Оскільки спеціальним законодавством не встановлено дату проведення розрахунку зі звільненими поліцейськими та відповідальність за невиплату належних сум, на ці правовідносини поширюються норми законодавства про працю (№806/1551/17, 01.03.18)

Фабула судового акта: Окружний адміністративний суд задовольнив позовні вимоги колишнього поліцейського і стягнув з Головного управління Національної поліції в області на цого користь компенсацію за затримку розрахунку при звільненні за період з 31.12.2016 по 30.05.2017 в розмірі 30 541,50 грн. Рішення суду першої інстанції, що залишене без змін апеляційним адміністративним судом, мотивоване тим, що оскільки одноразову грошову допомогу позивачу виплачено із затримкою, відповідно до ст.117 КЗпПУ позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні.

Позиція відповідача, що оскаржив судові рішення до Верховного Суду зводилась до того, що виплата компенсації за затримку виплати розрахунку при звільненні осіб, які проходили службу в органах внутрішніх справ законодавством не передбачена, а норми КЗпПУ на них не поширюються. За думкою відповідача пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні у терміни після звільнення працівника поліції зі служби, не може нараховуватись компенсація за затримку при виплаті одноразової грошової допомоги.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погодився з ухваленими у справі судовими рішеннями, виходячи з наступного.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Непоширення норм Кодексу законів про працю України на поліцейських стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських зі служби в поліції (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці поліцейських, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, колегія суддів приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпПУ як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в поліції.

Хоча Верховний Суд не згадав про можливість поширення цієї позиції на військовослужбовців, є підстави думати, що так воно і є.

Адже Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України видокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Аналізуйте судовий акт: Пенсії колишнім міліціонерам повинні перераховуватись на підставі діючого грошового забезпечення поліцейських (Октябрський районний суд м. Полтави А. Г. від 7 жовтня 2016р., суддя Савченко А. Г.)

При скороченні міліціонера суд перевіряє чи була можливість перевести його до поліції шляхом порівняльного аналізу штатного розпису органу міліції та новоствореного органу поліції (ВАСУ від 10 листопада 2016р., К/800/11544/16)

Переміщення позивача на іншу посаду в органах поліції відбулось незаконно або що таке "рівнозначна посада" (ВАСУ від 17 лютого 2017р. у справі №826/6417/16)

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 березня 2018 року Київ

справа №806/1551/17 провадження №К/9901/2430/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стрелець Т.Г.,

суддів: Білоуса О.В., Данилевич Н.А.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 806/1551/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про стягнення грошової компенсації, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду (прийняту у складі головуючого судді - Черноліхова С.В.,) від 15 червня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Шидловського В.Б., суддів: Бучик А.Ю., Шевчук С.М.) від 26 жовтня 2017 року,

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 1 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, в якому просив:

1.1. стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 30540,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач одноразову грошову (вихідну) допомогу при звільненні виплатив йому лише 30.05.2017 року, в той час як датою звільнення є 31.12.2016 року. На думку позивача, відповідач несе відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену статтями 116 117 Кодексу законів про працю України. Тому просить стягнути на його користь компенсацію за таку затримку.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. 15 червня 2017 року Житомирський окружний адміністративний суд вирішив:

3.1. Позовні вимоги задовольнити.

3.2. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні за період з 31.12.2016 по 30.05.2017 в розмірі 30541,50 грн.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки одноразову грошову допомогу позивачу виплачено із затримкою, а тому відповідно до ст.117 КЗпПУ позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 26 жовтня 2017 року Житомирський апеляційний адміністративний суд вирішив:

5.1. Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року без змін.

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував законодавство, яке регулює спірні правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 10 листопада 2017 року Головне управління Національної поліції в Житомирській області подало касаційну скаргу.

8. У касаційній скарзі відповідач просить:

8.1. Скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року у справі № 806/1551/17, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

8.2. Судові витрати за подачу касаційної скарги покласти на позивача.

9. У касаційній скарзі не заявлено жодних клопотань.

10. Ухвалою Верховного Суду від 2 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Житомирській області та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

11. Станом на дату ухвалення даного судового рішення позивачем відзиву до суду касаційної інстанції не подано.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

12. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

12.1. Виплата компенсації за затримку виплати розрахунку при звільненні осіб, які проходили службу в органах внутрішніх справ не передбачена, а норми КЗпПУ на них не поширюються. Пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні у терміни після звільнення працівника поліції зі служби, не може нараховуватись компенсація за затримку при виплаті одноразової грошової допомоги.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Житомирській області, на посаді старшого оперуповноваженого кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

14. Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 26.12.2016 року №332 о/с ОСОБА_1 було звільнено з 31.12.2016 року зі служби в поліції на підставі п.2 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу), вислуга років на день звільнення у пільговому обчисленні складає 24 роки 2 місяці 23 днів (а.с. 8).

15. При цьому, одноразову грошову допомогу при звільненні ОСОБА_1 було виплачено 30.05.2017 року, що не заперечується відповідачем відповідно до письмових пояснень (а.с.18).

16. Вважаючи свої права порушеними внаслідок затримки розрахунку при звільненні позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

17. Конституція України

17.1. Частина 2 статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII

18.1. Стаття 102. Пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

19. Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII

19.1. Стаття 9. Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

20. Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року №393

20.1. Пункт 10. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

21. Кодекс законів про працю України

21.1. Стаття 116. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

21.2. Стаття 117. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

22. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100

22.1. Пункт 2. Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

24. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

25. Слід зауважити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на поліцейських стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

26. Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських зі служби в поліції (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

27. В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

28. Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці поліцейських, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, колегія суддів приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпПУ як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в поліції.

29. Таким чином, доводи скаржника щодо відсутності підстав для застосування до спірних відносин норм Кодексу законів про працю України є необґрунтованими.

30. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі.

31. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

32. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

33. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

34. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області - залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про стягнення грошової компенсації - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Г. Стрелець

Судді О. В. Білоус

Н.А. Данилевич