Спір за позовом фізичної особи до банку, відносно якого відкрито ліквідаційну процедуру, не відноситься до юрисдикції господарських судів, оскільки відносини регулюються спеціальним законом (справа № 910/209/17, 09.10.17)

Фабула судового акта: Позивач (фізична особа) вважав, що всупереч положенням Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку з посиланням на нікчемність відповідних договорів строкового банківського вкладу (депозит) безпідставно не було внесено відомості щодо позивача у загальний Реєстр вкладників цього банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Повертаючи позовну заяву без розгляду, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України.

Колегія суддів касаційної інстанції також погодилась з висновками судів попередніх інстанції, враховуючи наступне.

Фізичними особами, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, але мають право звернутися до господарського суду, є кредитори у справі про банкрутство або учасники корпоративного правовідносин.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів, тоді як відносини, що виникають у зв'язку із виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються Законом України від 23.02.2012 № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому спір за позовом фізичної особи до банку, відносно якого відкрито ліквідаційну процедуру, не відноситься до юрисдикції господарських судів.

При цьому ВГСУ зазначив, що при вирішенні цієї справи необхідно врахувати правову позицію, викладену Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України у справі за № 6-2309цс16 від 09.11.2016 за позовом фізичної особи до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення коштів за договором строкового банківського вкладу, в якій зазначено, що згідно з частинами першою, другою статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд справ за КАС України або Господарським процесуальним кодексом віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Отже звернення позивача до суб'єкта владних повноважень не є підставою для розгляду спору у порядку адміністративного судочинства, оскільки, позивач звернувся за захистом порушених прав, що виникли із цивільних відносин, а саме із цивільно-правової угоди, тому такий спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

У зв’язку з цією справою було б доречно нагадати, що статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» ліквідацію банку визначено як процедуру припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Результат аналізу норм цього Закону дає підстави для висновку, що в межах ліквідаційної процедури банку статусу кредитора набувають дві категорії осіб:

1) фізичні особи – вкладники у межах гарантованої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб суми відшкодування;

2) особи, вимоги яких заявлені протягом 30 днів з дня опублікування відомостей (про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку) та які акцептовані і включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Аналізуйте судовий акт: Після введення в банк тимчасової адміністрації стягнути кошти з банку неможливо будь-яким чином, включаючи рішення суду, за винятком механізму передбаченого ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (Постанова ВСУ у справі № 6-2001 цс15)

Юрисдикція спорів за участю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб визначається виходячи зі змісту правовідносин та функцій Фонду у цих правовідносинах (ВСУ у справі № 6-1489цс16 від 15 травня 2017р.

Якщо введено тимчасову адміністрацію, то стягнути кошти (депозит) з банку в загальному порядку НЕМОЖЛИВО: лише за процедурою ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (ВСУ у справі № 6-1809цс16 від 7 червня 2017р.)

Фонд гарантування вкладів не може відмовити вкладнику із підстави не визначення походження коштів, а саме що вкладом повинні, бути кошти, внесені безпосередньо вкладником (Постанова ВАСУ від 12 січня 2016р. № 800/46158/15)

Відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, набутого у зв'язку з укладенням з власником депозиту договору відступлення права вимоги рахунку суперечило б законодавству (Справа № К/800/47153/15, 22.06.17)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2017 року Справа № 910/209/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддів Кролевець О.А., Євсікова О.О., Шевчук С.Р., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2017у справі№910/209/17 Господарського суду міста Києваза позовом ОСОБА_4 до 1. Публічного акціонерного товариства "АКБ "Капітал", 2. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "АКБ "Капітал"про зобов'язання вчинити дії за участю представників: від позивача:не з'явився;від відповідача-1:не з'явився;від відповідача-2:не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.01.2017 у справі № 910/209/17 (суддя Демидов В.О.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2017 (Тищенко А.І., Отрюх Б.В., Куксов В.В.), позовну заяву ОСОБА_4 та додані до неї документи повернуто заявнику без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з постановою апеляційного господарського суду, ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "АКБ "Капітал", Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "АКБ "Капітал", у якому просить суд зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "АКБ "Капітал" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників за рахунок ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер, реквізити паспорту), яким необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за вкладами ПАТ "АКБ "Капітал", за рахунок фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що між ним та ПАТ "АКБ "Капітал" були укладені договори №1/15/3m/0158 та №№1/15/3m/0159 від 19.06.2014 строкового банківського вкладу (депозиту) в іноземній валюті у розмірі 7 583,84 дол.США та 5 591, 42 Євро на строк 3 місяці з 19.06.2014 по 19.09.2014, відповідно до яких банк зобов'язувався повернути вклад та виплатити проценти по зазначеним вкладам.

Листом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "АКБ "Капітал" Ільчук О.П. №12/2119/7 від 21.10.2015 ОСОБА_4 було повідомлено, що постановою Правління Національного Банку України від 20.07.2015 №466 ПАТ "АКБ "Капітал" віднесено до категорії неплатоспроможних, а виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.07.2015 прийнято Рішення №140 про запровадження з 21.07.2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи в ПАТ "АКБ "Капітал".

Крім того, із зазначеним питанням позивач звертався також безпосередньо до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, але останній листом № 21-036-44783/15 від 12.11.2015 повідомив ОСОБА_4 про те, що відповідно до постанови Правління НБУ від 29.10.2015 №753 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "АКБ "Капітал" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 29.10.2015 № 195 "Про початок процедури ліквідації ПАТ"АКБ "Капітал" та делегування повноважень ліквідатору банку, тому здійснення останнім деяких операцій щодо виплати коштів вкладникам тимчасово обмежено.

Позивач вважає, що всупереч положенням Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "АКБ "Капітал" з посиланням на нікчемність відповідних договорів строкового банківського вкладу (депозит) безпідставно не було внесено відомості щодо позивача у загальний Реєстр вкладників ПАТ "АКБ "Капітал", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Повертаючи позовну заяву без розгляду, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції, враховуючи наступне.

За статтею 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Пунктом 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" роз`яснено, що з огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1 4-1 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Частиною 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, які виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Згідно зі ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;

4-1) справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю);

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Згідно зі ст.ст. 1 12 ГПК України фізичні особи, які не зареєстровані підприємцями, лише в справах виняткової компетенції господарських судів можуть розглядатися як особи, котрі мають повну процесуальну правоздатність. Зокрема у ст. 1 ГПК України зазначено, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

До таких справ віднесено справи про банкрутство, про які йдеться в п. 2 ч. 1 ст. 12 ГПК України. Відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника у справі про банкрутство" в справах про банкрутство фізичні особи, не зареєстровані підприємцями, як зацікавлені особи можуть виступати у якості боржників та кредиторів, власників майна. Фізична особа може набути процесуальні права в справах про банкрутство в статусі власника майна боржника, представника органу місцевого самоврядування, представника працівників боржника чи уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника.

По-друге, це справи, що виникають із корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Тобто фізичними особами, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, але мають право звернутися до господарського суду, є кредитори у справі про банкрутство або учасники корпоративного правовідносин.

При цьому колегія суддів зазначає, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів, тоді як відносини, що виникають у зв'язку із виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються Законом України від 23.02.2012 № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому спір за позовом фізичної особи до банку, відносно якого відкрито ліквідаційну процедуру, не відноситься до юрисдикції господарських судів.

Нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та інших законодавчих актів України до юрисдикції господарських судів України не віднесено спори за позовом фізичної особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, з вимогами до банку, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджена процедура ліквідації, а тому вимоги ОСОБА_4 до ПАТ "АКБ "Капітал" відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне врахувати правову позицію, викладену Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України у справі за № 6-2309цс16 від 09.11.2016 за позовом фізичної особи до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення коштів за договором строкового банківського вкладу, в якій зазначено, що згідно з частинами першою, другою статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд справ за КАС України або Господарським процесуальним кодексом віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Враховуючи зазначене, звернення позивача до суб'єкта владних повноважень не є підставою для розгляду спору у порядку адміністративного судочинства, оскільки, позивач звернувся за захистом порушених прав, що виникли із цивільних відносин, а саме із цивільно-правової угоди, тому такий спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Таким чином, оскільки спір за позовом ОСОБА_4 не стосується ані банкрутства, ані корпоративних відносин, виник із цивільно-правового договору банківського вкладу та за своїм суб'єктним складом не підвідомчій господарським судам, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо залишення без змін ухвали місцевого господарського суду про повернення позовної заяви ОСОБА_4 без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваного судового акта не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законної постанови суду апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115 1117 1119 11122/?utm_source=Reshenie_v_Zakon&utm_medium=Reshenie_v_Zakon&utm_campaign=Reshenie_v_Zakon> 11122 11113/?utm_source=Reshenie_v_Zakon&utm_medium=Reshenie_v_Zakon&utm_campaign=Reshenie_v_Zakon> 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2017 у справі №910/209/17 залишити без змін.

Головуючий суддя

Судді