Гонорар за справу можна стягнути з відповідача тільки, якщо отримувач у платіжному дорученні – адвокат Петренко, а не ФОП Петренко, і в договір на правову допомогу зазначений конкретний номер справи (ВГСУ від 15 листопада 2016р.№ 908/1051/16)

Фабула судового акту: Чомусь питання стягнення витрат сторони у справі на адвоката щодо супроводження справи у суді залишається проблемним з радянських часів. Ну не хочуть суди стягувати з відповідача або тим більше програвшего позивача такі витрати, а якщо стягують - то копійки. У ГПК дії ст. 44 «судові витрати», які декілька разів законодавець доповнював і навіть у 2013 році було окреме рішення КС України з цього приводу, але все одно – важко.

У цьому господарському спорі суд першої інстанції задовільнив основні вимоги позивача, проте відмовився стягувати з відповідача 25 000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката назвавши наступні причини: позивачем не доведено обставин надання йому адвокатом правової допомоги саме за даною справою та обставин здійснення ним оплати послуг по наданню правової допомоги в зазначеному розмірі саме в якості оплати послуг адвоката, у зв'язку з чим суди дійшли висновку що зазначені витрати не є судовими витратами в розумінні ст.44 ГПК України.

Тобто у договорі про надання правової допомоги між позивачем та адвокатом не було заначено, що допомога надається саме у справі, що розглядав суд (треба зазначати № справи), а головне у платіжних дорученнях кошти перераховувались не адвокату Колядко, а фізичній особі – підприємцю Колядко, тому на думку суду такі витрати неможливо назвати судовими.

Аналогічної думки був і ВГСУ. Тому, уважно складаємо договір про надання правової допомоги і чітко вказуємо в ньому номер судової справи, та перераховуємо оплату послуг платнику не ФОП, а адвокату – фізичній особі. Правда, адвокату треба буде сплатити податок на доходи фізичної особи, який значно більших ніж єдиний податок, але це ВГСУ не хвилює. Та ніколи хвилювати і не буде…

Аналізуйте судовий акт: Адвокат має право НЕ платити податки як самозайнята особа, якщо він зареєстрований як ФОП і є платником єдиного податку (Постанова ВАСУ у справі К/800/44702/14 від 21 січня 2016р., судді Рибченко А. О., Лосєв А. М., Олендер І. Я.)

Відповідач після залишення судом позову без розгляду стягнув з позивача витрати на послуги адвоката при цьому розмір таких витрат суд визначив самостійно (ВГСУ від 20 липня 2016р., справа №910/31680/15)

Незважаючи на ухвалення обвинувального вироку гонорар адвокату виплачується згідно умов договору про надання правової допомоги (Ухвала ВССУ від 20 січня 2016р. у справі №6-29021ск15)

Гонорар адвокату може бути невиплачен, якщо строк договору про надання правової допомоги закінчився до ухвалення вироку суду (ВССУ від 6 липня 2016р., у справі № 161/18522/15-ц)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Справа № 908/1051/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Кролевець О.А.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13 вересня 2016 року

та на рішення господарського суду Запорізької області від 28 липня 2016 року

у справі № 908/1051/16

господарського суду Запорізької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорожпроект"

до Концерну "Міські теплові мережі"

про стягнення заборгованості за договором на проведення проектних робіт у розмірі 290 240,08 грн.

за участю представників сторін:

позивача: Котелевський К.В., Коляда А.С.

відповідача: Литвиненко Ж.М., Гриценко Ю.В.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорожпроект" звернулось до господарського суду з позовом до Концерну "Міські теплові мережі", в якому, з урахуванням останньої заяви про уточнення ціни позову від 22 липня 2016 року, просило стягнути 290 240,08 грн заборгованості за договором підряду на проведення проектних робіт № 102 від 12 лютого 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як замовник, не повністю виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт з розробки проектно-кошторисної документації за укладеним між сторонами договором підряду на проведення проектних робіт № 105 від 12 лютого 2013 року.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28 липня 2016 року (суддя: Смірнов О.Г.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Концерну "Міські теплові мережі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорожпроект" заборгованість за договором на проведення проектних робіт №102 від 12 лютого 2013 року у розмірі 290 240,08 грн. та 4 353,60грн. судового збору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13 вересня 2016 року (склад колегії суддів: Радіонова О.О. - головуючий, Зубченко І.В., Попков Д.О.) рішення господарського суду Запорізької області від 28 липня 2016 року залишено без змін.

Господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт виконання позивачем передбачених договором робіт з розробки проектно-кошторисної документації на загальну суму 513 837,48 грн. та факт прийняття таких робіт відповідачем є доведеним, про що свідчать складені та підписані між сторонами без зауважень та заперечень акти про надання послуг, акти приймання-передачі проектної документації, а також позитивні звіти ДП "Укрдержбудекспертиза", такі факти відповідачем не спростовані, строк оплати виконаних робіт відповідно до умов договору є таким, що настав, однак, відповідач здійснив лише часткову оплату виконаних позивачем робіт, у зв'язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість в заявленому до стягненні розмірі, доказів погашення якої до матеріалів не надано. Встановивши зазначені обставини, суди, керуючись ст.ст. 526, 530, 882, ч. 1 ст. 854, ч. 1 ст. 887, ч. 1 ст. 889 ЦК України і умовами договору, визнали позовні вимоги обґрунтованими і доведеними.

Крім того, суди відмовили у стягненні 25 000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката з огляду на те що позивачем не доведено обставин надання йому адвокатом правової допомоги саме за даною справою та обставин здійснення ним оплати послуг по наданню правової допомоги в зазначеному розмірі саме в якості оплати послуг адвоката, у зв'язку з чим суди дійшли висновку що зазначені витрати не є судовими витратами в розумінні ст.44 ГПК України.

Не погодившись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 28 липня 2016 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13 вересня 2016 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 12 лютого 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мідас-буд" (підрядник) та Концерном "Міські теплові мережі" (замовник) укладено договір на проведення проектних робіт №102 (далі за текстом - договір), згідно з п. 1.1. якого підрядник зобов'язався за заявками замовника виконати проектні роботи з розробки проектно-кошторисної документації (далі - ПКД) згідно із завданнями на проектування та іншими необхідними вихідними даними, наданими замовником, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити роботу згідно з умовами договору.

26 серпня 2014 року між сторонами укладено Додаткову угоду до зазначеного договору, якою внесено зміни до преамбули договору шляхом її викладення в іншій редакції, згідно з якою замовником по договору виступає Концерн "Міські теплові мережі" (відповідач) в особі головного інженера ОСОБА_10, що діє на підставі довіреності № 520/1/20-19 від 30 січня 2014 року, з однієї сторони, та підрядником - товариство з обмеженою відповідальністю "Запорожпроект" (позивач) в особі директора ОСОБА_11, що діє на підставі Статуту, з іншої сторони.

Відповідно до п.1.3. договору результатом виконання робіт, визначених у п.1.1. договору, є проектно-кошторисна документація, погоджена в установленому порядку з усіма зацікавленими організаціями, яка пройшла експертизу, та по результатам проведення якої було отримано позитивний звіт ДП "Укрбудекспертиза".

Термін виконання робіт встановлюється календарним планом по кожній окремій заявці, який після підписання є невід'ємною частиною даного договору (п.1.6. договору).

Пунктом 1.7. договору визначено, що датою початку виконання робіт по кожній окремій заявці є дата передачі замовником всіх вихідних даних підряднику згідно акту прийому-передачі та здійснення попередньої оплати, передбаченої п. 2.6. Договору.

Згідно з п. 2.3. договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 26 квітня 2013 року загальна орієнтовна вартість робіт за цим договором складає 5 000 000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 10.1. договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 29 грудня 2014 року договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2015 року.

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань та відповідальності, передбачених умовами цього договору. Припинення дії договору не звільняє Замовника від обов'язку повної сплати за виконані проектні роботи (п.п.10.2., 10.3. договору).

На виконання умов договору позивач виконав проектні роботи з розробки проектно-кошторисної документації на загальну суму 513 837,48 грн., що підтверджується підписаними між сторонами у справі без зауважень та заперечень актами надання послуг, а саме:

- актами від 02 вересня 2013 року: № 398 на суму 10 433,46 грн.; № 403 на суму 10 433,46 грн.; № 395 на суму 10 433,46 грн. та № 392 на суму 10 433,46 грн.;

- актами від 09 вересня 2013 року: № 426 на суму 10 433,46 грн., № 432 на суму 26 083,64 грн. та № 435 на суму 26 083,64 грн.;

- актами від 11 вересня 2013 року: № 480 на суму 10 433,46 грн.; № 468 на суму 10 433,46грн.; №483 на суму 10 433,46грн.; №489 на суму 26 083,64 грн.; № 474 на суму 10 433,46 грн. та №471 на суму 26 083,64 грн.;

- актами від 15 жовтня 2013 року: № 621 на суму 10 433,46 грн. та № 630 на суму 10 433,46 грн.;

- актами від 13 листопада 2013 року: № 503 на суму 36 517,11 грн.; № 530 на суму 10 433,46 грн.; № 539 на суму 10 433,46 грн.; № 524 на суму 26 083,64 грн.; №536 на суму 36 517,10 грн.; № 543 на суму 10 433,46 грн.; №515 на суму 26 083,64 грн.; №777 на суму 1 704,00 грн.; №719 на суму 1 704,00 грн.; № 722 на суму 1 704,00 грн.; №728 на суму 1 704,00грн.; № 731 на суму 1 704,00 грн.; №734 на суму 1 704,00 грн.; №737 на суму 1 704,00 грн.; № 740 на суму 1 704,00 грн.; №746 на суму 1 704,00 грн.; № 749 на суму 1 704,00 грн.; № 756 на суму 1 704,00 грн.; № 759 на суму 1 704,00 грн.; № 765 на суму 1 704,00 грн.; № 768 на суму 1 704,00 грн.; № 771 на суму 1 704,00 грн.; №766 на суму 26 083,65 грн.; №769 на суму 36 517,10 грн.;

- актами від 14 листопада 2013 року: № 805 на суму 1 704,00 грн.; № 790 на суму 1 704,00 грн. та №803 на суму 26 083,64 грн.;

- актами від 12 лютого 2014 року: № 33 на суму 852,00 грн.; № 31 на суму 8 946,00 грн. та № 32 на суму 3 564,00 грн.;

- актом від 08 липня 2014 року №238 на суму 1 704,00 грн.;

- актом від 06 серпня 2014 року № 282 на суму 1 704,00 грн.;

- актами від 25 вересня 2014 року: № 337 на суму 1 065,00 грн. та № 336 на суму 2 745,60 грн., які наявні у матеріалах справи.

На оплату виконаних за договором робіт за вказаними актами позивачем були виписані відповідні рахунки, копії яких наявні в матеріалах справи.

За твердженням позивача, відповідач оплатив виконані позивачем за зазначеними актами проектні роботи не в повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідача перед ним існує заборгованість в сумі 290 240,08 грн., стягнення якої є предметом спору у даній справі.

Як вірно встановлено судами попередніх, укладений між сторонами у справі договір на проведення проектних робіт №102 від 12 лютого 2013 року є за своєю правовою природою договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, правовідносини за яким регулюються параграфом 4 глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відповідно до визначеного сторонами в розділі 4 договору порядку здачі-прийняття робіт підрядник після завершення робіт направляє замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт з додатком до нього чотирьох комплектів ПКД, узгоджених у встановленому порядку разом з позитивним звітом ДП "Укрдержбудекспертиза", який замовник зобов'язаний підписати протягом 5 днів з дня його одержання при умові надання підрядником всієї необхідної документації, і повернути його підряднику або направити мотивувальну відмову від прийому робіт. У випадку неодержання підрядником протягом 20 днів підписаного замовником акта прийому-здачі робіт проектні роботи вважаються прийнятими з виконанням всіх вимог договору. У випадку мотивованої відмови прийому робіт сторонами складається двосторонній акт з переліком всіх необхідних доопрацювань і строком їх виконання. У випадку припинення робіт по вказівці замовника сторони повинні в 15-денний строк скласти двосторонній акт про виконання частини роботи.

Акт є підставою для сплати замовником фактично виконаних робіт протягом 30 банківських днів із дня припинення робіт на підставі наданого підрядником рахунку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, факт виконання позивачем передбачених договором проектних робіт з розробки проектно-кошторисної документації, які включають в себе також супровід експертизи документації, на загальну суму 513 837,48 грн. та факт прийняття таких робіт відповідачем є доведеним та підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними сторонами без зауважень та заперечень актами надання послуг: №398 від 02.09.2013р., №403 від 02.09.2013р., №395 від 02.09.2013р., №392 від 02.09.2013р., №426 від 09.09.2013р., №432 від 09.09.2013р., №435 від 09.09.2013р., №480 від 11.09.2013р., №468 від 11.09.2013р., №483 від 11.09.2013р., №489 від 11.09.2013р., №474 від 11.09.2013р., №471 від 11.09.2013р., №503 від 13.09.2013р., №530 від 13.09.2013р., №539 від 13.09.2013р., №524 від 13.09.2013р., №536 від 13.09.2013р., №543 від 13.09.2013р., №515 від 13.09.2013р., №777 від 13.11.2013р., №719 від 13.11.2013р., №722 від 13.11.2013р., №728 від 13.11.2013р., №731 від 13.11.2013р., №734 від 13.11.2013р., №737 від 13.11.2013р., №740 від 13.11.2013р., №746 від 13.11.2013р., №749 від 13.11.2013р., №756 від 13.11.2013р., №759 від 13.11.2013р., №765 від 13.11.2013р., №337 від 25.09.2014р., №768 від 13.11.2013р., №771 від 13.11.2013р., №805 від 14.11.2013р., №790 від 14.11.2013р., №33 від 12.02.2014р., №621 від 15.10.2013р., №630 від 15.10.2013р., №766 від 13.11.2013р., №769 від 13.11.2013р., №803 від 14.11.2013р., №31 від 12.02.2014р., №32 від 12.02.2014р., № 282 від 06.08.2014р., №238 від 08.07.2014р., №336 від 25.09.2014р., які містять посилання на договір №102 від 12 лютого 2013 року.

Крім того, між сторонами з посиланням на договір № 102 від 12 лютого 2013 року також були підписані акти приймання-передачі проектної документації, копії яких наявні в матеріалах справи, а також позивачем на виконання умов пункту 4.2. договору були отримано позитивні звіти ДП "Укрдержбудекспертиза", що, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, свідчить про досягнення кінцевого результату за договором, передбаченого п. 1.3. договору, - виготовлення проектно-кошторисної документації, погодженої в установленому порядку, яка пройшла експертизу, по результатам проведення якої було отримано позитивний звіт ДП "Укрбудекспертиза".

З огляду на викладене, колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача в касаційній скарзі на відсутність в матеріалах справи доказів належного виконання позивачем умов договору, оскільки такі твердження спростовується матеріалами справи, є безпідставними та необґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 889 ЦК України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Порядок розрахунків сторони визначили в пунктах 2.5.-2.8. договору, відповідно до яких оплата вартості виконаних робіт здійснюється замовником підряднику на підставі рахунку, згідно з підписаним сторонами актом виконаних робіт, по кожному окремому випадку згідно із заявками замовника. Замовник проводить попередню оплату у розмірі 30% вартості даних робіт у кожному окремому випадку.

Замовник проводить оплату вартості виконаної роботи перед проведенням експертизи ПКД в розмірі 45% вартості даних робіт на підставі рахунку, наданого підрядником, згідно проміжного акту, підписаного сторонами.

Остаточний розрахунок за виконані роботи в кожному окремому випадку здійснюється на підставі рахунку на оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника або в будь-якій іншій формі, яка не заборонена діючим законодавством України, згідно акту виконаних робіт протягом 20-ти банківських днів з моменту підписання Акту прийому-передачі виконаних робіт.

Таким чином, сторони в п. 2.5. договору погодили можливість здійснення замовником оплати підряднику вартості робіт на підставі рахунку, згідно з підписаним сторонами актом виконаних робіт, по кожному окремому випадку, тобто погодили можливість проведення розрахунків за окремими актами, у зв'язку з чим, як вірно зазначено судами, звернення підрядника з позовом у даній справі про стягнення заборгованості за окремими актами, а не за договором в цілому, узгоджується з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 889 ЦК України та умовами п. 2.5. договору, погодженими сторонами.

Крім того, встановлений сторонами в договорі порядок розрахунків передбачає поетапну оплату робіт по кожному окремому випадку з передоплатою вартості таких робіт, а остаточний розрахунок пов'язаний з моментом та залежить від підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суди попередніх інстанцій, прийнявши до уваги наявні в матеріалах справи зазначенні вище акти надання послуг, які містять посилання на договір №102 від 12 лютого 2013 рок, підписані сторонами без зауважень та заперечень та засвідчують факт виконання позивачем та прийняття відповідачем передбачених договором проектних робіт, дійшли вірного висновку про те, що такі акти за своїм змістом є актами прийому-передачі виконаних робіт в розумінні п. 2.8. договору. Крім того, позивачем у відповідності до п. 2.8. були виписані відповідні рахунки на оплату виконаних проектних робіт за зазначеними вище актами.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що строк остаточної оплати виконаних позивачем за зазначеними актами проектних робіт відповідно до умов договору є таким, що настав з моменту підписання таких актів. Твердження відповідача про ненастання обов'язку з оплати виконаних за договором робіт у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі виконаних робіт, є безпідставними та колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, як вірно встановлено судами, факт виконання робіт в повному обсязі підтверджується підписаними між сторонами актами надання послуг, які містять посилання на договір № 102 від 12 лютого 2013 року та конкретний рахунок на оплату, за своїм змістом і є актами прийому-передачі виконаних робіт та засвідчують саме факт виконання позивачем та прийняття відповідачем проектних та вишукувальних робіт без жодних претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, передбачені договором проектні роботи, виконані позивачем за зазначеними вище актами, були лише частково оплачені відповідачем на суму 223 597,36 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення № 3634 від 03.04.2013р. на суму 6 303,74 грн., № 3626 від 03.04.2013р. на суму 6 303,74 грн., № 4123 від 12.04.2013р. на суму 6 303,74 грн.; №4026 від 10.04.2013р. на суму 6 303,74 грн.; № 3633 від 03.04.2013р. на суму 6 303,74 грн.; №3627 від 03.04.2013р. на суму 10 998,79 грн.; №4030 від 10.04.2013р. на суму 10 998,79 грн.; №3632 від 03.04.2013р. на суму 6 303,74 грн.; №4025 від 10.04.2013р. на суму 6 303,74 грн.; №4023 від 10.04.2013р. на суму 6 303,70 грн.; №4021 від 10.04.2013р. на суму 10 998,79 грн.; №4116 від 12.04.2013р. на суму 6 303,73 грн.; №4114 від 12.04.2013р. на суму 10 998,79 грн.; №2910 від 20.03.2013р. на суму 14 128,82 грн.; № 3629 від 03.04.2013р. на суму 6 303,74 грн.; №3630 від 03.04.2013р. на суму 6 303,74 грн.; №4029 від 10.04.2013р. на суму 10 998,79 грн.; №4115 від 12.04.2013р. на суму 14 128,84 грн.; №4109 від 12.04.2013р. на суму 6 303,73 грн.; № 4781 від 29.04.2013р. на суму 10 998,79 грн.; №4022 від 10.04.2013р. на суму 6 303,74 грн.; №4024 від 10.04.2013р. на суму 6 303,74 грн.; №4113 від 12.04.2013р. на суму 10 998,79 грн.; №4528 від 25.04.2013р. на суму 14 128,84 грн.; № 4785 від 29.04.2013р. на суму 10 998,79 грн.; №4794 від 29.04.2013р. на суму 2 939,40 грн., а також лист відповідача №7473/17-8 від 30.10.2013р., в якому зазначено про зарахування часткової оплати рахунка № 147 від 18.03.2013р. в сумі 2028,80 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог, у зв'язку з чим місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правильно задовольнив позов у даній справі.

Крім того, суди правильно відмовили у стягненні 25 000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката, оскільки, як вірно встановлено судами, наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються обставини надання позивачу адвокатом правової допомоги саме за даною справою (договір про надання правової допомоги від 11 квітня 2016 року, укладений між позивачем адвокатом Колядою А.С., не містить посилань про надання правової допомоги саме по справі № 908/1051/16), а також не доведено обставин здійснення позивачем оплати послуг за надання правової допомоги в зазначеному розмірі саме в якості оплати послуг адвоката та безпосередньо адвокату, оскільки оплата таких послуг за зазначеним договором була здійснена позивачем на користь отримувача - ФОП Коляда А.С., про що свідчить банківська виписка від 30 травня 2016 року, у зв'язку з чим суди дійшли вірного висновку про те, що зазначені витрати не є витратами на послуги адвоката та, відповідно не є судовими витратами в розумінні ст.44 ГПК України.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів відповідають вимогам закону, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, чого касаційна інстанція робити не вправі відповідно до вимог ст. 1117 ГПК України, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13 вересня 2016 року зі справи № 9081051/16 залишити без змін.

Головуючий І.А. Плюшко

Судді: О.А. Кролевець

С.С. Самусенко