25.08.2014
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Визнання судом відсутності повноважень членів Вищої ради юстиції Бойка А. М., Капліної О. В., Физикош Г. В. ( судді Окружного адміністративного суду м. Києва Арсірій Р. О.- головуючий, Келеберда В. І., Огурцов О. П.)

На підставі Наказу Міністерства освіти і науки України № 471 від 17 квітня 2014 року «Про проведення з’їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ» проводиться відповідний з’їзд, на якому призначаються три члени Вищої ради юстиції Бойко А. М., Капліна О. В. та  Фазикош Г. В., які пізніше складають присягу на пленарному засіданні Верховної Ради України. Суд першої інстанції за позовом народного депутата Романа Стаднійчука ухвалює рішення, яке містить наступні приписи:

  • визнається протиправним  з моменту прийняття та скасовується Наказ  МОН України № 471;
  • визнається протиправним та скасовується рішення з’їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ про призначення членів ВРЮ від 29 квітня 2014р.
  • визнається відсутність  повноважень у членів Вищої ради юстиції, які вже склали присягу, Бойко А. М., Капліної О. В. та  Фазикош Г. В.

Суд приходить до висновку, що скликання, організація та проведення з’їздів представників вищих юридичних навчальних закладів та наукових установ з питань призначення членів ВРЮ, включення до порядку денного таких з’їздів питань про призначення членів ВРЮ чи призначення організаційного комітету такого з’їзду законодавством не віднесено до компетенції МОН України. І оскільки МОН України видаючи Наказ № 471 перевищило визначені законом власні повноваження з цього приводу, всі рішення прийняті на з’їзді  представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ від 29 квітня 2014р. є протиправними. В тому числі є незаконними рішення про призначення членів ВРЮ.

Окрім цього суд застосовує у постанові такий спосіб захисту права, як визнання відсутності повноважень (компетенції) суб’єкта владних повноважень. При цьому зазначає, що суд не має права припинити повноваження члена ВРЮ на підставі скасування судом рішення відповідного органу про призначення особи членом ВРЮ.  

Не рятує ситуацію для відповідачів і скасування самим МОН України наказу № 471 наказом № 547 від 06 травня 2014 р. З цього приводу суд зазначає, що наказ МОН України № 471 був повністю виконаний, спричинивши зміну правового становища осіб, які беруть участь у справі, а подальше скасування МОН України наказу № 471 не вплинуло на такі зміни.  Таким чином «особа може захистити свої права, що були порушені незаконними актами, незважаючи на те, що ці акти згодом втратили чинність.»

В цілому постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2014р. містить ще багато інших цікавих моментів.

Враховуйте також: Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2014 року ( судді: головуючий - Чаку Є. В., Файдюк В. В., Бистрик Г. М.) постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 травня 2014р. залишена без змін та набрала законної сили.(дивиться тут нижче).

Спостерігайте подію: Пристрасті по формуванню нового складу Вищої ради юстиції.

Аналізуйте судовий акт: Визнання судом відсутності повноважень у членів Вищої ради юстиції Гречківського П. М., Рєзнікова О.Ю., Балаца С. В. (суддя Окружного адміністративного суду м. Києва Аблов Є. В.)
 

 

Державний герб України

                                                                                             ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

                                                                                           01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 травня 2014 року          письмове провадженя           № 826/5306/14

 

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді             Арсірія Р. О., суддів Келеберди В.І., Огурцова О.П., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

 

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді   Арсірія Р. О., суддів Келеберди В.І., Огурцова О.П., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

до Міністерства освіти і науки України,

З'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ в особі головуючого на з'їзді проректора Національного університету ім. Ярослава Мудрого Комарова В.В. та голови секретаріату З'їзду - в.о. ректора Національного університету Державної податкової служби Савченко Л.А.,

Члена Вищої ради юстиції Бойка А.М.,

Члена Вищої ради юстиції Капліної О.В.,

Члена Вищої ради юстиції - Фазикош Ганни Василівни,

Голови Верховної Ради України Турчинова О.В.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Всеукраїнська громадська організація "Рада представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2:

Заступник директора науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва ім. академіка Ф.Г.Бурчака Національної академії правових наук України Галянтич М.К.;

В.о. Ректора Національного університету Державної податкової служби України Савченко Л.А.,

Проректор Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого Комаров В.В.;

Доцент Національного університету «Києво-Могилянська академія» Сущенко В.М.

про визнання протиправним та скасування наказу № 471 від 17.04.2014, зобов'язання вчинити дії

Позивачі, кожен окремо, звернулися до суду з позовом до відповідачів, в якому з урахуванням доповнених позовних вимог просять:

- визнати протиправним з моменту прийняття і скасувати Наказ Міністерства освіти і науки України № 471 від 17 квітня 2014 року «Про проведення з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ».

- визнати протиправними дії Організаційного комітету з підготовки та проведення З'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ з виконання Наказу Міністерства освіти і науки України № 471 від 17 квітня 2014 року «Про проведення з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ» щодо скликання, підготовки, організації та проведення з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ;

- визнати відсутність компетенції Міністерства освіти і науки України щодо скликання, підготовки, організації та проведення з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ з питань призначення членів Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

- визнати протиправним та скасувати рішення З'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ від 29 квітня 2014 року про призначення на посади членів Вищої ради юстиції декана юридичного факультету Львівського національного університету ім. І.Франка Бойка А.М., завідувача кафедрою Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого Капліної О.В., судді Апеляційного суду Закарпатської області Фазикош Г.В.;

- визнати протиправним та скасувати рішення З'їзду представників вищих навчальних закладів та наукових установ від 29 квітня 2014 року про призначення на посаді членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України доцента Національного університету « Києво-Могилянська академія» Сущенка В.М. та заступника директора науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва ім. Академіка Ф.Г. Бурчака Національної академії правових наук України Галянтича М.К.;

- визнати відсутність повноважень члена Вищої ради юстиції у декана юридичного факультету Львівського національного університету ім. І.Франка Бойка Андрія Михайловича;

- визнати відсутність повноважень члена Вищої ради юстиції у завідувача кафедрою Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого Капліної Оксани Володимирівни;

- визнати відсутність повноважень члена Вищої ради юстиції у судді Апеляційного суду Закарпатської області Фазикош Ганни Василівни.

- зобов'язати З'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ в особі головуючого на З'їзді проректора Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого Комарова В.В. та голови секретаріату З'їзду - в.о. ректора Національного університету ДПС України Савченко Л.А. письмово проінформувати Верховну Раду України, Вищу раду юстиції, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, вищі навчальні заклади, що здійснюють підготовку фахівців за освітньо кваліфікаційними рівнями «бакалавр», «спеціаліст» і «магістр» у галузі знань «право», Національну академію правових наук України та Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України про протиправне намагання провести відповідний З'їзд з метоювведення в оману народних депутатів України, а також протиправність рішень З'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ від 29 квітня 2014 року про призначення на посади членів Вищої ради юстиції декана юридичного факультету Львівського національного університету ім. І.Франка Бойка A.M., завідувача кафедрою Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого Капліної О.В., судді Апеляційного суду Закарпатської області Фазикош Г.В. та членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України - доцента Національного університету «Києво-Могилянська академія» Сущенка В.М. та заступника директора науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва ім. академіка Ф.Г, Бурчака Національної академії правових наук України Галянтича М.К.;

- визнати протиправними дії Голови Верховної Ради України Турчинова О.В. щодо приведення до присяги 16.05.2014 року членів Вищої ради юстиції Бойка A.M., Капліної О.В., Фазикош Г.В., призначеними З'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ 29.04.2014 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що видання Наказу №471 та організація Міністерством освіти і науки України З'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ є проявом втручання виконавчої гілки влади у діяльність судової гілки влади, через штучне, неконституційне і незаконне збільшення квоти виконавчої влади у формуванні складу Вищої ради юстиції і Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, за рахунок квоти відведеної Конституцією України громадянському суспільству.

Позивач 1 вказує, що такі дії Відповідача безпосередньо порушують вимоги статей 6, 19, 131 Конституції України, статті 1, 12 Закону України «Про Вищу раду юстиції», ст. ст. 90-93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», штучно і неконституційно підсилюючи вплив виконавчої гілки влади на судову, прямо суперечать вимогам європейських стандартів побудови і функціонування цивілізованої судової системи. З'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, організований Міністерством освіти і науки України був проведений 29 квітня 2014 року всупереч ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2014 року про забезпечення позову у справі № 826/5306/14, якою було зупинено дію Наказу Міністерства освіти і науки України №471 від 17.04.2014 «Про проведення з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ»; рішення про призначення членів Вищої ради юстиції було прийнято з порушенням вимог Закону України «Про Вищу раду юстиції»; приведення до присяги осіб, призначених членами Вищої ради юстиції було здійснено з порушенням Закону України «Про Регламент Верховної Ради України». Зазначає, що відповідачами 1, 2 порушені його конституційні права, як представника ВГО «Рада представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ» брати участь в управлінні державними справами, вільно обирати і бути обраним до органів державної влади, тобто брати участь у формуванні складу Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від юридичних навчальних закладів та наукових установ.

Позивач 2 вважає, що видавши вказаний наказ від 17.04.2014 р. № 471 Міністерство освіти і науки України порушило гарантований Конституцією України принцип недоторканості суддівської системи з боку інших гілок влади, адже діяльність Вищої ради юстиції є складовою ланкою судової системи України.

Вказує, що Міністерство освіти і науки України не мало права скликати та проводити вказаний З'їзд, оскільки такі повноваження Міністерства не визначені законом та Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженим Указом Президента України від 25.04.2013 р. №240/2013.

На його думку, рішення З'їзду про призначення членів Вищої ради юстиції прийнято з порушенням порядку призначення кандидатів на вказані посади, встановленого Законом України «Про Вищу раду юстиції».

Представник позивача в адміністративному позові зазначає, що відповідно до ст.ст. 10-12 Закону України «Про Вищу раду юстиції» призначеними членами Вищої ради юстиції є кандидати, які отримали більшість голосів від числа присутніх делегатів з'їзду, тобто не менше 62 голосів (122/2 = 61). На думку позивача, жоден з делегатів не отримав необхідної більшості голосів, а саме - 62 голосів, та не міг бути обраним на посаду члена Вищої ради юстиції.

Враховуючи зазначене вище, вважає відсутніми правові підстави для прийняття відповідачем 2 рішення від 29 квітня 2014 року про призначення на посади членів Вищої ради юстиції науковців А. Бойко та О. Капліної, а також судді Апеляційного суду Закарпатської області Г. Фазикош, а тому воно підлягає скасуванню в судовому порядку.

Також вважає, що своїми протиправними рішеннями Відповідачі, намагаючись ввести в оману найвищий законодавчий орган, безпосередньо порушують права позивача як народного депутата України, який в межах конституційно визначеного статусу спільною діяльністю з іншими народними депутатами реалізує повноваження Верховної Ради України, що і зумовило звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Наголошує, що призначення членів Вищої ради юстиції А. Бойко, О. Капліної, Г. Фазикош, та приведення їх до присяги відбулось із порушенням чинного законодавства України, відтак будь-які подальші рішення Вищої ради юстиції, прийняті в складі осіб, призначення та приведення до присяги яких відбулось у незаконний спосіб, поставить під сумнів їх правомірність, що призведе до незворотних наслідків. В подальшому поставить під сумнів правомірність будь-яких майбутніх рішень Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Крім того представник позивача 2 зазначає, що 13.05.2014 року на адресу Голови Верховної Ради України надійшло звернення народного депутата України Катеринчука Н.Д. (вх.№ 91035), в якому народним депутатом проінформовано Голову Верховної Ради України Турчинова О.В. про судові провадження щодо протиправності наказу Міністерства освіти і науки України № 471 «Про проведення з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ» від 17.04.2014 року, рішень З'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ від 29 квітня 2014 року про призначення на посади членів Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з проханням розглянути питання про неможливість складання присяги особами, призначеними членами Вищої ради юстиції на вказаному З'їзді до закінчення розгляду судової справи по суті та набрання рішенням законної сили.

14.05.2014 року було повідомлено профільний Верховної Ради України про судовий розгляд даної справи, предметом якої є встановлення правомірності рішення з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ від 29.04.2014 року про призначення членів Вищої ради юстиції науковців Р.А. Бойко, О. Капліної та судді Г. Фазикош, однак 16.05.2014 року останні були приведенні до присяги членів Вищої ради юстиції.

Посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 22 квітня 2014 року про забезпечення позову зупинено дію Наказу Міністерства освіти і науки України №471 від 17.04.2014 «Про проведення з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ».

Ухвалою суду від 14.05.2014 року замінено спосіб забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення З'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ від 29.04.2014 про призначення на посади членів Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Ухвалою суду від 14.05.2014 року об'єднано до спільного розгляду і вирішення адміністративні справи № 826/5306/14, № 826/6134/14, та присвоєно об'єднаним справам загальний № 826/5306/14.

Ухвалою суду від 22 травня 2014 року задоволено клопотання представників ОСОБА_1, ОСОБА_2 про невідкладний розгляд і вирішення справи, розгляд справи призначено на 23.05.2014 року.

У судовому засіданні 23 травня 2014 року представник позивача 2 заявлені позовні вимоги підтримав. Позивач 1 при звернення до суду просив справу розглядати за його відсутністю.

Представник відповідача - Міністерства освіти і науки України в судовому засіданні проти позову заперечував, зокрема, вказував, що оскаржуваний наказ Міністерства освіти і науки України №471 від 17.04.2014 року було скасовано.

Представники відповідачів 2,3,4,5,6 та третіх осіб у судове засідання не з'явилися, хоча були повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду справи, згідно з вимогами ч.3 ст. 110 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв'язку із цим на підставі ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідачів та третіх осіб, у порядку письмового провадження.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Законом України "Про відновлення довіри до судової влади України" від 08 квітня 2014 року № 1188-VII, з 11 квітня 2014 року, припинено повноваження членів Вищої ради юстиції, окрім членів Вищої ради юстиції за посадою, а також членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

П. 3 розділу ІІ Перехідних положень цього Закону вказано, що Вища рада юстиції та Вища кваліфікаційна комісія суддів України формуються відповідно до закону з урахуванням вимог, встановлених пунктом 4 цього розділу, у частині призначення членів Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з'їздом суддів України.

Відповідно до ч. ст. 131 Конституції України в Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить: внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад; прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності; здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про Вищу раду юстиції" статус Вищої ради юстиції визначається Конституцією України і цим Законом.

Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.

Вища рада юстиції складається з двадцяти членів. Верховна Рада України, Президент України, з'їзд суддів України, з'їзд адвокатів України, з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокуратури - двох членів Вищої ради юстиції.

До складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України.(ч. 2 ст. 131 Конституції України).

Згідно ст. 12 Закону України «Про Вищу раду юстиції» з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначає трьох членів Вищої ради юстиції, один з яких призначається з числа суддів.

Висування кандидатів і призначення членів Вищої ради юстиції з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ здійснюється у порядку, передбаченому частинами першою - третьою статті 10 цього Закону, крім вимог до кандидатів на посаду члена Вищої ради юстиції, встановлених частиною першою цієї статті.

Делегати на з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ обираються на республіканській (Автономної Республіки Крим), обласних, міських (міст Києва і Севастополя) конференціях працівників цих установ та закладів.

Від вищих юридичних закладів, факультетів та наукових установ Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя обираються на з'їзд по п'ять делегатів.

Відповідно до ст. 10 вказаного Закону кандидатури на посади членів Вищої ради юстиції визначаються з числа суддів з'їздом суддів України за пропозицією делегатів з'їзду відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх делегатів з'їзду і включаються в бюлетень для прийняття рішення з'їздом суддів України шляхом таємного голосування по кожній кандидатурі.

Призначеним на посаду члена Вищої ради юстиції вважається кандидат, який за результатами таємного голосування отримав більшість голосів від числа обраних делегатів з'їзду суддів України. У разі якщо голосування проводиться по кандидатурах, кількість яких перевищує квоту для призначення на посади членів Вищої ради юстиції, призначеними вважаються кандидати, які набрали більшість голосів щодо інших кандидатів.

За результатами голосування головуючим і секретарем з'їзду підписуються рішення про призначення членів Вищої ради юстиції.

Згідно ч.1 ст. 92 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» Вища кваліфікаційна комісія суддів України діє у складі одинадцяти членів, які є громадянами України, мають вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менше двадцяти років. До складу Комісії входять, зокрема, дві особи, які призначаються з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ.

Статтею 93 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», яка визначає порядок формування Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, встановлено, що члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України призначаються з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ відкритим або таємним голосуванням.

Таким чином, з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ як об'єднання спільноти працівників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, що є невід'ємною частиною громадянського суспільства, виконуючи делеговані йому Конституцією України повноваження, наділений правом призначати визначену законом кількість членів Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а тому, в розумінні ст. 2 КАС України, є суб'єктом владних повноважень, а отже його рішення в частині виконання таких повноважень можуть бути предметом оскарження в порядку, визначеному КАС України.

З матеріалів адміністративного позову позивача 1 вбачається, що з метою забезпечення виконання пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», 15.04.2014 року працівники вищої освіти і науки правничої спеціалізації, на засадах самоорганізації, здійснили підготовку до проведення з'їзду працівників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ з питань призначення членів Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, та прийняли рішення про ініціювання скликання та проведення З'їзду 23 квітня 2014 року.

Відповідно до протоколу конференції працівників юридичних вищих навчальних закладів та установ міста Києва від 17.04.2014 року погоджено ініціативу Всеукраїнської громадської організації «Рада представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ» щодо скликання та проведення V з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ 23 квітня 2014 року в 11 год. 00 хв. в місті Одеса на базі Міжнародного гуманітарного університету з питань призначення членів Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Позивача 1 обрано делегатом на з'їзд на конференції працівників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ міста Києва, що підтверджується вказаним протоколом, та наділено правом голосування на з'їзді з питань призначення членів Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також правом висування кандидатур на ці посади правом на розгляд власної кандидатури для призначення членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Разом з цим, 17.04.2014 року тимчасово виконуючим обов'язки Міністра освіти і науки України видано наказ № 471 "Про проведення з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ" з метою забезпечення реалізації частини другої статті 131 Конституції України, статті 12 Закону України «Про Вищу раду юстиції» та пункту 2 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Зазначеним наказом, серед іншого: установлено дату проведення З'їзду - 29 квітня 2014 року, утворено Організаційний комітет з підготовки та проведення З'їзду, визначено його склад та призначено голову - ректора Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Тація Василя Яковича, місцем проведення З'їзду визначено актову залу Міністерства освіти і науки України (м. Київ, проспект Перемоги, 10).

Крім цього, наказано Організаційному комітету: забезпечити проведення З'їзду відповідно до порядку, визначеного у статті 12 Закону України «Про Вищу раду юстиції»; забезпечити організацію і проведення протягом 22-26 квітня 2014 року республіканської (Автономної Республіки Крим), обласних, міських (міст Києва і Севастополя) конференцій працівників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ з метою обрання делегатів на З'їзд; забезпечити прозорість і публічність у діяльності Організаційного комітету, а також під час проведення конференцій та З'їзду. Рекомендовано керівникам юридичних вищих навчальних закладів і наукових установ звертатися до голови та членів Організаційного комітету з питань проведення З'їзду; доручено Міністерству освіти і науки, молоді і спорту Автономної Республіки Крим, управлінням освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій сприяти діяльності Організаційного комітету у забезпеченні проведення конференцій працівників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ; департаменту вищої освіти (Коровайченку Ю.М.) протягом 17-18 квітня 2014 року доручено надіслати копію цього Наказу в електронному та друкованому варіантах: 1) вищим навчальним закладам, що здійснюють підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями «бакалавр», «спеціаліст» і «магістр» у галузі знань «право»; 2) Національній академії правових наук України та Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України; контроль за виконанням цього Наказу залишено за Першим заступником Міністра освіти і науки України І. Р. Сосун.

29 квітня 2014 року у м. Києві, у приміщенні Міністерства освіти і науки України проведено З'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ України, на якому призначено членами Вищої ради юстиції: Бойка Андрія Михайловича - декана юридичного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка; Фазикош Ганну Василівну - суддю апеляційного суду Закарпатської області: Капліну Оксану Володимирівну - завідувачку кафедри Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого, та членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; Сущенка Володимира Миколайовича - доцента Національного університету «Києво-Могилянська академія»; Галянтича Миколу Костянтиновича - заступника директора науково - дослідного інституту ім. академіка Ф.Г.Бурчака Національної академії правових наук України.

05.05.2014 року з за підписом Головуючого на з'їзді Комарова В.В. та Голови Секретаріату з'їзду Савченко Л.А. на адресу Верховної Ради України направлено інформаційний лист (вх. № 84819 від 05.05.2014 р.) та протокол з'їзду для прийняття відповідних рішень.

16.05.2014 року Бойко А.М., Капліна О.В., Фазикош Г.В. у Верховній Раді України склали присягу члена Вищої ради юстиції.

Позивачі, вважаючи наказ відповідача 1 протиправним, організацію і проведення З'їзду, також призначення членів ВРЮ неправомірним, такими, що проведенні з порушенням чинного законодавства, звернулися до суду за захистом своїх прав.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з приписами частини 1 статті 55 Конституції України, пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України No 9 - зп від 25 грудня 1997 року (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Суд зазначає, що на законодавчому рівні питання щодо ініціювання, скликання та проведення з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ з питань призначення членів Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не врегульовані в повній мірі.

Разом з тим, суд вважає за необхідне застосувати частину четверту статті 8 (Верховенство права) Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає, що забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Крім цього, відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини розкриває зміст принципу верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Однією з вимог принципу верховенства права є захист від свавілля, і це означає, що втручання у права людини повинно підлягати ефективному контролю. Щонайменше це має бути судовий контроль, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури (п. 55 Рішення від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини"). У зв'язку із судовим контролем важливою є вимога про доступ до суду. Серед іншого, вона означає, що з юрисдикції судів не можна вилучати будь-які позови, так само не можна надавати певним категоріям осіб імунітети від судових позовів (п. 65 Рішення від 21 вересня 1994 року у справі "Фаєд проти Сполученого Королівства").

Крім іншого, у справі «Олссон проти Швеції» зазначається, що для забезпечення відповідності принципу верховенства права необхідне існування у внутрішньому праві відповідних заходів захисту проти довільного втручання публічної влади у здійснення права» ( пункт 61 Рішення від 24.03.1988 року у справі «Олссон проти Швеції»).

Відповідно до висновку Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення від 18 липня 2006 року), - кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і суд має надати відповідь на кожен з таких аргументів заявника.

Згідно положень вищевказаної практики Європейського Суду з прав людини, Суд оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, звертає увагу на наступне.

Згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Міністерство освіти і науки України, відповідно до Положення про нього, затвердженого Указом Президента України від 25 квітня 2013 року № 240/2013, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міністерство освіти і науки України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення формування та реалізації державної політики у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, створення умов для розвитку інформаційного суспільства, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Міністерство освіти і науки України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, дорученнями Президента України, а також цим Положенням.

Основними завданнями МОН України є:

- забезпечення формування державної політики у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, створення умов для розвитку інформаційного суспільства, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форми власності;

- реалізація державної політики у сфері освіти і науки.

Відповідно до підпункту 3 пункту 6 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого Указом Президента України від 25 квітня 2013 року № 240/2013,  МОН України для виконання покладених на нього завдань має право в установленому порядку проводити з'їзди, конференції, семінари, наради з питань, що належать до його компетенції. Пунктом 8 зазначеного Положення вказано, що МОН України в межах повноважень, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Водночас, відповідно до ст. 12 Закону України «Про освіту», ст. 18 Закону України «Про вищу освіту», ст. 28 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», Положення про Міністерство освіти і науки України скликання, організація і проведення З'їздів представників вищих юридичних навчальних закладів та наукових установ з питань призначення членів Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України вищими юридичними навчальними закладами та науковими установами України, включення до порядку денного З'їздів представників вищих юридичних навчальних закладів та наукових установ питання про призначення членів Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, чи призначення організаційного комітету такого з'їзду не віднесено до компетенції Міністерства освіти і науки України.

Крім цього, суд бере до уваги, що відсутність у Міністерства освіти і науки України , Міністра освіти і науки України компетенції щодо скликання Всеукраїнського з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ з питань призначення членів Вищої ради юстиції та  порушення останніми положень статей 6,19,131 Конституції України, ст. 1,12 Закону України «Про Вищу раду юстиції» встановлена постановою Печерського районного суду м. Києва від 03.11.2006 року у справі № 2-а-622-1/06, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02.02.2007 року у справі № 22-3798а/06 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.10.2008 року у справі №К-4065-07, в яких  Міністерство освіти і науки України брало участь у процесуальному статусі відповідача.

Суди дійшли висновку, що діяльність уповноважених законом суб'єктів із призначення членів Вищої ради юстиції не належить до сфери освіти або науки. Зміст цієї діяльності визначається не державною політикою у сфері освіти і науки, а положеннями ст.ст.5, 8-15 Закону України «Про Вищу раду юстиції", у зв'язку з чим, рішення і дії Міністерства освіти і науки України, Міністра освіти і науки України щодо скликання, організації і проведення Всеукраїнських з'їздів представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ з питань призначення членів Вищої ради юстиції не відносяться до їх обов'язку з реалізації державної політики у сфері освіти і наукової діяльності, а прийняття ними таких рішень і вчинення дій є перевищенням повноважень, визначених Конституцією України, Законом України «Про освіту», Положенням про Міністерство освіти і науки України.

Крім цього, суд звертає увагу, що ст. 131 Конституції України, ст.ст. 10-12 Закону України «Про Вищу раду юстиції», ст.ст. 92, 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» також не передбачають компетенції Відповідача-1 щодо скликання, організація і проведення З'їздів представників вищих юридичних навчальних закладів та наукових установ з питань призначення членів Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Суд зазначає, що визначене Положенням про Міністерство освіти і науки України право Відповідача 1 проводити з'їзди, слід розглядати як загальне право Відповідача 1 організовувати заходи саме з питань, що належать до його компетенції. Водночас ініціювання, скликання та проведення з'їздів представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ з питань призначення (обрання) членів Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не відноситься до компетенції Відповідача, оскільки не передбачено ані законами, ані Конституцією України.

Відтак доводи позивачів, що наказ № 471 і дії Відповідачів 1,2 по скликанню і організації з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ з питання призначення членів Вищої ради юстиції і проведення такого з'їзду 29 квітня 2014 року є неправомірними, вчиненими не на підставі, з перевищенням повноважень та у спосіб, що не передбачені Конституцією та законами України, знайшли підтвердження під час розгляду справи.

Крім цього, суд звертає увагу, що згідно статті 29 Закону України "Про вищу освіту" управління вищим навчальним закладом здійснюється, зокрема, на основі принципів автономії та самоврядування. Відповідно до статті 17 вказаного Закону управління у галузі вищої освіти у межах їх компетенції здійснюється органами громадського самоврядування.

Враховуючі наведене, також із аналізу ст. 10,12 Закону України «Про Вищу раду юстиції», ст. 90-92 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», загальних конституційних принципів щодо незалежності суддів, поділу влади на законодавчу виконавчу та судову, суд погоджується із доводами позивачів, що збирати відповідний З'їзд та визначати його порядок денний може лише орган самоврядування відповідної спільноти, а не орган державної влади.

Під час розгляду справи судом також встановлено, що Наказом Міністерства освіти і науки України від 06.05.2014 року №547 було визнано таким, що втратив чинність Наказ МОН №471. У той же час, на момент скасування Міністерством освіти і науки України наказу МОН №471, вказаний наказ як акт одноразового застосування, був повністю виконаний, спричинивши зміну правового становища осіб, які беруть участь у справі, повністю здійснивши вплив на їх права, обов'язки та охоронювані законом інтереси. Скасування Міністерством освіти і науки України наказу МОН №471 не вплинуло на вказані зміни, і, відповідно до тексту Наказу Міносвіти №547 від 06.05.2014 р. не мало такої мети.

У зв'язку із вище наведеним, суд зауважує, що особа може захистити свої права, що були порушені незаконними актами, незважаючи на те, що ці акти згодом втратили чинність.

Таким чином підлягають задоволенню позовні вимоги позивачів про визнання відсутності компетенції Міністерства освіти і науки України щодо скликання, підготовки, організації та проведення з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ з питань призначення членів Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та визнання протиправним та скасування з моменту прийняття Наказу Міністерства освіти і науки України № 471 від 17 квітня 2014 року «Про проведення з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ».

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення З'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ від 29 квітня 2014 року про призначення на посади членів Вищої ради юстиції декана юридичного факультету Львівського національного університету ім. І.Франка Бойка А.М., завідувача кафедрою Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого Капліної О.В., судді Апеляційного суду Закарпатської області Фазикош Г.В.; визнання протиправним та скасування рішення З'їзду представників вищих навчальних закладів та наукових установ від 29 квітня 2014 року про призначення на посаді членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України доцента Національного університету «Києво-Могилянська академія» Сущенка В.М. та заступника директора науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва ім. Академіка Ф.Г. Бурчака Національної академії правових наук України Галянтича М.К.; визнання відсутності повноважень члена Вищої ради юстиції у декана юридичного факультету Львівського національного університету ім. І.Франка Бойка Андрія Михайловича; визнання відсутності повноважень члена Вищої ради юстиції у завідувача кафедрою Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого Капліної Оксани Володимирівни; визнання відсутності повноважень члена Вищої ради юстиції у судді Апеляційного суду Закарпатської області Фазикош Ганни Василівни, суд зауважує наступне.

Відповідно до ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України

Одним із основних засад судочинства є, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (ст.129 Конституції України, ст.7 КАС України).

На час прийняття оскаржуваного рішення З'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ від 29 квітня 2014 року про призначення на посади членів Вищої ради юстиції декана юридичного факультету Львівського національного університету ім. І.Франка Бойка А.М., завідувача кафедрою Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого Капліної О.В., судді Апеляційного суду Закарпатської області Фазикош Г.В. та членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України доцента Національного університету «Києво-Могилянська академія» Сущенка В.М., заступника директора науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва ім. Академіка Ф.Г. Бурчака Національної академії правових наук України Галянтича М.К., Окружним адміністративним судом м. Києва було прийнято ухвалу про забезпечення позову від 22 квітня 2014 року, якою зупинено дію наказу Міністерства освіти і науки України № 471 "Про проведення з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ", зокрема зупинено п. 3 Наказу № 471 про проведення З'їзду - 29 квітня 2014 року. Вказане судове рішення ухвалене іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України та виконується негайно. Крім того дана ухвала відповідачем 1 не оскаржувалися.

Не дивлячись на це, Відповідачем 2, проведено З'їзд, прийнято рішення про призначення на посади членів Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та направлено на адресу Верховної Ради України інформаційний лист від 05.05.2014 року вх. № 84819 , протокол з'їзду для прийняття відповідних рішень.

На вказані порушення вимог закону Відповідач 1 належним чином не реагував, а навпаки погодився з ними, відтак, оскаржуваний наказ № 471 реалізований (рішення відповідача виконано), а втратив чинність лише 06.05.2014 року з метою систематизації актів Міністерства освіти і науки України (наказ відповідача 1 № 547).

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що ініціювання, скликання та проведення з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ з питань призначення членів Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 29.04.2014 року було здійснено Міністерством освіти і науки України поза межами повноважень, передбачених Конституцією та законами України, тому всі рішення прийняті Відповідачем 2 на вказаному З'їзді є протиправними, у зв'язку із чим призначення представників до Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України є незаконним.

Крім вказаного, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2014 року зупинено дію рішення З'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ від 29.04.2014 року про призначення на посади членів Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів, у зв'язку із чим 16.05.2014 року вказані вище особи неправомірно набули повноважень члена Вищої ради юстиції.

Враховуючи положення Закону України «Про Вищу раду юстиції» такі неправомірні дії відповідачів можуть в подальшому призвести до початку роботи Вищої ради юстиції у нелегітимному складі.

Відповідно до статей 16, 17 Закону України «Про Вищу раду юстиції» Вища рада юстиції є повноважною за умови призначення на посаду не менш як трьох четвертих від її конституційного складу та складення ними присяги, яку член Вищої ради юстиції перед вступом на посаду складає на засіданні Верховної Ради України.

          За змістом Закону України «Про Вищу раду юстиції» член Вищої ради юстиції для здійснення своїх повноважень може витребувати та одержувати необхідну інформацію від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян чи їх об'єднань, закінчені розглядом судові справи (їх копії), ознайомлюватися з судовими справами, розгляд яких не закінчено, отримувати пояснення від суддів чи прокурорів, робити відповідні запити, копії, вивчати особові справи суддів і прокурорів, має право знайомитися з матеріалами, поданими на розгляд Вищої ради юстиції, брати участь у їх з'ясуванні та перевірці, заявляти клопотання, наводити свої мотиви, подавати відповідні документи, вносить до Вищої ради юстиції з пропозицією про прийняття подання про звільнення судді з посади тощо, тобто Законом члену Вищої ради юстиції делеговані певні владні повноваження.

Разом з тим, суд, застосувавши положення статті 8 Конституції України про визнання і дію в Україні принципу верховенства права, статті 8 КАС України про обов'язок суду при вирішенні справи керуватись принципом верховенства права і застосовувати його з урахуванням судової практики ЄСПЛ, статті 10 КАС України про те що за відсутності закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» про обов'язок суду застосовувати практику Європейського суду з прав людини як джерело права, і, відповідно,  правову позицію Європейського Суду з прав людини у п.95 Рішення Європейського Суду з прав людини від 10.05.2001 р. у справі «Кіпр проти Туреччини» (№25781/94) про те що з правопорушення права не виникає (ex iniuria ius non oritur) як загальну засаду права, - доходить висновку, що рішення З'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ 29 квітня 2014 року з питань призначення членів Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, будучи протиправними, не створюють юридичних наслідків у вигляді призначення членів Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, підстав для складення ними присяги, вступу на посаду, реалізації повноважень, прав і обов'язків члена Вищої ради юстиції, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України тощо.

Підстави припинення повноважень члена Вищої ради юстиції визначені статтею 18 Закону України «Про Вищу раду юстиції». Вказана стаття не передбачає можливість припинення повноважень члена Вищої ради юстиції на підставі скасування судом рішення відповідного органу про призначення особи членом Вищої ради юстиції.

У зв'язку з чим, суд погоджується з доводами Позивачів щодо способу захисту їх прав та інтересів шляхом визнання відсутності повноважень членів Вищої ради юстиції, призначених З'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ 29.04.2014 року.

          Щодо вимоги Позивача 2 про визнання протиправними дії Голови Верховної Ради України Турчинова О.В. щодо приведення до присяги 16.05.2014 року членів Вищої ради юстиції Бойка А.М., Капліної О.В., Фазикош Г.В., призначеними З'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ 29.04.2014 року, суд вважає вона не підлягає задоволенню за огляду на наступне.

          Порядок роботи Верховної Ради України, її органів та посадових осіб встановлюється Конституцією України, Регламентом Верховної Ради України. Регламент Верховної Ради України встановлює порядок підготовки і проведення сесій Верховної Ради, її засідань, формування державних органів, визначає законодавчу процедуру, процедуру розгляду інших питань, віднесених до її повноважень, та порядок здійснення контрольних функцій Верховної Ради (ст.1 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України «Про Регламент Верховної Ради України»від 10.02.2010 року №1861-VI (далі - Регламент Верховної Ради України).

          Відповідно до ч.5 ст.26 Регламенту Верховної Ради України пленарні засідання Верховної Ради відкриває, веде і закриває Голова Верховної Ради України, а в разі його відсутності - Перший заступник чи заступник Голови Верховної Ради України, крім випадків, передбачених цим Регламентом.

Тобто, головуючим на пленарному засіданні згідно положень Регламенту Верховної Ради України може бути Голова Верховної Ради України, у разі його відсутності - Перший заступник Голови Верховної Ради України, у разі відсутності останнього або неможливості виконання ним своїх обов'язків - заступник Голови Верховної Ради України.

Станом на день виникнення спірних правовідносин Головою Верховної Ради України є Турчинов Олександр Валентинович.

Статтею 27 Регламенту Верховної Ради України встановлені обов'язки головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради України. Головуючий на пленарному засіданні Верховної Ради, зокрема, дотримується норм Конституції України та цього Регламенту і вживає заходів щодо їх дотримання всіма присутніми на пленарному засіданні; повідомляє про результати реєстрації народних депутатів та про кількість народних депутатів, відсутніх на пленарному засіданні з поважних причин; відкриває, веде та закриває пленарні засідання, оголошує перерви в пленарних засіданнях; попереджає присутніх на закритому пленарному засіданні про процедуру проведення закритого пленарного засідання; створює рівні можливості народним депутатам, депутатським фракціям для участі в обговоренні питань відповідно до положень цього Регламенту; вживає заходів для підтримання порядку на пленарному засіданні; організовує розгляд питань відповідно до норм цього Регламенту; оголошує результати голосування та про прийняте рішення.

Права головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради передбачені статтею 28 Регламенту Верховної Ради України.

          Відповідно до положень статті 217 Регламенту Верховної Ради України, Комітет, до предмета відання якого належить питання складання присяги членами Вищої ради юстиції, подає до Верховної Ради пропозицію про дату, час та процедуру складення присяги відповідною особою. Така пропозиція має бути внесена протягом тижня з дня надходження до цього комітету матеріалів стосовно призначеної особи.

Відповідно до частини 7 статті 217 Регламенту Верховної Ради України, у разі якщо на момент складення присяги відповідною особою від неї надійде заява про відмову від складення присяги або виникнуть інші передбачені законом підстави, що унеможливлюють її вступ на відповідну посаду, комітет, до предмета відання якого належить це питання, подає на розгляд Верховної Ради відповідну пропозицію.

          Позивачем 2 зазначено, що листом від 14.05.2014 вх.93098 було повідомлено профільний Комітет Верховної Ради України про наявність ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2014 року, якою було зупинено дію рішення З'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ від 29 квітня 2014 року про призначення на посади членів Вищої ради юстиції декана юридичного факультету Львівського національного університету ім. І.Франка Бойка А.М., завідувача кафедрою Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого Капліної О.В., судді Апеляційного суду Закарпатської області Фазикош Г.В.

Разом з тим, відповідно до положень ст. 29 Регламенту Верховної Ради України у разі порушення головуючим на пленарному засіданні вимог цього Регламенту народний депутат має право невідкладно або після закінчення розгляду питання порядку денного пленарного засідання Верховної Ради звернутися до головуючого на пленарному засіданні із зауваженням про допущені ним порушення для негайного їх усунення. У разі грубого або систематичного порушення цього Регламенту головуючим на пленарному засіданні, за письмовою пропозицією, внесеною на пленарному засіданні не менш як двома депутатськими фракціями, або не менш як однією третиною народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради шляхом зібрання їх підписів, або комітету, до предмета відання якого належать питання регламенту, після скороченого обговорення Верховна Рада може прийняти рішення про відсторонення головуючого на пленарному засіданні від ведення пленарних засідань на строк до двох пленарних днів більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, про що робиться запис у протоколі пленарного засідання Верховної Ради. На цей час за ним зберігаються виплати, пов'язані з виконанням депутатських повноважень та посадових обов'язків. Внесення на розгляд сесії Верховної Ради пропозиції про відсторонення головуючого на пленарному засіданні від ведення пленарного засідання передбачає усунення його від головування на весь час її розгляду. Обговорення та голосування пропозиції про відсторонення головуючого на пленарному засіданні від ведення пленарного засідання проводяться відразу після її внесення. У разі відсторонення головуючого на пленарному засіданні від ведення пленарних засідань три і більше разів протягом однієї чергової сесії Верховної Ради, за висновком комітету, до предмета відання якого належать питання регламенту, Верховна Рада може розглянути питання про відкликання його з посади відповідно Голови Верховної Ради України, Першого заступника чи заступника Голови Верховної Ради України.

Таким чином, суд звертає увагу, що Регламентом Верховної Ради України встановлено відповідальність головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради України.

Водночас, Позивач 2 не надав суду жодних доказів звернення народного депутата до головуючого на пленарному засіданні із зауваженням про допущені ним порушення для негайного їх усунення, так само як доказів письмової пропозиції про відсторонення головуючого, внесеної на пленарному засіданні не менш як двома депутатськими фракціями, або не менш як однією третиною народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради або комітетом, до предмета відання якого належать питання регламенту, а тому доводи Позивача 2 щодо протиправності дії Голови Верховної Ради України Турчинова О.В. щодо приведення до присяги 16.05.2014 року членів Вищої ради юстиції Бойка А.М., Капліної О.В., Фазикош Г.В. є передчасними.

Крім цього, суд зазначає, що не підлягає задоволенню вимога Позивача 2 щодо зобов'язання З'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ в особі головуючого на З'їзді проректора Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого Комарова В.В. та голови секретаріату З'їзду - в.о. ректора Національного університету ДПС України Савченко Л.А. письмово проінформувати Верховну Раду України, Вищу раду юстиції, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, вищі навчальні заклади, що здійснюють підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями «бакалавр», «спеціаліст» і «магістр» у галузі знань «право», Національну академію правових наук України та Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України про протиправне намагання провести відповідний З'їзд з метою введення в оману народних депутатів України, а також протиправність рішень З'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ від 29 квітня 2014 року про призначення на посади членів Вищої ради юстиції декана юридичного факультету Львівського національного університету ім. І.Франка Бойка А.М., завідувача кафедрою Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого Капліної О.В., судді Апеляційного суду Закарпатської області Фазикош Г.В. та членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України - доцента Національного університету «Києво-Могилянська академія» Сущенка В.М. та заступника директора науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва ім. академіка Ф.Г. Бурчака Національної академії правових наук України Галянтича М.К., з огляду на те, що її задоволення не призведе до ефективного поновлення порушеного права Позивача. Адже згідно правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З вказаних підстав не може бути задоволена вимога Позивача 1 щодо визнання протиправними дій Організаційного комітету з підготовки та проведення З'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ з виконання наказу Міністерства освіти і науки України № 471 від 17.04.2014 "Про проведення з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ" щодо скликання, підготовки, організації та проведення з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ.

Крім цього, суд звертає увагу, що Організаційний комітет з підготовки та проведення З'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ не є суб'єктом владних повноважень в розумінні КАС України.

При вирішенні спору колегія суддів також враховує висновки Веніціанської Комісії Ради Європи щодо Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження", Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 09 січня 2013 року по справі Oleksandr Volkov v. Ukraine, згідно яких положення цього закону хоч начебто і забезпечують представництво у Вищий раді юстиції більшості суддів, та жодним чином не наближають України до виконання міжнародних стандартів у цій сфері, зокрема Європейської хартії про закон "Про статус суддів", яка передбачає, що не менше половини складу такого органу мають становити судді, обрані суддями. Отже, склад ВРЮ не відповідає європейським стандартам, оскільки з 20 членів ВРЮ лише 3 є суддями, які обираються самими суддями, а тому має бути зміненим, що вимагає конституційних змін. Крім того зауважено, що у неконституційний спосіб значно розширено повноваження цього органу.

Згідно звіту Томаса Хаммаберга, Комісара з прав людини Ради Європи, за підсумками візитів до України 19-26 листопада 2011 року, 23 лютого 2012 року українська влада повинна розглядати і належним чином реагувати на будь-які заяви про втручання в роботу судових органів. Представникам інших гілок влади слід утримуватися від будь-яких дій чи заяв, які можуть бути сприйняті як інструмент здійснення тиску на діяльність судових органів чи викликати сумніви щодо їх здатності виконувати свої обов'язки ефективно. Судді не повинні мати підстав боятися звільнення чи дисциплінарного провадження у зв'язку із прийнятими ними судовими рішеннями. Окрім того, необхідно використати можливості нинішньої реформи для потужного зміцнення незалежності судової влади від виконавчої…»

Згідно з частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рушення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи Відповідач 1 не спростував доводи Позивачів та не довів законності прийнятого ним рішення.

З огляду на вказане, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним з моменту прийняття та скасувати Наказ Міністерства освіти і науки України № 471 від 17 квітня 2014 року «Про проведення з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ».

Визнати відсутність компетенції Міністерства освіти і науки України щодо скликання, підготовки, організації та проведення з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ з питань призначення членів Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Визнати протиправним та скасувати рішення З'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ від 29 квітня 2014 року про призначення на посади членів Вищої ради юстиції декана юридичного факультету Львівського національного університету ім. І.Франка Бойка А.М., завідувача кафедрою Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого Капліної О.В., судді Апеляційного суду Закарпатської області Фазикош Г.В.

Визнати протиправним та скасувати рішення З'їзду представників вищих навчальних закладів та наукових установ від 29 квітня 2014 року про призначення на посаді членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України доцента Національного університету « Києво-Могилянська академія» Сущенка В.М. та заступника директора науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва ім. Академіка Ф.Г. Бурчака Національної академії правових наук України Галянтича М.К.

Визнати відсутність повноважень члена Вищої ради юстиції у декана юридичного факультету Львівського національного університету ім. І.Франка Бойка Андрія Михайловича.

Визнати відсутність повноважень члена Вищої ради юстиції у завідувача кафедрою Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого Капліної Оксани Володимирівни.

Визнати відсутність повноважень члена Вищої ради юстиції у судді Апеляційного суду Закарпатської області Фазикош Ганни Василівни.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

 

Державний герб України

 

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД                                               Справа: №   826/5306/14                                            

Головуючий у 1-й інстанції:   Арсірій Р.О.                                                                                                             Суддя-доповідач:  Чаку Є.В.

 

У  Х  В  А  Л  А

Іменем України

 

20 серпня 2014 року                                                                                            м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді:                                                        Чаку Є.В.,

        суддів:                                                                              Файдюка В.В., Бистрик Г.М.

        за участю секретаря                                                               Муханькової Т.В.                                                  розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги членів Вищої ради юстиції ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, заступника директора науково - дослідного інституту приватного права і підприємництва ім. академіка Бурчака Національної академії правових наук України ОСОБА_6, доцента Національного університету «Києво-Могилянська академія» ОСОБА_7, Міністерства освіти і науки України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Міністерства освіти і науки України, З'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ в особі головуючого на з'їзді проректора Національного університету ім. Ярослава Мудрого ОСОБА_10 та голови секретаріату З'їзду - в.о. ректора Національного університету Державної податкової служби ОСОБА_11, члена Вищої ради юстиції ОСОБА_2, члена Вищої ради юстиції ОСОБА_3, члена Вищої ради юстиції ОСОБА_4, Голови Верховної Ради України ОСОБА_13, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Всеукраїнська громадська організація «Рада представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2: заступник директора науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва ім. академіка Ф.Г. Бурчака Національної академії правових наук України ОСОБА_6, в.о. ректора Національного університету Державної податкової служби України ОСОБА_11, проректор Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого ОСОБА_10, доцент Національного університету «Києво-Могилянська академія» ОСОБА_7 про визнання протиправним та скасування наказу № 471 від 17.04.2014 року та зобов'язання вчинити дії, -

 

В С Т А Н О В И В :

 

          ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулися до суду з позовом до Міністерства освіти і науки України, З'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ в особі головуючого на з'їзді проректора Національного університету ім. Ярослава Мудрого ОСОБА_10 та голови секретаріату З'їзду - в.о. ректора Національного університету Державної податкової служби ОСОБА_11, члена Вищої ради юстиції ОСОБА_2, члена Вищої ради юстиції ОСОБА_3, члена Вищої ради юстиції ОСОБА_4, Голови Верховної Ради України ОСОБА_13, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів Всеукраїнська громадська організація «Рада представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2: заступник директора науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва ім. академіка Ф.Г. Бурчака Національної академії правових наук України ОСОБА_6, в.о. ректора Національного університету Державної податкової служби України ОСОБА_11, проректор Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого ОСОБА_10, доцент Національного університету «Києво-Могилянська академія» ОСОБА_7 про визнання протиправним з моменту прийняття та скасування Наказу Міністерства освіти і науки України № 471 від 17 квітня 2014 року «Про проведення з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ»; визнання протиправними дії Організаційного комітету з підготовки та проведення З'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ з виконання Наказу Міністерства освіти і науки України № 471 від 17 квітня 2014 року «Про проведення з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ» щодо скликання, підготовки, організації та проведення з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ; визнання відсутності компетенції Міністерства освіти і науки України щодо скликання, підготовки, організації та проведення з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ з питань призначення членів Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; визнання протиправним та скасування рішення З'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ від 29 квітня 2014 року про призначення на посади членів Вищої ради юстиції декана юридичного факультету Львівського національного університету ім. І.Франка ОСОБА_2, завідувача кафедрою Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого ОСОБА_3, судді Апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_4 визнання протиправним та скасування рішення З'їзду представників вищих навчальних закладів та наукових установ від 29 квітня 2014 року про призначення на посаду членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України доцента Національного університету «Києво-Могилянська академія» ОСОБА_7 та заступника директора науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва ім. Академіка Ф.Г. Бурчака Національної академії правових наук України ОСОБА_6; визнання відсутності повноважень члена Вищої ради юстиції у декана юридичного факультету Львівського національного університету ім. І.Франка ОСОБА_2; визнання відсутності повноважень члена Вищої ради юстиції у завідувача кафедрою Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого ОСОБА_3; визнання відсутності повноважень члена Вищої ради юстиції у судді Апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_4 зобов'язання З'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ в особі головуючого на З'їзді проректора Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого ОСОБА_10 та голови секретаріату З'їзду - в.о. ректора Національного університету ДПС України ОСОБА_11 письмово проінформувати Верховну Раду України, Вищу раду юстиції, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, вищі навчальні заклади, що здійснюють підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями «бакалавр», «спеціаліст» і «магістр» у галузі знань «право», Національну академію правових наук України та Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України про протиправне намагання провести відповідний З'їзд з метою введення в оману народних депутатів України, а також визнання протиправними рішення З'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ від 29 квітня 2014 року про призначення на посади членів Вищої ради юстиції декана юридичного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка ОСОБА_16, завідувача кафедрою Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого ОСОБА_3, судді Апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_4 та членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України - доцента Національного університету «Києво-Могилянська академія» ОСОБА_7 та заступника директора науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва ім. академіка Ф.Г. Бурчака Національної академії правових наук України ОСОБА_6; визнання протиправними дії Голови Верховної Ради України ОСОБА_13 щодо приведення до присяги 16.05.2014 року членів Вищої ради юстиції ОСОБА_16, ОСОБА_3, ОСОБА_4

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 28 травня 2014 року адміністративний позов задовольнив частково.

          Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2014 року скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8, ОСОБА_9 відмовити повністю.

          Також, апелянти ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, заступник директора науково - дослідного інституту приватного права і підприємництва ім. академіка Бурчака Національної академії правових наук україни ОСОБА_6, доцент Національного університету «Києво-Могилянська академія» ОСОБА_7, просили суд апеляційної інстанції постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2014 року скасувати в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення З'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ України від 29 квітня 2014 року (щодо всіх питань) та провадження по даній справі в цій частині - закрити.

          Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Відповідно до протоколу конференції працівників юридичних вищих навчальних закладів та установ міста Києва від 17.04.2014 року погоджено ініціативу Всеукраїнської громадської організації «Рада представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ» щодо скликання та проведення V З'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ 23 квітня 2014 року в 11 год. 00 хв. в місті Одеса на базі Міжнародного гуманітарного університету з питань призначення членів Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

ОСОБА_8 було обрано делегатом з'їзду на конференції працівників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ міста Києва, що підтверджується вказаним протоколом, та наділено правом голосування на з'їзді з питань призначення членів Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а також правом висування кандидатур на ці посади, правом на розгляд власної кандидатури для призначення членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Разом з цим, 17.04.2014 року тимчасово виконуючим обов'язки Міністра освіти і науки України видано наказ № 471 «Про проведення з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ» з метою забезпечення реалізації частини другої статті 131 Конституції України, статті 12 Закону України «Про Вищу раду юстиції» та пункту 2 частини першої статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Зазначеним наказом визначено дату проведення З'їзду - 29 квітня 2014 року, утворено Організаційний комітет з підготовки та проведення З'їзду, визначено його склад та призначено голову - ректора Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого ОСОБА_18, місцем проведення З'їзду визначено актову залу Міністерства освіти і науки України (місто Київ, проспект Перемоги, 10).

29 квітня 2014 року у місті Києві, у приміщенні Міністерства освіти і науки України проведено З'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ України, на якому призначено членами Вищої ради юстиції: ОСОБА_2 - декана юридичного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка; ОСОБА_4 - суддю апеляційного суду Закарпатської області; ОСОБА_3 - завідувачку кафедри Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого, та членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; ОСОБА_7 - доцента Національного університету «Києво-Могилянська академія»; ОСОБА_6 - заступника директора науково - дослідного інституту ім. академіка Ф.Г. Бурчака Національної академії правових наук України.

05.05.2014 року за підписом головуючого на З'їзді ОСОБА_10 та Голови секретаріату З'їзду ОСОБА_11 на адресу Верховної Ради України направлено інформаційний лист (вх. № 84819 від 05.05.2014 року) та протокол З'їзду для прийняття відповідних рішень.

16.05.2014 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у Верховній Раді України склали присягу члена Вищої ради юстиції.

Не погоджуючись з наказом № 471 «Про проведення з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ», позивачі звернулися до суду за захистом своїх прав.

Колегія суддів з приводу даних спірних правовідносин, вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Міністерство освіти і науки України, відповідно до Положення про нього, затвердженого Указом Президента України від 25 квітня 2013 року № 240/2013, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міністерство освіти і науки України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення формування та реалізації державної політики у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, створення умов для розвитку інформаційного суспільства, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Основними завданнями МОН України є:

- забезпечення формування державної політики у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, створення умов для розвитку інформаційного суспільства, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форми власності;

- реалізація державної політики у сфері освіти і науки.

Відповідно до підпункту 3 пункту 6 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого Указом Президента України від 25 квітня 2013 року № 240/2013,     МОН України для виконання покладених на нього завдань має право в установленому порядку проводити з'їзди, конференції, семінари, наради з питань, що належать до його компетенції. Пунктом 8 зазначеного Положення вказано, що МОН України в межах повноважень, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Водночас, відповідно до ст. 12 Закону України «Про освіту», ст. 18 Закону України «Про вищу освіту», ст. 28 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», Положення про Міністерство освіти і науки України скликання, організація і проведення З'їздів представників вищих юридичних навчальних закладів та наукових установ з питань призначення членів Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України вищими юридичними навчальними закладами та науковими установами України, включення до порядку денного З'їздів представників вищих юридичних навчальних закладів та наукових установ питання про призначення членів Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, чи призначення організаційного комітету такого з'їзду не віднесено до компетенції Міністерства освіти і науки України.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що матеріали справи містять докази відсутності у Міністерства освіти і науки України, Міністра освіти і науки України компетенції щодо скликання Всеукраїнського з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ з питань призначення членів Вищої ради юстиції, а також встановлено те, що ними порушено положення статей 6, 19, 131 Конституції України, ст. 1, 12 Закону України «Про Вищу раду юстиції».

Такі обставини встановлені постановою Печерського районного суду міста Києва від 03.11.2006 року у справі № 2-а-622-1/06, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 02.02.2007 року у справі № 22-3798а/06 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.10.2008 року у справі № К-4065-07, в яких     Міністерство освіти і науки України брало участь у процесуальному статусі відповідача.

Так, суди дійшли висновку, що діяльність уповноважених законом суб'єктів із призначення членів Вищої ради юстиції не належить до сфери освіти або науки.

Ст. 131 Конституції України, ст.ст. 10-12 Закону України «Про Вищу раду юстиції», ст.ст. 92, 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», також, не передбачають компетенції Міністерства освіти і науки України щодо скликання, організації і проведення З'їздів представників вищих юридичних навчальних закладів та наукових установ з питань призначення членів Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що суд першої інстанції правильно зазначив, що Положенням про Міністерство освіти і науки України право відповідача 1 проводити з'їзди, слід розглядати як загальне право відповідача 1 організовувати заходи саме з питань, що належать до його компетенції. Водночас ініціювання, скликання та проведення з'їздів представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ з питань призначення (обрання) членів Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не відноситься до компетенції відповідача, оскільки не передбачено законами та Конституцією України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що наказ № 471 та дії відповідачів 1, 2 по скликанню і організації З'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ з питання призначення членів Вищої ради юстиції і проведення такого З'їзду 29 квітня 2014 року є неправомірними, вчиненими з перевищенням повноважень та у спосіб, що не передбачені Конституцією та законами України.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до ст. 10, 12 Закону України «Про Вищу раду юстиції», ст. 90-92 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», загальних конституційних принципів щодо незалежності суддів, поділу влади на законодавчу виконавчу та судову, збирати відповідний З'їзд та визначати його порядок денний може лише орган самоврядування відповідної спільноти, а не орган державної влади.

Як вбачається з матеріалів справи, Наказом Міністерства освіти і науки України від 06.05.2014 року № 547 було визнано таким, що втратив чинність Наказ МОН № 471. У той же час, на момент скасування Міністерством освіти і науки України наказу МОН № 471, вказаний наказ як акт одноразового застосування, був повністю виконаний, спричинивши зміну правового становища осіб, які беруть участь у справі, повністю здійснивши вплив на їх права, обов'язки та охоронювані законом інтереси. Скасування Міністерством освіти і науки України наказу МОН № 471 не вплинуло на вказані зміни, і, відповідно до тексту Наказу Міносвіти № 547 від 06.05.2014 року не мало такої мети.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність компетенції Міністерства освіти і науки України щодо скликання, підготовки, організації та проведення з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ з питань призначення членів Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та вважає правильним рішення суду про визнання протиправним та скасування Наказу Міністерства освіти і науки України № 471 від 17 квітня 2014 року «Про проведення з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ» з моменту прийняття.

Також, на час прийняття оскаржуваного рішення З'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ від 29 квітня 2014 року про призначення на посади членів Вищої ради юстиції та членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Окружним адміністративним судом міста Києва було прийнято ухвалу від 22 квітня 2014 року про забезпечення позову, якою зупинено дію наказу Міністерства освіти і науки України № 471 «Про проведення з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ». Даною ухвалою було зупинено п. 3 Наказу № 471 про проведення З'їзду 29 квітня 2014 року. Вказане судове рішення ухвалене іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України та виконується негайно. Крім того дана ухвала відповідачем 1 не оскаржувалася.

Не беручи до уваги дане рішення, відповідачем 2, проведено З'їзд, прийнято рішення про призначення на посади членів Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та направлено на адресу Верховної Ради України інформаційний лист від 05.05.2014 року вх. № 84819, протокол з'їзду для прийняття відповідних рішень.

Оскаржуваний наказ № 471 реалізований (рішення відповідача виконано), а втратив чинність лише 06.05.2014 року з метою систематизації актів Міністерства освіти і науки України (наказ відповідача 1 № 547).

Таким чином, всі рішення прийняті відповідачем 2 на вказаному З'їзді 29.04.2014 року є протиправними, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що призначення представників до Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України є незаконним.

Також, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2014 року було зупинено дію рішення З'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ від 29.04.2014 року про призначення на посади членів Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів, у зв'язку з чим 16.05.2014 року вказані вище особи неправомірно набули повноважень члена Вищої ради юстиції.

Враховуючи положення Закону України «Про Вищу раду юстиції» такі неправомірні дії відповідачів можуть в подальшому призвести до початку роботи Вищої ради юстиції у нелегітимному складі.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на таку обставину.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про Вищу раду юстиції» з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначає трьох членів Вищої ради юстиції, один з яких призначається з числа суддів.

Висування кандидатів і призначення членів Вищої ради юстиції з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ здійснюється у порядку, передбаченому частинами першою - третьою статті 10 цього Закону, крім вимог до кандидатів на посаду члена Вищої ради юстиції, встановлених частиною першою цієї статті.

Згідно ч. 1-3 ст. 10 вказаного Закону, кандидатури на посади членів Вищої ради юстиції визначаються з числа суддів з'їздом суддів України за пропозицією делегатів з'їзду відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх делегатів з'їзду і включаються в бюлетень для прийняття рішення відповідним з'їздом шляхом таємного голосування по кожній кандидатурі.

Призначеним на посаду члена Вищої ради юстиції вважається кандидат, який за результатами таємного голосування отримав більшість голосів від числа обраних делегатів з'їзду. У разі якщо голосування проводиться по кандидатурах, кількість яких перевищує квоту для призначення на посади членів Вищої ради юстиції, призначеними вважаються кандидати, які набрали більшість голосів щодо інших кандидатів.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про Вищу раду юстиції», на з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ 29.04.2014 року мали бути обрані 135 делегатів (по п'ять делегатів від вищих навчальних юридичних закладів, факультетів та наукових установ Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя). Згідно отриманої інформації з ЗМІ (Інтернет-сторінка Судово-юридичної газети) на з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ зареєструвалося 122 делегата.

На посаду членів Вищої ради юстиції були висунуті 3 кандидатури по квоті суддів: суддя Апеляційного суду Чернівецької області В.Я. Марчак, суддя Апеляційного суду Закарпатської області Г.В. Фазикош, суддя Верховного і Суду України Богдан Пошва.

На інші дві посади членів Вищої ради юстиції було висунуто 6 кандидатур: ОСОБА_11, ОСОБА_19, ОСОБА_16, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22.

В затверджену форму бюлетеня було внесено вказані прізвища 3 суддів та і 6 прізвищ інших кандидатів. Кожний делегат мав голосувати за одного кандидата від суддів і за двох кандидатів від інших осіб.

Таким чином, відповідно до положень статей 10 та 12 Закону України «Про Вищу раду юстиції», на посаду члена Вищої ради юстиції може бути призначений кандидат, який отримав більшість голосів від числа обраних делегатів з'їзду, тобто не менше 62 голосів (125/2 прибл. 62).

Між тим, за результатами голосування З'їздом були призначені члени Вищої ради юстиції, які мали наступні результати голосування: з числа суддів - ОСОБА_4 отримала 53 голоси, ОСОБА_23 отримав 56 голосів, ОСОБА_3 - 45 голосів.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що призначення членів Вищої ради юстиції було проведено з порушенням порядку обрання кандидатів на вказані посади.

Відповідно до статей 16, 17 Закону України «Про Вищу раду юстиції» Вища рада юстиції є повноважною за умови призначення на посаду не менш як трьох четвертих від її конституційного складу та складення ними присяги, яку член Вищої ради юстиції перед вступом на посаду складає на засіданні Верховної Ради України.

                             За змістом Закону України «Про Вищу раду юстиції» член Вищої ради юстиції для здійснення своїх повноважень може витребувати та одержувати необхідну інформацію від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян чи їх об'єднань, закінчені розглядом судові справи (їх копії), ознайомлюватися з судовими справами, розгляд яких не закінчено, отримувати пояснення від суддів чи прокурорів, робити відповідні запити, копії, вивчати особові справи суддів і прокурорів, має право знайомитися з матеріалами, поданими на розгляд Вищої ради юстиції, брати участь у їх з'ясуванні та перевірці, заявляти клопотання, наводити свої мотиви, подавати відповідні документи, вносити до Вищої ради юстиції пропозиції про прийняття подання про звільнення судді з посади тощо, тобто Законом члену Вищої ради юстиції делеговані певні владні повноваження.

Підстави припинення повноважень члена Вищої ради юстиції визначені статтею 18 Закону України «Про Вищу раду юстиції». Вказана стаття не передбачає можливість припинення повноважень члена Вищої ради юстиції на підставі скасування судом рішення відповідного органу про призначення особи членом Вищої ради юстиції.

У зв'язку з чим, суд погоджується з доводами позивачів щодо способу захисту їх прав та інтересів шляхом визнання відсутності повноважень членів Вищої ради юстиції, призначених З'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ 29.04.2014 року.

                             Щодо вимоги позивача 2 про визнання протиправними дії Голови Верховної Ради України ОСОБА_13 щодо приведення до присяги 16.05.2014 року членів Вищої ради юстиції ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, призначеними З'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ 29.04.2014 року, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

                             Порядок роботи Верховної Ради України, її органів та посадових осіб встановлюється Конституцією України, Регламентом Верховної Ради України. Регламент Верховної Ради України встановлює порядок підготовки і проведення сесій Верховної Ради, її засідань, формування державних органів, визначає законодавчу процедуру, процедуру розгляду інших питань, віднесених до її повноважень, та порядок здійснення контрольних функцій Верховної Ради (ст. 1 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України «Про Регламент Верховної Ради України»від 10.02.2010 року № 1861-VI (далі - Регламент Верховної Ради України).

                             Відповідно до ч. 5 ст. 26 Регламенту Верховної Ради України пленарні засідання Верховної Ради відкриває, веде і закриває Голова Верховної Ради України, а в разі його відсутності - Перший заступник чи заступник Голови Верховної Ради України, крім випадків, передбачених цим Регламентом.

Тобто, головуючим на пленарному засіданні згідно положень Регламенту Верховної Ради України може бути Голова Верховної Ради України, у разі його відсутності - Перший заступник Голови Верховної Ради України, у разі відсутності останнього або неможливості виконання ним своїх обов'язків - заступник Голови Верховної Ради України.

Станом на день виникнення спірних правовідносин Головою Верховної Ради України був ОСОБА_13.

Статтею 27 Регламенту Верховної Ради України встановлені обов'язки головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради України.

Права головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради передбачені статтею 28 Регламенту Верховної Ради України.

                             Відповідно до положень статті 217 Регламенту Верховної Ради України, Комітет, до предмета відання якого належить питання складання присяги членами Вищої ради юстиції, подає до Верховної Ради пропозицію про дату, час та процедуру складення присяги відповідною особою. Така пропозиція має бути внесена протягом тижня з дня надходження до цього комітету матеріалів стосовно призначеної особи.

Відповідно до частини 7 статті 217 Регламенту Верховної Ради України, у разі якщо на момент складення присяги відповідною особою від неї надійде заява про відмову від складення присяги або виникнуть інші передбачені законом підстави, що унеможливлюють її вступ на відповідну посаду, комітет, до предмета відання якого належить це питання, подає на розгляд Верховної Ради відповідну пропозицію.

                             Позивачем 2 зазначено, що листом від 14.05.2014 року вх. 93098 було повідомлено профільний Комітет Верховної Ради України про наявність ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2014 року, якою було зупинено дію рішення З'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ від 29 квітня 2014 року про призначення на посади членів Вищої ради юстиції декана юридичного факультету Львівського національного університету ім. І.Франка ОСОБА_2, завідувача кафедрою Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого ОСОБА_3, судді Апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_4

Разом з тим, відповідно до положень ст. 29 Регламенту Верховної Ради України у разі порушення головуючим на пленарному засіданні вимог цього Регламенту народний депутат має право невідкладно або після закінчення розгляду питання порядку денного пленарного засідання Верховної Ради звернутися до головуючого на пленарному засіданні із зауваженням про допущені ним порушення для негайного їх усунення. У разі грубого або систематичного порушення цього Регламенту головуючим на пленарному засіданні, за письмовою пропозицією, внесеною на пленарному засіданні не менш як двома депутатськими фракціями, або не менш як однією третиною народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради шляхом зібрання їх підписів, або комітету, до предмета відання якого належать питання регламенту, після скороченого обговорення Верховна Рада може прийняти рішення про відсторонення головуючого на пленарному засіданні від ведення пленарних засідань на строк до двох пленарних днів більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, про що робиться запис у протоколі пленарного засідання Верховної Ради. На цей час за ним зберігаються виплати, пов'язані з виконанням депутатських повноважень та посадових обов'язків. Внесення на розгляд сесії Верховної Ради пропозиції про відсторонення головуючого на пленарному засіданні від ведення пленарного засідання передбачає усунення його від головування на весь час її розгляду. Обговорення та голосування пропозиції про відсторонення головуючого на пленарному засіданні від ведення пленарного засідання проводяться відразу після її внесення. У разі відсторонення головуючого на пленарному засіданні від ведення пленарних засідань три і більше разів протягом однієї чергової сесії Верховної Ради, за висновком комітету, до предмета відання якого належать питання регламенту, Верховна Рада може розглянути питання про відкликання його з посади відповідно Голови Верховної Ради України, Першого заступника чи заступника Голови Верховної Ради України.

Таким чином, суд звертає увагу, що Регламентом Верховної Ради України встановлено відповідальність головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради України.

Водночас, позивач 2 не надав доказів звернення народного депутата до головуючого на пленарному засіданні із зауваженням про допущені ним порушення для негайного їх усунення, так само як доказів письмової пропозиції про відсторонення головуючого, внесеної на пленарному засіданні не менш як двома депутатськими фракціями, або не менш як однією третиною народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради або комітетом, до предмета відання якого належать питання регламенту, а тому доводи позивача 2 щодо протиправності дії Голови Верховної Ради України ОСОБА_13 щодо приведення до присяги 16.05.2014 року членів Вищої ради юстиції ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є передчасними.

Крім цього, суд зазначає, що не підлягає задоволенню вимога позивача 2 щодо зобов'язання З'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ в особі головуючого на З'їзді проректора Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого ОСОБА_10 та голови секретаріату З'зду - в.о. ректора Національного університету ДПС України ОСОБА_11 письмово проінформувати Верховну Раду України, Вищу раду юстиції, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, вищі навчальні заклади, що здійснюють підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями «бакалавр», «спеціаліст» і «магістр» у галузі знань «право», Національну академію правових наук України та Інститут держави і права імені В. М. Корецького НАН України про протиправне намагання провести відповідний З'їзд з метою введення в оману народних депутатів України, а також протиправність рішень З'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ від 29 квітня 2014 року про призначення на посади членів Вищої ради юстиції декана юридичного факультету Львівського національного університету ім. І.Франка ОСОБА_2, завідувача кафедрою Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого ОСОБА_3, судді Апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_4 та членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України - доцента Національного університету «Києво-Могилянська академія» ОСОБА_7 та заступника директора науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва ім. академіка Ф.Г. Бурчака Національної академії правових наук України ОСОБА_6, з огляду на те, що її задоволення не призведе до ефективного поновлення порушеного права позивача. Адже згідно правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З вказаних підстав суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні вимоги позивача 1 щодо визнання протиправними дій Організаційного комітету з підготовки та проведення З'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ з виконання наказу Міністерства освіти і науки України № 471 від 17.04.2014 «Про проведення з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ» щодо скликання, підготовки, організації та проведення з'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ.

При вирішенні спору колегія суддів також враховує висновки Веніціанської Комісії Ради Європи щодо Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження», Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 09 січня 2013 року по справі Oleksandr Volkov v. Ukraine, згідно яких положення цього закону хоч начебто і забезпечують представництво у Вищий раді юстиції більшості суддів, та жодним чином не наближають України до виконання міжнародних стандартів у цій сфері, зокрема Європейської хартії про закон «Про статус суддів», яка передбачає, що не менше половини складу такого органу мають становити судді, обрані суддями. Отже, склад ВРЮ не відповідає європейським стандартам, оскільки з 20 членів ВРЮ лише 3 є суддями, які обираються самими суддями, а тому має бути зміненим, що вимагає конституційних змін. Крім того зауважено, що у неконституційний спосіб значно розширено повноваження цього органу.

Також, апелянти просили суд апеляційної інстанції постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2014 року скасувати в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення З'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ України від 29 квітня 2014 року (щодо всіх питань) та провадження по даній справі в цій частині - закрити.

З даного приводу, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства до юрисдикції адміністративних судів віднесені публічно-правові спори, тобто спори у публічно-правових відносинах, у яких хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» зазначається, що законодавство не містить визначення терміна «публічно-правовий спір». Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне. Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Так, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій. Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

          Чинним законодавством про судоустрій та статус суддів визначено органи, на які покладені функції по формуванню суддівського корпусу України, вирішення питань, пов'язаних із добором на посади суддів вперше, переведенням суддів, просуванням по службі та звільненням з посад. Серед таких державних органів Конституцією України та спеціальними Законами визначено Вищу раду юстиції (як колегіальний, незалежний орган, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу) та Вищу кваліфікаційну комісію суддів України (як постійно діючого органу в системі судоустрою України).

Механізм формування Вищої ради юстиції визначено конституційними нормами статті 131 Конституції України, відповідно до якої Вища рада юстиції складається з двадцяти членів. Верховна Рада України, Президент України, з'їзд суддів України, з'їзд адвокатів України, з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція прокуратури - двох членів Вищої ради юстиції. Порядок призначення членів Вищої ради юстиції передбачено положеннями Закону України «Про Вищу раду юстиції».

Статус Вищої кваліфікаційної комісії суддів України як постійно діючого органу в системі судоустрою України, який наділено повноваженнями добору суддів, спеціальної підготовки суддів, підвищення їх кваліфікації та дисциплінарного провадження щодо них, визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Порядок призначення членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України закріплено у статтях 92, 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких, серед іншого визначено, що два члени Вищої кваліфікаційної комісії України призначаються з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ відкритим або таємним голосуванням.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відносини, щодо призначення з'їздом представників вищих навчальних закладів та наукових установ членів Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, у тому числі відносини, щодо організації та проведення такого з'їзду, є публічно-правовими відносинами, оскільки пов'язані з формуванням конституційних державних органів.

Крім того, такі відносини пов'язані з прийняттям громадян на публічну службу, оскільки усі члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та окремі члени Вищої ради юстиції здійснюють свої повноваження на постійній основі, а отже, відповідно до пункту 2 частини другої статті 17 КАС України на такі відносини поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апелянтів про закриття провадження у справі в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення З'їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ України від 29 квітня 2014 року (щодо всіх питань) задоволенню не підлягає.

Що стосується доводів апелянтів про те, що ОСОБА_8 не мав права звертатися до суду з даним позовом, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки оскаржуваний Наказ № 471 впливає на його суб'єктивні права та інтереси, що передбачені статтею 131 Конституції, як делегата на з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ. В даному випадку позивач має право обирати до органів державної влади - Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України - нових членів, а також, висунувши власну кандидатуру, бути обраним самому на такі посади.

Дослідивши ретельно всі матеріали справи, докази, вислухавши пояснення учасників процесу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог частково, а тому апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволенню, а постанова суду першої інстанції - без змін.

          Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

          Апеляційні скарги членів Вищої ради юстиції ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, заступника директора науково - дослідного інституту приватного права і підприємництва ім. академіка Бурчака Національної академії правових наук україни ОСОБА_6, доцента Національного університету «Києво-Могилянська академія» ОСОБА_7, Міністерства освіти і науки України - залишити без задоволення.

          Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2014 року - залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:                                                        

Судді:            

          Повний текст ухвали виготовлений 28.08.2014 року.

Головуючий суддя                                                                 Чаку Є.В.            

 

Судді:                                                                                           Файдюк В.В.

 

                                                                                                       Бистрик Г.М.

 

                                                                                                                               

0
Подобається
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення
Назва події
Завантаження основного зображення
Вибрати зображення
Текст опис події: