Вжиття заходів забезпечення позову не може бути обґрунтоване необхідністю захисту прав третіх осіб (ВС/КАС у справі № 160/8226/20 від 04.06.2021).

Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Фабула судового акту: Інститут забезпечення позову, при правильному його використанні може суттєво впливати на захист прав клієнта. Особливо це стосується випадків, що не витримають зволікання. На практиці, вчасно отримана ухвала про забезпечення позову може попередити чи зупинити незаконне виселення людей із житла, знесення будинку, незаконне відчуження нерухомості. На жаль не всі суди і не всі судді притримуються такої думки і можуть відмовляти у задоволенні заяв про забезпечення абсолютно не зважено. Щоправда, інколи Феміда ну дуже вже «відірвана від реальності» і не розуміє наслідків бездумної відмови у забезпеченні позову.

Компанією-забудовником здійснювалось будівництво житлового комплексу. Попередньо забудовник отримав відповідну дозвільну документацію та взяв в оренду у міськради земельну ділянку із належним цільовим призначенням.

Однак, згодом міськрада винесла ряд рішень, що ставили під сумнів правомірність передачі забудовнику земельної ділянки, оскільки наділяли її статусом зелених насаджень загального користування.

Забудовник звернувся із позовом про визнання незаконними та скасування даних рішень.

Одночасно було подано і заяву про забезпечення позову, шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень.
Заява обґрунтована тим, що припинення будівництва такого комплексу негативно вплине як на забудовника, який вже вклав кошти у розробку проектної і дозвільної документації, так і на чисельних інвесторів, які вже інвестували в цей проект великі кошти та залишаться без нерухомості.

Суди перших двох інстанцій визнали заяву обґрунтованою та забезпечили позов. Мотивували свої рішення неприпустимістю порушення прав інвесторів, а також тим, що оскаржувані рішення міськради, як акти індивідуальної дії, вичерпали свою дію в момент укладення договору оренди.

В свою чергу, відповідач оскаржив прийняті рішення до ВС.

Скаржник зазначав про те, що обраний спосіб забезпечення позову не відповідає вимогам ч.2 ст. 152 КАС України і є фактичним вирішенням справи без її розгляду по суті.

ВС оцінивши матеріали справи зазначив, що, по-перше, наведені позивачем у заяві порушення суб’єкта владних повноважень при винесенні рішень не є очевидними, а підлягають доведенню в процесі слухання справи по суті.

По-друге, оскаржувані рішення не є такими, що прямо забороняють будівництво, хоча і можуть бути передумовою для заборони будівництва в майбутньому.

Отже, підстав для забезпечення позову у судів попередніх інстанцій не було.

Окремо, суд зауважив, що підприємницька діяльність сама по собі передбачає ризиковість. Рішення суб’єкта владних повноважень можуть наносити збитки, однак, відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

При цьому, позивач має право вимагати відшкодування збитків нанесених рішенням на підставі ст. 1173 ЦК України, одночасно із вимогами про його скасування.

ВС також надав важливий для застосування інституту забезпечення позову висновок: за змістом статті 150 КАС України вжиття заходів забезпечення позову покликане забезпечити ефективний захист прав саме позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а тому вжиття таких заходів не може бути обґрунтована необхідністю захисту прав інших осіб, зокрема інвесторів, які до суду не звертались і вимоги щодо протиправності рішень відповідача не заявляли.

В протилежному випадку, забезпечення позову в інтересах осіб, які не беруть участь у справі, суперечитиме природі заходів забезпечення саме того позову, який подано до суду.

З урахуванням зазначеного, ВС дійшов до висновку про те, що судові рішення у справі підлягають скасуванню із прийняттям у справі нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Аналізуйте судовий акт: Твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову

Немотивована ухвала про забезпечення позову має наслідок дисциплінарну відповідальність судді, який виніс таку ухвалу (ВП/ВС у справі № 9901/241/19 від 6 лютого 2020р.)

ВС/КГС: При вирішенні питань забезпечення позову у спорах щодо визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, настання негативних наслідків для боржника фактично презюмується (ВС/КГС у справі № 910/11857/20 від 17.12.2020)

Порушення предметної юрисдикції не є підставою для скасування заходів забезпечення позову (ВС/КЦС № 243/10605/18 від 02.10.2019)


ПОСТАНОВА
Іменем України

04 червня 2021 року
м. Київ
справа № 160/8226/20
адміністративне провадження № К/9901/3471/21


Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Желєзного І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міської ради на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2020 (суддя - Шулежко В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2021 (судді - Беспалов О.О., Ключкович В.Ю., Парінов А.Б.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайтона Груп», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Рочестер» до Київської міської ради про визнання протиправними дій та скасування рішень,
в с т а н о в и в :
У липні 2020 року ТОВ «Дайтона Груп» звернулось до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просило:
визнати протиправними дії відповідача при прийнятті рішення №60/9139 від 28.07.2020 «Про заяву Київської міської ради щодо ситуації із намірами забудови території Протасового яру»;
скасувати рішення відповідача №60/9139 від 28.07.2020 «Про заяву Київської міської ради щодо ситуації із намірами забудови території Протасового яру»;
визнати протиправними дії відповідача при прийнятті рішення №59/9138 від 28.07.2020 «Про повернення статусу території зелених насаджень загального користування земельними ділянками у парку відпочинку Протасів Яр у Солом`янському районі м. Києва»;
скасувати рішення відповідача №59/9138 від 28.07.2020 «Про повернення статусу зелених насаджень загального користування земельними ділянками у парку відпочинку Протасів Яр у Солом`янському районі м. Києва».
19.08.2020 позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом:
зупинення дії рішення Київської міської ради при прийнятті рішення «Про заяву Київської міської ради щодо ситуації із намірами забудови території Протасового Яру » від 28.07.2020 №60/9139 - до моменту вступу у законну силу рішення суду у цій справі;
зупинення дії рішення Київської міської ради при прийнятті рішення «Про повернення статусу території зелених насаджень загального користування земельним ділянкам у парку відпочинку Протасів Яр у Солом`янському районі м. Києва» від 28.07.2020 №59/9138 - до моменту вступу у законну силу рішення суду у цій справі.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилався на те, що в порушення вимог законодавства оскаржуваними рішеннями відповідача внесені зміни в цільове призначення земельної ділянки, наданої їм в оренду, у зв`язку з чим підприємство позбавлено можливості будувати житлово-офісно-торговельний комплекс з готелем та паркінгом по вулиці Миколи Амосова у Солом`янському районі м. Києва . Вважає, що припинення будівництва такого комплексу негативно вплине на чисельних інвесторів, які вже інвестували в цей проект великі кошти та залишаться без об`єктів нерухомого майна у цьому комплексі.
Крім того, посилається на те, що наразі відбувається істотне порушення їх прав, свобод та інтересів, оскільки підприємство два роки шукало інвесторів, здійснювало підготовку дозвільної, експертної та проектувальної документації для будівництва зазначеного комплексу, підготувало будівельний майданчик для будівництва, витратило щонайменше 30,5 млн грн, а у випадку реалізації оскаржуваних рішень відповідача, підприємство втратить можливість побудувати житлово-офісно-торговельний комплекс з готелем та паркінгом, підприємству не повернуть вже втрачені кошти, і залишать інвесторів - фізичних осіб без вкладених грошей та майбутніх квартир у комплексі.
Вважає, що у даному випадку застосування заходів забезпечення позову спрямоване виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог, встановлення їх обґрунтованості.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2020, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2021, заяву про забезпечення позову задоволено.
Зупинено дію рішення Київської міської ради «Про повернення статусу території зелених насаджень загального користування земельним ділянкам у парку відпочинку Протасів Яр у Солом`янському районі м. Києва» від 28.07.2020 №59/9138 до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Зупинено дію рішення Київської міської ради «Про заяву Київської міської ради щодо ситуації із намірами забудови території Протасового Яру» від 28.07.2020 №60/9139 до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а також очевидність ознак протиправності оскаржуваних рішень. Невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень до набрання судовим рішенням законної сили може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, а також інвесторів - фізичних осіб, які інвестували будівництво.
При цьому суди виходили з того, що реалізація оскаржуваних рішень призведе до втрати можливості здійснювати будівництво житлово-офісно-торговельного комплексу та паркінгу, що в першу чергу вплине на права та інтереси інвесторів, а також позивача, оскільки, як підтверджується поданими матеріалами, останнім здійснено значну роботу по залученню інвесторів, підготовку дозвільної, експертної, проектувальної документації для будівництва, підготовки будівельного майданчику для будівництва, значних витрат щонайменше 30,5 млн грн. Внаслідок реалізації оскаржуваних рішень зміниться цільове призначення земельної ділянки, позивач буде позбавлений можливості здійснювати будівництво, а припинення будівництва негативно вплине на права та інтереси інвесторів, якими вкладені кошти в будівництво і залишаться без об`єктів нерухомого майна.
Крім того, суди виходили з того, що рішення міської ради, як акт індивідуальної дії, вичерпало свою дію, шляхом укладення договору оренди, а тому вказані обставини свідчить про очевидність ознак протиправності прийнятих відповідачем рішень.
Додатково суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення Київської міської ради не є дозвільною документацією на виконання будівельних робіт в розумінні законодавства про містобудівну діяльність.
З постановленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій про забезпечення позову не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову, передбачені статтею 150 КАС України, були відсутні, а забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень відповідача виходить за межі підстав забезпечення позову, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України, оскільки судом першої та апеляційної інстанцій фактично ухвалене рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Заявлене клопотання про забезпечення позову у вищевказаний спосіб є фактичним вирішенням справи без її розгляду по суті, що суперечить принципам адміністративного судочинства, визначеного ч. 3 ст. 2 КАС України.
Крім того, посилається на те, що позбавлення можливості здійснювати будівництво не є обставинами, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. Натомість у випадку продовження будівельних робіт протягом строку розгляду справи в суді та подальшої відмови в задоволенні позову дії позивача призведуть до незворотних наслідків, в тому числі, знищення рослинності на ділянці та втрати нею рекреаційних властивостей.
Також посилається на помилковість висновків судів про те, що спірні рішення міської ради є актами індивідуальної дії, оскільки такі мають нормативно-правовий характер, поширюють свою дію на широке коло осіб та застосовуються неодноразово.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Як вбачається із змісту заяви та встановлено судами попередніх інстанцій необхідність вжиття заходів забезпечення позову у цій справі позивач обгрунтовує тим, що викладені в заяві відповідача обставини щодо ненадання спірної земельної ділянки в оренду та суборенду не відповідають фактам та наявним документам, відповідачем порушено порядок проведення громадських слухань та недотримано порядок зміни категорії земель.
Також, позивач покликається на незаконність скасування відповідачем рішення від 26.04.2007р. про передачу спірної земельної ділянки та внесення змін до Генплану.
Водночас такі ознаки протиправності оскаржуваних дій та рішень відповідача та порушення ними своїх прав позивач обгрунтовує з посиланням на конкретні обставини справи та докази, відтак вони підлягають доведенню у встановленому законом порядку на підставі належних та допустимих доказів, а тому не є очевидними.
Крім того, як встановлено судами дії та рішення відповідача, які є предметом оскарження у цій справі, не містять рішень безпосередньо про заборону будівництва на спірній ділянці, однак ці рішення можуть бути підставою для подальших дій, спрямованих на таку заборону, що також вказує на неочевидність ознак протиправності оскаржуваних рішень.
Крім того, оскаржувані у цій справі дії та рішення від 28.07.2020 Київська міська рада також обґрунтовувала очевидною незаконністю раніше вчинених дій та рішень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, що також підлягає встановленню та доведенню під час розгляду справи.
За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно дійшли висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини 1 статті 150 КАС України підстав для забезпечення позову.
Крім того, в обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач також посилався на те, що внаслідок прийняття оскаржуваних рішень буде зупинено виконання робіт на об?єкті будівництва, що призведе до значних втрат та негативних наслідків як позивача так і для інвесторів.
Верховний Суд неодноразово робив висновки про застосування норм процесуального права під час вирішення питання вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в наступному:
«Щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, Суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.
Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
У разі оскарження відповідного акту суб`єкта владних повноважень, особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди. Тому, відсутність особливого порядку відшкодування шкоди внаслідок необґрунтованого зупинення дії спеціального дозволу, на що посилався суд, не може бути підставою вжиття заходів забезпечення позову.
Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.» (справи №640/23179/19, №460/549/20, №826/16216/18)
Крім того, за змістом статті 150 КАС України вжиття заходів забезпечення позову покликане забезпечити ефективний захист прав саме позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а тому вжиття таких заходів не може бути обґрунтована необхідністю захисту прав інших осіб, зокрема інвесторів, які до суду не звертались і вимоги щодо протиправності рішень відповідача не заявляли.
В протилежному випадку, забезпечення позову в інтересах осіб, які не беруть участь у справі, суперечитиме природі заходів забезпечення саме того позову, який подано до суду.
До того ж, пунктом 5 частини 3 статті 151 КАС України передбачено заборону забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Крім того, в цілому доводи позивача свідчать про його наміри продовжити будівництво незважаючи на наявність спору про таку можливість та виявлені відповідачем порушення, що виключає можливість вжиття заходів забезпечення позову з таких мотивів та підстав.
За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно дійшли висновку також і про наявність передбачених пунктом 1 частини 1 статті 150 КАС України підстав для забезпечення позову.
Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, судові рішення ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій з істотним порушенням норм процесуального права та без врахування висновків Верховного Суду, а тому судові рішення у справі підлягають скасуванню із прийняттям у справі нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу Київської міської ради задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.11.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2021 скасувати.
Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайтона Груп» про забезпечення позову.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
І.В. Желєзний

2620
Переглядів
0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
Популярні події
ЕСПЧ
0