Визнання права власності на предмет іпотеки можливий лише у випадку вичерпання усіх позасудових шляхів набуття права власності (№ 916/5073/15 від 17.10.2017)

Фабула судового акту: Банківська установа звернулася до господарського суду із позовом до підприємства про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб визнання за нею права власності на нерухоме майно.

На думку позивача, такий спосіб захисту свого права визначений ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" відповідно до якого У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Окрім цього, ч. 3 ст. 33 вказаного Закону звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Окрім цього, банк вказав, що не має іншого ефективного засобу юридичного захисту своїх прав, був позбавлений юридичної можливості в позасудовому порядку зареєструвати право власності на предмет іпотеки у зв`язку з арештом предметів іпотеки накладеним за невиконання підприємством своїх зобов'язань за договорами, укладеними без згоди іпотекодержателя.

Місцевим господарським судом з яким погодився і суд апеляційної інстанції та ВГСУ у позові відмовлено, оскільки позивач не дотримався узгодженого сторонами в іпотечних договорах позасудового порядку набуття права власності на іпотечне майно.

ВГСУ у своїй ухвалі про залишення касаційної скарги банку зазначив, що можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у ст. 335 та ст. 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

В свою чергу, як про це зазначено вище ч. 3 ст. 33 Закону "Про іпотеку" передбачає одину судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки (на підставі рішення суду) та два позасудових (на підставі виконавчого напису нотаріуса, згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

В свою чергу у іпотечних договорах, майно у яких стало предметом спору, договорів іпотеки узгоджено порядок набуття права власності на іпотечне майно шляхом окремого повідомлення про набуття такого права.

Проте, банк у надісланих боржнику повідомленнях не зазначив такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки як оформлення права власності на іпотечне майно шляхом позасудової процедури, не розпочав процедуру набуття права власності у позасудовому порядку на підставі норм Закону України "Про іпотеку" шляхом повідомлення власника про набуття права власності на 31-й день після отримання цього повідомлення. Водночас арешти іпотечного не впливають на початок здійснення процедури повідомлення власника про набуття права власності на іпотечне майно за умовами іпотечних договорів та Закону України "Про іпотеку".

А тому звернення до суду з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав у даному випадку можливе у разі вичерпання всіх можливих позасудових способів захисту своєго порушеного права. Оскільки іпотекодержатель ще не набув та не намагався набути право власності на предмет іпотеки, вказувати, що відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності у даному випадку не доцільно.

Аналізуйте судовий акт: При вчиненні виконавчого напису нотаріус НЕ перевіряє безспірність заборгованості перед кредитором, а перевіряє лише наявність пакету документів згідно переліку та факт надіслання вимоги боржнику (ВГСУ 07 вересня 2016р. у справі № 910/32719/15)

Іпотека не припиняється у будь-якому випадку, якщо зобов’язання не виконане, зокрема у випадку визнання недійсним аукціону на підставі якого право власності на іпотечне майно перейшло від іпотекодавця до третьої особи (ВСУ, 1.03.17 № 6-130цс17)

Укладання договору купівлі-продажу предмета іпотеки здійснюються іпотекодержателем від свого імені лише в тому випадку, коли іпотечний договір передбачає таке його право (ВССУ, справа № 748/3600/15-ц, 06.03.17)

Звернення стягнення шляхом передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателю на підставі рішення суду є неправильним застосуванням ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» (ВСУ від 22 березня 2017р. у справі № 6-2967цс16)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2017 року Справа № 916/5073/15

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого судді Євсікова О.О., суддів Кролевець О.А.,Плюшка І.А., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 (головуючий суддя Лисенко В.А., судді Принцевська Н.М., Ярош А.І.) та рішенняГосподарського суду Одеської області від 28.02.2017 (суддя Грабован Л.І.) у справі № 916/5073/15 Господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК"доТовариства з обмеженою відповідальністю "БЛЕК СІ РІЕЛТІ ГРУП" (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРБУДСПЕЦТЕХ") за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства "Футбольний клуб "ЧОРНОМОРЕЦЬ",прозвернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб визнання права власності, за участю представників: позивачаКрячковська І.М., Чекалов А.В.,відповідачаВоробйов А.В.,третьої особине з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Сторони згідно з приписами ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь повноважних представників у перегляді справи в касаційній інстанції.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

За результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції бере до уваги таке.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

ПАТ "СБЕРБАНК" звернулося до господарського суду із позовом до ТОВ "БЛЕК СІ РІЕЛТІ ГРУП" (нова назва ТОВ "УКРБУДСПЕЦТЕХ"), з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб визнання права власності за ПАТ "СБЕРБАНК" на нерухоме майно згідно з 11-ма договорами іпотеки (від 21.06.2013, від 29.04.2013, від 27.04.2013, від 27.04.2013, від 27.04.2013, від 29.04.2013, від 29.04.2013, від 29.04.2013, від 15.07.2011, 19.12.2011, від 19.12.2011), в рахунок часткового погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 14-В/11/44ЮО від 15.07.2011, укладеним між ПрАТ "ФК "ЧОРНОМОРЕЦЬ" та ПАТ "СБЕРБАНК" в розмірі 44 767 042, 48 дол. США та 45 773 758, 97 грн., з яких: загальна заборгованість за кредитною лінією 36 773 937, 32 дол. США; процентів за користування кредитною лінією, що нараховані за період з 15.07.2014 по 17.05.2016 (з розрахунку у відповідності до п. 1.3.6 кредитного договору (12% річних) - 7 993 105, 16 дол. США; пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією - 15 802 012, 75 грн.; пені за прострочення сплати загальної заборгованості за кредитною лінією - 29 972 746, 22 грн.

Позивач вважає, що у нього виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору та відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку". Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду встановлено ч. 3 ст. 33 цього Закону, тому позивач має право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки саме на підставі рішення суду та на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України може вимагати застосування саме такого способу звернення стягнення судом. Також позивач посилається на норми ст. ст. 328, 335, 376, 392, 525, 526, 530, 589, 625, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 33, 36, 37 Закону України "Про іпотеку" та позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 26.10.2016 у справі № 6-1625цс16, від 28.09.2016 у справі № 6-1243цс16, від 14.09.2016 у справі № 6-1219цс16, від 26.12.2011 у справі № 3-139гс11/33/14, від 19.08.2014 у справі №3-43гс14, від 11.12.2013 у справі № 6-124цс13.

Позивач вказує на те, що не мав іншого ефективного засобу юридичного захисту своїх прав, був позбавлений юридичної можливості в позасудовому порядку зареєструвати право власності на предмет іпотеки у зв`язку з арештом предметів іпотеки.

2. Стислий виклад суті рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів та мотиви їх прийняття

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.02.2017 у справі №916/5073/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2017, у позові відмовлено.

Судові рішення мотивовано відсутністю фактичних та правових підстав для визнання права власності на іпотечне майно в судовому порядку, оскільки позивач не дотримався узгодженого сторонами в іпотечних договорах порядку набуття права власності на іпотечне майно.

3. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів

ПАТ "СБЕРБАНК", не погоджуючись із судовими рішеннями, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Скаржник вказує, що для забезпечення вимог позивача шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку існували перешкоди, ініційовані безпосередньо самим відповідачем. На адресу відповідача направлялись повідомлення-вимоги про усунення порушення в порядку ст. 35 Закону України "Про іпотеку" із попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання відповідачем вимог позивача у спосіб, передбачений іпотечними договорами. Однак вимоги позивача виконані не були.

На час звернення банку до суду із позовною заявою існували перешкоди, в т. ч. арешти на спірні предмети іпотеки та судові спори, що були порушені на підставі дій відповідача (у справі №916/3436/15 щодо виконання умов форвардного контракту, укладеного між ТОВ "УКРБУДСПЕЦТЕХ" та Компанією "Навіа Коммерс ІНК." без згоди іпотекодержателя).

Нерухоме майно, в тому числі предмети іпотеки, перебувало під арештом згідно з ухвалою Господарського суду Одеської області у справі №916/3436/15 від 19.08.2015.

Таким чином, за наявних фактичних обставин, позивач не мав іншого ефективного засобу юридичного захисту своїх прав, крім звернення до суду.

Скаржник посилається на норми ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень", за якою наявність зареєстрованого обтяження речових прав на нерухому майно є підставою для відмови в державній реєстрації прав.

4. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

ТОВ "УКРБУДСПЕЦТЕХ" у запереченнях на касаційну скаргу вважає її безпідставною, а оскаржувані судові рішення такими, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

15.07.2011 ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", найменування якого змінено на ПАТ "СБЕРБАНК" (банк) та ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" (позичальник) уклали договір про відкриття кредитної лінії № 14-В/11/44/ЮО, за умовами п. п. 1.1, 1.5 якого, у редакції згідно з договором про внесення змін №6 від 26.04.2013, банк зобов`язався відкрити позичальнику відновлювальну кредитну лінію в доларах США та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надати позичальнику кредитні кошти у порядку і на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов`язався використати кредит на цілі, зазначені у п. 1.5 цього договору.

В редакції договору про внесення змін № 11 від 31.03.2014 сторони договору про відкриття кредитної лінії зазначили про те, що кредитна лінія не є відновлюваною.

У п. 1.2 договору про відкриття кредитної лінії сторони визначили ліміт кредитної лінії і графік погашення кредиту. Відповідно до п. 1.4 договору, у редакції договору про внесення змін № 6 від 26.04.2013, останній день дії кредитної лінії - 30.06.2018.

З урахуванням положень п. п. 6.1, 6.2, 6.3, 6.4 договору про відкриття кредитної лінії, у редакції договору про внесення змін №6 від 26.04.2013, позичальник зобов`язується сплачувати банку за користування кредитом проценти у розмірі, передбаченому договором/відповідною додатковою угодою. Проценти нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитною лінією у валюті заборгованості. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії цього договору із розрахунку 360 днів у році - для кредиту, наданого позичальнику в іноземній валюті, та фактичної кількості днів у році - для кредиту, наданого позичальнику в національній валюті. Нарахування процентів починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. День повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів.

Проценти, нараховані відповідно до п. п. 6.1-6.2 цього договору, позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця не пізніше трьох робочих днів, наступних за днем закінчення періоду.

На виконання умов договору про відкриття кредитної лінії банк перерахував позичальнику суму кредитних коштів у розмірі 45 968 758, 67 доларів США, що підтверджується меморіальними ордерами та випискою з особових рахунків за період з 15.07.2011 по 15.12.2015.

Позичальник погасив тіло кредиту в сумі 9 194 821, 35 грн. Заборгованість за кредитною лінією (тілом кредиту) за твердженням позивача складає 36 773 937, 32 дол. США.

У зв`язку з допущеними ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" простроченнями у сплаті кредитних платежів ПАТ "СБЕРБАНК" реалізував право на дострокове повернення повної суми заборгованості за цим договором шляхом надсилання позичальнику 23.06.2015 повідомлення-вимоги №5828/5/28-2 та розрахунку заборгованості про дострокове повернення повної суми заборгованості за цим договором відповідно до порядку, визначеного п. 8.3 договору.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.02.2016 у справі № 916/4693/15 стягнуто з ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" на користь ПАТ "СБЕРБАНК" 36 773 937, 32 дол. США заборгованості за тілом кредиту, що у гривневому еквіваленті на день прийняття рішення складає 951 613 775 грн., 5 578 283,28 дол. США процентів за користування кредитом з 15.07.2014 по 02.11.2015, що станом на день прийняття рішення складає 144 350 908,88 грн.; пеню за прострочення сплати процентів та кредиту у розмірі 20 000 000 грн. за невиконання зобов`язань за договором № 14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011.

Рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором № 14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011 законної сили не набрало. Розгляд справи продовжується, що свідчить про наявність спору між ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" та ПАТ "СБЕРБАНК" щодо визначення розміру кредитної заборгованості за договором № 14-В/11/44/ЮО від 15.07.2011.

Крім цього з метою забезпечення зобов`язань, взятих на себе ПрАТ "ФК "Чорноморець" як позичальником за умовами договору про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44ЮО від 15.07.2011, ТОВ "БЛЕК СІ РІЕЛТІ ГРУП" (найменування якого змінено на ТОВ "УКРБУДСПЕЦТЕХ") як іпотекодавець уклало з банком як іпотекодержателем 11 іпотечних договорів (від 21.06.2013, від 29.04.2013, від 27.04.2013, від 27.04.2013, від 27.04.2013, від 29.04.2013, від 29.04.2013, від 29.04.2013, від 15.07.2011, 19.12.2011, від 19.12.2011), на підставі яких заявлено позовні вимоги у справі. Предметом іпотеки визначено нерухоме майно у м. Одесі.

Згідно з даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 19.01.2016 №51772039 спірні об`єкти нерухомого майна перебувають у власності відповідача, а права іпотекодержателя даного майна зареєстровані за банком.

Відповідно до ст. 2 зазначених вище договорів іпотеки предметами іпотеки забезпечувались зобов`язання іпотекодавця, що випливають з основного договору та можуть виникнути у майбутньому за основним договором, зокрема, але не обмежуючись зобов`язаннями, що полягають у поверненні кредиту, сплаті процентів за користування кредитом, сплаті комісійної винагороди, зобов`язань, що полягають у відшкодуванні збитків за основним договором, зобов`язань зі сплати штрафних санкцій за основним договором.

З урахуванням положень п. 6.2 ст. 6 іпотечних договорів іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі, якщо в момент настання терміну (строку) виконання боржником будь-якого із зобов`язань, зазначених у ст. 2 іпотечних договорів, воно (вони) не буде (будуть) виконане (виконані) належним чином. Відповідно до п. 6.3 ст. 6 іпотечних договорів іпотекодержатель набуває право вимагати дострокового виконання зобов`язань, зазначених у ст. 2 іпотечних договорів, а якщо його вимога не буде задоволена в 30-денний строк - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Зі змісту положень п. 6.4 ст. 6 іпотечних договорів вбачається, що у разі настання випадків, передбачених п. п. 6.2, 6.3 іпотечних договорів, іпотекодержатель може звернути стягнення шляхом позасудового врегулювання між сторонами шляхом, зокрема, передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, визначеному чинним законодавством України.

У пп. 6.4.1 іпотечних договорів деталізовано, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття його у власність іпотекодержатель повідомляє іпотекодавця в письмовій формі у вигляді листа-повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття його у власність. До іпотекодержателя переходить право власності на предмет іпотеки на 31-й календарний день з дати, яка підтверджує вручення іпотекодавцю повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття його у власність (далі - момент набуття права власності на предмет іпотеки) за умови, що до цього терміну іпотекодержателю не буде повернуто (сплачено) заборгованість за усіма зобов`язаннями, зазначеними у ст. 2 іпотечних договорів, в повному обсязі на дату повернення (сплати) заборгованості. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, якого призначає іпотекодержатель.

Суди встановили, що 15.07.2015 банк надіслав на адресу відповідача та третьої особи 11 повідомлень-вимог, датованих 14.07.2015, в яких зазначалось про невиконання ПрАТ "ФК "Чорноморець" своїх зобов`язань за договором про відкриття кредитної лінії №14-В/11/44ЮО від 15.07.2011 щодо повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом і пені та вимагалось від іпотекодавця - ТОВ "БЛЕК СІ РІЕЛТІ ГРУП" протягом 30-денного строку усунути порушення умов кредитного договору - погасити заборгованість.

У повідомленнях-вимогах зазначено, що у випадку невиконання або несвоєчасного виконання цих вимог банк буде вимушений звернути стягнення на передане в іпотеку майно, з метою стягнення вищезазначеної суми заборгованості/частини суми заборгованості за кредитним договором в примусовому порядку. Стягнення заборгованості та звернення стягнення на майно, передане банку в іпотеку, буде здійснено банком на власний розсуд в один із способів, передбачених законом або вищезазначеним іпотечним договором, в тому числі шляхом подачі позову до суду або вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Зазначені повідомлення-вимоги отримані іпотекодавцем 27.07.2015.

Відповідей на вказані повідомлення не надано.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.08.2016 порушено провадження у справі №916/1950/16 за заявою боржника ТОВ "УКРБУДСПЕЦТЕХ" про визнання його банкрутом; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника ТОВ "УКРБУДСПЕЦТЕХ" строком на 115 календарних днів до 23.11.2016; розпорядником майна боржника ТОВ "УКРБУДСПЕЦТЕХ" призначено арбітражного керуючого Данілова А.І. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.08.2016 прийнято заяву ПАТ "СБЕРБАНК" про визнання вимог до ТОВ "УКРБУДСПЕЦТЕХ" в сумі 1 187 617 023, 19 грн. до розгляду. Згідно з повідомленням розпорядника майна арбітражного керуючого Данілова А.І. № 02-01/916/1950/16-149 від 15.09.2016 грошові вимоги ПАТ "СБЕРБАНК" до ТОВ "УКРБУДСПЕЦТЕХ" визнаються в розмірі 1 187 617 023, 19 грн. та підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів окремо як вимоги, забезпечені заставою майна боржника.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.11.2016 провадження у справі № 916/1950/16 про банкрутство ТОВ "УКРБУДСПЕЦТЕХ" зупинено до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги на ухвалу господарського Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2016.

6. Норми права, які підлягають застосуванню у вирішенні спору

За ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно з ч. 3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

За ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

7. Норми права та мотиви, з яких виходить касаційна інстанція при прийнятті постанови

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульований ст. 39 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у ст. 335 та ст. 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

За результатами аналізу положень ст. ст. 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 328, 335, 376, 392 ЦК України можна зробити висновок, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення вимог кредитора на виконання забезпечених іпотекою зобов`язань шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку").

З наведених вище умов договорів іпотеки вбачається, що сторони узгодили порядок набуття права власності на іпотечне майно шляхом окремого повідомлення про набуття такого права.

Як правильно враховано господарськими судами попередніх інстанцій, письмова вимога про усунення порушень має відповідати положенням ст. 35 Закону "Про іпотеку" та умовам договору, тобто містити попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, а також спосіб, у який таке звернення має відбуватися.

Суди встановили, що позивачем не дотримано зазначеного порядку, зокрема, у надісланих банком повідомленнях не зазначений такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки як оформлення права власності на іпотечне майно шляхом позасудової процедури.

Крім того суди встановили, що банк не звертався до державного реєстратора для реєстрації права власності та відповідно прийняття державним реєстратором рішення з зазначенням вичерпного переліку підстав для наявності/відсутності такої реєстрації, як це передбачено ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Суди спростували доводи скаржника про те, що наявність арештів на предмети іпотеки перешкоджала здійсненню державної реєстрації відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових право на нерухоме майно та їх обтяжень".

Дійсно, про наявність арештів, накладених на іпотечне майно, свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 20.10.2015, ухвали Приморського районного суду від 24.03.2016, 26.02.2016 про накладення арештів за клопотанням слідчого СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП у рамках досудового розслідування в рамках кримінального провадження на підставі заяви ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" про відчуження невстановленими особами заставленого майна, яким це майно ввірене.

Проте позивачем навіть не розпочато процедуру набуття права власності у позасудовому порядку на підставі норм Закону України "Про іпотеку" шляхом повідомлення власника про набуття права власності на 31-й день після отримання цього повідомлення. Зазначені арешти не впливають на початок здійснення процедури повідомлення власника про набуття права власності на іпотечне майно за умовами іпотечних договорів та Закону України "Про іпотеку".

Вказані обставини свідчать про невикористання банком наданого йому права набуття права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

Звернення до суду з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав у даному випадку можливе, коли такі права порушені і вичерпано всі можливі позасудові способи їх захисту.

У спірних іпотечних правовідносинах банк ще не набув та не намагався набути право власності на предмет іпотеки, тому вказувати, що відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності у даному випадку не доцільно.

Судом також враховується, що вимоги позивача визнані арбітражним керуючим при банкрутстві відповідача в розмірі 1 187 617 023, 19 грн. та підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів окремо як вимоги, забезпечені заставою.

Касаційна інстанція враховує посилання банку на постанови Верховного Суду України у справах № 6-1625цс16, № 6-1243цс16, № 6-1219цс16, № 3-139гс11/33/14, №3-43гс14, № 6-124цс13, але звертає увагу, що в зазначених постановах йдеться про можливість застосування такого способу захисту виключно тоді, коли вже вичерпано всі можливі позасудові способи.

Крім того Верховний Суд України у вказаних постановах, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову, все одно зазначав про неправильне застосування судами норм ст. ст. 33, 36, 37, 39 Закону України "Про іпотеку" при ухваленні рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на обтяжене іпотекою майно. І такі висновки з правозастосування були враховані судами в даній справі.

Беручи до уваги, що наявними в матеріалах справи доказами не доведено використання банком всіх можливих шляхів набуття права власності у позасудовому порядку та його невизнання відповідачем, місцевий господарський суд, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно відмовив у задоволенні передчасного позову.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також грунтуються на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування прийнятої у справі постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "СБЕРБАНК" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 у справі №916/5073/15 залишити без змін.

Судді