Закон про банкрутство визначає декілька джерел для здійснення оплати послуг ліквідатора, в тому числі і за рахунок коштів кредиторів (ВС/КГС, справа № 912/1783/16 від 01 серпня 2018р.)

Фабула судового акту: Cтягнення винагороди арбітражного керуючого є доволі болючим питанням, як для арбітражних керуючих, так і для кредиторів.

З однієї сторони - арбітражний керуючий виконує свої функції за грошову винагороду, тому виконувати повноваження і «закривати» процедуру власним коштом він не зацікавлений.

З іншої сторони - кредитори, які заявляли свої грошові вимоги з метою їх погашення, а не нести додаткові затрати на процедуру банкрутства.

Тому це питання не раз ставало предметом оскаржень у апеляційній та касаційних інстанціях.

Нещодавно одне з таких оскаржень слугувало підставою для прийняття Верховним Судом важливого рішення з цього приводу.

Однак, давайте по порядку.

Питання стягнення винагороди арбітражного керуючого можна розділити на дві складові, а саме:

1. Стягнення винагороди за виконання повноважень розпорядника майна.
2. Стягнення винагороди за виконання повноважень ліквідатора.

1. Що стосується пункту першого, то тут все зрозуміло і судова практика з цього приводу усталена.

Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) (стаття 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – «Закон»))

Якщо ініціюючий кредитор (якщо це не банкротство за статтею 95 Закону) не здійснив такого авансування, то винагорода підлягає стягненню з нього у примусовому порядку.

2. З приводу стягнення винагороди ліквідатора ситуація не така однозначна.

Закон не визначає обов’язку заявника авансувати витрати ліквідатора (лише розпорядника майна).

Очевидно, що це прогалина Закону, яку деякі суди намагались закрити шляхом застосування аналогії закону та стягували винагороду і витрати ліквідатора пропорційно з кредиторів.

Проте не всі суди дотримувались такої позиції. Все частіше суди відмовляли у примусовому стягненні винагороди ліквідатора. Тим самим покладали всі фінансові витрати у справі на арбітражного керуючого та позбавляли його права на оплату послуг.

(Більш детально в статті автора «Банкрутство за рахунок арбітражного керуючого» для видання «Юридична газета» від 17.10.2017 №42 (592))

01.08.2018 Верховним Судом (у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.) винесено Постанову по справі №912/1783/16, що має важливе значення для формування єдиної правозастосовної практики (про що Суд і зазначив у своєму рішенні).

Так, у своєму рішенні Суд врахував права ліквідатора на отримання винагороди та відшкодування витрат за виконання ним своїх повноважень, скасував в цій частині рішення першої та апеляційної інстанції та прийняв нове рішення, яким стягнув винагороду та витрати ліквідатора з єдиного кредитора у справі.

Свою позицію Верховний Суд обґрунтовував вже згаданою вище частиною 2 статті 115 Закону. Тобто, необхідністю ініціюючого кредитора авансувати витрати розпорядника майна.

Саме на цій підставі Суд зробив висновок, що коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Таким чином, Верховний Суд знову ж таки застосував аналогію закону та врахував права та інтереси арбітражних керуючих.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 912/1783/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін:

скаржника - адвокат Гончаренко С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 06.03.2018

та на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області

від 15.12.2017

у справі № 912/1783/16

за заявою Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромет і К"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

1. В провадженні Господарського суду Кіровоградської області перебуває справа № 912/1783/16 за заявою Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромет і К" про визнання банкрутом.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

2. Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 15.12.2017 у даній справі затверджено звіт ліквідатора, арбітражного керуючого Шевченка В.Є. та ліквідаційний баланс банкрута товариства з обмеженою відповідальністю "Агромет і К". Ліквідовано юридичну особу - банкрута товариство з обмеженою відповідальністю "Агромет і К" .

3. Затверджено звіт про нарахування і виплату грошової винагороди арбітражного керуючого Шевченка В.Є., здійснення та відшкодування його витрат за підсумками ліквідаційної процедури за період з 09.09.2016 по 21.08.2017 на загальну суму 60 262, 16 грн. В решті вимог ліквідатора, арбітражного керуючого Шевченка В.Є. відмовлено. В задоволенні клопотання № 02-02/13 від 22.08.2017 ліквідатора, арбітражного керуючого Шевченка В.Є. про заміну сторони правонаступником відмовлено. Провадження у справі припинено.

4. Не погодившись зі згаданою ухвалою, арбітражний керуючий Шевченко Віталій Євгенович звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив прийняти нове рішення про стягнення з Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на користь Шевченка Віталія Євгеновича грошову винагороду в розмірі 60 262,15 грн.

5. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 у справі № 912/1783/16 у задоволенні апеляційної скарги арбітражного керуючого Шевченко Віталія Євгеновича відмовлено. Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 15.12.2017 у справі №912/1783/16 в оскаржуваній частині залишено без змін.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

6. 22.03.2018 арбітражний керуючий Шевченко Віталій Євгенович звернувся через Дніпропетровський апеляційний господарський суд до Верховного Суду із касаційною скаргою від 22.03.2018 вих. № 02-02/18 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 та на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 15.12.2017 у справі № 912/1783/16, в частині відмови в задоволенні решти вимог, а саме клопотання ліквідатора в прийнятті рішення про стягнення з ініціюючого та єдиного кредитора основної винагороди за час виконання повноважень ліквідатора ПП "Агромет і К", підтвердженням чого є відбиток вхідного штампу Дніпропетровського апеляційного господарського суду на першому аркуші касаційної скарги.

7. 04.04.2018, на підставі підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, справа № 912/1783/16 Господарського суду Кіровоградської області разом з вказаною касаційною скаргою арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 912/1783/16 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 12.04.2018.

9. Ухвалою Верховного Суду від 11.06.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 912/1783/16 за касаційною скаргою арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича від 22.03.2018 вих. № 02-02/18 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 та на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 15.12.2017, в частині відмови у задоволенні решти вимог ліквідатора - арбітражного керуючого Шевченка В.Є. (клопотання № 02-02/14 від 22.08.2017, звіту № 02-02/10 від 21.08.2017 про нарахування основної грошової винагороди ТОВ "Агромет і К" з уточненням № 02-02/17 від 16.11.2017, клопотання № 02-02/16 від 09.10.2017); розгляд касаційної скарги призначено на 01.08.2018 об 11 год. 30 хв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

10. Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, арбітражним керуючим Шевченко Віталієм Євгеновичем подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 та ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 15.12.2017 у справі № 912/1783/16 в частині відмови в задоволенні решти вимог, а саме клопотання ліквідатора про прийняття рішення про стягнення з ініціюючого та єдиного кредитора грошової винагороди за час виконання повноважень ліквідатора ПП "Агромет і К".

10.1 Вказана скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

11. 31.07.2018 від скаржника до Верховного Суду надійшли письмові пояснення по справі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

12. Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

13. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга арбітражного керуючого Юдицького Олександра Вікторовича підлягає задоволенню, а касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

14. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

15. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

16. Згідно частини 3 статті 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення справи про банкрутство, ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого, ухвали про перехід до наступної судової процедури, ухвали про затвердження плану санації, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

17. Беручи до уваги те, що касаційна скарга стосується права ліквідатора на отримання винагороди та відшкодування витрат за виконання ним своїх повноважень і це має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції від 15.12.2017 і постанова суду апеляційної інстанції від 06.03.2018 в частині відмови виплати ліквідатору винагороди за рахунок єдиного ініціюючого кредитора - Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області в даному конкретному випадку підлягають касаційному оскарженню.

18. При прийнятті оскаржуваних рішень суди попередніх інстанцій виходили з наступного

18.1 Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено обов'язку кредитора (кредиторів) відшкодовувати за рахунок кредиторів сплату грошової винагороди ліквідатору у випадку, якщо у банкрута відсутні активи і кредитори не створили відповідний фонд.

18.2 Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не покладено на кредиторів обов'язок створювати відповідний фонд для оплати витрат ліквідатора, а передбачено право створення такого фонду.

18.3 Таким чином, оплата послуг ліквідатора за період виконання ним своїх повноважень здійснюється за рахунок коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу його майна (майнових прав), або із фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, якщо такий створено комітетом кредиторів боржника.

18.4 Примусове стягнення грошової винагороди на користь арбітражного керуючого у спосіб, не передбачений чинним законодавством, з кредитора, який звернувся до суду за захистом порушеного банкрутом права, завдає останньому не передбачених додаткових матеріальних збитків та фактично таке стягнення призведе до порушення публічного порядку у суспільстві, порушення права власності кредитора на належні йому матеріальні засоби, в тому числі кошти.

19. Колегія суддів Касаційного господарського суду не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

20. Статтею 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено право арбітражного керуючого (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) користуватися усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Законом.

21. Частиною 1 статті 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"встановлено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

22. Відповідно до частини 2 статті 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати. Право вимоги грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника. Сплата грошової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна) здійснюється шляхом її авансування заявником (кредитором або боржником) у розмірі, зазначеному у цій частині. Сума авансового платежу вноситься на депозитний рахунок нотаріуса та виплачується арбітражному керуючому (розпоряднику майна) за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна.

23. Отже, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

24. Разом з цим, колегія суддів наголошує на тому, що законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

25. Тобто, не виявлення ліквідатором боржника в процедурі ліквідації майна боржника, чи інших його активів та грошових коштів, жодним чином не впливає на оплату його послуг.

26. Закон про банкрутство визначає декілька джерел для здійснення оплати послуг ліквідатора, в тому числі і за рахунок коштів кредиторів.

27. З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги щодо безпідставності відмови судами попередніх інстанцій в задоволенні решти вимог, а саме клопотання ліквідатора про прийняття рішення про стягнення з ініціюючого та єдиного кредитора грошової винагороди за час виконання повноважень ліквідатора ПП "Агромет і К".

28. Окрім того, Олександрійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області є єдиним кредитором у справі, а тому оплата грошової винагороди ліквідатора повинна здійснюватися за рахунок такого кредитора.

29. Отже, виходячи з приписів наведених норм Закону про банкрутство та обставин справи, господарські суди першої та апеляційної інстанцій, дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ліквідатора банкрута про стягнення з Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на користь Шевченка Віталія Євгеновича грошову винагороду в розмірі 60 262,15 грн.

30. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

31. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

32. З вищевикладеного вбачається, що оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам не відповідають, оскільки судами попередніх інстанцій при їх прийнятті неправильно застосовано норми матеріального права, а саме статті 98, 115 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

33. Згідно пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

34. Згідно частини 1 статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

35. З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного суду дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового рішення про задоволення клопотання ліквідатора банкрута про стягнення з Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на користь Шевченка Віталія Євгеновича грошову винагороду в розмірі 60 262,15 грн.

Керуючись статтями 240 300 301 308 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 та на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 15.12.2017 у справі № 912/1783/16 задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 та ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 15.12.2017 у справі № 912/1783/16 скасувати в частині відмови у стягненні 60 262,16 грн. грошової винагороди арбітражного керуючого з ініціюючого кредитора - Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області.

3. В скасованій частині прийняти нове рішення.

4. Стягнути з Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, код ЄДРПОУ 39481571 (28000, Кіровоградська обл., м.Олександрія, вул. Святомиколаївська, 17) на користь Шевченка Віталія Євгеновича (свідоцтво від 24.07.2013 №1231, ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_2 в ПАТ КБ "ПриватБанк" МФО 305299) грошову винагороду в розмірі 60 262,15 грн. Доручити Господарському суду Кіровоградської області видати відповідний наказ.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко