Спір, що виникає з приводу майна, що належить фізичній особі на праві приватної власності, але використовується нею в підприємницькій діяльності, є господарським (ВП/ВС у справі № 916/385/19 від 25 лютого 2020 року).

Фабула справи: Статус фізичної особи-підприємця (надалі також – «ФОП») завжди викликав безліч запитань у зв’язку із неможливістю однозначно розмежувати такий суб’єкт господарювання із фізичною особою, яка зареєструвала себе як ФОП.

Питання залишаються і досі, особливо коли мова йде про юрисдикцію судів, в яких мають розглядатись спори за участю ФОП.

З метою введення ясності щодо суб’єктного складу спорів, які належить розглядати в порядку господарського судочинства, в Господарському процесуальному кодексі України визначено, що спори, де стороною є «фізична особа, яка не є підприємцем», не належать до господарської юрисдикції.

Проте, що робити, коли майно щодо якого виникає спір належить на праві приватної власності фізичній особі, яка використовує його під час здійснення господарської діяльності?

Велика Палата Верховного суду надала роз’яснення з цього приводу.

Фактичні обставини: До суду господарської юрисдикції звернулась ФОП з вимогою визнати дії органу місцевого самоврядування протиправними та стягнути збитки за шкоду, заподіяну внаслідок незаконного демонтажу торгівельного павільйону.

Ухвалою суду першої інстанції було закрито провадження у справі, так як павільйон належав позивачу на праві власності як фізичній особі, а тому спір має вирішуватись в порядку цивільного судочинства. Апеляційна інстанція залишила без змін ухвалу, погодившись із висновками суду першої інстанції.

Натомість, Позивач звернулась з касаційною скаргою до суду, в якій просила рішення судів скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду справу було передано до на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Велика палата прийшла до висновку, що вирішення юрисдикції спору за участю ФОП залежить від того, чи виступає фізична особа у відносинах, що склались суб’єктом господарювання та чи є ці відносини господарськими.

Незважаючи на те, що торгівельні павільйони належали Позивачу на праві приватної власності, вони використовувались нею у здійсненні її господарської діяльності на підставі дозволів на роботу торговельного павільйону, наданих ФОП.

Таким чином, у разі якщо спір стосується порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичної особи в межах здійснення нею підприємницької діяльності, спір належить розглядати в судах господарської юрисдикції.

Аналізуйте судовий акт: Спори щодо зобов’язань ФОП, яка на дату подання позову втратила такий статус, перед іншими юрособами розглядаються в порядку господарського судочинства (ВС/ВП № 127/23144/18 від 09.10.2019)

Клопотання про поновлення процесуального строку можна заявляти і усно. Письмова форма НЕ ОБОВ’ЯЗКОВА (ВС/КГС № 910/6915/19 від 02.12.2019)

Ненадіслання учасникам справи копій доказів сплати судового збору не є підставою для повернення судом апеляційної скарги (ВС/КГС № 923/588/18 від 20.06.2018)

Повідомлення та виклики суду вважаються врученими належним чином учаснику справи, якщо повертаються із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (КГС/ВС, № 904/9904/17 від 25 червня 2018 р.)

Свідоме неотримання судової кореспонденції може свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи (ВС/КГС, справа № 922/1714/18, 17.04.19)

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 916/385/19

Провадження № 12-167гс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді-доповідача Рогач Л. І.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

за участю секретаря судового засідання Салівонського С. П., учасника справи - представника Одеської міської ради - Горячої К. І.,

розглянула у судовому засіданні касаційну скаргу за позовом фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 5 серпня 2019 року (судді Аленін О. Ю., Бєляновський В. В., Лавриненко Л. В.) та ухвалу Господарського суду Одеської області від 3 червня 2019 року (суддя Оборотова О. Ю.) у справі № 916/385/19 за позовом ФОП ОСОБА_2 до Одеської міської ради (далі - Міськрада) та Виконавчого комітету Одеської міської ради (далі - Міськвиконком) про визнання дій протиправними та стягнення збитків у сумі 768 144,00 грн і

ВСТАНОВИЛА :

1. Короткий зміст заявлених вимог

1.1. У лютому 2019 року ФОП ОСОБА_2 звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Міськради та Міськвиконкому, в якому просила визнати їх дії щодо знесення торговельного павільйону загальною площею 41,6 кв.м, розташованого у м. Одесі на площі Старосінній, протиправними та стягнути з відповідачів на її користь матеріальну шкоду в сумі 768 144,00 грн.

1.2. Позов мотивований тим, що внаслідок незаконного демонтажу павільйону, який належить на праві власності ОСОБА_2 , їй заподіяні матеріальні збитки у вигляді ринкової вартості знищеного торговельного павільйону, який використовувався нею у підприємницькій діяльності як крамниця, був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, мав дозволи на роботу торговельного павільйону, надані ФОП ОСОБА_2 органом державного пожежного нагляду України та санітарно-епідеміологічною службою; до того ж Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на торговельний павільйон видавалась облікова картка для ФОП.

1.3. Позивачка також указала, що у 2016 році зверталась до суду з адміністративним позовом до Міськради та Міськвиконкому про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, стягнення матеріальної шкоди, однак ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2018 року провадження у справі № 522/4034/16-а було закрито та роз`яснено позивачці, що цей спір є приватноправовим та підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 3 червня 2019 року заяву Міськради про закриття провадження у справі № 916/385/19 задоволено, закрито провадження у справі № 916/385/19 на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), роз`яснено позивачці, що цей спір повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

2.2. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачка звернулася до суду за захистом свого цивільного права на об`єкт нерухомого майна, який належить їй на праві власності як фізичній особі, що свідчить про наявність спору про захист права на об`єкт нерухомого майна фізичної особи, що є цивільно-правовим.

2.3. Суд відхилив як помилкові твердження позивачки з приводу наявності підстав для розгляду справи в порядку господарської юрисдикції, оскільки демонтований павільйон використовувався нею для ведення господарської діяльності, натомість позовні вимоги не направлені на поновлення її прав з ведення господарської діяльності, а предметом спору є виключно відшкодування вартості майна, яке належить фізичній особі ОСОБА_2

2.4. Крім того, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2018 року закрито провадження за аналогічним позовом у справі № 522/4034/16-а та роз`яснено позивачці, що цей спір є приватноправовим та підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

2.5. Постановою від 5 серпня 2019 року Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.

2.6. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції про віднесення спору у цій справі до суду цивільної юрисдикції, апеляційний суд зазначив, що заявлені позовні вимоги з огляду на їх підставу й мету, спрямовані на захист права власності та відшкодування збитків ОСОБА_2 як фізичної особи, а не на поновлення прав, що виникають під час здійснення останньою підприємницької діяльності.

2.7. Послався на правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня та 19 червня 2019 року у справах № 904/10132/17 та № 904/4713/18 відповідно, за змістом яких наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації ФОП така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах.

3. Вимоги та зміст касаційної скарги, надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду

3.1. У серпні 2019 року ФОП ОСОБА_2 подала до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила ухвалу Господарського суду Одеської області від 3 червня 2019 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 5 серпня 2019 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

3.2. За доводами касаційної скарги, суди попередніх інстанцій не врахували, що позивачка має статус ФОП та використовувала павільйон як крамницю, а тому спір у цій справі виник саме у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

3.3. Суди першої й апеляційної інстанцій порушили приписи статей 4 20 45 ГПК України та дійшли помилкового висновку про те, що спір у цій справі належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

3.4. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 11 вересня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_2 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 5 серпня 2019 року та ухвалу Господарського суду Одеської області від 3 червня 2019 року, справу № 916/385/19 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 302 ГПК України.

3.5. Мотивуючи ухвалу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що судові рішення у цій справі оскаржуються з підстав порушення правил суб`єктної та предметної юрисдикції.

3.6. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 9 жовтня 2019 року прийняла справу № 916/385/19 та призначила її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи; встановила строк для подання учасниками справи відзивів на касаційну скаргу.

4. Позиція учасників справи

4.1. Відповідачі не повідомили про свою позицію щодо касаційної скарги, відзивів на касаційну скаргу не надіслали.

5. Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, та застосовані нею положення законодавства

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

5.2. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

5.3. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

5.4. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання правил юрисдикції та підсудності.

5.5. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

5.6. За змістом частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

5.7. Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

5.8. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивачки, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

5.9. Разом з тим за приписами частини другої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

5.10. Відповідно до частин першої та другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та ФОП, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

5.11. Частиною першою статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП;

- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП.

5.12. Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

5.13. Разом з тим відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

5.14. Статтями 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

5.15. Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

5.16. Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право і дієздатністю, та не обмежує їх.

5.17. Набуття статусу ФОП не означає, що усі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, а спори з її участю належать до господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно.

5.18. Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.

5.19. Відповідно до частин першої, другої статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

5.20. За статтею 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

5.21. Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

5.22. За положеннями статей 316 317 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (частина перша статті 320 ЦК України).

5.23. Фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.

5.24. Відносини суб`єктів господарювання з органами місцевого самоврядування врегульовано статтею 23 ГК України, за частинами першою, четвертою, шостою та сьомою якої органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб`єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами. Органи місцевого самоврядування можуть здійснювати щодо суб`єктів господарювання також окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом.

Незаконне втручання органів та посадових осіб місцевого самоврядування у господарську діяльність суб`єктів господарювання забороняється. Не допускається видання правових актів органів місцевого самоврядування, якими встановлюються не передбачені законом обмеження щодо обігу окремих видів товарів (послуг) на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Органи, посадові та службові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед суб`єктами господарювання, підстави, види і порядок якої визначаються Конституцією Українита законом.

Спори про поновлення порушених прав суб`єктів господарювання та відшкодування завданої їм шкоди внаслідок рішень, дій чи бездіяльності органів, посадових або службових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень вирішуються в судовому порядку.

5.25. Також статтею 147 ГК України визначені гарантії та захист майнових прав суб`єктів господарювання, за якими майнові права суб`єктів господарювання захищаються законом, а вилучення державою у суб`єкта господарювання його майна допускається не інакше як у випадках, на підставах і в порядку, передбачених законом.

Збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Право власності та інші майнові права суб`єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 цього Кодексу.

5.26. У справі, що розглядається, ФОП ОСОБА_2, звертаючись до господарського суду з позовом, зазначила, що відповідачі, виконуючи надані їм повноваження з благоустрою площі Старосінної та реалізовуючи комплексну схему розміщення на ній тимчасових споруд, втрутилися у її право власності та демонтували спірний торговельний павільйон як такий, що не увійшов до комплексної схеми.

5.27. Цей торговельний павільйон загальною площею 41,6 кв.м, розташований за адресою: м. Одеса, площа Старосінна, належав позивачці на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 22 грудня 2005 року, був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, використовувався позивачкою у здійсненні її господарської діяльності на підставі дозволів на роботу торговельного павільйону, наданих ФОП ОСОБА_2 органом державного пожежного нагляду України та санітарно-епідеміологічною службою, а також Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на торговельний павільйон видавалась облікова картка для ФОП.

5.28. Тож спір виник у межах правовідносин з відшкодування шкоди, заподіяної суб`єкту господарювання (позивачу) діями органу місцевого самоврядування та його виконавчого органу під час здійснення повноважень з регулювання підприємницької діяльності (реалізації схеми розташування споруд для здійснення підприємницької діяльності в місті Одесі).

5.29. Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

5.30. За змістом спірних правовідносин, суб`єктним складом сторін спору, законодавством, що застосовується до цих правовідносин, цей спір є господарським.

5.31. Ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2018 року, якою закрито провадження за аналогічним позовом у справі № 522/4034/16-а та роз`яснено позивачці, що цей спір є приватноправовим та підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, не має преюдиціального характеру для визначення юрисдикції цього спору.

5.32. Враховуючи викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про віднесення розгляду спору у цій справі до суду цивільної юрисдикції.

5.33. Щодо посилання суду апеляційної інстанції на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня та 19 червня 2019 року у справах № 904/10132/17 та № 904/4713/18 відповідно, слід вказати, що наведені вище постанови також містять висновки про те, що наявність статусу підприємця сама собою не означає, що з моменту державної реєстрації ФОП така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах.

5.34. Однак обставини справ № 904/10132/17, № 904/4713/18 та справи № 917/375/18 є відмінними. Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня та 19 червня 2019 року, зокрема, вказується, що обставини використання фізичними особами - сторонами справи відповідного належного їм майна у власній підприємницькій діяльності не підтверджені матеріалами справ та не встановлені судами.

5.35. Тому практика Великої Палати Верховного Суду, на яку посилається суд апеляційної інстанції, не застосовується до спірних правовідносин у справі, що розглядається.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6.2. Відповідно до частини шостої статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

6.3. З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційну скаргу ФОП ОСОБА_2 слід задовольнити, ухвалу Господарського суду Одеської області від 3 червня 2019 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 5 серпня 2019 року у справі № 916/385/19 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

7. Щодо розподілу судових витрат

7.1. З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду розподіл судових витрат буде здійснено за результатом розгляду спору.

Керуючись статтями 300-302 306 308 310 314-317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 3 червня 2019 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 5 серпня 2019 року у справі № 916/385/19 - скасувати.

Справу № 916/385/19 направити до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя-доповідач:

Л. І. Рогач

Судді:

Н. О. Антонюк, О. Р. Кібенко Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко, С. В. Бакуліна, Н. П. Лященко В. В. Британчук О. Б. Прокопенко М. І. Гриців В. В. Пророк Д. А. Гудима О. М. Ситнік В. І. Данішевська О. С. Ткачук Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич О. Г. Яновська