Повернення виконавчого документу не є закінченням виконавчого провадження, а тому до такого провадження застосовуються положення нового Закону "Про виконавче провадження" в частині сплати авансового внеску (справа № 914/1920/14 від 23.08.2017)

Фабула судового акту: Підприємство звернулось до місцевого господарського суду із скаргою на дії органу Державної виконавчої служби який, на думку скаржника, незаконно та безпідставно неодноразово повернув виклонавчий докумпент без виконання.

Так, у 2014 та 2015 роках, тобто на час дії Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999, вказаний виконавчий документ було повернуто у зв'язку з відсутністю у боржника відсутнє майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними тобто на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 зазначеного Закону.

Окрім цього у листопаді 2016 року виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 з підстав не сплати авансового внеску.

Обґрунтовуючи свою позицію скаржник вказав на те, що виконавче провадження у цій справі не було завершене на час введення в дію Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 02.06.2016 № 1404-VIII, а тому державний виконавець безпідставно застосував до цих правовідносин положення Закону в цій редакції, а не редакцію Закону від 21.04.1999 № 606-XIV, яка не передбачала, що позивач при зверненні із заявою про прийняття наказу до виконання зобов'язаний був сплачувати авансовий внесок.

З вказаними доводами господарські суди першої та апеляційної інстанцій не погодились та залишили скаргу стягувача без задоволення.

В свою чергу Вищий господарський суд України, залишаючи касаційну скаргу підприємства без задоволення вказав, що завершенням виконавчого провадження є такі дії державного виконавця (винесення органом ДВС відповідної постанови) якими припиняється можливість вчинення ним дій у даному виконавчому провадженні, а тому державний виконавець вірно застосував положення п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 відповідно до якого рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження та п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 згідно з яким виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Отже у зв'язку із тим, що на момент звернення стягувача виконавчий документ не виконувався ВДВС, попереднє виконавче провадження було завершене, суди прийшли до обґрунтованого висновку, що державний виконавець правомірно керувався Законом України "Про виконавче провадження" в редакції від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Аналізуйте судовий акт: ВСУ роз’яснив, що повинен встановити суд при розгляді подання д/в про визначення частки майна боржника у спільній сумісній власності (ВСУ від 31 травня 2017р. у справі № 6-599цс17)

Виконавець самостійно визначає майно боржника (ВСУ у справі №6-465цс17 від 12 квітня 2017р.)

Бездіяльність державного виконавця у питаннях виконання вироку, яким задоволено цивільний позов, оскаржується за правилами цивільного судочинства (ВСУ від 22 лютого 2017р. у справі № 6-2946цс16)

При порушенні черговості при зверненні стягнення на майно САМЕ боржнику слід довести, що у державного виконавця була інформація про інше майно (Апеляційний суд Житомирської області від 8 лютого 2017р. у справі №296/610/16-ц)

Хто не встиг, той запізнився! Виконавчий лист пред'являється до виконання протягом року незважаючи навіть якщо сам лист містить інший строк (ВСУ від 20 січня 2016р.)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2017 року Справа № 914/1220/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М. суддів Євсікова О.О. Картере В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго"на ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.02.2017 та на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.05.2017за скаргою Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго"на дії Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції у справі№ 914/1220/14Господарського судуЛьвівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Львівобленерго"доДочірнього підприємства "Житлово-експлуатаційна контора" Відкритого акціонерного товариства "Львівський ДБК-2"простягнення коштіву судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився;- відповідача - ДВС повідомлений, але не з'явився; повідомлений, але не з'явився;Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 21.08.2017, у зв'язку із відпусткою судді Барицької Т.Л., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 914/1220/14.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.08.2017, у зв'язку із відпусткою судді Барицької Т.Л., для розгляду справи № 914/1220/14 визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Губенко Н.М. (доповідач), судді Євсіков О.О., Картере В.І.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Львівобленерго" звернулось до Господарського суду Львівської області зі скаргою на дії Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, в якій просило: - визнати дії та рішення державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Зелінка В.В. щодо повернення наказу № 914/1220/14 від 10.06.2014 стягувачу без прийняття до виконання такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства; зобов'язати державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Зелінка В.В. прийняти до виконання наказ № 914/1220/14 від 10.06.2014, винести постанову про відкриття виконавчого провадження та розпочати примусове виконання рішення на підставі вказаного виконавчого документа.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.02.2017 у справі № 914/1220/14 (суддя Кітаєва С.Б.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.05.2017 (колегія суддів у складі: Скрипчук О.С. - головуючий суддя, судді Дубник О.П., Матущак О.І.), відхилено скаргу Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" на діїШевченківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, Приватне акціонерне товариство "Львівобленерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.02.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.05.2017 у справі № 914/1220/14, та прийняти нове рішення, яким зобов'язати державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Зелінка В.В. прийняти до виконання наказ № 914/1220/14 від 10.06.2014, винести постанову про відкриття виконавчого провадження та розпочати примусове виконання рішення на підставі вказаного виконавчого документа.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Львівської області від 23.05.2014 року у даній справі стягнуто з Дочірнього підприємства "Житлово-експлуатаційна контора" Відкритого акціонерного товариства "Львівського ДБК-2" на користь Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" 6268,72 грн. недоврахованої електричної енергії

10.06.2014 на виконання рішення Господарського суду Львівської області було видано наказ.

24.06.2014 ПАТ "Львівобленерго" звернулося до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції із заявою про прийняття наказу Господарського суду Львівської області від 10.06.2014 № 914/1220/14 до виконання.

Постановою Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 26.12.2014 виконавчий документ від 10.06.2014 № 914/1220/14 повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження".

17.05.2015 ПАТ "Львівобленерго" вдруге звернулось до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції із заявою про прийняття наказу Господарського суду Львівської області від 10.06.2014 № 914/1220/14 до виконання.

Постановою Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 24.06.2016 виконавчий документ від 10.06.2014 № 914/1220/14 повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження".

09.11.2016 ПАТ "Львівобленерго" втретє звернулося до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції із заявою № 119-4022/2 про прийняття (повторно) до виконання наказу Господарського суду Львівської області від 10.06.2014 № 914/1220/14.

07.12.2016 на адресу ПАТ "Львівобленерго" надійшло від Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції повідомлення від 15.11.2016 № В-3/27645 про повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання на підставі п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 у зв'язку із тим, що позивачем не було надано доказів, що підтверджують сплату ним авансового внеску.

Обґрунтовуючи скаргу на дії Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, позивач посилався на те, що виконавче провадження у цій справі не було завершене на час введення в дію Закону України "Про виконавче провадження" в редакції від 02.06.2016 № 1404-VIII, а тому державний виконавець безпідставно застосував до цих правовідносин положення Закону в цій редакції, а не редакцію Закону від 21.04.1999 № 606-XIV, яка не передбачала, що позивач при зверненні із заявою про прийняття наказу до виконання зобов'язаний був сплачувати авансовий внесок.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 (до 05.10.2016 діяла редакція Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (зі змінами)).

Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Згідно із п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Оскільки поняття "завершення виконавчого провадження" не визначено в Законі України "Про виконавче провадження" ні в редакції від 21.04.1999 № 606-XIV, ні від 02.06.2016 № 1404-VIII, суди попередніх інстанцій, здійснивши аналіз вказаного Закону (в обох редакціях), прийшли до правильного висновку, що завершенням виконавчого провадження є такі дії державного виконавця (винесення органом ДВС відповідної постанови) якими припиняється можливість вчинення ним дій у даному виконавчому провадженні.

У зв'язку із тим, що на момент звернення ПАТ "Львівобленерго" із заявою № 119-4022/2 від 09.11.2016 наказ від 10.06.2014 № 914/1220/14 не виконувався ВДВС, попереднє виконавче провадження було завершене, суди прийшли до обґрунтованого висновку, що державний виконавець правомірно керувався Законом України "Про виконавче провадження" в редакції від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Оскільки ПАТ "Львівобленерго" при пред'явленні 09.11.2016 наказу Господарського суду Львівської області № 914/1220/14 від 10.06.2014 до виконання, авансового внеску не сплатив, чим порушив вимог ч. 2 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до правильного висновку, що державний виконавець повертаючи виконавчий документ без прийняття до виконання діяв відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 та підстави для задоволення скарги ПАТ "Львівобленерго" відсутні.

Згідно із ст. 111-13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що поверненням виконавчого документу не завершується виконавче провадження, то вони були предметом розгляду апеляційного господарського суду, який правомірно вказав на їх безпідставність, оскільки під час повторного звернення попереднє виконавче провадження не відновлюється, а відкривається та розпочинається нове виконавче провадження.

Всі інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів суду касаційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані ухвала місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.02.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.05.2017 у справі № 914/1220/14 залишити без змін.

Судді