Рахунки для виплати зарплати є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою арешт не накладається, а їх видокремлення належить до повноважень виконавчої служби (ВС/КАС, № 340/1018/19,17.01.20)

Фабула судового акта: У зв’язку з наявним виконавчим провадженням Державним виконавцем обласного управління державної виконавчої служби було винесено постанову про арешт коштів боржника - Головного управління Пенсійного фонду України в області (позивач). Не погоджуючись з вказаною постановою про накладення арешту на кошти, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у області (відповідач), в якому просив: визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу; скасувати відповідну постанову про арешт коштів боржника.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що через рахунок у бінківській установі здійснюється виплата заробітної плати та сплата податків і зборів позивача. Оскільки своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Рішенням окружного адміністративного суду позовні вимоги були задоволені, постановою ж апеляційного адміністративного суду це рішення змінено в його мотивувальній частині, а в іншій частині рішення залишено без змін.

При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуваною постановою накладено арешт на кошти позивача без визначення розміру суми стягнення, чи в розмірі 14 892 грн, чи в розмірі 628 739,80 грн, що суперічить вимогам ч. 3 ст. 56 Закону «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII. Крім того, відповідачем накладено арешт не тільки на визначений в постанові рахунок, а й на всі рахунки позивача без визначення їх номерів та банківських установ, де вони відкриті. При наявності заборгованості по виконавчому збору у виконавчому провадженні в розмірі 14 892 грн відповідачем в оскаржуваній постанові не було наведене обгрунтування необхідності накладенні арешту на всі рахунки боржника.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з наведеними судовими рішеннями погодився і підтвердив правовий висновок, відповідно до якого виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства; накладення арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.

Верховний Суд нагадав, що заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю».

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту він знімається постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, що унормовано нормами ч.ч. 3, 4 статті 59 Закону 1404-VIII. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КЦС: Суд вправі звернути стягнення і на майно, яке не зареєстровано в установленому законом порядку за боржником (ВС/КЦС, № 676/1314/19,10.02.20)

Державний виконавець взяв хабар за зняття арешту з рахунків боржника але відбувся переляком: суд затвердив угоду про визнання винуватості та засудив до штрафу (Вінницький міський суд від 03 червня 2016р., у справі №127/10793/16-к, суддя Ковальчук)

Оскільки державному виконавцю не було надано дозволу на проведення опису та арешту майна боржника, правомірним є його звернення до суду з поданням про надання дозволу на примусове проникнення до квартири (ВС/КАС,справа №826/10431/17,01.11.19)

Оскільки відповідач не довів, що його рахунок призначений для виплати заробітної плати суд забезпечив позов та наклав арешт на грошові кошти на цьому рахунку в межах суми стягнення (ВС/КГС у справі №916/1572/19 від 10 жовтня 2019 р.)

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 січня 2020 року

Київ

справа № 340/1018/19

адміністративне провадження № К/9901/22118/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 340/1018/19

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про скасування постанови про накладення штрафу

за касаційною скаргою Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року, ухвалене суддею Притулою К.М., та

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Юрка І.В., суддів Чабаненка С.В., Чумака С.Ю.,

УСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. В квітні 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - позивач, ГУ ПФУ в Кіровоградській області) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (далі - відповідач, УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області), в якому просив:

1.1. визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Борисенко Л.П.;

1.2. скасувати постанову про арешт коштів боржника ВП № 58106584 від 16 квітня 2019 року.

2. В обґрунтування позову позивач зазначив, що через рахунок № НОМЕР_1 в Філії - Кіровоградське обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 323475 здійснюється виплата заробітної плати та сплата податків і зборів позивача. Зазначає, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року позовні вимоги задоволено.

3.1. Визнано протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Борисенко Л.П. та скасовано постанову про арешт коштів боржника ВП № 58106584 від 16 квітня 2019 року.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що кошти Головного управління ПФУ на рахунку № НОМЕР_1 в Філії - Кіровоградське обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 323475 підпадають під категорію захищених коштів, на які згідно з частиною 2 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII) заборонено накладати арешт.

5. Не погодившись із з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.

6. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року апеляційну скаргу УДВС ГТУЮ у Кіровоградській області залишено без задоволення.

6.1. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року в адміністративній справі № 340/1018/19 змінити в його мотивувальній частині. В іншій частині рішення залишено без змін.

7. Так, змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуваною постановою накладено арешт на кошти позивача без визначення розміру суми стягнення, чи в розмірі 14892 грн, чи в розмірі 628739,80 грн, що протирічить вимогам частини 3 статті 56 Закону № 1404-VIII. Крім того, відповідачем накладено арешт не тільки на визначений в постанові рахунок, а й на всі рахунки позивача без визначення їх номерів та банківських установ, де вони відкриті. Відповідачем в оскаржуваній постанові не зазначено обгрунтування необхідності накладенні арешту на всі рахунки боржника, при наявності заборгованості по виконавчому збору у виконавчому провадженні ВП №58106584 в розмірі 14892 грн.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

8. 05 серпня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року у справі №340/1018/19, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення суддів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

9. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що рішення судів є незаконними та необгрунтованими; судами неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи; висновки, викладені у рішеннях судів, не відповідають обставинам справи; судами неправильно застосовано норми матеріального права.

9.1. Скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції невірно протлумачено положення статей 48, 56 Закону № 1404-VIII та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, оскільки за зведеним виконавчим провадженням арешт накладається на загальну суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням з урахуванням стягнення виконавчого збору, а тому загальна сума заборгованості по зведеному виконавчому провадженню № 57832568 про стягнення коштів з боржника - ГУ ПФУ в Кіровоградській області становить 628739,80 грн. Звертав увагу на те, що рахунок № НОМЕР_1 в Філії Кіровоградське обласне управління АТ "Ощадбанк" призначений для обліку коштів для забезпечення господарської діяльності.

9.3. Також, скаржник вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки обмежив строки надіслання відзиву на позовну заяву, чим порушив право відповідача на захист та виконання статті 162 КАС України.

10. Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою.

11. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 15 січня 2020 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

12. 25 вересня 2019 року від ГУ ПФУ в Кіровоградській області надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач просить касаційну скаргу скаржника залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. В обґрунтування поданого відзиву вказують, що зі змісту оскаржуваної постанови не можливо ідентифікувати виконавче провадження, в межах якого була винесена постанов, а також незрозуміло, чому у резолютивній частині стягнення зазначена сума 628739,80 грн., тоді як у вступній частині - 14892 грн. Звертає увагу, що через рахунок № НОМЕР_1 в Філії - Кіровоградське обласне управління АТ "Ощадбанк", МФО 323475 здійснюється виплата заробітної плати та сплата податків і зборів позивача. Зазначає, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Установлені судами фактичні обставини справи

13. 16 квітня 2019 року Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області у виконавчому провадженні № 58106584 винесено постанову про арешт коштів боржника - Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

14. Не погоджуючись з вказаною постановою про накладення арешту на кошти, ГУ ПФУ у Кіровоградській області звернулось до суду з вказаним позовом.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права й акти їх застосування

15. Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (у редакції чинній станом на 19 січня 2019 року, далі - Закон 1404-VIII).

16. Відповідно до статті 1 Закону 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

17. Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

18. Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 18 Закону 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейська обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

19. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (частина 2 статті 52 Закону 1404-VIII).

20. Згідно із частиною 3 статті 52 Закону 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

21. Відповідно до статті 56 Закон 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

21.1. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

21.2. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

21.3. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

21.4. У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, у провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Такий арешт знімається, якщо протягом п`яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

22.Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

23. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

24. Згідно частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

25. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України (в редакції чинній після 15 грудня 2017 року), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

26. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

27. З матеріалів справи слідує, що незгода позивача з постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного Управління територіального управління юстиції в Кіровоградській області від 16 квітня 2019 року ВП № 58106584 ґрунтується на тому, що на рахунок № НОМЕР_1 , з якого здійснюється виплата заробітної плати та сплата податків і зборів, накладено арешт у зведеному виконавчому провадженні № 57832568.

28. Верховний Суд зазначає, що приписами частини 1 статті 2, частини 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

29. Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю України, статтях 15, 22, 24 Закону України «Про працю».

30. Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

31. Отже, виплата установою працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.

32. Відповідно до пункту 2 статті 48 Закону 1404-VIII забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання відкритих відповідно до статей 191 та 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 151 Закону України «Про електроенергетику», та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

33. Відповідно до частин 3, 4 статті 59 Закону 1404-VIII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

34. Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

35. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 916/73/19, від 10 жовтня 2019 року № 916/1572/19. Підстав для відступу від такої позиці під час розгляду даної справи Верховний Суд не вбачає.

36. Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 є таким, з якого позивачем здійснюється виплата заробітної плати, сплата податків та зборів.

37. Одночасно Верховний Суд вважає висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у матеріалах справи доказів того, що рахунок № НОМЕР_1 має статус рахунку із спеціальним режимом використання, або є спеціальним або іншим рахунком, звернення стягнення на який заборонено законом, помилковим.

38. В той же час Верховний Суд зазначає, що такий висновок суду апеляційної інстанції не вплинув на правильність вирішення справи.

39. З огляду на зазначене Верховний Суд приходить до висновку, що накладення арешту на рахунок № НОМЕР_1 є неправомірним.

40. Враховуючи, що в оскаржуваній постанові відповідача було визначено тільки один рахунок, правова оцінка накладенню арешту на який Верховним Судом надана вище, а інших рахунків не визначено, постанова ВП № 58106584 від 16 квітня 2019 року підлягає скасуванню.

41. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення позовних вимог є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

42. Інші доводи та аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

43. Водночас, за приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

44. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

45. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

46. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

47. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

47. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

48. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

49.На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржених судових рішень відсутні.

50.Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

51. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області залишити без задоволення.

2. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Л .О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду