Жодний орган державної влади, в тому числі Президент України, немає права впливати або втручатись в діяльність правоохоронних органів (ВС/КАС, № 9901/548/19,18.12.19)

Фабула судового акта: « … Верховний Суд констатує, що до повноважень Президента України, згідно … статті 106 Основного Закону України не входять повноваження звернення або перенаправлення звернення позивача до правоохоронних органів. Більш того, жодний орган державної влади, в тому числі Президент України немає права впливати або іншим способом втручатись в діяльність правоохоронних органів та зазначати необхідність притягнення будь-кого до кримінальної відповідальності або звільнення».

Такий висновок міститься в рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі за позовом про визнання протиправною бездіяльності Президента України Зеленського Володимира Олександровича та зобов`язання направити рішення судів до правоохоронних органів для виконання рішення по виплаті 13 821,96 грн та відсотків на невиплачені відсотки в сумі 13 890,65 грн і притягнення винних до кримінальної відповідальності відповідно до статетй 382, 190, 356 КК України («Невиконання судових рішень», «Шахрайство», «Самоправство»).

Позов обґрунтовано тим, що, на думку позивача, Президент України в супереч статті 28 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР не забезпечив здійснення контролю за дотриманням законодавства про звернення громадян, перенаправивши його звернення про невиконання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб судових рішень у справі, згідно із якими він має право отримати 13 821,96 грн відсотків та 17 400,00 грн пені до Фонду, а не до правоохоронних органів, що ним вимагалось в зверненні. Фонд же, відповідаючи на отримане звернення, не назвав причин невиконання вказаних судових, що ухвалені на користь позивача. Крім того, позивач акцентує увагу, що відповідно до Конституції України Президент України є гарантом додержання прав і свобод людини і громадянина та «вступаючи на цей високий пост, поклавши руку та Біблію та Конституцію України, присягнув українському народу дбати про добробут, додержуватись Конституції та законів України, виконувати свої обов`язки на благо співвітчизників».

Відмовляючи в задоволенні позову, ВС/КАС зазначив, що питання, порушені позивачем у пред`явленому ним адміністративному позові, не належать до компетенції Президента України, оскільки він не наділений повноваженнями контролювати роботу правоохоронних органів. В силу наданих йому повноважень Конституцією України, Президент України: вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України (п.10 ст. 106 Конституції України); призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора (п.11 ст. 106 Конституції України); вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України (п.14 ст. 106 Конституції України) тощо.

Крім того, у відповідності до ст. 12 Закону «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про доступ до судових рішень», Кодексом адміністративного судочинства України, законами України «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про виконавче провадження».

Аналізуйте судовий акт: Прокурор НЕ має права втручатись або ініціювати процес укладення угоди про примирення, на відміну від процесу укладення угоди про визнання винуватості (ВСУ від 31 березня 2016р. у справі № 5-27кс16)

Зловживання службовим становищем має місце навіть у випадках, коли службова особа використала авторитет своєї посади (№ 5-25кс11 від 12.12.2011)

Нормативно-правові акти, рішення, видані (прийняті) з порушенням вимог антикорупційного законодавства підлягають скасуванню або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку (ВС/КАС,справа №810/2500/16, 31.10.18)

Голову Одеської ОДА Саакашвілі суд зобов'язав здійснити особистий прийом громадянина (Одеський окружний адміністративний суд, справа № 815/2707/15, постанова від 24 червня 2015р. суддя Вовченко О. А.)

РІШЕННЯ

Іменем України

18 грудня 2019 року

Київ

справа № 9901/548/19

адміністративне провадження №П/9901/548/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючого судді Юрченко В.П.,

Суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С., Гімона М.М., Хохуляка В.В.

секретар судового засідання - Титенко М.П.,

за участю:

представників відповідача - Гуцал Д.С., Байдаченко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18.10.2019 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшов позов ОСОБА_1 , у якому він, з урахуванням збільшення позовних вимог просив визнати протиправною бездіяльність Президента України Зеленського Володимира Олександровича та зобов`язати направити рішення судів до правоохоронних органів для виконання цього рішення по виплаті 13821,96 грн. та відсотків на невиплачені відсотки 13890,65 грн. і притягнення винних до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 382 Кримінального кодексу України «Невиконання судових рішень», ст.190 «Шахрайство», ст. 356 «Самоправство»; присудити сплачений судовий збір та моральну шкоду.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Президент України в супереч статті 28 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР) не забезпечив здійснення контролю за дотриманням законодавства про звернення громадян, перенаправивши його звернення про невиконання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) судових рішень у справі №459/1074/15-ц, згідно із якими він має право отримати 13821,96 грн. відсотків та 17400,00 грн. пені до Фонду, а не до правоохоронних органів, що ним вимагалось в зверненні. Фонд, відповідаючи на отримане звернення, відобразив лише окремі положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», при цьому не назвав причин невиконання судових рішень у справі №459/1074/15-ц, що ухвалені на його користь.

Позивач акцентує увагу, що відповідно до Конституції України Президент України є гарантом додержання прав і свобод людини і громадянина та вступаючи на цей високий пост, поклавши руку та Біблію та Конституцію України, присягнув українському народу дбати про добробут, додержуватись Конституції та законів України, виконувати свої обов`язки на благо співвітчизників.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями Суду справа №9901/548/19 розподілена судді Юрченко В.П. Номер провадження - П/9901/548/19.

16.12.2019 від ОСОБА_2 надійшло клопотання про залучення до розгляду у справі третю особу - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Справу просив розглядати у його відсутність.

У судовому засіданні, призначеному на 18.12.2019 Суд, заслухавши думку представника відповідача по суті поданого позивачем клопотання від 16.12.2019, вирішив розглядати справу у відсутність позивача. У залученні третьої особи, - Фонду вирішено відмовити.

Представники Президента України заперечували проти позову, надавши пояснення, що розгляд та вирішення по суті порушених у зверненні позивача від 12.09.2019 питань щодо примусового виконання рішення судів у справі №459/1074/15-ц, згідно якими з ПАТ «БГ Банк» на його користь стягнуто заборгованість за договорами банківського вкладу в сумі 13821,96 грн., притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за банківськими вкладами не віднесено до повноважень Президента України. У разі наявності відомостей стосовно конкретних фактів порушень законодавства, передбачених Кримінальним кодексом України, кожен має право самостійно звернутись з відповідними заявами до компетентних органів з відповідними заявами. Враховуючи те, що невід`ємною складовою заяви позивача є прохання про виплату йому коштів, які, за його твердженням, Фонд зобов`язаний сплатити, Департамент з питань звернень громадян Офісу Президента України надіслав таке звернення до Фонду за належністю, чим виконано правило частини третьої статті 7 Закону № 393/96-ВР. Таким чином, звернення позивача розглянуто на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством, тому, вважає, що правові підстави для задоволення позову відсутні. Крім того, вже після подання позивачем позову до суду, з метою сприяння захисту та відновленню прав позивача (зокрема на повернення йому коштів) Департаментом з питань звернень громадян Офісу Президента України звернення позивача 12.09.2019 додатково направлено до Генеральної прокуратури України, Національної поліції України та Міністерства України. В зв`язку з самостійним виконанням позовних вимог, представник відповідача просив про закриття провадження по справі відповідно до пункту 8 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Заслухавши доповідь головуючої судді, пояснення представників відповідача, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, Суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

12.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до Президента України із зверненням (а.с.4), в якому зазначив, що рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 12.05.2015, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 15.09.2015 (справа № 459/1074/15) на користь позивача стягнуто з ПАТ «БГ Банк» заборгованість за договорами банківського вкладу в сумі 13821,96 гривень.

Виконавчий лист від 12.10.2015 направлено для виконання до Фонду, у зв`язку з прийняттям 27.02.2015 виконавчою дирекцією Фонду рішення про початок процедури ліквідації ПАТ «БГ Банк».

Оскільки зазначені кошти на користь ОСОБА_1 не надходили, позивач просив Президента України направити його звернення до прокуратури для притягнення винних до кримінальної відповідальності за статтею 382 Кримінального кодексу України (невиконання судового рішення) та виплатити йому 13821,96 грн, а також 17400 грн, які, на думку заявника, Фонд зобов`язаний йому сплатити як проценти за користування грошовими коштами.

Звернення ОСОБА_1 було надіслано Департаментом з питань звернень громадян Офісу Президента України за належністю до Фонду листом від 18.09.2019 № 22/053302-13 з проханням повідомити автора про результати розгляду (а.с.12 на звороті).

Розглянувши звернення позивача Фонд, повідомив, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 26.02.2015 №134 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БГ БАНК», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 27.02.2015 №43 «Про початок процедури ліквідації ПАТ«БГ БАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «БГ БАНК». За наявною в Фонді інформацією, позивача повідомлено, що він отримав гарантовану суму відшкодування за вкладом, розміщеним в ПАТ «БГ БАНК» в повному обсязі. Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду №957 від 02.04.2018 «Про затвердження змін до переліку (реєстру) акцептованих вимог кредиторів ПАТ «БГ БАНК», вимоги фізичної особи гр. ОСОБА_1 включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «БГ БАНК» на суму 13821,96 грн. до сьомої черги. Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 27.08.2015 №205/15 уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ«БГ БАНК» здійснюється задоволення вимог кредиторів третьої черги (а.с.13).

Крім того, Судом встановлено, що після отримання копії позову, Офісом Президента України 19.11.2019 направлено звернення ОСОБА_1 від 12.09.2019 на розгляд до Міністерства юстиції України, Національної поліції України, Генеральної прокуратури України про що також повідомлено заявника (а.с.42-49).

Статтею 102 Конституції України передбачено, що Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

При здійсненні функції глави держави Президент України надано повноваження, які визначені статтею 106 Конституції України.

Крім того Конституційний Суд України у рішеннях (N 7-рп/2003, 9-рп/2004, 1-рп/2007, 19-рп/2008) наголошував, що повноваження Президента України визначаються виключно Конституцією України.

Основні напрямки діяльності Президента України згідно з частиною другою статті 102 Конституції України є такі. По-перше, на нього покладається обов`язок бути гарантом державного суверенітету, тобто неподільності, верховенства, незалежності державної влади в Україні. По-друге, Президент виступає як гарант територіальної цілісності України. На нього покладається обов`язок забезпечення як недоторканності зовнішніх кордонів України, так і безумовного припинення спроб будь- яких сил всередині країни розчленити територію України або відокремити якусь її частину. По-третє, Президент діє як гарант Конституції щодо забезпечення відповідності внутрішньої та зовнішньої політики інтересам держави, Основному Закону України, є гарантом прав і свобод людини і громадянина. Це означає, що він зобов`язаний створювати умови, які забезпечували б чітке і своєчасне реагування відповідних органів держави на будь-які факти порушення конституційних приписів. Нарешті, Президент як гарант прав і свобод людини і громадянина повинен також сприяти створенню відповідних механізмів контролю та забезпечення реалізації цих прав і свобод, а обстоюючи їх - створювати умови нетерпимого ставлення до будь- яких випадків порушення таких прав і свобод.

Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відтак завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року N 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту <...>.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2 5 КАС України.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Тобто, Суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або наявність інших ущемлень прав та свобод позивача.

З урахуванням зазначеного, Верховний Суд констатує, що до повноважень Президента України, згідно наведеної статті 106 Основного Закону України не входять повноваження звернення або перенаправлення звернення позивача до правоохоронних органів. Більш того, жодний орган державної влади, в тому числі Президент України немає права впливати або іншим способом втручатись в діяльність правоохоронних органів та зазначати необхідність притягнення будь-кого до кримінальної відповідальності або звільнення.

При цьому, Верховний Суд погоджуючись із доводами відповідача вважає за необхідне зазначати, що у разі наявності відомостей стосовно конкретних фактів або ознак вчинення злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України, позивач має право самостійно звернутися з відповідними заявами до компетентних суб`єктів (відповідних правоохоронних органів). Саме таке право гарантоване Конституцією України, а Президент України є гарантом цих конституційних прав.

Щодо доводів позивача про те, що Президент України в супереч статті 28 Закону №393/96-ВР не забезпечив здійснення контролю за дотриманням законодавства про звернення громадян, Верховний Суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 28 Закону № 393/96-ВР контроль за дотриманням законодавства про звернення громадян відповідно до своїх повноважень здійснюють Верховна Рада України, народні депутати України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Уповноважений з прав людини Верховної Ради України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі комітети, депутати місцевих рад, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади щодо підпорядкованих їм підприємств, установ та організацій.

Питання, порушені позивачем у пред`явленому ним адміністративному позові, не належать до компетенції Президента України, оскільки він не наділений повноваженнями контролювати роботу правоохоронних органів. В силу наданих йому повноважень Конституцією України, Президент України: вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України (п.10 ст. 106 Конституції України); призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора (п.11 ст. 106 Конституції України); вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України (п.14 ст. 106 Конституції України) тощо.

Крім того, у відповідності до статті 12 Закону № 393/96-ВР дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про доступ до судових рішень» Кодексом адміністративного судочинства України, законами України «Про засади запобігання і протидії корупції», «;Про виконавче провадження».

Отже враховуючи недопущення Президентом України порушення вимог Закону № 393/96-ВР в частині опрацювання звернення ОСОБА_1 , Верховний Суд зазначає, про відсутність підстав для задоволення його позову.

Враховуючи, що Судом встановлено відсутність підстав для задоволення позовних вимог, то вимоги про відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від основних вимог.

Судом також відхилене як необґрунтоване клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі відповідно до пункту 8 частини першої ст. 238 КАС України відповідно до якої, провадження може бути закритим у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Суд прийшов до висновку, що зі сторони відповідача відсутні будь-які порушення, а добровільне направлення правоохоронним органом заяви ОСОБА_1 не свідчить про вчинення дій, які направлені на виправлення цих порушень. Також, крім вимоги про направлення рішення судів для виконання до правоохоронних органів та притягнення винних до кримінальної відповідальності, позов містить вимоги про відшкодування моральної шкоди, які не охоплюються приписами п.8 ч.1 ст. 238 КАС України.

Керуючись статтями 193, 194, 242 - 244, 246, 250, 257, 266 Кoдексу адміністративнoгo судoчинства України,

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язати вчинити певні дії.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення Верховного Суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу може бути подано протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасники справи:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ;

Президент України: вул. Банкова 11, м. Київ.

В.П. Юрченко,

І.А. Васильєва,

С.С. Пасічник,

М.М. Гімон,

В.В. Хохуляк,

Судді Верховного Суду

Рішення складене та підписане 20.12.2019.