена законом для основного договору.

Таким чином, надавши належну оцінку доказам кримінального провадження, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 і ОСОБА_2 складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 і ч. 4    ст. 358 КК, а саме відсутність предмету злочину, а тому правильно виправдав  їх за відповідним обвинуваченням.

Переглядаючи справу за апеляційною скаргою прокурора, апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції в частині виправдання ОСОБА_1 і ОСОБА_2, залишивши вирок без зміни.

Апеляційний розгляд проведено з дотриманням вимог статей 404, 405 КПК.                При цьому, відмовляючи у задоволенні апеляції прокурора, апеляційний суд в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення та підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та відповідає вимогам    ст. 419 КПК.

Згідно приписів ч. 4 ст. 401 КПК обвинувачений підлягає обов'язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає його участь обов'язковою, а обвинувачений, який утримується під вартою, - також у разі, якщо про це надійшло його клопотання.  

Як убачається з матеріалів справи, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції виправдана ОСОБА_2 участі не брала. Згідно інформації, наданої Державною прикордонною службою України, вона 15 вересня 2016 року виїхала          з України і не поверталась. Разом з тим, в суді апеляційної інстанції інтереси ОСОБА_2 захищав адвокат Квак В. М., який наполягав на проведенні апеляційного розгляду без її участі. Врахувавши позицію захисника, апеляційний суд розглянув справу без участі ОСОБА_2,  за результатами чого прийняв рішення про залишення виправдувального вироку без зміни.

Таким чином, на думку колегії, здійснення апеляційного розгляду без участі виправданої ОСОБА_2 у зв'язку з її тривалим перебуванням поза межами України, при цьому за участі її захисника, в даному випадку не є підставою для скасування ухвали апеляційного суду, оскільки не вплинуло на законність і обґрунтованість прийнятого апеляційним судом рішення.  

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не встановлено.

За таких обставин касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом                4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, колегія суддів

ухвалила:

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 02 червня 2017 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

В. В. Щепоткіна Л.Ю. Кишакевич В. І. Остапук                               

8
Подобається
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення