Спори про зняття з реєстраційного обліку є житловими незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень і розглядаються у порядку цивільного судочинства (ВС/КАС,справа № 280/1752/14-а,16.07.19)

Фабула судового акта: Позивач звернулася до суду з позовом до сільської ради, районного сектору Управління Державної міграційної служби України, Управління Державної міграційної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, про зобов’язання скасувати реєстрацію останньої.

Позов мотивовано тим, що позивач є власником будинку. Під час вирішення питання щодо розпорядження своєю власністю вона дізналась, що в її будинку зареєстрована вказана особа. Зважаючи на те, що вона не давала згоди на її реєстрацію в своєму будинку, не укладала з нею будь-яких договорів, вважає, що ця особа підлягає зняттю з реєстрації. Але відповідачі не вирішили питання зняття з реєстрації , що стало підставою звернення до суду.

Постановою районного суду у задоволенні позовних вимог відмовлено з посиланням, зокрема, на те, що відповідно до показів свідків, допитаних у судовому засіданні, позивач був обізнаний про реєстрацію особи у своєму будинку, оскільки сам дав на неї згоду. Але постановою апеляційного адміністративного суду це рішення скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено з інших підстав, - суд дійшов висновку, що повноваженнями щодо реєстрації фізичних осіб за обраним ними місцем проживання, була наділена паспортна служба, а не органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши цю справу майже через п’ять років після звернення до суду з позовом, звернув увагу на те, що предметом спірних правовідносин є майнові права на будинок. Вимоги ж до сільської ради, Управління Державної міграційної служби України є похідними від них. Таким чином, спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами ЦПК України.

У даній справі спір пов`язаний з реалізацією житлових прав особи, зокрема, права позивача на користування будинком, тобто з цивільним правом. Відповідачі у таких відносинах владних управлінських функцій щодо позивача не здійснюють, а є органами, які виконують свої обовязки щодо реєстрації місця проживання у відношеннях з власником майна.

Висновок ВС/КАС зводиться до наступного: у порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов`язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача.

Така правова позиція раніше формувалась у постановах Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-2139цс15, від 02.03.2016 у справі № 6-14цс16. Дані правові позиції кореспондуються з правовими висновками у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 826/13571/17 та від 16.05.2018 у справі № 337/2535/17.

Аналізуйте судовий акт: Відсутні законні підстави для відмови в реєстрації місця проживання особи через ненадання нею договору найму житлового приміщення за адресою реєстрації (ВС/КАС,справа №523/9759/16-а, 01.08.19)

Члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у цьому будинку (квартирі), користують жилим приміщенням нарівні з власником (справа № 463/3711/16-ц, 23.11.17)

Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє членів сім'ї такого власника права користування займаним приміщенням (справа № 598/1718/16-ц, 09.11.17)

Якщо квартира набута на законних підставах, покупець має право виселити усіх зареєстрованих у ній осіб, в тому числі і членів сім’ї продавця, без надання іншого житлового приміщення (ВС/КЦС, № 638/13030/13-ц, від 25 липня 2018р.)

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 липня 2019 року

Київ

справа № 280/1752/14-а

адміністративне провадження №К/9901/1442/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів Жука А.В., Мартинюк Н.М.,

розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харитонівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та бездільності, зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 (колегія суддів у складі: Шевчук С.М., Майора Г.І., Одемчука Є.В.)

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Харитонівської сільської ради Коростишівського району, Коростишівського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про зобов`язання скасувати реєстрацію ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов мотивовано тим, що вона є власником будинку, що розташований в АДРЕСА_1 . Під час вирішення питання щодо розпорядження своєю власністю вона дізналась, що в її будинку зареєстрований ОСОБА_2 . Зважаючи на те, що вона не давала згоди на його реєстрацію в своєму будинку, не укладала з ним будь-яких договорів, вважає, що ОСОБА_2 підлягає зняттю з реєстрації. Позивач вказує, що відповідачі не вирішили питання зняття з реєстрації ОСОБА_2 , що стало підставою звернення до суду.

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 11.12.2014 адміністративний позов ОСОБА_1 в частині вимог до Коростишівського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду у зв`язку з заявою позивача про відкликання позовної заяви в цій частині вимог.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Коростишівського районного суду Житомирської області від 19.12.2014 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судове рішення першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до показів свідків, допитаних у судовому засіданні, ОСОБА_1 була обізнана із реєстрацією ОСОБА_2 у своєму будинку, оскільки сама дала на неї згоду. ОСОБА_2 тривалий час проживав у спірному домоволодінні разом зі своєю матір`ю та її співмешканцем - сином позивача, що свідчить про те, що ОСОБА_1 була обізнана про проживання ОСОБА_2 у будинку АДРЕСА_1 .

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що станом на 2002 рік питанням реєстрації фізичних осіб займалася паспортна служба, оскільки на підставі Рішення Конституційного суду від 14.11.2001 № 15-рп/2001 та постанови Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 № 13 було внесено зміни до Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ, пунктом 4 якого передбачено, що паспортна служба відповідно до покладених на неї завдань організовує в межах компетенції роботу, пов`язану з оформленням і видачею паспортних та інших документів, реєстрацією та обліком громадян за обраним ними місцем проживання, здійснює контроль за виконанням громадянами і посадовими особами правил паспортної системи. У зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що повноваженнями щодо реєстрації фізичних осіб за обраним ними місцем проживання, була наділена паспортна служба, а не органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи.

Також, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимоги щодо реєстрації ОСОБА_2 без дозволу позивача з посиланням, як на підставу позову, на Порядок реєстрації місця проживання та перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012 року № 1077, оскільки як стверджують матеріали справи, ОСОБА_2 був зареєстрований у спірному будинку в 2002 році, а позивач набула права власності на вищевказаний житловий будинок 22.12.2011.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що Коростишівським районним судом Житомирської області розглянуто даний спір, тоді як даний спір підсудний окружному адміністративному суду відповідно до частини першої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, чинній на момент ухвалення судового рішення). Отже, суд дійшов висновку, що справу розглянуто неповноважним судом, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 202 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить винести постанову, якою змінити постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 в частині відмови у задоволенні позову та задовольнити позовні вимоги, зобов`язавши Харитонівську сільську раду, Коростишівський районний сектор Управління ДМС в Житомирській області та ДМС в Житомирській області скасувати реєстрацію ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначає , що жодних письмових доказів, які б підтверджували, що позивачка надавала свою згоду на реєстрацію ОСОБА_2 у своєму будинку за адресою по АДРЕСА_1 в праві не має.

Наголошує , що як на момент реєстрації ОСОБА_2 у 2002 році, так і на момент звернення з касаційною скаргою реєстрація громадян та зняття з реєстрації у сільській місцевості здійснються також через сільські, селищні ради та їх виконавчі органи, тобто органи місцевого самоврядування. В міській місцевості також, в той час та на момент звернення із касаційною скаргою, такі дії з реєстрації громадян зздійснюються через паспортистів житлово-експлуатаційних організацій та центри надання адміністративних послуг. Позивачем заявлено одну вимогу щодо зобов`язання відповідачів скасувати реєстрацію ОСОБА_2 у будинку, що належить позивачу на праві приватної власності. Відтак вважає, що суд апеляційної інстанції повинен був при постановленні оскаржуваного рішення керуватись не частиною першою статті 21 КАС України, а пунктом 1 частини першої статті 18 КАС України, яка передбачає підсудність місцевим загальним судам як адміністративним адміністративних справ, у яких однією стороною є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним судам.

Таким чином, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій, відмовивши у задоволенні позову, порушили норми матеріального та процесуального права.

Позиція інших учасників справи

Управління ДМС України в Житомирській області та Харитонівська сільська рада погодились з рішенням судів попередніх інстанцій, просили касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 - без змін.

Рух касаційної скарги

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24.04.2015 відкрив провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015.

04.01.2018 вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білоуса О.В. ухвалою від 10.01.2018 зазначену адміністративну справу прийняв до провадження.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30.05.2019 № 547/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 280/1752/14-а, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2019 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючий суддя Мельник-Томенко Ж.М., судді Жук А.В., Мартинюк Н.М. для розгляду судової справи №280/1752/14-а.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М. ухвалою від 24.06.2019 зазначену адміністративну справу прийняв до провадження та призначив до касаційного розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін на 10:00 год. 02.07.2019.

02.07.2019 судове засідання відкладено до 10:00 год. 16.07.2019 у зв`язку неявкою сторін у судове засідання.

16.07.2019 у судове засідання не прибула жодна зі сторін у справі, хоча вони були належним чином повідомлені про дату час та місце судового засідання.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодного з учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце його проведення, касаційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

З 2002 року ОСОБА_2 зареєстрований в будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується талоном реєстрації за місцем проживання, довідкою Коростишівського РС УДМС України в Житомирській області. Форма-15 на реєстрацію місця проживання зберігається три роки та на час вирішення справи відсутня.

Власником вказаного будинку є позивач, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 22.12.2011 серії НОМЕР_1 , виданого на підставі рішення Харитонівської сільської ради Коростишівського району від 17.10.2011 за № 82 та витягом про державну реєстрацію права власності на цей жилий будинок від 14.02.2012, виданого комунальним підприємством «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвестаризації» Житомирської обласної ради.

При вирішенні питання про право користування і розпорядження вказаним житловим будинком ОСОБА_1 дізналась, що в її будинку зареєстрований ОСОБА_2 .

У відповідь на її звернення за поясненнями щодо вищезгаданих обставин, Коростишівський районний сектор Управління ДМС у Житомирській області 22.07.2014 листом № 22/1431-А повідомив, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до довідки Харитонівської сільської ради від 17.07.2014 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 24.04.2002.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом від 17.07.1997 № 475/97-ВР передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом від 17.07.1997 №475/97-ВР кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Пункт 1 частини першої статті 15 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України, в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) визначає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 частини першої статті 3 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною другою статті 4 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» (заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12.10.1978) Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)».

Вирішуючи даний спір по суті, суди як першої, так і апеляційної інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Разом з тим, участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим.

Позивач звернувся з позовом щодо зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2 , зареєстрованого у будинку АДРЕСА_1 , що належить позивачу.

Так , предметом спірних правовідносин є майнові права на будинок АДРЕСА_1 . Вимоги ж до Харитонівської сільської ради Коростишівського району, Управління Державної міграційної служби України у Житомирській області є похідними від них. Таким чином, спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами ЦПК України.

Суд зазначає, що у даній справі спір пов`язаний з реалізацією житлових прав особи, зокрема, права позивача на користування будинком, тобто з цивільним правом. Відповідачі у таких відносинах владних управлінських функцій щодо позивача не здійснюють, а є органами, які виконують свої обов`язки щодо реєстрації місця проживання у відношеннях з власником майна.

У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов`язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-2139цс15, від 02.03.2016 у справі № 6-14цс16. Дані правові позиції кореспондуються з правовими висновками у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 826/13571/17 та від 16.05.2018 у справі № 337/2535/17.

Утім , на стадії касаційного перегляду судових рішень в цій справі процесуальний закон діє в новій редакції, і одним із нововведень, започаткованих з 15.12.2017 є врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від зазначених позицій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на вказане та враховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що вказаний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про розгляд справи в порядку адміністративного судочинства є помилковими.

Пунктом 5 частини першої статті 349 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Відповідно до частини першої статті 354 КАС України (в чинній редакції) суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України (в чинній редакції) суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 239 КАС України (в чинній редакції), якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Таким чином, суди помилково прийняли до свого провадження і розглянули справу з порушенням правил предметної юрисдикції, тому ухвалені судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини п`ятої статті 139 КАС України (в чинній редакції), у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених відповідачами у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 238 345 349 354 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Коростишівського районного суду Житомирської області від 19 грудня 2014 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року скасувати.

Провадження у справі № 280/1752/14-а, відкрите в порядку адміністративного судочинства, закрити.

Роз `яснити позивачеві право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач: Ж.М. Мельник-Томенко

Судді А.В. Жук

Н.М. Мартинюк