Доставлення затриманого транспортного засобу для зберігання на спеціальний майданчик дозволяється лише у випадку, якщо транспортний засіб суттєво перешкоджає дорожньому руху (ВС/КАС,справа №466/7566/16-а,03.04.14)

Фабула судового акта: У справі, що пропонується увазі читачів, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду частково задовольнив касаційну скаргу позивача, скасувавши негативні для останнього постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного адміністративного суду, а справу направив на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Як встановлено судами, позивач, керуючи автомобілем марки «БМВ-320, не виконав вимоги дорожнього знаку 4.2 «рух праворуч» та здійснив поворот ліворуч, чим учинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. У зв'язку із вчиненим правопорушенням постановою інспектора поліції визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, і накладено штраф у розмірі 510 гривень.

Звертаючись із позовом про скасування зазначеної постанови та визнання неправомірними дії інспектора поліції, позивач, серед іншого, указував на те, що підстави для затримання інспектором поліції транспортного засобу, який належить йому, та доставлення його на спеціальний майданчик на тимчасове зберігання були відсутні, оскільки транспортний засіб не перешкоджав дорожньому руху.

Хоча ВС/КАС і не прийняв рішення по суті позовних вимог, його висновок заслуговуе на увагу, а саме, - доставлення затриманого транспортного засобу для зберігання на спеціальний майданчик дозволяється лише у випадку, якщо транспортний засіб суттєво перешкоджає дорожньому руху.

ВС/КАС зауважив, що у відповідності із приписами ч. 1 ст. 265-2 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені, зокрема, ч. 6 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, працівник уповноваженого підрозділу України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Ч. 3 ст. 265-2 КУпАП визначено, що у разі якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво не перешкоджає дорожньому руху, такий транспортний засіб не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик.

Аналізуйте судовий акт: До переліку поняття «інформація про особу» входить інформація про належний фізичній особі транспортний засіб, яка є конфіденційною і може бути витребувана лише відповідно до закону (справа К/9991/56965/12, 21.09.17)

Оскільки поліцейським не задокументовано і не доведено факту порушення позивачем ПДР України, то його вимоги про пред'явлення документів в т.ч. реєстраційного документу на транспортний засіб, є неправомірними (ВС/КАС,№ 686/11314/17, 15.03.19)

Водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу не можуть зупинити транспортний засіб не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху (ВС/КАС № 552/5623/16-а від 31.07.2018)

Будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від робочого об’єму останнього, належить до механічних, і може буди предметом злочину, передбаченого ст.289 КК України (ВС/ККС, № 278/3362/15-к, 01.03.18)

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2019 року

Київ

справа №466/7566/16-а

провадження №К/9901/22664/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Данилевич Н. А.,

розглянув у письмовому провадженні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Коломийського відділення поліції Головного управління Національної поліції у Івано - Франківський області, інспектора Коломийського відділення поліції Головного управління Національної поліції у Івано-Франківський області старшого лейтенанта поліції Гураля Михайла Васильовича про визнання дій неправомірними та скасування постанови,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2016 року, прийняту у складі головуючого судді Веселова В. М. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Коваля Р. Й., (головуючий), Гуляка В. В., Судової-Хомюк Н. М.

І. Суть спору:

1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовом до Коломийського відділення поліції Головного управління Національної поліції у Івано - Франківський області (надалі також ГУНП у Івано-Франківській області), інспектора Коломийського відділення поліції Головного управління Національної поліції у Івано-Франківський області старшого лейтенанта поліції Гураля Михайла Васильовича, в якому просив:

1.1 скасувати постанову серії ПС2 № 594128 та визнати неправомірними дії інспектора Гураля М. В.

2. Позов обґрунтовано тим, що інспектором поліції Гуралем М. В. виявлено порушення позивачем правил дорожнього руху, а саме: нібито позивач не виконав вимоги дорожнього знаку 4.2 (рух праворуч), а здійснив поворот ліворуч, чим порушив частину першу статті 122 КУпАП. Проте позивач зауважує, що він не порушував правила дорожнього руху, оскільки дорожній знак 4.2 знаходиться за адресою вул. Петлюри, 1 та діє безпосередньо на перехресті, натомість позивач не доїхав до перехрестя, а здійснив маневр повороту ліворуч на стоянку. Оскільки всі місця на стоянці були зайняті, позивач прийняв рішення поїхати по вул. Січових Стрільців, де його безпосередньо зупинили інспектори поліції. Тобто, вважає, що оскільки він не доїхав до перехрестя, де діяв знак 4.2, тому його маневр повороту ліворуч на стоянку, не призвів до порушення правил дорожнього руху.

3. Зазначає, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та спірної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності інспектором поліції Гуралем М. В. порушено чинне законодавство, оскільки не проінформовано причину зупинки позивача, необґрунтовано відібрано посвідчення водія, безпідставно доставлено позивача до відділу поліції та тримання за закритими на ключ дверима, без складання відповідного протоколу затримання. Також позивач вважає, що інспектором поліції неправомірно було складено відносно нього протокол про адміністративне правопорушення, чим порушено статті 258 КУпАП та вказаний протокол не відповідає вимогам КУпАП.

4. Крім того, позивач указує на протиправність дій інспектора поліції щодо затримання транспортного засобу і поміщення його на спеціальний майданчик.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи.

5. 19 серпня 2016 року близько 22:00 години на вулиці Петлюри у м. Коломиї Івано-Франківської області, позивач керуючи автомобілем марки «БМВ-320», реєстраційний номер НОМЕР_1, не виконав вимоги дорожнього знаку 4.2 «рух праворуч» та здійснив поворот ліворуч, чим учинив правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП.

6. У зв'язку із вчиненим правопорушенням постановою інспектора Гураля М. В. від 19 серпня 2016 року серії ПС2 № 594128 позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, і накладено штраф у розмірі 510 гривень.

7. Копію постанови підписувати і отримувати позивач відмовився.

І. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

8. Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 2 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, в задоволені позовних вимог відмовлено.

9. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, а тому постанова у справі про адміністративне правопорушення прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

10. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неповноту з'ясування судами обставин справи та помилкове застосування норм матеріального права.

11. У касаційній скарзі просить рішення судів першої й апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

12. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

13. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

14. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, яка діяла на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

18. Частини перша, друга статті 71 КАС України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

19. За правилом частини першої статті 341 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

V. Позиція Верховного Суду

20. З огляду на приписи статті 159 КАС України в редакції, яка діяла на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

21. Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

22. Суди першої й апеляційної інстанцій дотримались викладеного не в повній мірі з огляду на таке.

23. Звертаючись із цим позовом до суду, позивач, серед іншого, оскаржує дії інспектора поліції, яки призвели на думку позивача, до порушення його прав.

24. Позивач указує на те, що підстави для затримання інспектором поліції транспортного засобу, який належить позивачу, та доставлення його на спеціальний майданчик на тимчасове зберігання були відсутні, оскільки транспортний засіб не перешкоджав дорожньому руху.

25. Так, у відповідності із приписами частини першої статті 265-2 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені, зокрема, частиною шостою статті 121 та частини першої статті 126 КУпАП, працівник уповноваженого підрозділу України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

26. Частиною третьою статті 265-2 КУпАП визначено, що у разі якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво не перешкоджає дорожньому руху, такий транспортний засіб не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик.

27. Тобто, доставлення затриманого транспортного засобу для зберігання на спеціальний майданчик дозволяється лише у випадку, якщо транспортний засіб суттєво перешкоджає дорожньому руху.

28. У матеріалах справи наявний акт огляду затриманого транспортного засобу, що передається на зберігання від 20 серпня 2016 року № 257, проте докази того, що транспортний засіб, автомобіль марки «БМВ-320» реєстраційний номер НОМЕР_1, суттєво перешкоджав дорожньому руху та, у зв'язку з цим, у інспектора поліції були наявні підстави для затримання транспортного засобу та доставлення його на спеціальний майданчик, в матеріалах справи відсутні.

29. Тобто, судом першої та апеляційної інстанції не надано належної оцінки доводам позивача в цій частині. Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення не містить відповідного запису про тимчасове затримання транспортного засобу, що не відповідає вимогам частини першої статті 265-2 КУпАП.

30. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

31. Своєю чергою, суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів.

32. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

33. Судам під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права.

VІ. Судові витрати

34. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року суду у справі № 466/7566/16-а скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Н. А. Данилевич