Податкові повідомлення-рішення, не направлені за юридичною адресою платника податків, не дають підстав вважати їх належним чином врученими, а грошові зобов`язання не набувають статусу узгоджених (ВС/КАС, № 826/18377/14,11.07.19)

Фабула судового акта: Задовольняючи позов Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) до ДПІ про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що податкові повідомлення-рішення позивачем не отримані у зв`язку з їх направленням на фактичну адресу замість юридичної адреси, відомості про яку містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що позбавило права позивача ініціювання оскарження таких рішень контролюючого органу. З огляду на це суди дійшли висновку про неузгодженість податкового боргу, що, в свою чергу, виключає підстави для направлення платнику податків податкової вимоги.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду з таким висновком судів попередніх інстанцій погодився, і зазначив, зокрема, наступне.

Аналіз змісту норм статей 54, 57, 59 Податкового кодексу України свідчить про те, що право податкового органу на направлення платнику податків податкової вимоги у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, виникає лише на 11-й день після отримання платником податкового повідомлення-рішення за умови неініціювання процедури оскарження такого рішення контролюючого органу.

Втім, судами попередніх інстанцій було встановлено, що два податкових повідомлення-рішення були направлені на фактичну адресу ТОВ. Проте конверти із вказаними документами не були отримані позивачем, і повернуті до ДПІ у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Водночас з матеріалів справи вбачається, що місцезнаходженням (податковою адресою) ТОВ є інша адреса. 160-А , кв. 191.

Отже, зазначені податкові повідомлення-рішення не направлялися ДПІ за юридичною адресою (місцезнаходженням) позивача, що не дає підстав вважати такі документи належним чином врученими у розумінні пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України. Відтак грошові зобов`язання, визначені у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях, не набули статусу узгоджених, що, відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, виключає право контролюючого органу надсилати податкову вимогу.

Аналізуйте судовий акт: ДФС не має права виносити ППР до набрання законної сили відповідним рішенням в кримінальній справі, якщо податкове порушення виявлено за результатами перевірки, призначеної відповідно до норм КПК (ВС/КАС № 814/3436/15 від 26.02.2019)

Винесення ДФС України ППР після припинення ФОП є протиправним та підлягає скасуванню (Полтавський окружний адміністративного суду у справі № 440/764/19 від 15.04.2019 р.)

Матеріали перевірки за постановою слідчого, можуть бути підставою для прийняття ППР лише після винесення обвинувального вироку, або рішення про закриття кримінальної справи (справа № К/9901/1286/18, 23.01.18)

ПК України не містить обов'язку контролюючого органу повторно вручати платнику податків податкову вимогу у разі зміни суми податкового боргу (ВС/КАС у справі справа №818/1117/16 від 19 лютого 2019 р.)

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2019 року

Київ

справа № 826/18377/14

адміністративне провадження №К/9901/6754/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2015 року (суддя Гарник К.Ю.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року (судді: Желтобрюх І.Л. (головуючий), Мамчур Я.С., Шостак О.О.)

у справі № 826/18377/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Софі Пром»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Софі Пром» (далі - ТОВ «Софі Пром») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві; далі - ДПІ у Дарницькому районі) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 16 жовтня 2014 року № 1336-25.

В обґрунтування позову ТОВ «Софі Пром» зазначило, що у відповідача не було підстав для складення податкової вимоги від 16 жовтня 2014 року № 1336-25, оскільки податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі щодо позивача не приймалися і не надсилалися, а ТОВ «Софі Пром» самостійно не декларував суми, зазначені в податковій вимозі.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 19 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року, позов ТОВ «Софі Пром» задовольнив: визнав протиправною та скасував податкову вимогу ДПІ у Дарницькому районі від 16 жовтня 2014 року №1336-25.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Дарницькому районі звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також неправильну оцінку наявних у матеріалах справи доказів, просила скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Софі Пром» відмовити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2015 року відкрито касаційне провадження за скаргою ДПІ у Дарницькому районі.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу ТОВ «Софі Пром» вважає судові рішення законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги просило відмовити.

22 січня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що у період з 12 червня до 18 червня 2014 року на підставі направлення від 12 червня 2014 року № 627/26-51-22-03-10 та наказу від 12 червня 2014 року № 776-П, листа слідчого ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі міста Києва від 16 квітня 2013 року, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України ДПІ у Дарницькому районі провела документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Софі Пром» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Едвертайзінг Консалт» (код ЄДРПОУ 36972694), ТОВ «Акватрейдінг» (код ЄДРПОУ 33883979), ПП «Гран-Трейдінг» (код ЄДРПОУ 31989352), ТОВ «Фірма Практік» (код ЄДРПОУ 38532808) та ТОВ «Укрпрофбіз» (код ЄДРПОУ 38898115) за період діяльності з 01 червня 2011 року до 31 травня 2014 року, за результатами якої склала акт перевірки від 24 червня 2014 року № 5036/26-51/22-03/37515687.

На підставі висновків вказаного акта перевірки 11 липня 2014 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0003442203, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 304 553,75 грн; та № 0003422203, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на суму 288 048,75 грн.

16 жовтня 2014 року ДПІ у Дарницькому районі склала податкову вимогу № 1336-25, відповідно до якої позивачу визначено до сплати податковий борг за узгодженим податковим зобов`язанням, що становить 685 340,78 грн.

Правомірність прийняття зазначеної податкової вимоги є предметом розгляду цієї справи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що податкові повідомлення-рішення від 11 липня 2014 року № 0003442203 та № 0003422203, прийняті на підставі висновків акта перевірки від 24 червня 2014 року № 5036/26-51/22-03/37515687, позивачем не отримані у зв`язку з їх направленням на фактичну адресу замість юридичної адреси, відомості про яку містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що позбавило права позивача ініціювання оскарження таких рішень контролюючого органу. З огляду на це суди дійшли висновку про неузгодженість податкового боргу, що, в свою чергу, виключає підстави для направлення платнику податків податкової вимоги.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Згідно з пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Зі змісту наведених норм вбачається, що факт отримання документів платником податків має важливе значення, оскільки з цим моментом законодавство пов`язує відлік певних строків. Вважається, що документи належним чином вручені, якщо вони надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Під адресою платника слід розуміти його місцезнаходження або податкову адресу.

Підпунктом 14.1.153 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання, відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є податковим боргом.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

За змістом пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що право податкового органу на направлення платнику податків податкової вимоги у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, виникає лише на 11-й день після отримання платником податкового повідомлення-рішення за умови неініціювання процедури оскарження такого рішення контролюючого органу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податкові повідомлення-рішення від 11 липня 2014 року № 0003442203 та № 0003422203 направлені на фактичну адресу ТОВ «Софі Пром»: 02099, місто Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, корп. 57.

Проте конверти із вказаними документами не отримані позивачем, повернуті до ДПІ у Дарницькому районі у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що місцезнаходженням (податковою адресою) ТОВ «Софі Пром» є місто Київ, вул . Харківське Шосе, буд . 160-А , кв. 191.

Отже, податкові повідомлення-рішення від 11 липня 2014 року не направлялися ДПІ у Дарницькому районі за юридичною адресою (місцезнаходженням) позивача, що не дає підстав вважати такі документи належним чином врученими у розумінні пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України. Відтак грошові зобов`язання, визначені у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях, не набули статусу узгоджених, що, відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, виключає право контролюючого органу надсилати податкову вимогу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не заперечує тієї обставини, що податкові повідомлення-рішення надсилалися не за юридичною, а за фактичною адресою ТОВ «Софі Пром». При цьому, будучи обізнаним, що податкові повідомлення-рішення від 11 липня 2014 року № 0003442203 і № 0003422203 так і не були вручені позивачу, ДПІ у Дарницькому районі не вжито жодних заходів, спрямованих на їх надіслання за місцезнаходженням ТОВ «Софі Пром».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, що складення відповідачем податкової вимоги від 16 жовтня 2014 року № 1336-25 є передчасним, оскільки сума грошового зобов`язання, визначеного ТОВ «Софі Пром» у податкових повідомленнях-рішеннях від 11 липня 2014 року № 0003442203 і № 0003422203, не набула статусу узгодженого, відтак підстави для надіслання ДПІ у Дарницькому районі податкової вимоги платнику податків відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність доводів, якими мотивовані судові рішення, та не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343 349 350 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова