Віднесення до форс-мажорних обставин карантину, встановленого КМ України не відміняє необхідність підтвердження такої обставини сертифікатом ТПП України (чи регіональної ТПП) (ВС КГС справа № 910/9258/20 від 01.06.2021 р.)

Останні роки ознаменувалися складним періодом для багатьох сфер бізнесу в Україні. З початку пандемії в 2020 році популярності набувало питання зменшення орендної плати. Листи із відповідним проханням від своїх контрагентів отримував майже кожен орендодавець. Судова практика формується не так швидко - але в цьому році вже маємо рішення ВС КГС, яке характеризує нюанси такої форс-мажорної обставини як карантин і роз'яснює підстави її застосування.

Фабула судового акту: Фінансова-компанія (орендар) позивалась до суборендодавця (тобто до Товариства, що передало їй мебльовані офісні приміщення в суборенду) з вимогою визнання укладеним договору про внесення змін до договорів суборенди щодо зменшення платежів за суборенду з 20.03.2020 до 30.06.2020 на сумму 140 000 грн. Фактично - орендар вимагав внесення змін до договорів, у вигляді зменшення плати за суборенду.

До цього позивач направляв листи Товариству з тими ж вимогами, однак, отримав відмову в укладенні договору про внесення змін до договорів суборенди з огляду на відсутність підстав для зменшення орендних платежів.

Свій позов орендар обґрунтовував тим, що він з 20.03.2020 не міг користуватись орендованими приміщеннями у зв`язку з уведенням карантинних обмежень постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” (далі - Постанова КМУ № 211), що є підставою для внесення змін до договорів суборенди в частині зменшення орендних платежів за цей період. Фактично позивач наголошував на настанні форс-мажорної обставини у вигляді карантину.

Однак, суд першої інстанції (рішення якого було підтримано судом апеляційної інстанції) у задоволенні позову відмовив - оскільки позивач, обмежившись загальним посиланням на існування карантинних заходів, не довів факту неможливості користування орендованими приміщеннями в повному обсязі за вказаний період.

Подаючи касаційну скаргу, Позивач наголошував на існуванні виключної правової проблеми в питанні необхідності отримувати сертифікат Торгово-промислової палати щодо настання форс-мажорної обставини, якщо карантин запроваджений Кабінетом Міністрів України на підставі Закону України від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

ВС КГС, однак, виключної правової проблеми в цьому не знайшла, і залишаючи касаційну скаргу без задоволення - пояснила наступне:

Так, відповідно до приписів статей 11, 525, 526, 629 ЦК Українидоговір як підстава для виникнення цивільних прав та обов'язків є обов'язковим для виконання сторонами і за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним законодавством, зміна та розірвання договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала відповідну вимогу/пропозицію).

Основним видом діяльності позивача є надання фінансових послуг. Постановою КМ України № 211 - не заборонено діяльність з надання фінансових послуг та діяльність бізнес-центру, в якому знаходяться орендовані приміщення.

Водночас, у матеріалах справи відсутні сертифікати, видані Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання Договорів суборенди.

Так дійсно, Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”, доповнив частину другу статті 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” положенням про віднесення до форс-мажорних обставин карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Однак, факт віднесення карантину до форс-мажорних обставин не передбачає будь-яких законодавчих змін (виключень/особливостей) щодо підтвердження існування такої обставини.

Судова практика щодозастосування статті 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” передбачає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Отже у цій справі ВС КГС, вказав, що:підтвердженням існування форс-мажорних обставин (як і карантину) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

Водночас - підтвердження форс-мажорних обставин може бути підставою для звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов'язань, а не для примусового внесення змін до відповідного договору, якщо лише самим договором не передбачено іншого.

Аналізуйте судовий акт: Зобов'язання ТПП України видати сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів (ВП ВС, № 805/2078/15 а, 31.10.18);

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, тому сторона повинна довести їх наявність (Господарський суд Харківської області, № 922/823/20, 21.04.20);

Карантин є форс-мажором, а тому особу не може бути притягнено до відповідальності за перевищення строку тимчасового ввезення автомобіля на митну територію України (Галицький районний суд м. Львова, справа № 461/2121/21 від 06.05.2021);

Зобов`язання щодо сплати ФОПом боргу за договором оренди, нарахованого до його смерті, не є нерозривно пов`язаним зобов’язанням і допускає процесуальне правонаступництво (ВС КГС справа № 910/8055/20 від 15.09.2021 р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/9258/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б. Ю. (головуючий), Булгакової І. В. і Селіваненка В. П.,

за участюсекретаря судового засідання Крапивної А. М.,

представників учасників справи:

позивача- товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (далі - Компанія) - Калітіної О. В.,

відповідача - товаристваз обмеженою відповідальністю «Київ Східний»(далі - Товариство) - Пустовіт А. І.,

розглянуву відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомпанії

на рішеннягосподарського суду міста Києва від 10.11.2020 (суддя Кирилюк Т. Ю.)

та постановуПівнічного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 [колегія суддів: Коробенко Г. П. (головуючий), Чорногуз М. Г., Агрикова О. В.]

зі справи № 910/9258/20

за позовомКомпанії

доТовариства

провизнання укладеним договору.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1.Компанія звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про визнання укладеним договору про внесення змін до договорів суборенди та обслуговування від 13.11.2019, від 13.12.2019, від 07.02.2020 та від 10.02.2020 (далі - Договори суборенди) щодо зменшення платежів за Договорами суборенди за період з 20.03.2020 до 30.06.2020 на суму 140 000 грн.

1.2. Позов обґрунтовано тим, що Компанія з 20.03.2020 не могла користуватись орендованими приміщеннями у зв`язку з уведенням карантинних обмежень постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19»(далі - Постанова КМ України № 211) , що є підставою для внесення змін до Договорів суборенди в частині зменшення орендних платежів за період з 20.03.2020 до 30.06.2020.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1.Рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.2020, залишеним без змін постановоюПівнічного апеляційного господарського суду від 21.01.2021, у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2.Прийняті зі справи судові рішення мотивовані тим, що позивач, обмежившись загальним посиланням на існування карантинних заходів, не довів факту неможливості користування орендованими приміщеннями в повному обсязі за період з 20.03.2020 до 30.06.2020, а тому відсутні підстави для внесення змін до Договорів суборенди щодо зменшення розміру орендних платежів.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1.Компанія, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судівзі справи скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

3.2. Одночасно Компанія в касаційній скарзі просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою вирішення виключної правової проблеми.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.Підставою касаційного оскарження судових рішень (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги) Компанія вважає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України; далі - ГПК України).

4.2.Скаржник вважає, що наразі існує виключна правова проблема, яка полягає у такому: Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні»передбачено видачу сертифіката про засвідчення форс-мажорних обставин, у тому числі карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України; судами не сформовано правову позицію стосовно того, чи потрібно отримувати сертифікат Торгово-промислової палати щодо настання форс-мажорної обставини, якщо карантин запроваджений Кабінетом Міністрів України на підставі Закону України від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

5. Доводи інших учасників

5.1.Товариством 19.05.2021 подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу та клопотання про поновлення строку для його подання.

5.2.Враховуючи те, що: строк подання відзиву на касаційну скаргу (з урахуванням отримання ухвали Суду про відкриття касаційного провадження 26.04.2021) сплинув 11.05.2021; Товариство звернулося до суду з клопотанням про його поновлення (продовження) 13.05.2021, тобто після закінчення цього строку; відповідач не навів обставин, які свідчили б про наявність істотних перешкод чи труднощів для своєчасного вчинення процесуальних дій, - Суд відмовляє в задоволенні зазначеного клопотання і залишає відзив на касаційну скаргу без розгляду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

6.1. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача є надання фінансових послуг.

6.2.Товариство (суборендодавець) і Компанія (орендар, клієнт) уклали Договори суборенди, за умовами яких відповідач зобов`язався передати позивачу у тимчасове платне користування мебльовані офісні приміщення у бізнес-центрі «Regus» (місто Київ, вул. Верхній вал, 28/12) та надавати послуги з їх утримання, а клієнт - сплачувати за користування приміщеннями і послугами відповідно до названих Договорів та додатків.

6.3.Пунктами 5.1 Договорів суборенди передбачено, що Компанія ґарантує використання приміщень лише як офіс. Використання офісу у «торгівельних» або «медичних» цілях, у тому числі із частими відвідуваннями громадянами, не дозволяється.

6.4. У пунктах 9.8 і 9.13 Договорів суборенди сторони домовились, що дія форс-мажорних обставин повинна підтверджуватись документом, виданим Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом.

6.5.Посилаючись на Постанову КМ України № 211, якою на території України з 12.03.2020 установлено карантин, Компанія листом від 03.06.2020 № 223/01 звернулась до Товариства з пропозицією на підставі статті 625 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України) і статті 181 Господарського кодексу України(далі - ГК України) укласти договір про внесення змін до Договорів суборенди щодо зменшення платежів на суму 140 000 грн. у зв`язку з настанням форс-мажорної обставини у вигляді карантину.

6.6.Відповідач листом від 10.06.2020 № 1006/1 відмовив позивачу в укладенні договору про внесення змін до Договорів суборенди з огляду на відсутність підстав для зменшення орендних платежів.

6.7.У матеріалах справи відсутні сертифікати, видані Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання Договорів суборенди.

6.8.Постановою КМ України № 211 (з подальшими змінами і доповненнями) не заборонено діяльність з надання фінансових послуг та діяльність бізнес-центру, в якому знаходяться орендовані приміщення.

6.9. Позивач не довів обставини щодо неможливості користування орендованими приміщеннями в повному обсязі у спірний період і не надав обґрунтованого розрахунку суми, на яку просив зменшити орендні платежі.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

7.Законодавство України

7.1.ЦК України:

пункт 1 частини другої статті 11:

- підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини;

стаття 525:

- одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;

частина друга статті 526:

- зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

частини перша і друга статті 651:

- зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом;

- договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом …;

частина перша статті 652:

- у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

7.2.ГК України:

частини перша і четверта статті 188:

- зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором;

- у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду;

частина перша статті 193:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу Україниз урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

7.3. Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні»:

стаття 141:

- Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно;

- форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

7.4.ГПК України:

частина перша статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

частини перша та друга статті 300:

- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;

- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постановісуду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;

пункт 1 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

частина перша статті 309:

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексумежах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1.Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для внесення змін до Договорів суборенди щодо зменшення суми платежів у зв`язку із твердженням позивача про наявність форс-мажорних обставин (карантину), які сторони на момент укладення зазначених Договорів не могли передбачити.

8.2.Відповідно до приписів статей 11, 525, 526, 629 ЦК Українидоговір як підстава для виникнення цивільних прав та обов`язків є обов`язковим для виконання сторонами і за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним законодавством, зміна та розірвання договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала відповідну вимогу/пропозицію).

8.3.За результатами розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що: позивач не довів як обставини унеможливлення користування орендованими приміщеннями у повному обсязі згідно з умовами Договорів суборенди, так і сам факт неможливості користування цими приміщеннями у період з 20.03.2020 до 30.06.2020; основним видом діяльності позивача є надання фінансових послуг, тоді як згідно з Постановою КМ України № 211 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 № 255) провадження діяльності з надання фінансових послуг, діяльність фінансових установ у зв`язку із запровадженням протиепідемічних заходів не заборонена.

8.4.Враховуючи встановлені судами обставини, викладені в розділі 8 цієї постанови, і з`ясувавши недоведення позивачем належними доказами наявності підстав для внесення змін до Договорів суборенди, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відмови в позові за недоведеністю позовних вимог.

8.5.За змістом касаційної скарги (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги) підставою оскарження рішень судів попередніх інстанцій єприписи пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, згідно з якими підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Водночас Верховний Суд вважає необґрунтованою наведену позивачем підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки: 1) ця норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору; 2) у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 зі справи № 910/800/19).

Проте наведене Компанією в касаційній скарзі в обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження формулювання своїх доводів не дає Суду однозначно зрозуміти, щодо яких саме норм у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

8.6.Оцінюючи наведені в касаційній скарзі доводи скаржника (пункт 4.2 цієї постанови), Касаційний господарський суд виходить з такого.

8.6.1У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 зі справи № 915/531/17, від 26.05.2020 зі справи № 918/289/19, від 17.12.2020 зі справи № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якого:

- статтею 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду та умов Договорів суборенди, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

8.6.2.При цьому Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнено частину другу статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»положенням про віднесення до форс-мажорних обставин карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, не передбачає будь-яких законодавчих змін (виключень/особливостей) щодо підтвердження існування такої обставини.

8.7.Водночас Касаційний господарський суд, враховуючи характер спірних правовідносин, зазначає, що підтвердження форс-мажорних обставин може бути підставою для звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань (що не є предметом розгляду у даній справі), а не для примусового внесення змін до відповідного договору, якщо лише самим договором не передбачено іншого.

Із встановлених судами обставин вбачається, що у спірних Договорах суборенди правове регулювання відносин сторін у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин обумовлене саме в контексті відповідальності.

8.8.У зв`язку з викладеним Верховний Суд дійшов висновку про непідтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

8.9. Інші доводи касаційної скарги Компанії не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною другою статті 287 ГПК України, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.

8.10.Щодо викладеного у касаційній скарзі клопотання Компанії про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду Касаційний господарський суд зазначає таке.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, відповідно до положень частини п`ятої статті 302 ГПК УкраїниСуд, керуючись внутрішнім переконанням у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми в застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. При цьому наявність виключної правової проблеми надає Суду право та, відповідно, не покладає на нього обов`язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Клопотання Компанії не містить належного обґрунтування існування правової проблеми у цій справі саме у правозастосуванні відповідних норм права.

Оскільки заявником не доведено існування виключної правової проблеми, у зв`язку з якою необхідно передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувані рішення і постановусудів попередніх інстанцій ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

10. Судові витрати

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, витрати зі сплати судового збору згідно зі статтею 129 ГПК Українипокладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 10.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 зі справи № 910/9258/20 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» - без задоволення.

Постанованабирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Б. Львов

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Селіваненко