У справах за позовами прокурорів в інтересах громадян або в інтересах позивачами є відповідні громадяни чи уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює процесуальне представництво їх інтересів у суді (№ 553/3280/16-а, 21.02.18)

Фабула судового акта: Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист. Ця важлива соціальна функція прокуратури має бути забезпечена певними механізмами її реалізації, в тому числі, і в питанні сплати судового збору. В цій справі Верховний Суд сформував певну правову позицію, суть якої викладена у назві статті.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним в силі судом апеляційної інстанції, позовну заяву прокурора в інтересах неповнолітньої дитини до спеціалізованої школи-інтернат про стягнення одноразової грошової допомоги в розмірі 9143,50 грн, залишено без руху у зв’язку з несплатою позивачем (прокуратурою) судового збору у повному розмірі.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу прокурора на означені рішення задовольнив, ці рішення скасував, а справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.

При цьому ВС зазначив, що статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду.

Отже прокурор, звертаючись до суду в інтересах неповнолітньої дитини, є представником, а дитина – позивачем. Саме тому прокуратурою обґрунтовано був сплачений судовий збір у розмірі 551,20 грн., тобто у розмірі, визначеному для фізичних осіб. В такому випадку прокуратура, маючи статус представника позивача, не повинна була сплачувати судовий збір як суб'єкт владних повноважень у розмірі однієї мінімальної заробітної плати (1378 грн.) Згідно пп. 1 п. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на час звернення з адміністративним позовом) за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» у 2016 році встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня 2016 року - 1378 грн.

ВС нагадав, що прокурор, який звертається до адміністративного суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Для представництва інтересів громадянина в адміністративному суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, а також письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення ним представництва. Ці вимоги прокуратурою були виконані.

Аналізуйте судовий акт: Позовна давність для заяв прокурорів також обчислюється з дня, коли прокурор довідався або міг довідатись про порушення прав позивача або про особу, яка права позивача порушила (Постанова ВСУ від 27 травня 2014р. у справі №5011-32/13806-2012 )

ВСУ: Прокурор У БУДЬ-ЯКОМУ ВИПАДКУ НЕ має права представляти в суді інтереси держави в особі державних компаній (№ 6-678цс17 від 11.10.2017)

Перебіг позовної давності починається від дня, коли саме особа, а не її представник, у тому числі і прокурор, довідалася про порушення свого права (ВСУ від 13.03.2017р., у справі № 6-80цс17)

Прокурор НЕ має права втручатись або ініціювати процес укладення угоди про примирення, на відміну від процесу укладення угоди про визнання винуватості (ВСУ від 31 березня 2016р. у справі № 5-27кс16)

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 лютого 2018 року

Київ

справа № 553/3280/16-а

адміністративне провадження № К/9901/13714/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №553/3280/16-а

за позовом Першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Полтавської спеціалізованої школи-інтернат № 2 І-ІІІ ступенів Полтавської обласної ради про стягнення одноразової грошової допомоги в розмірі 9143 грн.

за касаційною скаргою заступника прокурора Полтавської області на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави (у складі судді Новак Ю. Д.) від 22 вересня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів Лях О. П., Яковенка М. М., Старосуда М. І.) від 02 листопада 2016 року, установив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. У вересні 2016 року прокурор, в особі Першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області, звернувся до суду в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Полтавської спеціалізованої школи-інтернат № 2 І-ІІІ ступенів Полтавської обласної ради, в якому просив стягнути одноразову грошову допомогу на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 9143,50 грн. та стягнути з відповідача на користь прокуратури Полтавської області понесені витрати на сплату судового збору в сумі 551,20 грн.

2. Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 22 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року позовну заяву Першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору у повному розмірі; встановлено строк на виправлення недоліків 5 діб з моменту отримання копії даної ухвали.

3. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, заступник прокурора Полтавської області звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 22 вересня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

5. Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

6. 01 лютого 2018 року касаційну скаргу заступника прокурора Полтавської області на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 22 вересня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року у справі № 553/3280/16-а передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яку ухвалою від 19 лютого 2018 року прийнято до провадження та призначено її розгляд в порядку письмового провадження.

ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Суд першої інстанції, залишаючи позов без руху, зазначив про невідповідність позовної заяви вимогам ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зокрема позовні вимоги не повністю оплачено судовим збором.

8. Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, зазначив, що прокурор в особі Першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області у відповідності до Закону України «Про судовий збір» не наділений пільгами щодо сплати судового збору, клопотання про звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору в повному обсязі не надано, а тому залишення позову без руху з посиланням на її невідповідність вимогам ч. 3 ст. 106 КАС України є обґрунтованим.

ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

9. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що у даній справі за позовом Першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 позивачем є саме ОСОБА_2, а отже за подання адміністративного позову прокурор має сплатити судовий збір у розмірі, визначеному для фізичних осіб. Тому вважає, що прокуратурою обґрунтовано сплачено судовий збір у розмірі 551,20 грн. Вказує, що суди дійшли хибного висновку про те, що при пред'явленні адміністративного позову в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, Полтавська місцева прокуратура має статус позивача і повинна сплатити судовий збір як суб'єкт владних повноважень у розмірі однієї мінімальної заробітної плати (1378 грн.)

ІV. ОЦІНКА СУДУ

10. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, у своїй оцінці виходить з наступного.

11. Відповідно до ч. 3 ст. 106 КАС України (в редакції, яка була чинною на час звернення з адміністративним позовом) до позовної заяви, серед іншого, додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

12. Згідно ч. 1 ст. 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

13. Суд вважає, що висновки суді першої та апеляційної інстанцій щодо залишення позовної заяви без руху є помилковими.

14. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

15. Згідно ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

16. Частино 6 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що час здійснення представництва інтересів громадянина у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

17. Відповідно до ч. 2 ст. 60 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017 року) з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Для представництва інтересів громадянина в адміністративному суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, а також письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення ним представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання адміністративному суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 108 цього Кодексу.

18. Отже, у справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах громадян або в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні громадяни чи уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює процесуальне представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду.

19. За вказаних обставин, Перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області звертаючись до суду в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 є представником, а ОСОБА_2 є позивачем.

20. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

21. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на час звернення з адміністративним позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

22. Згідно пп. 1 п. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на час звернення з адміністративним позовом) за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

23. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» у 2016 році встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня 2016 року - 1378 грн.

24. Враховуючи, що Перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області звернувся до суду про стягнення одноразової грошової допомоги в розмірі 9143,50 грн., тобто з вимогами майнового характеру, судовий збір складає 551,20 грн.

25. Отже, прокуратурою обґрунтовано сплачено судовий збір, відповідно до платіжного доручення від 13 вересня 2016 року № 1234, у розмірі 551,20 грн.

26. За вказаних обставин Суд вважає помилковим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що Перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області звертаючись до суду в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 має статус позивача та повинен сплатити судовий збір як суб'єкт владних повноважень.

27. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

28. За таких обставин рішення судів попередніх інстанцій підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Полтавської області задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 22 вересня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року у справі № 553/3280/16-а скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Т. О. Анцупова

В. М. Кравчук

О. П. Стародуб