ВС/КАС: висловився щодо впливу декриміналізаці фіктивного підприємництва на розгляд податкових спорів (ВС/КАС, справа № 826/17813/18, 12.11.19)

Фабула судового акта: Справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю до податкового органу (відповідач) про визнання протиправними та скасування наказу та податкових повідомлень-рішень, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, застосовано штрафні санкції, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, адміністративний суд вирішив не на користь позивача.

Як видно з матеріалів справи, склад податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, доводився відповідачем висновком про нереальність господарських операцій, з посиланням на наявність первинних документів, які не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, відсутність у контрагента спеціалізованих робітників та матеріальних ресурсів для надання послуг, необоротних активів підприємства, у тому числі основних засобів, реальних трудових резервів для здійснення статутних видів діяльності підприємства.

Крім того, податковий орган посилався на наявність вироку суду від 31 травня 2018 року, який набрав законної сили 03 липня 2018 року, відносно посадової особи товариства – позивача. Ця обставина стала окремою підставою для касаційного оскарження судових рішень позивачем, який стверджував про декриміналізацію статті 205 Кримінального кодексу України і, як наслідок, відсутність підстав для врахування вироку суду від 31 травня 2018 року у цій справі.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду наведені аргументи скаржника відхилив, зазначивши, зокрема, що стаття 205 виключена з Кримінального кодексу України згідно з Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес», який набрав чинності 25 вересня 2019 року. Оскільки вирок суду від 31 травня 2018 року набрав законної сили 03 липня 2018 року, є чинним, тому обставини встановлені у зазначеній кримінальній справі повинні враховуватися при розгляді цієї справи.

ВС/КАС зазначив також що відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вироком у кримінальній справі, який набрав законної сили, встановлено об'єктивну сторону складу злочинів посадової особи контрагента платника податків, дії якого не були спрямовані на реальне настання наслідків, а лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій. При цьому, господарські операції, за наслідками яких підприємством сформовані витрати та податковий кредит, відбулися на підставі первинних документів, виписаних цією ж особою і у той самий період, в якому встановлено факт вчинення злочину.

І хоча ВС/КАС не наважився прямо сформувати висновок про те, що декриміналізація фіктивного підприємництва не вплине на адміністративну податкову практику, цей висновок фактично випливає зі змісту постанови касаційного суду.

Варто зазначити, що і раніше позиція ВСУ і ВАСУ також зводилась, як правило, до наступних висновків: не врахування того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій (Постанова колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 3 листопада 2015 року № 21-4471а15); норми матеріального закону не пов'язують визнання ознак фіктивності юридичної особи з обов'язковою наявністю вироку щодо осіб, які вчинили фіктивне підприємництво, тобто злочин, передбачений ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (Ухвала ВАСУ від 16 лютого 2016 р. № К/800/36313/15).

Аналізуйте судовий акт: Якщо вироком у відношенні контрагента платника податків, встановлено фіктивність (неналежність)первинних документів, то донарахування податків ПП по таким операціям законне (ВС/КАС від 16 січня 2018р. у справі 2а-7075/12/2670)

У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове-повідомлення рішення вважається таким, що НЕ вручено платнику податків (КАС/ВС від 19.03.2019 р., справа №808/8020/14)

Суттєва недосконалість запиту податкового органу не несе за собою жодний негативних наслідків для платника податків, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано (ВС/КАС, справа №804/5722/16 від 09.04.19)

В ДПІ відсутнє право вживати заходи щодо стягнення суми боргу у разі спливу 1095-денного строку з дня його виникнення, він визнається безнадійним і підлягає списанню разом штрафними санкціями (ВС/КАС, № К/9901/99/17 807/2097/16, 06.02.18)

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

12 листопада 2019 року

справа № 826/17813/18

адміністративне провадження №К/9901/28348/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Пасічник С. С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крестон Джі Сі Джі Едвайзорі"

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2019 року у складі судді Аверкової В. В.

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року у складі суддів Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., Беспалова О. О.

у справі №826/17813/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крестон Джі Сі Джі Едвайзорі"

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування наказу і податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Крестон Джі Сі Джі Едвайзорі" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати наказ від 06 червня 2018 року №9509 та податкові повідомлення-рішення від 17 липня 2018 року №00008501402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 200001 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням - 133 334 грн та за штрафними санкціями - 66 667 грн; №00008511402, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн та №00008491402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 150 000 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 120 000 грн та за штрафними санкціями - 30 000 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

28 травня 2019 року Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалою задовольнив клопотання Товариства, адміністративний позов в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 липня 2018 року №00008491402 залишив без розгляду.

28 травня 2019 року Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року, відмовив у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції висновувалися з правомірності прийнятих податковим органом спірних рішень внаслідок доведеності відповідачем складу податкового правопорушення.

У жовтні 2019 року позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 липня 2018 року №00008501402 і №00008511402 та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. В касаційній скарзі наголошує на тому, що Товариством підтверджено належними та допустимими доказами реальність господарських операцій з контрагентом. Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.

16 жовтня 2019 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, витребував справу №826/17813/18 з Окружного адміністративного суду м. Києва.

30 жовтня 2019 року справа № 826/17813/18 надійшла на адресу Верховного Суду.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на її необґрунтованість просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Здійснюючи касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень, Суд вважає, що зазначеним вимогам закону такі судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

На підставі направлення від 07 червня 2018 року № 919/26-15-14-02-02, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу відповідача від 06 червня 2018 року № 9509 посадовою особою податкового органу у період з 07 червня 2018 року по 13 червня 2018 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Івамар Трейд» за вересень 2017 року, результати якої оформлені актом перевірки від 20 червня 2018 року №409/26-15-14-02-02/32037073 (далі - акт перевірки).

В ході проведення перевірки позивачу вручено запит про надання документів від 07 червня 2018 року №1, на який Товариством надано відповідь від 08 червня 2018 року №08/06-2 стосовно відсутності підстав для надання витребуваних документів, у зв`язку з викладеним відповідачем складено акт від 12 червня 2018 року №883/26-15-14-02-02 про ненадання документів, з тексту якого вбачається, що позивачем надано до перевірки дублікати первинних документів замість оригіналів, посилаючись на їх втрату 29 грудня 2017 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пунктів 44.1, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 6, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 120 000 грн, у тому числі за 2017 рік в сумі 120000 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 185.1, статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 133 334 грн, у тому числі за вересень 2017 року в сумі 133 334 грн;

- пунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, в результаті незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків і зборів.

17 липня 2018 року на підставі акта перевірки згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 57.3 статті 57, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України керівником податкового органу прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням №00008501402 за порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 185.1, статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 200 001 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням - 133 334 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 66 667 грн, які застосовані згідно з пунктом 123.1 статті 123 цього кодексу.

Податковим повідомленням-рішенням №00008511402 за порушення пунктів 44.1, 44.3, 44.6 статті 44 Податкового кодексу України до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 510 грн відповідно до пункту 121.1 статті 121 цього кодексу.

Податковим повідомленням-рішенням №00008491402 за порушення пунктів 44.1, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 6, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 150 000 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 120 000 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 30 000 грн, які застосовані відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Склад податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, доводиться податковим органом висновком про нереальність господарських операцій Товариства з ТОВ «Івамар Трейд», з посиланням на наявність первинних документів, які не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, відсутність у контрагента спеціалізованих робітників та матеріальних ресурсів для надання послуг, необоротних активів підприємства, у тому числі основних засобів, реальних трудових резервів для здійснення статутних видів діяльності підприємства.

Податковий орган посилається на наявність вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2018 року, який набрав законної сили 03 липня 2018 року, відносно посадової особи ТОВ «Івамар Трейд» ОСОБА_1

Суди попередніх інстанцій установили, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Івамар Трейд» (виконавець) укладено договір від 16 серпня 2017 року №16/08-1, за умовами якого протягом строку дії цього договору виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги з пошуку та збору інформації, а замовник зобов`язується оплатити послуги виконавця та відшкодувати виконавцю витрати, пов`язані з наданням послуг. Інформація відповідно до умов цього договору може включати в себе зокрема: детальний опис товару/обладнання, сфера застосування, принцип дії, матеріал виготовлення, технічні характеристики, креслення, каталоги; інформація щодо основних ціноутворюючих факторів товару/обладнання; інформація від заводів-виробників, дилерських компаній, дані про продажі та пропозиції, розміщені на сайтах оголошень щодо подібних об`єктів. Перелік та кількість об`єктів, щодо яких буде здійснюватись пошук та збір інформації, узгоджуються сторонами в окремих додатках до договору. Щодо об`єктів відносно яких здійснювався пошук сторонами укладалися додаткові угоди.

На підтвердження фактичного виконання операцій на предмет надання ТОВ «Івамар Трейд» послуг позивачем долучено до матеріалів справи акти приймання-передачі наданих послуг з пошуку та збору інформації, звіти до зазначених актів приймання-передачі послуг для ідентифікації обсягів виконаних робіт (надання інформації) контрагентом, в яких наведено будівельні матеріали, комплектуючі та будівельні машини, їх ціни та технічні характеристики. Також надано податкові накладні, виписки по рахунку 631 з контрагентом, копії платіжних доручень, акт звіряння по взаєморозрахункам. На підтвердження реалізації позивачем об`єктів пошуку в матеріалах справи містяться копії договорів, контрактів з контрагентами, розрахунки вартості послуг, рахунки-фактури, специфікації, платіжні доручення, акт приймання-передачі послуг, технічні паспорти на обладнання, інвойси, упаковочні листи.

Суди попередніх інстанцій установили, що наявні у матеріалах справи первинні документи надані позивачем: звіти про виконані роботи та акти здачі-прийняття робіт не містять ідентифікуючих реквізитів щодо осіб, які їх склали, зокрема відсутні посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції; прізвище, ім`я, по-батькові посадових осіб, які складали звіти про виконані роботи та акти здачі-прийняття робіт.

Так само неможливо встановити реальність та обсяг наданих позивачу послуг (виконаних робіт) з наданих звітів про виконані роботи та актів виконаних робіт, оскільки відсутнє детальне визначення переліку наданих послуг, конкретизація суті (змісту) таких послуг, способу їх виконання та витраченого часу, а міститься лише загальний їх перелік.

Тобто , наявні в матеріалах справи звіти про виконані роботи та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) є узагальнюючими документами, які не розкривають змісту та обсягу наданих послуг, не дають можливість ідентифікувати, які саме послуги надавалась та не дозволяють перевірити правильність формування ціни за послуги.

Позивачем також не надано документального підтвердження обґрунтування економічної та ділової доцільності придбання таких послуг, обґрунтування їх вартості, підтвердження використання отриманих послуг в безпосередній господарській діяльності Товариства.

Суд апеляційної інстанції, досліджуючи зміст договору від 16 серпня 2017 року №16/08-1, як документа у взаємозв`язку з іншими матеріалами справи, вказав на те, що наявні підстави вважати, що такий договір містить очевидні неточності в частині реквізитів договору щодо номеру рахунку ТОВ «Івамар Трейд», відкритого в ПАТ «Ідея Банк», який був відкритий згідно з відомостями банківської установи після того, як укладено сам договір, що в свою чергу свідчить про формальне оформлення договору.

Щодо вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2018 року у справі № 761/11940/18, яким визнано ОСОБА_1 винуватим за частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

Суди попередніх інстанцій установили, що наявні в матеріалах справи первинні документи контрагента позивача - ТОВ «Івамар Трейд» є неналежними, оскільки вони підписані Остапенком О. О. , який значився як керівник та власник ТОВ «Івамар Трейд», проте не має ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства, реєстраційних документів не складав, лише підписував та передавав невстановленим досудовим розслідуванням особам, жодних документів податкової та бухгалтерської звітності не складав і не підписував, що встановлено в межах розслідування кримінальної справи 761/11940/18, порушеної за фактом вчинення злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 27 і частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №2а-7075/12/2670.

Щодо твердження позивача про декриміналізацію статті 205 Кримінального кодексу України і, як наслідок, відсутність підстав для врахування вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2018 року у справі № 761/11940/18, Суд зазначає наступне.

Згідно з Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес», який набрав чинності 25 вересня 2019 року, виключена стаття 205 Кримінального кодексу України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Оскільки вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2018 року у справі № 761/11940/18, який набрав законної сили 03 липня 2018 року, є чинним, тому обставини встановлені у зазначеній кримінальній справі повинні враховуватися при розгляді цієї справи.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Верховний Суд вважає, що вироком у кримінальній справі, який набрав законної сили, встановлено об`єктивну сторону складу злочинів посадової особи контрагента платника податків, дії якого не були спрямовані на реальне настання наслідків, а лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій. Господарські операції, за наслідками яких підприємством сформовані витрати та податковий кредит, відбулися на підставі первинних документів, виписаних цією ж особою і у той самий період, в якому встановлено факт вчинення злочину.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №826/14465/13-а.

Відтак , Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які оцінили докази в їх сукупності і врахували обставини, встановлені у вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 31 травня 2018 року у справі № 761/11940/18, про не підтвердження належними та допустимими доказами реальності господарських операцій позивача з контрагентом з надання послуг з пошуку та збору інформації.

Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про відсутність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відтак, долучені до матеріалів справи документи не є належними, допустимими, достовірними та достатніми письмовими доказами в розумінні статей 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також суд апеляційної інстанції відхилив доводи позивача про те, що судові рішення у цивільній справі №752/18027/18 підтверджують реальність господарських взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «Івамар Трейд», оскільки рішенням Приморського суду м. Маріуполя у цивільній справі № 752/18027/18 за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Івамар Трейд» за участі третьої особи TOB "Крестон Джі Сі Джі Едвайзорі", про стягнення заборгованості за надані послуги за цивільно-правовим договором від 06 вересня 2017 року № 1, що в свою чергу був укладений на виконання договору від 16 серпня 2017 року № 16/08-1, не підтверджується реальність фінансово-господарських операцій між ТОВ "Крестон Джі Сі Джі Едвайзорі" та ТОВ «Івамар Трейд».

Відсутність здійснення позивачем та його контрагентом господарських операцій встановлена судами попередніх інстанції, що доводить правомірність висновків податкового органу про безпідставність формування позивачем витрат і податкового кредиту по факту надання послуг з пошуку та збору інформації, що обумовлює правомірність висновків податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення від 17 липня 2018 року №00008501402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 200001 грн.

Суд також погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 17 липня 2018 року №00008511402, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн, оскільки позивачем до перевірки не надано оригінали документів та порушено порядок зберігання первинних документів, а також не виконаний встановлений положенням статті 44 Податкового кодексу України обов`язок повідомити контролюючий орган про втрату первинних документів.

Суд визнає прийнятними висновки суду апеляційної інстанції про те, що доводи позивача про порушення строку розгляду справи судом першої інстанції, не є такими, що можуть слугувати підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки таке порушення не призвело до ухвалення незаконного рішення, що відповідає приписам частини другої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крестон Джі Сі Джі Едвайзорі" залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року у справі №826/17813/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді : І. А. Гончарова

С. С. Пасічник