26.04.2019 | Автор: АО "Аргос"
Задати питання автору
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Винесення ДФС України ППР після припинення ФОП є протиправним та підлягає скасуванню (Полтавський окружний адміністративного суду у справі № 440/764/19 від 15.04.2019 р.)

Винесення ДФС України ППР після припинення ФОП є протиправним та підлягає скасуванню (Полтавський окружний адміністративного суду у справі № 440/764/19 від 15.04.2019 р.) - 0_96797700_1556267703_5cc2c2b7ec5a7.jpg

Фабула судового акту: За участі адвоката АО «Аргос» Олександра Остапенка адміністративний позов в інтересах клієнта до ГУ ДФС у Полтавській області, Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішення і вимоги задоволено  .

Визнати протиправним та скасувати рішення Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області №0038941302 від 01 листопада 2016 року.

Визнати протиправно та скасувати вимогу ГУ ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6821-25/134 від 09 листопада 2017 року.

Стягнуто на користь клієнта витрати на сплату судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) та витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 4 560 грн. (чотири тисячі п'ятсот шістдесят гривень).

У своєму рішенні суд з поміж іншого посилався на наступне:

26.01.2016 року державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

01.11.2016 Кременчуцькою ОДПІ винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0038941302, яким зобов'язано ФОП сплатити заборгованість по штрафним санкціям та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску

Проте контролюючим органом не враховано положення статті 61 Конституції України, в якій зазначається, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

За правилом частини другої статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є, зокрема:

- фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

З огляду на зазначене, вбачається, що фінансові санкції у вигляді штрафів та пені у разі порушення норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" можуть бути застосовані, зокрема, до фізичних осіб - підприємців, відомості про реєстрацію яких внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, та лише після внесення вказаних відомостей до реєстру, фізична особа набуває статусу підприємця (фізичної особи-підприємця).

Таким чином, враховуючи усі вищевикладені обставини, суд прийшов до висновку, що сформована ГУ ДФС у Полтавській області вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6821-25/134 від 09.02.2017 на суму 13375,42 грн. є протиправною та, як наслідок, підлягає скасуванню.

КАС/ВС - арешт коштів платника податків неможливий у разі визнання проведеної перевірки платника податків оргами ДФС незаконною. (КАС/ВС справа №813/483/17 від 28.02.2019 р.).

Перелік підстав для направлення органом ДФС запиту є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає (ВС/КАС № 826/12244/14 від 20.02.2018)

Застосування понижуючого коефіцієнту по ЄСВ: позиція ДФС і судова практика (Постанова у справі № 816/1929/17 від 11 грудня 2017р.)

Подана в третє апеляційна скарга органами ДФС є свідченням того, що відповідач намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії (ВС/КАС від 31.01.2019р. у справі № 808/2489/17).

Подання ДФС про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна не є об'єктом справляння судового збору (ВС/КЦС у справі № 826/4553/17 від 11 грудня 2018 р.)

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року  м. ПолтаваСправа № 440/764/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,    

за участю:

секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,              

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника Головного управління ДФС у Полтавській області - Солопа І.Ю.,

представника Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області - Біленко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області, Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішення і вимоги,      

В С Т А Н О В И В:

04 березня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області, Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про:

- визнання протиправним та скасування рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 01.11.2016 №0038941302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;

- визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 09.02.2017 №Ф-6821-25/134.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.11.2016 року Кременчуцькою ОДПІ було сформовано відносно позивача рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0038941302, яким зобов'язано позивача сплатити заборгованість по штрафним санкціям за несвоєчасну сплату єдиного внеску у період з 22.01.2013 року до 05.02.2016 року у розмірі 13375,42 грн., у тому числі: 1571,30 грн. - штрафу, та 11804,12 грн. - пені. 09.02.2017 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області було сформовано відносно позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6821-25/134, якою зобов'язано сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені, що виникла станом на 31.12.2017 року у розмірі 13375,42 грн., з яких: 1571,30 грн. - штраф, 11804,12 грн. - пеня. При цьому позивач зазначає, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських організацій відносно ОСОБА_1 проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності 26.01.2016, номер запису 25690060003001714. А тому з огляду на припинення діяльності особа, яка повинна нести відповідальність за вчинене правопорушення, вважає що у контролюючого органу відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних рішень .

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Від представника відповідачів надійшов відзив на позовну заяву, де відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечували в повному обсязі вказуючи, що за результатами проведеної камеральної перевірки ФОП ОСОБА_1 винесено рішення від 01.11.2016 №0038941302 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1571,30 грн. та нарахування пені в сумі 11804,12 грн. за несвоєчасну сплату єдиного внеску. Вказане рішення не було оскаржено відповідно до чинного законодавства та не направлено до підрозділу державної виконавчої служби. Оскільки, станом на 31.12.2017 року платник податків мав заборгованість, то контролюючим органам на виконання вимог Інструкції №449, позивачу було надіслано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.02.2017 року.

          Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, та просили їх задовольнити.

          Представники відповідачів проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні.

          Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представників відповідачів, дослідивши матеріали позовної заяви, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 01.11.2016 Кременчуцькою ОДПІ винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0038941302, яким зобов'язано ОСОБА_1 сплатити заборгованість по штрафним санкціям за несвоєчасну сплату єдиного внеску у період з 22.01.2013 року до 05.02.2016 року у розмірі 13375,42 грн., у тому числі: 1571,30 грн. - штрафу, та 11804,12 грн. - пені.

09.02.2017 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області було сформовано відносно ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6821-25/134, якою зобов'язано сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені, що виникла станом на 31.12.2017 року у розмірі 13375,42 грн., з яких: 1571,30 грн. - штраф, 11804,12 грн. - пеня.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку позовним вимогам позивача, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне) перерахування єдиного внеску стала несвоєчасна сплата єдиного внеску позивачем за період з 21.10.2013 року по 20.01.2015 року.

Так, за інформацією Пенсійного фонду України ФОП ОСОБА_1 станом на 01.10.2013 мав заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 7130,48 грн.

Згідно матеріалів справи, у відділі державної виконавчої служби Кременчуцького районного управління юстиції на примусовому виконанні ВП №49790895 перебував виконавчий лист №816/3744/14, виданий 12.11.2014 Полтавським окружним адміністративним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ в Кременчуцькому районі недоїмки зі сплати єдиного внеску у сумі 7130,48 грн.

У відповідності до квитанції від 25.01.2016 року ОСОБА_1 сплачено вищевказану суму боргу, та в цей же день, постановою відділу державної виконавчої служби Кременчуцького районного управління юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №49790895 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49, с. 50 Закону України "Про виконавче провадження".

26.01.2016 року державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, номер запису 25690060003001714.

01.11.2016 Кременчуцькою ОДПІ винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0038941302, яким зобов'язано ОСОБА_1 сплатити заборгованість по штрафним санкціям та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску у період з 21.01.2013 року до 05.02.2016 року у розмірі 13375,42 грн., у тому числі: штрафу за період з 22.01.2013 по 26.01.2016 в сумі 1571,30 грн, та пені за період з 21.01.2015 по 05.02.2016 в сумі 11804,12 грн.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч. 2 ст.8 та ст.12 вищевказаного Закону єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини 1статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до п.1 ч.10 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Проте контролюючим органом не враховано положення статті 61 Конституції України, в якій зазначається, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

За правилом частини другої статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому    законом.

Відповідно до частини восьмої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"         фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Пунктом другим частиною другою статті 55 Господарського кодексу України визначено, що суб'єктами господарювання є: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є, зокрема:

- фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

- фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

Приписами статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду.

Відповідно до п. 8 ч. 6 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Відповідно до п.5 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), за формою згідно з додатком 15 до цієї Інструкції. Розрахунок зазначеної штрафної санкції здійснюється за даними акта документальної перевірки платника єдиного внеску.

З огляду на вищезазначене, платниками єдиного внеску, крім іншого, є: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці, фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту). Підприємництво - це, зокрема, безпосередня самостійна, систематична, на власний        ризик        діяльність        по наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними        особами,        зареєстрованими        як        суб'єкти підприємницької діяльності, що набувають або позбавляються статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію/припинення реєстрації підприємницької діяльності цією фізичною особою, та до вказаних осіб можуть застосовуватися фінансові санкції у вигляді штрафів та пені у разі порушення норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

З огляду на зазначене, вбачається, що фінансові санкції у вигляді штрафів та пені у разі порушення норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" можуть бути застосовані, зокрема, до фізичних осіб - підприємців, відомості про реєстрацію яких внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, та лише після внесення вказаних відомостей до реєстру, фізична особа набуває статусу підприємця (фізичної особи-підприємця).

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 припинено за власним рішенням, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань від 26.01.2016 року та лише 26.04.2017 ОСОБА_1 працевлаштований на роботу водієм у ТОВ "Релакс - 2012".

Отже, з 26.01.2016 ОСОБА_1 позбавлений статусу фізичної особи-підприємця та на час прийняття Кременчуцькою ОДПІ рішення № 0038941302 від 01.11.2016 не був платником єдиного внеску, перелік яких визначено статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", стосовно яких, відповідно до положень розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, можуть бути застосовані штрафні санкції та пеня.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення від 01.11.2016 №0038941302 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 13375,42 грн. винесено Кременчуцькою ОДПІ без урахування всіх обставин, необхідних для прийняття рішення, а тому є  протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, враховуючи усі вищевикладені обставини, суд прийшов до висновку, що сформована ГУ ДФС у Полтавській області вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6821-25/134 від 09.02.2017 на суму 13375,42 грн. є протиправною та, як наслідок, підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

          Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

          Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сума судових витрат, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області, складає 768,40 грн.

Щодо   стягнення   витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 має право на зайняття адвокатською діяльністю згідно свідоцтва серії НОМЕР_3 від 21.03.2014.

21.02.2019 між ОСОБА_1 (клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Аргос" (виконавець) укладено договір про надання адвокатських послуг №151.

Позивачем на виконання умов зазначеного договору сплачено 4560,00 грн., що підтверджуються меморіальними ордерами від 26.02.2019 №@2РL152598, від 28.03.2019 №@2РL151376 та від 12.04.2019 №@2РL503758.

При цьому законодавством не встановлено права суду змінювати розмір гонорару і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд бере до уваги що позивач документально підтвердив сплату 4560 грн. на виконання договору про надання правової допомоги. Тобто цей гонорар був фактичним.

Дослідивши акт приймання-передачі послуг за договором,  оцінивши усі необхідні аспекти  цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, суд приходить висновку про необхідність стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Полтавській області витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката в сумі 4560 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,           

В И Р І Ш И В:

          Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_2) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39461639), Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Троїцька, 76, м. Кременчук, Полтавська область, 39617, код ЄДРПОУ 39780421) про визнання протиправними та скасування рішення і вимоги задовольнити.

          Визнати протиправним та скасувати рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області №0038941302 від 01 листопада 2016 року.

          Визнати протиправно та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6821-25/134 від 09 листопада 2017 року.

          Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області витрати на сплату судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) та витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 4 560 грн. (чотири тисячі п'ятсот шістдесят гривень).

          Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів  з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18 квітня 2019 року.

Суддя                       Н.Ю. Алєксєєва

5450
Переглядів
0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення