Відсутність у заяві про забезпечення позову пропозиції щодо зустрічного забезпечення та не вирішення цього питання судом - не є підставою для скасування забезпечення позову (ВС КЦС, справа №643/14180/21 від 02.03.2023 р.)

Фабула судового акту: Позивач намагався стягнути заборгованість за договором купівлі-продажу транспортного засобу з відповідача, тому подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони відчуження (вчинення будь-яких реєстраційних дій) щодо нерухомого майна, яке перебуває у власності боржника. В обґрунтування вимог заяви вказав, що відповідач не має наміру сплачувати значну заборгованість за договором, тривалий час уникає зустрічей із позивачем, ігнорує претензії. Тому вважав, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду у цій справі.

Суд першої інстанції заяву задовольнив. Колегія суддів апеляційного суду частково скасувала такі, бо деякі нежитлові приміщення та квартира належали не боржнику. Выдповыдач, на майно якого наклали заборону - не погодився і звернувся до касаційного суду, обґрунтовуючи це - окрім іншого - тим, що судами не вирішувалось питання застосування зустрічного забезпечення позову. Позивачем не надано доказів його реєстрації місця проживання на території України, наявності майна в достатньому розмірі для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпечення позову у випадку відмови у позові.

Розглядаючи питання правомірності заходів, враховуючи що зустрічне забезпечення не вирішувалось судом, ВС КЦС зазначив:

Зустрічне забезпечення по своїй суті є гарантією відшкодування можливих збитків відповідача, має на меті забезпечити баланс інтересів сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути внаслідок застосування судом забезпечувальних заходів.

За приписами ч.6 ст. 154 ЦПК України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Відсутність у заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення та не вирішення судом питання зустрічного забезпечення не є підставою для скасування оскаржених судових рішень, оскільки не позбавляє відповідача права звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення окремо у встановленому законом порядку.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 21 грудня 2020 року у справі № 487/5726/19 та від 30 червня 2021 року у справі № 752/2342/19, від 23 грудня 2022 року у справі № 760/34352/21.

Отже у цій справі: ВС вказав, що випадки, у яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення передбачено ч.3 ст.154 ЦПК України, однак доказів на підтвердження наявності цих випадків відповідач судам попередніх інстанцій не надавав, тому суди правильно застосувати забезпечення позову.

Аналізуйте судовий акт: Витрати на професійну правову допомогу можуть відшкодовуватись незалежно від того, оплачені вони стороною до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування, чи будуть оплачені лише в майбутньому (ВС КЦС справа №686/28627/18 від 27.07.2022 р.);

Суд не може залишити заяву про ухвалення додаткового судового рішення (в тому числі стосовно судових витрат) без розгляду, адже нормою КАС України це не передбачено (ВС КАС № 560/3047/19 від 07.07.2022 р.);

Судові витрати на професійну правничу допомогу можуть бути стягнені і при закритті апеляційного провадження (ВП ВС №357/380/20 від 08.06.2022 р.);

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, можливе ВИКЛЮЧНО на підставі клопотання іншої сторони (КЦС ВС №523/3904/19 від 09.02.2022 р.).

Постанова

Іменем України

02 березня 2023 року

м. Київ

справа № 643/14180/21

провадження № 61-11379св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова, у складі судді Майстренко О. М., від 27 серпня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду,

у складі колегії суддів: Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І., Бутенко С. Б.,

від 20 жовтня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу транспортного засобу № 6734/17/001218 від 27 вересня 2017 року в розмірі 2 034 000 грн.

Також у серпні 2021 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони відчуження (вчинення будь-яких реєстраційних дій) щодо нерухомого майна, яке перебуває у власності ОСОБА_2 , а саме:

- виробничі будівлі та споруди (майновий комплекс): ангар літ. Г-1, загальною площею 453,9 кв. м, ангар літ. Д-1, загальною площею

440,6 кв. м, їдальня літ. Ж-1, загальною площею 327,5 кв. м, ангар літ. 3-1, загальною площею 407,2 кв. м, склад ПММ літ. И-1, загальною площею

11,1 кв. м, склад ПММ літ. К-1, загальною площею 6,3 кв. м, склад ПММ

літ. Л-1, загальною площею 3,7 кв. м, огорожа № 4-8, ворота № 9, естакада

№ 19, ємкості ПММ № 11-18, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлові приміщення 1-го поверху № 7-12, VIIIа, в літ. А-5, загальною площею 57.5 кв. м, розташовані за адресою:

АДРЕСА_2 ;

- 1/3 частка 3-кімнатної квартири, загальною площею 63.8 кв. м, житловою площею 44 кв. м, по АДРЕСА_3 .

В обґрунтування вимог заяви вказав, що відповідач не має наміру сплачувати значну заборгованість за договором, тривалий час уникає зустрічей із позивачем, ігнорує претензії.

Враховуючи характер правовідносин між сторонами та те, що відповідач має можливість вільно розпоряджатися належним йому майном, вважав, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду у цій справі.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2021 року, з врахуванням ухвали цього ж суду від 13 вересня 2021 року про виправлення описки, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, забезпечено позов шляхом заборони до розгляду справи по суті відчуження наступного нерухомого майна:

- виробничі будівлі та споруди (майновий комплекс): ангар літ. Г-1, загальною площею 453,9 кв. м, ангар літ. Д-1, загальною площею

440,6 кв. м, їдальня літ. Ж-1, загальною площею 327,5 кв. м, ангар літ. 3-1, загальною площею 407,2 кв. м, склад ПММ літ. И-1, загальною площею

11,1 кв. м, склад ПММ літ. К-1, загальною площею 6,3 кв. м, склад ПММ

літ. Л-1, загальною площею 3,7 кв. м, огорожа № 4-8, ворота № 9, естакада

№ 19, ємкості ПММ № 11-18, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлові приміщення 1-го поверху № 7-12, VIIIа, в літ. А-5, загальною площею 57.5 кв. м, розташовані за адресою:

АДРЕСА_2 ;

- 1/3 частка 3-кімнатної квартири

АДРЕСА_4 .

Задовольняючи заяву про забезпечення позову районний суд дійшов висновку про те, що заявником належним чином доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити в подальшому виконання судового рішення, або зробити його неможливим, та вважав достатнім вжиття забезпечення у виді заборони відповідачу вчиняти дії по відчуженню належного йому майна.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2021 року в частині заборони відчуження нерухомого майна, а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху № 7-12, VIIIа, в літ. А-5, загальною площею 57.5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , та 1/3 частки 3-кімнатної квартири АДРЕСА_4 , скасовано та у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в цій частині відмовлено. В іншій частині ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2021 року залишено без змін.

Частково скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів виходила з того, що вищевказані нежитлові приміщення та квартира у м. Харкові належать на праві власності не відповідачу, а іншій особі - ОСОБА_3 .

Залишаючи без змін в іншій частині ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів погодилась з висновками районного суду та вважала, що достатнім та ефективним способом забезпечення позову є заборона відчуження нерухомого майна, що належить на праві власності відповідачу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати в частині задоволених вимог заяви про забезпечення позову та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15 листопада 2022 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року у цивільній справі № 643/14180/21.

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано копії матеріалів справи

щодо вирішення питання про забезпечення позову.

У січні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявник вважає, що судами порушено норми процесуального права при вирішенні питання про забезпечення позову, оскільки позивач у заяві не вказав ціну позову та не зазначив пропозицій щодо зустрічного забезпечення, а тому заява про забезпечення позову мала бути повернута, як така, що подана без додержання вимог статті 151 ЦПК України.

Зазначає, що саме лише посилання на можливе ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Звертає увагу на те, що позивач, зазначивши предметом позову несплату відповідачем коштів за придбаний автомобіль, не просив накласти заборону на відчуження автомобіля, натомість просив накласти заборону на нерухоме майно, яке не має відношення до предмета спору.

Стверджує, що суди попередніх інстанцій не переконалися в співмірності заходів забезпечення позову та наклали заборону на відчуження нерухомого майна, ринкова вартість якого складає 4 005 600 грн, тоді як ціна позову 2 034 000 грн.

Вказує, що використовує майно, щодо якого застосовані заходи забезпечення позову, у своїй господарській діяльності (надання в оренду і експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, КВЕД 68.20), а вжиті заходи забезпечення позову створюють ризик відмови орендарів від переукладення існуючих договір оренди майна та укладення нових договорів оренди.

Наголошує на тому, що судами не вирішувалось питання застосування зустрічного забезпечення позову. Позивачем не надано доказів його реєстрації місця проживання на території України, наявності майна в достатньому розмірі для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпечення позову у випадку відмови у позові.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Позиція Верховного Суду

За змістом частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження ухвал суду першої інстанції про забезпечення позову, після їх перегляду в апеляційному порядку, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК Українипозов забезпечується забороною вчиняти певні дії та накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

За змістом частини третьої статті 150 ЦПК Українивиди забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вказане свідчить, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Позивачем у справі № 643/14180/21 заявлено вимогу про стягнення із ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 2 034 000 грн, як заборгованості за договором купівлі-продажу транспортного засобу.

Суди попередніх інстанцій, проаналізувавши надані докази та встановивши, що між сторонами наявний спір з приводу стягнення грошових коштів в розмірі 2 034 000 грн, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом заборони відчуження належного відповідачу нерухомого майна, а саме: виробничих будівель та споруд (майновий комплекс) за адресою

АДРЕСА_1 .

Реєстрація права власності на вказане нерухоме майно (майновий комплекс) за ОСОБА_2 підтверджена інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 серпня

2021 року.

При цьому у судів попередніх інстанцій були відсутні відомості щодо іншого нерухомого майна у власності ОСОБА_2 , як і відомості про актуального власника та вартість автомобіля, що був предметом договору купівлі-продажу від 27 вересня 2017 року.

Дослідження та оцінка доказів, у тому числі доданого до касаційної скарги звіту з незалежної оцінки майна від 26 жовтня 2021 року, не належить до повноважень Верховного Суду під час касаційного розгляду справи.

ОСОБА_2 не позбавлений можливості в порядку, передбаченому

статтями 156 158 ЦПК України, звернутись до суду першої інстанції із заявою про заміну одного заходу забезпечення іншим або із заявою про повне чи часткове скасування заходів забезпечення позову.

Крім того, у випадках, передбачених статтею 159 ЦПК України, ОСОБА_2 матиме право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Застосовані у розглядуваній справі заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, спрямовані на заборону зміни власника належного відповідачу нерухомого майна з метою належного виконання можливого рішення суду про задоволення позову та не перешкоджають використанню виробничих будівель та споруд у господарській діяльності.

Щодо зустрічного забезпечення позову слід зазначити наступне.

Зустрічне забезпечення по своїй суті є гарантією відшкодування можливих збитків відповідача, має на меті забезпечити баланс інтересів сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути внаслідок застосування судом забезпечувальних заходів.

За приписами частини шостої статті 154 ЦПК Українипитання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Відсутність у заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення та не вирішення судом питання зустрічного забезпечення не є підставою для скасування оскаржених судових рішень, оскільки не позбавляє відповідача права звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення окремо у встановленому законом порядку.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах

від 21 грудня 2020 року у справі № 487/5726/19 та від 30 червня 2021 року у справі № 752/2342/19, від 23 грудня 2022 року у справі № 760/34352/21.

Випадки, у яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення передбачено частиною третьою статті 154 ЦПК України, однак доказів на підтвердження наявності цих випадків відповідач судам попередніх інстанцій не надавав.

З урахуванням встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій, в частині, яка є предметом касаційного перегляду, не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18, на яку посилався заявник у касаційній скарзі.

Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК Україниє підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2021 року, з урахуванням змін, внесених під час апеляційного перегляду, та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович Є. В. СинельниковС. Ф. Хопта