Ознаками фіктивного правочину є: введення в оману учасника або третьої особи щодо обставин правочину або дійсних намірів;свідомий намір невиконання зобовязань;приховування справжніх намірів учасників правочину (ВС/КГС,№ 903/439/18,27.03.19)

Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube
Ознаками фіктивного правочину є: введення в оману учасника або третьої особи щодо обставин правочину або дійсних намірів;свідомий намір невиконання зобовязань;приховування справжніх намірів учасників правочину (ВС/КГС,№ 903/439/18,27.03.19) - 0_09606400_1579685374_5e2815fe1782a.png

Фабула судового акта: Товариство з обмеженою відповідальністю (позивач, ТОВ) звернулося до господарського суду з позовом до інших двох товариств (відповідачі про визнання недійсним укладеного між ними договору купівлі-продажу нежитлового приміщення. В обґрунтування позовних вимог ТОВ посилалось на невиконання рішення суду, згідно з яким з одного з відповідачів на користь позивача стягнуто певну грошову суму. Позивач стверджував, що відповідач, будучи ознайомлений із вступною та резолютивною частинами рішення та знаючи про відкриття виконавчого провадження, здійснив відчуження обєктів нерухомості. За таких обставин, як стверджував позивач, зазначені дії призвели до фактичної неможливості виконання рішення суду. Отже укладений відповідачами договір купівлі-продажу нежитлового приміщення є фіктивним, оскільки його вчинено сторонами без наміру створення правових наслідків.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, позовні вимоги ТОВ про визнання договору недійсним задоволено повністю.

Мотивую касаційну скаргу відповідач зазначив, що факт укладення спірного договору жодним чином не змінює та не порушує прав позивача. Скаржник також наголошував, що позивач не є стороною договору купівлі-продажу, договір не містить суджень про його права та обовязки, а також не стосується майна позивача або його майнових чи немайнових прав. Таким чином задоволення позову про визнання спірного договору недійсним не спрямовано на захист прав та інтересів позивача.

Однак Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду касаційну скаргу відхилив, судові рішення залишив без змін, підтвердивши усталені підходи до подібних ситуацій і дій господарюючих суб’єктів, а саме.

Як встановили суди, незважаючи на те, що строк оплати за спірним договором настав, у матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення іншим відповідачем дій, спрямованих на виконання умов договору про оплату. В свою чергу продавець майна також не вчинив жодних дій щодо витребування коштів за проданий ним обєкт нерухомості.

Крім того, відповідачі не відобразили у бухгалтерському обліку господарську операцію з купівлі-продажу вказаного нерухомого майна, відповідач продовжує використовувати спірне приміщення для своїх потреб послуги з освітньої діяльності та продовжує строк дії ліцензії на здійснення такого виду діяльності, що підтверджується доказами наявними у матеріалах справи. Отже, суди встановили, що відповідачі не вчинили необхідних дій, спрямованих на досягнення правових наслідків, які обумовлені спірним договором.

За таких обставин спірний договір купівлі-продажу може бути кваліфікований як правочин, який не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків. Встановлені судами обставини свідчать про умисел обох сторін правочину приховати справжні наміри учасників правочину, а саме виведення нерухомості з власності відповідача без отримання плати за це майно, з метою уникнути виконання рішення суду.

ВС/КГС нагадав, що згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони, вчиняючи його, знають, що він не буде виконаним. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. Вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобовязань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Аналізуйте судовий акт: Договір дарування, направлений на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання за його рахунок судового рішення, може бути визнаний недійсним (справа № 6-2697цс16, 23.0817)

Оспорюваний договір укладено між близькими родичами після виникнення майнового зобов'язання дарувальника на підставі відповідного судового ріщення, що свідчить про його фіктивність (справа № 200/5083/14с, 06.12.17)

Про фіктивність договору дарування свідчить передбачення позичальником негативних наслідків у випадку стягнення з нього боргу шляхом звернення на це майно (Апеляційний суд Рівненської області, справа № 569/2178/16-ц, 27.04.17)

Встановивши, що правочин вчинено з метою приховати інших правочин, суд має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин (ВС/КЦС, справа № 444/848/16-ц, 30.01.19)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 903/439/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Баранець О.М., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представників учасників справи

позивача - Романюк Л.С., Терлецький О.М.,

відповідачів: 1. Парицька Н.О., 2. не з'явилися,

третіх осіб: 1. не з'явилися, 2. не з'явилися, 3. не з'явилися, 4. не з'явилися, 5. не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.01.2019

(головуючий суддя- Василишин А.Р., судді Мельник О.В., Філіпова Т.Л.)

на рішення Господарського суду Волинської області від 01.10.2018

(суддя - Войціховський В.А.)

у справі №903/439/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Проінвестком"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача

Перший відділ державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: 2. приватний нотаріус Дебольська Вікторія Володимирівна, 3. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАРУМ", 4. ОСОБА_8, 5. ОСОБА_9

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" (далі - ТОВ "Освіта-Плюс") звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" (далі - ТОВ "Луцький біотехнічний інститут МНТУ") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Проінвестком" (далі - ТОВ "Промінвестком") про визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 24.05.2016, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між ТОВ "Луцький біотехнічний інститут МНТУ" та ТОВ "Промінвестком", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дебольською Вікторією Володимирівною та зареєстрований в реєстрі за №131.

1.2. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Освіта-Плюс" посилається на невиконання рішення суду, ухваленого у справі №903/914/15, згідно з яким з відповідача-1 на користь позивача стягнуто 987 692,52 грн. Позивач зазначає, що причиною неможливості виконання рішення суду у зазначеній справі є відсутність майна, на яке можливо звернути стягнення. Позивач стверджує, що відповідач-1, будучи ознайомлений із вступною та резолютивною частинами рішення Господарського суду Волинської області від 16 листопада 2015 року у справі № 903/914/15, та будучи повідомленим з 17 травня 2016 року про відкриття виконавчого провадження №50739235, здійснив відчуження об'єктів нерухомості, а саме: нежитлового приміщення, загальною площею 2542,7 кв.м., реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлового приміщення, площею 645,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2. На переконання позивача, зазначені дії призвели до фактичної неможливості виконання рішення суду у справі № 903/914/15. Тоді як укладений відповідачами договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 2542,7 кв.м. (далі - Договір купівлі-продажу, спірний договір) є фіктивним, оскільки його вчинено сторонами без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися ним.

1.3. Правовими підставами позову позивач зазначив ст. ст. 16, 203, 215, 234, 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

2.1. 11 квітня 2006 року між ТОВ "Луцький біотехнічний інститут МНТУ" та ТОВ "Освіта-Плюс" було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, площею 2542, 7 кв.м., посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б., зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за №1173.

2.2. Рішенням Господарського суду Волинської області від 03.08.2012 у справі №5004/725/12, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.10.2012, зазначений вище договір купівлі-продажу від 11.04.2006 визнано недійсним та визнано за ТОВ "Луцький біотехнічний інститут МНТУ" право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2542,7кв.м.

2.3. 16 листопада 2015 року рішенням Господарського суду Волинської області у справі №903/914/15, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 стягнуто з ТОВ "Луцький біотехнічний інститут МНТУ" на користь ТОВ "Освіта-Плюс" 968 326,00 грн, сплачених за недійсним правочином, а також 19 366,52 грн витрат зі сплати судового збору. Всього - 987 692,52 грн. Рішення суду набрало законної сили 22.03.2016. Суди встановили, що під час оголошення вступної та резолютивної частин судових рішень у справі №903/914/15 представник ТОВ "Луцький біотехнічний інститут МНТУ" був присутнім. Тобто, відповідач-1 був обізнаний про зміст ухвалених судових рішень.

На підставі наказу Господарського суду Волинської області від 04.04.2016 №903/914/15-1 головним державним виконавцем Першого відділу ДВС Луцького МУЮ Радчук Л.А. 08.04.2016 відкрито виконавче провадження ВП №50739235 про стягнення з ТОВ "Луцький біотехнічний інститут МНТУ" 968 326,00 грн, 19 366,52 грн витрат зі сплати судового збору.

Постанова від 08.04.2016 ВП №50739235 про відкриття виконавчого провадження позивачем та відповідачем-1 не оскаржувалась.

2.4. 17 травня 2016 року ТОВ "Луцький біотехнічний інститут МНТУ" отримав постанову головного державного виконавця Першого відділу ДВС Луцького МУЮ Радчук Л.А. від 08.04.2016 ВП №50739235 про відкриття виконавчого провадження, згідно з якою боржника - ТОВ "Луцький біотехнічний інститут МНТУ" було зобов'язано добровільно в семиденний термін з моменту винесення вказаної постанови виконати наказ Господарського суду Волинської області від 04.04.2016 №903/914/15-1.

2.5. 23 травня 2016 року державний виконавець Першого відділу ДВС Луцького МУЮ Радчук Л.А. виніс постанови про арешт коштів та майна боржника - ТОВ "Луцький біотехнічний інститут МНТУ" та оголошення заборони на відчуження майна. Відповідно до інформації, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень, вказаний арешт на нерухоме майно в межах суми боргу 987 692,52 грн зареєстровано 16.06.2016р.

Суди встановили, що наведені вище обставини у розумінні ч. 1 ст. 75 ГПК України визнаються учасниками справи, як і та обставина, що відповідач-1 та позивач у цій справі були обізнані про законність рішення господарського суду Волинської області від 16.11.2015 у справі №903/914/15 та наявність постанови ВП№50739235 від 08.04.2016 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Волинської області від 04.04.2016р. №903/914/15-1.

2.6. 23 травня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу на підставі рішення суду від 03.08.2012 у справі 5004/725/12 зареєстровано за ТОВ "Луцький біотехнічний інститут МНТУ" право власності на нежитлове приміщення, площею 2542,7 кв.м., розташоване за адресою: м. Луцьк, вул. Сагайдачного,6 (номер запису про право власності 14625788).

2.7. 24 травня 2016 року між ТОВ "Луцький біотехнічний інститут МНТУ" та ТОВ "Промінвестком" укладено Договір купівлі-продажу та акт прийому-передачі приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дебольською Вікторією Володимирівною та зареєстрований в реєстрі за №131.

2.8. 02 червня 2016 року об'єкт нерухомості - нежитлове приміщення площею 2542,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, що є предметом правочину який оскаржується, переданий в іпотеку іпотекодержателю - Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗАРУМ" за зобов'язаннями, що виникли між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 згідно з договором позики №31/05-16 від 31.05.2016. Договір іпотеки посвідчений 02.06.2016 та зареєстрований у реєстрі за №166.

Суди встановили, що відчуживши майно, у ТОВ "Луцький біотехнічний інститут МНТУ" будь-якого нерухомого чи рухомого майна не залишилось. Зазначені обставини і стали підставою для виникнення спору у цій справі.

3. Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Волинської області від 01.10.2018 позовні вимоги ТОВ "Освіта-Плюс" задоволено повністю. Визнано недійсним Договір купівлі-продажу, укладений відповідачами.

3.1.1. Ухвалюючи це рішення, місцевий господарський суд встановив, що у матеріалах справи відсутні докази оплати, претензії чи судові справи щодо стягнення заборгованості за спірним у цій справі правочином. Враховуючи обізнаність відповідача-1 із судовим рішенням у справі №903/914/15 та наявним відкритим виконавчим провадженням ВП№50739235 від 8 квітня 2016 року у ній, а також з огляду на наявність реальної можливості відповідача-2 здійснити розрахунок за отримане приміщення, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний договір укладено без мети реального настання правових наслідків, а саме отримання оплати за проданий об'єкт, що є обов'язковою умовою договору купівлі-продажу в силу статей 655, 691, 692 ЦК України. Увалюючи рішення у цій справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний договір в дійсності вчинений з метою невиконання рішення суду у справі №903/914/15.

3.2. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.01.2019 рішення Господарського суду Волинської області від 01.10.2018 залишено без змін.

3.3. В цілому погодившись з висновками суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив також таке.

3.3.1. Спірний договір купівлі-продажу укладено сторонами 24 травня 2016 року. Ціна відчуження об'єкта нерухомості погоджена сторонами у розмірі 837 405,47 грн без ПДВ, яка повинна була бути сплачена відповідачем-2 до 24 травня 2017 року.

Суд першої інстанції в ухвалі про відкриття провадження від 26 червня 2018 року пропонував відповідачам надати суду відомості, зокрема платіжні доручення, які підтверджують розрахунок за Договором купівлі-продажу. Проте відповідачі таких документів не надали. Крім того, відповідач - 1 не вчиняв жодних дій щодо витребування у відповідача-2 коштів за відчужений об'єкт нерухомості.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що не отримавши оплати згідно з Договором купівлі-продажу, об'єкт нерухомості - нежитлове приміщення площею 2542,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 переданий в іпотеку.

Суд апеляційної інстанції констатував, що відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України" будь-яка дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів підприємства повинна бути відображена в первинних документах підприємства. Проте ні відповідачем-1, ні відповідачем-2 відповідна господарська операція з купівлі-продажу нерухомого майна не відображена у бухгалтерському обліку чи податковій звітності. Відсутні витяги з журналу проводок та відомістю по рахунку 631 за третій - четвертий квартал 2016 року, оборотно-сальдова відомість по рахунку 10 за травень 2016 року, відсутні будь-які прибуткові та видаткові накладні, та в цілому відсутні відомості про цю операцію в балансі та звітах відповідачів про фінансові результати за 6 та 9 місяців 2016, 2017 років.

Крім того, за висновком апеляційного господарського суду, про фіктивний характер укладеного Договору купівлі-продажу свідчить і та обставина, що відповідач-1 продовжує надавати у приміщенні послуги з освітньої діяльності та продовжує строк дії ліцензії на здійснення такого виду діяльності, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Оцінивши наявні у справі докази у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачі не вчинили необхідних дій, спрямованих на досягнення правових наслідків, які обумовлювалися спірним договором. Зважаючи на наявність заборгованості відповідача-1 за рішенням суду, стягнутої на користь позивача, апеляційний суд зазначив про відсутність в діях сторін спірного договору наміру щодо фактичного здійснення купівлі-продажу майна. Зазначене, на переконання суду апеляційної інстанції, є підставою для визнання спірного договору недійсним саме на підставі статті 234 ЦК України.

3.3.2. При цьому апеляційний господарський суд відхилив посилання відповідача-1 на висновки судів, здійснені під час розгляду справи №903/458/16, зважаючи на різні предмет та підстави позову зазначеної справи зі справою, яка розглядається.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, відповідач-1 звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову та рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

4.2. В обґрунтування зазначених вимог скаржник посилається на таке.

4.2.1. Факт укладення ТОВ "Луцький біотехнічний інститут МНТУ" з ТОВ "Промінвестком" спірного договору жодним чином не змінює та не порушує прав TOB "Освіта-Плюс" у справі №903/914/15. Наведений довід не може бути підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним з підстав його фіктивності.

Скаржник наголошує, що позивач не є стороною договору купівлі-продажу, договір не містить суджень про його права та обов'язки, а також не стосується майна позивача або його майнових чи немайнових прав. Таким чином, задоволення позову про визнання спірного договору недійсним не спрямовано на захист прав та інтересів позивача.

4.2.2. Спірний правочин не має дефектів, що визначали б настання наслідків, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та не суперечить чинному законодавству.

Сторони спірного договору погодили його вартість та визначили, що ТОВ "Промінвестком" зобов'язується сплатити грошові кошти за цим договором до 24.05.2017. У день укладення спірного договору сторони підписали акт приймання-передачі приміщення, що свідчить про те, що ТОВ "Луцький біотехнічний інститут МНТУ" засвідчило та реалізувало намір здійснити відчуження належного йому майна та отримати за це кошти, а ТОВ "Промінвестком" засвідчило та реалізувало намір придбати у власність відповідне майно. Договір купівлі-продажу було спрямовано саме на купівлю-продаж нерухомого майна і за результатами його реалізації відповідне майно за оплату перейшло від продавця до покупця.

На думку скаржника, очевидним є висновок про те, що договір купівлі-продажу не суперечить законодавству, тоді як аргументація судів стосовно його фіктивності є надуманою та безпідставною.

Скаржник стверджує, що вся аргументація судів з приводу фіктивності спірного договору зводиться до чисельних посилань на судову практику Європейського та Верховного Судів при повному ігноруванні тієї обставини, що при визнанні договору фіктивним доказуванню підлягала в першу чергу обставина стосовно того, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину. На думку відповідача-1, суди абсолютно проігнорувавши ту обставину, що відсутні об'єктивні обставини та докази, які б підтверджували наведений факт, а учасники правочину мали та реалізували намір створити правові наслідки, визначені спірним договором.

4.2.3. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №50739235 від 23.05.2016 не надсилалась боржнику та іншим уповноваженим на це органам на наступний день її прийняття, не вносилась до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень в момент її створення і лише 16.06.2016 відомості про цю постанову вперше було відображено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Наведена постанова не надавалась та не направлялась скаржнику будь-яким законодавчо визначеним способом.

4.2.4. На думку скаржника, судами також проігноровано той факт, що ТОВ "Освіта-Плюс" вже оскаржувало договір купівлі-продажу у судовому порядку (справа №903/458/16), стверджуючи, що спірний договір порушує права позивача, оскільки його укладено з метою уникнення від виконання судового рішення у справі №903/914/15. Тобто, зазначені підстави позову вже були предметом оцінки судів у іншій судовій справі.

4.3. Скаржник також звернувся до суду з клопотанням про передачу справи №903/439/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав ч. 5 ст. 302 Господарського процесуального кодексу України. Проте під час судового засідання у суді касаційної інстанції представник скаржника відмовився від зазначеного клопотання, у зв'язку з чим Суд його не розглядав.

4.4. У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти доводів та вимог касаційної скарги та просить залишити її без задоволення, а судові рішення, що оскаржуються, - без змін.

Доводи та аргументи позивача в цілому ґрунтуються на висновкам, здійснених судами першої та апеляційної інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.1.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст. 300 ГПК України).

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір у справі про визнання договору купівлі-продажу недійсним з підстави його фіктивності.

5.2.2. Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

5.2.3. Згідно з частинами 1, 2 статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони, вчиняючи його, знають, що він не буде виконаним. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. Вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину.

Отже , основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

5.2.4. Кваліфікуючими ознаками договору купівлі-продажу є передання (продаж) майна продавцем та оплата (прийняття) такого майна покупцем.

Як зазначено вище у розділі 3 цієї постанови, суди встановили, що строк оплати за спірним договором настав 24 травня 2017 року. Проте у матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення відповідачем-2 дій, спрямованих на виконання умов договору про оплату. В свою чергу відповідач-1 також не вчинив жодних дій щодо витребування у відповідача-2 коштів за проданий ним об'єкт нерухомості. Зазначені обставини відповідачі не заперечують.

Суд апеляційної інстанції, діючи в межах визначеної законом компетенції, встановив, що відповідачі не відобразили у бухгалтерському обліку відповідну господарську операцію з купівлі-продажу нерухомого майна. Відповідач-1 продовжує надавати у спірному приміщенні послуги з освітньої діяльності та продовжує строк дії ліцензії на здійснення такого виду діяльності, що підтверджується доказами наявними у матеріалах справи.

Таким чином, суди встановили, що відповідач-1 та відповідач-2 не вчинили необхідних дій, спрямованих на досягнення правових наслідків, які обумовлені спірним договором.

Як обґрунтовано вказали суди попередніх інстанцій, ТОВ "Луцький біотехнічний інститут МНТУ" було обізнане про законність рішення Господарського суду Волинської області від 16.11.2015 у справі №903/914/15 та наявність постанови ВП№50739235 від 08.04.2016 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Волинської області від 04.04.2016 №903/914/15-1.

Отже , врахувавши відсутність вчинення відповідачами належних дій, спрямованих на реальне виконання умов спірного договору купівлі-продажу, зважаючи на наявність непогашеної заборгованості ТОВ "Луцький біотехнічний інститут МНТУ" перед позивачем згідно з рішенням Господарського суду Волинської області у справі №903/914/15, суди попередніх інстанцій дійшли переконливого висновку про наявність умислу ухилення від виконання рішення суду щодо стягнення з відповідача-1 грошових коштів на користь позивача.

Таким чином, обґрунтованими є доводи позивача про те, що спірний договір купівлі-продажу може бути кваліфікований як правочин, який не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків. Встановлені судами обставини свідчать про умисел обох сторін правочину приховати справжні наміри учасників правочину, а саме виведення нерухомості з власності відповідача-1 без отримання плати за це майно, з метою уникнути виконання відповідачем-1 рішення суду у справі №903/914/15.

У цьому аспекті суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

Отже , укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

5.2.5. Доводи скаржника, про які йшлося у п. 4.2.2 цієї постанови, щодо неналежної аргументації судових рішень, суд касаційної інстанції вважає безпідставними. Необґрунтованим та таким, що спростовується змістом ухвалених у справі судових рішень, є і твердження відповідача-1 про невідповідність висновків судів встановленим обставинам справи.

5.2.6. Суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відмінність підстав позову, а відтак і обставин, які підлягали доказуванню у справі №903/458/16, з підставами позову у цій справі, визначеними позивачем з посиланням саме на ст.234 ЦК України. Отже, аргументи скаржника, про які зазначено у п.4.2.4 цієї постанови, свого підтвердження не знайшли.

5.2.7. Доводи відповідача-1 щодо того, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.05.2016 не надсилалась боржнику та іншим уповноваженим на це органам на наступний день її прийняття, не вносилась до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень в момент її створення і лише 16.06.2016 відомості про цю постанову вперше було відображено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (п.4.2.3 постанови), не впливають на правову кваліфікацію правовідносин, що склались між сторонами у цій справі, та здійснені у зв'язку з цим висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з правильністю яких погодився суд касаційної інстанції, про що зазначено вище.

5.2.8. Отже, звертаючись з касаційною скаргою, ТОВ "Луцький біотехнічний інститут МНТУ" не довело неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування судових рішень, що оскаржуються. Відтак, касаційна скарга відповідача-1 задоволенню не підлягає.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, ухвалені у справі, Суд констатує, що суди попередніх інстанцій правильно кваліфікували спірні правовідносини, що склалися, з правильним застосуванням до них норм матеріального права.

6.3. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.4. З огляду на зазначене вище у розділі 5 цієї постанови, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги відповідача-1 без задоволення, а рішення та постанови судів - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.01.2019 та рішення Господарського суду Волинської області від 01.10.2018 у справі №903/439/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.Ткач

Судді О. Баранець

Л.Стратієнко

5437
Переглядів
0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
ЕСПЧ
0