Вимоги поліцейського про пред`явлення страхового полісу є незаконними, якщо водій не порушив ПДР (ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД у справі № 202/4473/20 від 17.03.2021).

Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Фабула судового акту: Невелика передмова. Читаю протокол про адміністритивне правопорушення, згідно якого працівники патрульної поліції зафіксували порушення ПДД водієм. У протоколі зазначено, що причиною зупинення транспортного засобу є почервоніння очей, запах алкоголю, тремтіння рук. Як вже зрозуміло протокол складено за ст. 130 КУпАП.

Не люблю я виступати адвокатом за цією статтею, оскільки підтримую принцип «випив-за кермо не сідай». Однак, якщо не брати до уваги суть правопорушення: Чи були підстави для зупинки насправді? Як патруль до зупинки автомобіля міг побачити почервоніння очей чи почути запах алкоголю від водія? Та які наслідки зупинення водія без законних підстав?

Слід зазначити, що справи за ст. 130 КУпАП мають «погану славу» та розглядаються судами з особливою увагою, тому висновки суду, які я наведу нижче навряд чи можна застосовувати до такої категорії справ.

На розгляді перебувала справа по оскарженню постанови про адміністративне правопорушення щодо притягнення водія до відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, через керування транспортним засобом при відсутності поліса.

Рішенням суду першої інстанції постанову було скасовано, однак Управління патрульної поліції із таким рішенням не погодилось та подало апеляційну скаргу.

Як зазначали представники патрульної поліції, водій не ввімкнув покажчик повороту відповідного напрямку, був не пристебнутий паском безпеки, при перевірці не мав полісу обов`язкового страхування, а тому правомірно був притягнутий до відповідальності.

Суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні скарги та залишив в силі рішення першої інстанції.

Рішення мотивовано тим, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

При цьому, пп. "ґ" п. 2.1 ПДР передбачає, що водій автомобілю повинен мати при собі чинний страховий поліс у візуальній формі (на електронному або паперовому носії).

Виходячи із системного аналізу ст.32 Закону України «Про Національну поліцію», п.п.2.1 «ґ», п. 2.4 ПДР, колегія суддів дійшла до висновку, що поліцейський має право вимагати страховий поліс від водія в разі порушення останнім ПДР.

У справі, що розглядалась підставою для зупинки транспортного засобу під керуванням позивача стало не ввімкнення покажчика повороту відповідного напрямку, а також позивач, зі слів інспектора, не був пристебнутий ременем безпеки, у зв`язку з чим в подальшому відповідач вимагав від водія пред`явлення страхового полісу.

Однак, до суду не було надано доказів, визначених ч.1 ст.251 КУпАП, на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, матеріали справи не містили а ні фото, а ні відео фіксації, а всі твердження поліції ґрунтувались виключно на «словах».

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла до висновку про неправомірність вимоги поліцейського до позивача про пред`явлення страхового полісу, оскільки порушення позивачем п.2.1 «ґ» ПДР не доведено належними доказами.

Аналізуйте судовий акт: Відповідальності за порушення ПДР підлягає ВИКЛЮЧНО водій, а не особа, яка просто сидить за кермом (ВС/КАС 204/8036/16-а від 19.02.2020)

Право інспектора поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб не пов’язується з обов’язком доводити, що зупинка транспортного засобу була законною (ВС/КАС, справа № 127/19283/17, 25.09.19)

Сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності (ВС/КАС: № 537/2088/17,15.05.19)

ВС/КАС:Доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення постанови (ВС/КАС,№216/5226/16-а,18.07.19)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 березня 2021 року м.Дніпросправа № 202/4473/20 2-а/202/101/2020

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2020 року у справі № 202/4473/20 (2-а/202/101/2020) (суддя Бєсєда Г.В.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) задоволено. Судом скасовано постанову серії ЕАМ № 2843319 у справі про адміністративне правопорушення від 18.07.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративне правопорушення, та накладення стягнення в вигляді штрафу у сумі 425 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управлінням патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції подано апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, скаржник просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач своїм правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 18.07.2020 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом FORD SCORPIO, державний номерний знак НОМЕР_1 , в м. Дніпрі по вул. Осіння, в районі будинку 6, не ввімкнув покажчик повороту відповідного напрямку, був не пристебнутий паском безпеки, при перевірці не мав полісу обов`язкового страхування, чим порушив п.2.1. «ґ» Правил дорожнього руху. Не мав полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується даними бази МТСБУ.

18.07.2020 року інспектором Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України винесено постанову серії ЕАМ № 2843319 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за порушення ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн.

Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.

За наслідками перегляду судового рішення колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи із наступного.

Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Аналіз наведеної норми права дає можливість дійти висновку, що відповідальність за вказаною статтею виникає саме за керування транспортним засобом при відсутності поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

Статтею 32 Закону України «Про національну поліцію» визначено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Підпункт "ґ" пункту 2.1 Правил дорожнього руху України передбачає, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат Зелена картка) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.

Колегія суддів зазначає, що поліцейський має право вимагати страховий поліс від водія в разі порушення останнім ПДР, що передбачено ст.32 Закону України «Про Національну поліцію», п.п.2.1 «ґ», п. 2.4 ПДР.

Підставою для зупинки транспортного засобу під керуванням позивача стало не ввімкнення покажчика повороту відповідного напрямку, а також позивач зі слів інспектора не був пристебнутий ременем безпеки, у зв`язку з чим в подальшому відповідач вимагав від водія пред`явлення страхового полісу.

Відповідно до п.10 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року №1395, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна відповідати вимогам ст.ст. 283, 284 КУпАП, у ній, зокрема: необхідно навести докази, згідно яких зроблено висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення і назвати мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник або наведених ним обставин.

Згідно з п.1 ст.247 КпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію», передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

При цьому, до суду не було надано доказів, визначених ч.1 ст.251 КУпАП, на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про неправомірність вимоги поліцейського до позивача про пред`явлення страхового полісу, оскільки порушення позивачем п.2.1 «ґ» ПДР не доведено належними доказами.

Враховуючи положення ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин судом апеляційної інстанції враховані висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 15.03.2019 року у справі № 686/11314/17.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив та дійшов обґрунтованого висновку про протиправність оскаржуваної постанови серії ЕАМ № 2843319 від 18.07.2020р. та необхідність її скасування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2020 року у справі № 202/4473/20 (2-а/202/101/2020) - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч.3 ст.272 КАС України.

Головуючий - суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак

4162
Переглядів
0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні події
ЕСПЧ
0