Здійснення капітального ремонту вже існуючої споруди без фактичної забудови земельної ділянки не відноситься до об`єктів справляння пайового внеску (ВП ВС, № 911/594/18, 08.10,19)

Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube
Здійснення капітального ремонту вже існуючої споруди без фактичної забудови земельної ділянки не відноситься до об`єктів справляння пайового внеску (ВП ВС, № 911/594/18, 08.10,19) - 0_35360900_1586943387_5e96d59b5659d.jpg

Фабула судового акта: Варто нагадати, що з 1 січня 2020 року набрав чинності пункт 13 розділу I Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX, яким у Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності» виключена стаття 40 «Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту» та частина п’ята статті 30 «Технічні умови». При цьому пунктом 2 розділу II прийнятого Закону установлено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання, а також установлено розміри та порядок перерахування до місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайова участь) протягом 2020 року, перелік об’єктів, замовники яких не сплачують пайову участь.

Отже, найближчим часом питання сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту залишається актуальним, тому не зайво звернути увагу на цю судову справу. Як видно з постанови Великої Падати Верховного Суду, міська рада звернулася до суду з позовом до Головного навчального центру ПАТ «Укрпошта» та ПАТ «Укрпошта» (відповідачі), у якому просила визнати укладеним між міською радою та ПАТ «Укрпошта» в особі вказаного центру договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста, яка надсилалась відповідачу як замовнику будівництва в порядку переддоговірного врегулювання.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено.

Однак міська рада вдалася до касаційного оскарження судових рішень і у своїй скарзі зазначала, що ухилення відповідача від укладення договору про пайову участь є порушенням покладеного на нього Законом № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» обов`язку укласти договір про пайову участь. Позивач, зокрема, зазначав, що не звернення відповідача з відповідною заявою про пайову участь до міської ради, не звільняє його як замовника будівництва від обов'язку укласти договір про пайову участь, у тому числі і після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 14 травня 2019 року передав цю справу разом із вказаною касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі приписів підпункту 7 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України. Мотивуючи свою ухвалу, ВС/КГС вказав про необхідність відступити від правового висновку Верховного Суду України щодо застосування положень Закону № 3038-VI, статей 4, 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду України від 1 лютого 2017 року у справі № 922/753/16 (провадження № 3-1441гс16) та від 22 березня 2017 року у справі № 908/312/16 (провадження № 3-1553гс16), у яких Верховний Суд України вказав на помилковість висновку про те, що реконструкція наявної будівлі без забудови нової земельної ділянки звільняє відповідача як замовника будівництва від необхідності укладення з органом місцевого самоврядування договору про пайову участь, а також від перерахування коштів пайової участі.

Розглянувши справу, Велика Палата залишила без змін рішення попередніх судових інстанцій. З огляду на відмінність обставини у цій справі та у справах, на які вказував ВС/КГС, Велика Палата не побачила підстав для відступу від зазначених правових позиції ВСУ, однак при цьому сформувала правовий висновок, який, безперечно, вплине на судову практику у подібних справах, а саме.

Ані норми Закону «Про регулювання містобудівної діяльності», ані встановлені рішенням про затвердження «Порядку сплати пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста» умови участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста не поширюють таку участь на всі без винятку випадки здійснення будівельних робіт, а охоплюють випадки забудови у розумінні ст. 2 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності».

Як встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі, відповідач здійснював капітальний ремонт вже існуючої споруди, який полягав в утепленні стін та даху без зміни площі та конфігурації забудови, відтак суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не довів ні наміру забудови в розумінні Закону № 3038-VI, ні фактичної забудови земельної ділянки внаслідок здійсненого відповідачем капітального ремонту майданчика для відпочинку, що не віднесений до об`єктів справляння пайового внеску.

Перелік робіт, які виконував відповідач на об'єкті будівництва, на підставі належних та достовірних доказів він вірно відніс до капітального ремонту. Таким чино відсутні передбачені ст. 40 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» підстави виникнення у відповідача обов'язку укласти договір про пайову участь та сплатити відповідні кошти.

Аналізуйте судовий акт: Своєчасне неукладення договору про пайову участь у розвитку ІТСІ не звільняє забудовника від обов'язку укладення такого договору, а прострочення виникає з моменту прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію (ВС/КГС, № 911/1463/17, 05.02.19)

Інформація, пов`язана з виконанням умов договору про інвестиційну (пайову) участь у будівництві, що здійснюється за рахунок земель комунальної власності та бюджетних коштів не є конфіденційною (ВС/КАС, №554/11837/14-а,18.07.19)

Договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інфраструктури визнається судом укладеним без підпису замовника (ВГСУ від 28 липня 2016 року у справі № 909/1416/15)

Сплив граничного строку для укладення договору про пайову участь не звільняє замовника будівництва від обов’язку ініціювати укладення такого договору з органом місцевого самоврядування (ВСУ від 30 листопада 2016 р. у спрві № 3-1323гс16)

ПОСТАНОВА

Іменем України

8 жовтня 2019 року

м . Київ

Справа № 911/594/18

Провадження № 12-81гс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Рогач Л. І.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.,

за участю секретаря судового засідання Салівонського С. П., учасники справи:

представник позивача - Бєляков М. С.,

представник відповідача - Луговик Є. В.,

розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу Бучанської міської ради (далі - Рада) на рішення Господарського суду Київської області від 3 жовтня 2018 року (суддя Карпечкін Т. П.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 5 лютого 2019 року (судді Козир Т. П., Чорногуз М. Г., Михальська Ю. Б.) у справі № 911/594/18 за позовом Ради до Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - ПАТ «Укрпошта»)в особі Головного навчального центру (далі - ГНЦ) «Зелена Буча» ПАТ «Укрпошта» та ПАТ «Укрпошта» про визнання договору укладеним.

Історія справи

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1. У березні 2018 року Рада звернулася до Господарського суду Київської області з позовом, у якому просила визнати укладеним між Радою та ПАТ «Укрпошта» в особі ГНЦ «Зелена Буча» ПАТ «Укрпошта» договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Бучі в редакції, наведеній у прохальній частині позовної заяви, яка надсилалась відповідачу як замовнику будівництва в порядку переддоговірного врегулювання.

1.2. Позивач вказав, що відповідач ввів в експлуатацію об`єкт будівництва «капітальний ремонт майданчика відпочинку ГНЦ «Зелена Буча» Українського державного підприємства поштового зв`язку (далі - УДППЗ) «Укрпошта», однак при цьому в порушення вимог статті 40 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI), статей 641, 642, 643 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) не уклав з Радою договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, що є загальнообов`язковою умовою для всіх забудовників.

1.3. ПАТ «Укрпошта» заперечило проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що ним не здійснювалась забудова земельної ділянки і відповідно обов`язок укласти договір про пайову участь, передбачений положеннями Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відсутній.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 3 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Суд першої інстанції зазначив, що обов`язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту (пайову участь), у тому числі шляхом звернення за укладенням (укладення) відповідного договору, покладається на фізичну або юридичну особу, яка має намір щодо забудови території, натомість відповідач здійснював капітальний ремонт існуючої будівлі, що полягав в утепленні стін та даху без зміни площі та конфігурації забудови. Отже, відсутні підстави для застосування Закону № 3038-VI щодо обов`язку відповідача укласти договір про пайову участь. Також суд вказав, що в позові не наведено обставин, які свідчать про існування між сторонами спору щодо умов договору, як підстави для звернення до суду з позовом про визнання договору укладеним.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 5 лютого 2019 року рішення Господарського суду Київської області від 3 жовтня 2018 року залишено без змін.

2.4. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що ПАТ «Укрпошта» не здійснювало забудови земельної ділянки в розумінні законодавства, яке регулює визначення та справляння пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, що підтверджується матеріалами справи. Тому відсутні підстави для виникнення у ПАТ «Укрпошта» обов'язку укласти договір відповідно до положень статті 40 Закону № 3038-VI та сплатити кошти пайової участі.

3. Вимоги касаційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів

3.1 У лютому 2019 року Рада подала до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Господарського суду Київської області від 3 жовтня 2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 5 лютого 2019 року, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

3.2. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме: статті 40 Закону № 3038-VI та статті 4, 9 Закону України «Про архітектурну діяльність».

3.3. Рада зазначила, що ухилення відповідача від укладення договору про пайову участь є порушенням покладеного на нього Законом № 3038-VI обов`язку укласти договір про пайову участь. Та обставина, що відповідач не звернувся з відповідною заявою про пайову участь до Ради, не звільняє його як замовника будівництва від обов`язку укласти договір про пайову участь, у тому числі і після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

3.4. Крім того, позивач вказав на неправильне тлумачення судами поняття «забудова» всупереч практиці Верховного Суду України (постанови від: 9 серпня 2017 року у справі № 908/6324/14; 22 березня 2017 року у справі № 908/312/16; 1 лютого 2017 року у справі № 3-1441гс1; 30 листопада 2016 року у справі № 3-1323гс16), відповідно до правової позиції якого реконструкція існуючої забудови охоплюється законодавчим визначенням забудови, а реконструкція будівлі без забудови нової земельної ділянки не звільняє замовника будівництва від обов`язку укласти договір про пайову участь, а також перерахувати кошти пайової участі.

3.5. У розумінні статей 5, 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» капітальний ремонт є різновидом забудови (будівництва), який здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом № 3038-VI, тому проведення капітального ремонту породжує обов`язок замовника будівництва укласти договір про пайову участь та сплатити відповідні кошти.

4. Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду

4.1. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 12 квітня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Ради, призначив справу до розгляду у судовому засіданні та встановив учасникам строк для подання відзиву на касаційну скаргу, а ухвалою від 14 травня 2019 року справу № 911/594/18 разом із вказаною касаційною скаргою передав на розгляд Великої Палати Верховного Судуна підставі приписів підпункту 7 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.2. Мотивуючи ухвалу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав про необхідність відступити від правового висновку Верховного Суду України щодо застосування положень Закону № 3038-VI, статей 4, 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду України від 1 лютого 2017 року у справі № 922/753/16 (провадження № 3-1441гс16) та від 22 березня 2017 року у справі № 908/312/16 (провадження № 3-1553гс16), у яких Верховний Суд України вказав на помилковість висновку про те, що реконструкція наявної будівлі без забудови нової земельної ділянки звільняє відповідача як замовника будівництва від необхідності укладення з органом місцевого самоврядування договору про пайову участь, а також від перерахування коштів пайової участі.

4.3. Ухвалою від 30 травня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняти до розгляду справу № 911/594/18 та призначила її розгляд в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. ПАТ «Укрпошта» у відзиві на касаційну скаргу заперечило її доводи та просило залишити скаргу без задоволення. Зазначило, що оскільки ним не здійснювалась забудова земельної ділянки, тож відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах положень статті 40 Закону № 3038-VI щодо обов`язку взяти пайову участь у розвитку інфраструктури як шляхом сплати пайової участі, так і шляхом укладання договору.

5.2. Рада у своїх письмових поясненнях повторна вказала на помилковість висновків судів першої й апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для укладання договору пайової участі між Радою та відповідачем з огляду на те, що ПАТ «Укрпошта» здійснювало лише капітальний ремонт будівлі, обґрунтовуючи це тим, що капітальний ремонт виступає одним з різновидів забудови (будівництва).

6. Фактичні обставини справи, встановлені судами у справі

6.1. Суди попередніх інстанцій встановили, що виконавчий комітет Ради 29 березня 2012 року прийняв рішення № 609-23-VI про затвердження «Порядку сплати пайової участі замовника у розвитку інфраструктури міста Буча» (далі - Порядок), яким затвердив розміри пайової участі загальної вартості будівництва та обов`язки по її сплаті у строк, визначений договором та законом.

6.2. 1 жовтня 2014 року УДППЗ «Укрпошта» як замовник та Товариство з обмеженою відповідальністю «СКОДРА» як підрядник уклали договір підряду № 04-187, відповідно до умов якого підрядник зобов`язався виконати роботи по капітальному ремонту майданчика відпочинку ГНЦ «Зелена Буча» на вул. Інститутській, 22 у місті Буча. Договірна ціна робіт, передбачених договором підряду, відповідно до кошторису склала 349 853,04 грн.

6.3.Згідно з додатком № 2 «Графік виконання робіт» до договору підряду будівельні роботи включали в себе такі етапи: демонтаж покрівлі з металочерепиці, водостічних труб та гідро-пароізоляції, розбирання лат з дощок, монтаж навісів над дверима, улаштування лат, вогнезахист дерев`яних конструкцій, улаштування покрівель із металочерепиці, навішування водостічних труб, зовнішнє оздоблення стін цоколю, влаштування стелі з гіпсокартону, ремонт санвузла тощо.

6.4.Матеріали справи не містять доказів видачі ГНЦ «Зелена Буча» містобудівних умов та обмежень щодо забудови земельної ділянки щодо замовленого ним капітального ремонту майданчика для відпочинку.

6.5. 6 серпня 2015 року Державна архітектурно-будівельна інспекція у Київській області зареєструвала декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № КС142152180331, згідно з якою об`єктом є «капітальний ремонт майданчика відпочинку ГНЦ «Зелена Буча» УДППЗ «Укрпошта», а замовником - ГНЦ «Зелена Буча» УДППЗ «Укрпошта».

6.6. 7 грудня 2015 року на майданчику відпочинку ГНЦ «Зелена Буча» сталась пожежа, внаслідок якої були знищені металопластикові вікна, меблі, внутрішнє оздоблення стін та стелі, електро та опалювальна мережа, пошкоджено дах на площі 24 х 12 м, водомережа, що підтверджується актом про пожежу від 7 грудня 2015 року та фототаблицею до акта.

6.7. У результаті реорганізації УДППЗ «Укрпошта» (ідентифікаційний код юридичної особи - 21560045) 1 березня 2017 року утворено юридичну особу ПАТ «Укрпошта» (ідентифікаційний код - 21560045), відокремленим підрозділом якого є ГНЦ «Зелена Буча» ПАТ «Укрпошта» (ідентифікаційний код - 26426417) - правонаступник ГНЦ «Зелена Буча» УДППЗ «Укрпошта»» (ідентифікаційний код - 26426417).

6.8. 14 лютого 2018 року Рада звернулася до ПАТ «Укрпошта» з претензією про порушення містобудівного законодавства ГНЦ «Зелена Буча» ПАТ «Укрпошта» та надіслала два примірники договору про пайову участь. Однак ПАТ «Укрпошта» жодної відповіді Раді не надало, від підписання договору ухилилося.

7. Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, та застосовані нею положення законодавства

7.1. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

7.2. За абзацом 2 частини другої статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що передбачений законом або договором, а статтею 20 ГК України передбачено можливість захисту права та законного інтересу шляхом встановлення правовідносин.

7.3. Відповідно до статті 187 ГК України судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

7.4. Вирішивши такий спір, суд у відповідності до приписів частини дев`ятої статті 238 ГПК України вказує в резолютивній частині рішення умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір з посиланням на поданий позивачем проект договору.

7.5. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом № 3038-VI.

7.6. За статтею 1 Закону № 3038-VI замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок), і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

7.7. Частиною першою статті 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

7.8. Відповідно до частини другої статті 40 Закону № 3038-VIзамовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до частини третьої статті 40 цього ж Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

7.9. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію (частини п`ята та дев`ята статті 40 Закону № 3038-VI).

7.10. Зі змісту статті 40 Закону № 3038-VIвипливає, що у наведених у цьому законі випадках перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком, а не правом забудовника. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, є обов`язковим на підставі закону.

7.11. Строк, визначений Законом № 3038-VI для укладення договору пайової участі - протягом 15 днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, встановлено саме для добровільного виконання стороною такого обов`язку, і закінчення цього строку не припиняє цього обов`язку замовника та не звільняє замовника від обов`язку укласти договір. Адже невиконання особою положень законодавства не повинно призводити до настання бажаного для неї внаслідок такого невиконання результату у вигляді звільнення від платежу та надавати майнові переваги порівняно із законослухняною особою.

7.12. До інженерно-транспортної інфраструктури у розумінні цього Закону законодавець включив комплекс інженерних, транспортних споруд і комунікацій, (стаття 1 Закону № 3038-VI), тобто ту інфраструктуру, навантаження на яку може змінитися, зрости якісно та кількісно чи то в силу створення на земельній ділянці нового об`єкта, чи то у зв`язку зі зміною відповідних показників цього об`єкта внаслідок його реконструкції.

7.13. Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до Закону № 3038-VI (частина перша статті 40 цього Закону).

7.14. Водночас за частиною десятою статті 40 Закону № 3038-VI кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

7.15. Стаття 73 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

7.16. Затвердженим виконавчим комітетом Ради Порядком визначено, що він встановлює порядок та умови участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Буча та об`єкти, при будівництві яких забудовник зобов`язаний взяти пайову участь у розвитку інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури міста.

7.17. За наведеними у Порядку визначеннями, термін «будівництво» включає спорудження нового об`єкта, а також реконструкцію (у тому числі зміна функціонального призначення житлових приміщень на нежитлові, розширення, добудова нових об`єктів). Замовник - фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку і подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва. «Об`єктом будівництва» визначається об`єкт нового будівництва, добудови, надбудови до існуючих будівель (споруд) як житлово-громадського, так і виробничого призначення на будівництво якого повинні бути складені окремо проект і кошторис, фінансування якого здійснює інвестор або забудовник та який підлягає прийняттю в експлуатацію в установленому чинним законодавством порядку.

7.18. Ураховуючи викладене, слід зазначити, що ані норми Закону № 3038-VI, ані встановлені Порядком умови участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Буча не поширюють таку участь на всі без винятку випадки здійснення будівельних робіт, а охоплюють випадки забудови у розумінні статті 2 Закону № 3038-VI.

7.19. Суди попередніх інстанцій у цій справі встановили, що відповідач здійснював капітальний ремонт вже існуючої споруди, який полягав в утепленні стін та даху без зміни площі та конфігурації забудови, відтак суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не довів ні наміру забудови в розумінні Закону № 3038-VI, ні фактичної забудови земельної ділянки внаслідок здійсненого відповідачем капітального ремонту майданчика для відпочинку, що не віднесений до об`єктів справляння пайового внеску.

7.20. Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 4 червня 2014 року № 163 затвердило ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» (далі - ДБН А.2.2-3:2014).

7.21. ЗаДБН А.2.2-3:2014 новим будівництвом є будівництво будинків, будівель, споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об`єктів виробничого і невиробничого призначення, а також лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, в тому числі добудова зупинених об`єктів незавершеного будівництва.

7.22. Відповідно до положень цих ДБН А.2.2-3:2014 реконструкцією є перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.

7.23. Також за визначенням, наявним у ДБН А.2.2-3:2014, капітальний ремонт - це сукупність робіт на об`єкті будівництва, введеному в експлуатацію в установленому порядку, без зміни його геометричних розмірів та функціонального призначення, що передбачають втручання у несучі та огороджувальні системи при заміні або відновленні конструкцій чи інженерних систем та обладнання у зв`язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення його експлуатаційних показників, а також благоустрій території.

7.24. Отже, ураховуючи викладене, слід зазначити, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, перевірив перелік робіт, які виконував відповідач на об`єкті будівництва та на підставі належних та достовірних доказів вірно відніс їх до капітального ремонту. Тому відсутні передбачені статтею 40 Закону № 3038-VI підстави виникнення у відповідача обов`язку укласти договір про пайову участь та сплатити відповідні кошти.

7.25.Закон України «Про архітектурну діяльність», на який посилається позивач у касаційній скарзі, також містить поняття будівництва, яке включає нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт будівель і споруд. Однак цей Закон має власну сферу застосування, регулюючи правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності з метою формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів, тож наявні в ньому визначення не можуть бути застосовні при визначенні поняття забудови як об`єкта сплати пайового внеску на розвиток інфраструктури.

8. Щодо подібності правовідносин та відступу від висновку щодо застосування норми права у цих правовідносинах Верховним Судом України

8.1. За приписами підпункту 7 пункту 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

8.2. Верховний Суд України у постанові від 1 лютого 2017 року (справа № 922/753/16), від висновку в якій вважає за необхідне відступити Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, установив, що відповідач є замовником завершеного будівництва гаражів та ухиляється від виконання передбаченого статтею 40 Закону № 3038-VI обов`язку укладання договору пайової участі. Зазначив, що помилковим є висновки судів у цій справі про те, що невиконання замовником будівництва обов`язку укласти договір про пайову участь до прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва звільняє його від такого обов`язку. З огляду на те, що строк, визначений законом для укладення договору, - протягом 15 днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, встановлено саме для добровільного виконання стороною такого обов`язку, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що укладання договору про пайову участь у силу прямої вказівки закону є обов`язком відповідача, невиконання такого зобов`язання не звільняє замовника від укладення договору, адже невиконання замовником обов`язку, передбаченого законом, не може надавати йому переваг перед замовником, який виконав обов`язок.

8.3. Вказуючи на необхідність відступити від цього висновку Верховного Суду України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду не вказав, яким чином слід та з яких мотивів слід змінити наведене вище застосування статті 40 Закону № 3038-VI. Велика Палата Верховного Суду таких підстав та мотивів також не вбачає, виходячи з причин, наведених у пункті 7.11. цієї постанови.

8.4. У постанові від 22 березня 2017 року (справа № 908/312/16) Верховний Суд України, установивши, що відповідач здійснював реконструкцію павільйону у складі торгівельного комплексу, дійшов висновку про задоволення позовних вимог міськради щодо стягнення суми збитків у виді упущеної вигоди та вказав, що неправомірна бездіяльність відповідача щодо його обов`язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням відповідача до позивача із заявою про укладення такого договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої міськрада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди.

8.5. Предметом спору у справі, яка розглядається, є укладення договору про пайову участь. Суди попередніх інстанцій, установивши, що відповідач здійснював капітальний ремонт вже існуючої будівлі, дійшли висновку, що відсутні правові підстави для визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Буча в запропонованій позивачем редакції. Тож обставини у цій справі та справі № 908/312/16 є відмінними, тому підстав для відступу від вказаної правової позиції Верховного Суду України не вбачається.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. Частиною першою статті 309 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.3. Оскільки судами першої й апеляційної інстанцій у справі повно і всебічно досліджено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми права, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як таку, що є законною й обґрунтованою, ухваленою з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

10. Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду

10.1. Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши правові позиції, викладені Верховним Судом України у постановах від 1 лютого та 22 березня 2017 року у справах № 922/753/16 та №908/312/16 відповідно, та зміст судових рішень, фактичні обставини справи, суть спору у цій справі, вважає, що відсутні підстави для відступу від правових позицій, викладених у вказаних постановах Верховного Суду України.

11. Щодо розподілу судових витрат

11.1.Зважаючи на висновок Великої Палати Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 287, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Бучанської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 5 лютого 2019 року та рішення Господарського суду Київської області від 3 жовтня 2018 року у справі № 911/594/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Князєв

Суддя - доповідач

Л. І. Рогач

Судді:

Н. О. Антонюк

Л. М. Лобойко

Т. О. Анцупова

Н. П. Лященко

Ю. Л. Власов

В. В. Пророк

М. І. Гриців

О. М. Ситнік

В. І. Данішевська

О. С. Ткачук

Ж. М. Єленіна

В. Ю. Уркевич

О. С. Золотніков

4997
Переглядів
0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
Популярні події
ЕСПЧ
1